Справа № 210/5994/25
Провадження № 1-в/210/700/25
іменем України
12 листопада 2025 року
Металургійний районний суд міста Кривого Рогу у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
секретаря судового засідання ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду подання начальника Державної установи «Криворізька виправна колонія (№80)» ОСОБА_3 про приведення покарання засудженого ОСОБА_4 у відповідність до вимог ЗУ «Про внесення змін до КУпАП та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», -
В провадженні суду перебуває подання начальника Державної установи «Криворізька виправна колонія (№80)» ОСОБА_3 про приведення покарання засудженого ОСОБА_4 у відповідність до вимог ЗУ «Про внесення змін до КУпАП та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів».
Засуджений ОСОБА_4 надав заяву про розгляд справи без його участі.
Представник адміністрації ОСОБА_5 подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.
Прокурор ОСОБА_6 не заперечував щодо задоволення клопотання.
Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного висновку.
Відповідно до п. 13, 14 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України; інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 2-4, 6, 7 (крім клопотання про припинення примусового лікування, яке подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться установа або заклад, в якому засуджений перебуває на лікуванні), 7-1, 13-1, 13-4, 14 частини першої статті 537 цього Кодексу.
Судом встановлено, що вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 04.06.2020 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.187,ч.3 ст.185, ч.2 ст.185, ч.1 ст.357, ч.3 ст.357, ч.3 ст.15ч.3 ст.185, ч.2 ст.263 КК України, призначивши йому покарання: за ч.2 ст.187 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років з конфіскацією майна; за ч.3ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки; за ч.2 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки; за ч.1 ст.357 КК України у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки; за ч.3 ст.357 КК України у виді обмеження волі на строк 3 (три) роки; за ч.3 ст.15 ч.3 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки; за ч.2 ст.263 КК України у виді обмеження волі на строк 3 (три) роки. На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого основного покарання більш суворим, визначено ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років з конфіскацією майна.
Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 20.10.2020 року вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 04.06.2020 року залишено без змін.
Вироком Біляївського районного суду Одеської області від 28.04.2021 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України та призначено йому покарання у вигляді 1 (одного) року позбавлення волі. Згідно ч.1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, частково приєднано невідбуте покарання за вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 04.06.2020 року у вигляді 7 (сім) років позбавлення волі з конфіскацією майна і остаточно призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років та 1 (один) місяць з конфіскацією майна. Строк відбування покарання обчислювати з 09.01.2021 року - з моменту затримання. Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_4 залишено у вигляді тримання під вартою.
Вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 22.11.2021 року ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки. На підставі ч.4 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання, що призначено за даним вироком, більш суворим, що призначено вироком Біляївського районного суду Одеської області від 28 квітня 2021 року за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, визначено ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років та 1 (один) місяць, з конфіскацією належного йому на праві власності майна. Зарахувати в строк відбуття покарання те покарання, що відбуте за попереднім вироком за період з 09 січня 2021 року до 22 листопада 2021 року.
Вироком Голосіївського районного суду міста Києва від 21.06.2022 року ОСОБА_4 визнано винуватим у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш судового покарання за цим вироком більш суворим покаранням за вироком Суворівського районного суду м. Одеси від 22.11.2021, остаточно призначено ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років 1 (один) місяць з конфіскацією майна. Зараховано у строк покарання, відбуте за вироком Суворівського районного суду м. Одеса від 22.11.2021, починаючи з 09.01.2021 по 20.06.2022 включно. Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 обраховувати, починаючи з 21.06.2022 року.
Вироком Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 08.07.2022 року визнано ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років. На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань, призначеним за даним вироком, та вироком Біляївського районного суду Одеської області від 28 квітня 2021 року, остаточно визначено ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років 4 (чотири) місяці з конфіскацією майна. Строк відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з моменту фактичного його затримання, тобто з 09 січня 2021 року.
Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 10.05.2024 року приведено у відповідність вирок Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 08.07.2022 відносно засудженого ОСОБА_4 , на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання у вигляді 7 років 1 місяця позбавлення волі з конфіскацією майна, призначеного вироком Голосіївського районного суду міста Києва від 21.06.2022, більш суворим покаранням у вигляді 7 років 4 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, призначеного вироком Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 08.07.2022, остаточно визначено покарання у вигляді 7 років 4 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна.
Згідно зі ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
09 серпня 2024 року набрав чинності Закон України 18 липня 2024 року №3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від (далі - Закон № 3886-IX), яким було внесено зміни до статті 51 КУпАП (Дрібне викрадення чужого майна).
Положеннями ч. 1 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Частиною 2 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) установлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною 1 статті 51 КУпАП настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З огляду на зазначене аналіз указаних норм закону свідчить про те, що кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір такого майна перевищує розмір, установлений статті 51 КУпАП, а саме 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
Згідно з частиною 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пунктом 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.
З вироку Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 04.06.2020 року встановлено, що ОСОБА_4 визнано винним за ч. 3 ст. 185 КК України за епізодом 04.01.2020 року, сума матеріального збитку становить 267,28 гривень, за ч. 2 ст. 185 КК України, за епізодом 04.01.2020 року, сума матеріального збитку становить 652,00 гривень, за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст.185 КК України за епізодом 07.01.2020 року, сума матеріального збитку становить 508,38 гривень.
З вироку Біляївського районного суду Одеської області від 28.04.2021 року встановлено, що ОСОБА_4 визнано винним за ч. 2 ст. 185 КК України за діяння, вчинене 21.06.2020 року, сума матеріального збитку становить 2200,00 гривень.
З вироку Суворовського районного суду м. Одеси від 22.11.2021 року встановлено, що ОСОБА_4 визнано винним за ч. 2 ст. 185 КК України за діяння, вчинене 03.05.2021 року, сума матеріального збитку становить 3000,00 гривень.
З вироку Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 08.07.2022 року встановлено, що ОСОБА_4 визнано винним за ч. 3 ст. 185 КК України за діяння, вчинене 02.06.2020 року, сума матеріального збитку становить 1424,04 гривень.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» установлено розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи з 01.01.2020 на рівні 2102,00 гривні. Отже, розмір соціальної пільги, встановленої законом на 01.01.2020 рік, становить 1051,00 грн (2102,00 грн *50% = 1051,00 грн.), а відтак кримінальна відповідальність за викрадення чужого майна у 2020 році настає за умови, що вартість викраденого майна перевищує 2102,00 грн.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи з 01.01.2021 на рівні 2270,00 гривні. Отже, розмір соціальної пільги, встановленої законом на 01.01.2021 рік, становить 1135,00 грн (2270,00 грн *50% = 1135,00 грн.), а відтак кримінальна відповідальність за викрадення чужого майна у 2021 році настає за умови, що вартість викраденого майна перевищує 2270,00 грн.
Об'єднана палата Касаційного кримінального суду у постанові від 07 жовтня 2024 року у справі № 278/1566/21 (провадження № 51-2555кмо24) вказала, що Закон №3886-IX є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК України для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП. Зміни, внесені Законом №3886-IX, мають зворотну дію в часі. Питання, що виникають у кримінальних провадженнях у зв'язку з набуттям чинності Законом №3886-IX, вирішуються судами за правилами, передбаченими для випадків, коли втратив чинність закон, яким установлювалася кримінальна протиправність діяння.
За таких обставин, суд вважає необхідним застосувати зворотну дію у часі Закону №3886-IX, яким внесені зміни до законодавства в частині розмежування відповідальності за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати від кримінально караного діяння, відповідальність за яке передбачена відповідними статтями Кримінального кодексу України за принципом визначення граничного розміру викраденого майна у розмірі до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за вчинення якого особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності.
Частина 2 ст. 74 КК встановлює кримінально-правовий наслідок зворотної дії закону, що скасовує кримінальну протиправність діяння. Якщо злочин декриміналізовано після набуття законної сили вироком суду, яким особа засуджена за такий злочин із призначенням їй покарання, вона має бути негайно звільнена від призначеного судом покарання. Це, зокрема, означає, що, якщо особа відбуває призначене їй покарання - вона звільняється від його невідбутої частини.
Враховуючи часткову декриміналізацію, введену Законом України «Про внесення змін до КУпАП», на підставі ч.1 ст. 5, ч. 2 ст. 74 КК України, засуджений ОСОБА_4 підлягає звільненню від призначеного покарання за вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 04.06.2020 року за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 185 та за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України.
При цьому, за вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 04.06.2020 року ОСОБА_4 визнано винним за ч. 2 ст. 187, ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 263 КК України, які не підпадають під дію Закону №3886?IX.
Крім того, за вироком Біляївського районного суду Одеської області від 28.04.2021 року ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 185 КК України спричинив матеріальну шкоду потерпілому в розмірі 2200,00 гривень, що перевищує два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян станом на день скоєння кримінального правопорушення, а відтак вчинене ним діяння є кримінально караним.
Крім того, за вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 22.11.2021 року ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 185 КК України спричинив матеріальну шкоду потерпілому в розмірі 30000,00 гривень, що перевищує два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян станом на день скоєння кримінального правопорушення, а відтак вчинене ним діяння є кримінально караним.
Крім того, за вироком Голосіївського районного суду міста Києва від 21.06.2022 року ОСОБА_4 визнано винним за ч. 2 ст. 309 КК України, який не підпадає під дію Закону №3886?IX.
На підставі ч.1 ст. 5, ч. 2 ст. 74 КК України, засуджений ОСОБА_4 підлягає звільненню від призначеного покарання за вироком Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 08.07.2022 року за ч. 3 ст. 185 КК України.
Керуючись ст. 537, 539 КПК України, суд, -
Подання начальника Державної установи «Криворізька виправна колонія (№80)» ОСОБА_3 про приведення покарання засудженого ОСОБА_4 у відповідність до вимог ЗУ «Про внесення змін до КУпАП та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» задовольнити.
Звільнити засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від покарання, призначеного вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 04.06.2020 року за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України, на підставі частини 2 статті 74 КК України у зв'язку із усуненням караності вчиненого діяння.
Вважати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженим за вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 04.06.2020 року до призначеного покарання за ч. 2 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років з конфіскацією майна; за ч.1 ст.357 КК України у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки; за ч.3 ст.357 КК України у виді обмеження волі на строк 3 (три) роки; за ч.2 ст.263 КК України у виді обмеження волі на строк 3 (три) роки. На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого основного покарання більш суворим, визначено ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років з конфіскацією майна.
Вважати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженим за вироком Біляївського районного суду Одеської області від 28.04.2021 року за ч.2 ст.185 КК України до призначеного йому покарання у вигляді 1 (одного) року позбавлення волі. Згідно ч.1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, частково приєднано невідбуте покарання за вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 04.06.2020 року у вигляді 7 (сім) років позбавлення волі з конфіскацією майна і остаточно призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років та 1 (один) місяць з конфіскацією майна. Строк відбування покарання обчислювати з 09.01.2021 року - з моменту затримання.
Вважати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженим за вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 22.11.2021 року за ч.2 ст.185 КК України, до призначеного покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки. На підставі ч.4 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання, що призначено за даним вироком, більш суворим, що призначено вироком Біляївського районного суду Одеської області від 28 квітня 2021 року за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, визначено ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років та 1 (один) місяць, з конфіскацією належного йому на праві власності майна. Зарахувати в строк відбуття покарання те покарання, що відбуте за попереднім вироком за період з 09 січня 2021 року до 22 листопада 2021 року.
Вважати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженим за вироком Голосіївського районного суду міста Києва від 21.06.2022 року за ч. 2 ст. 309 КК України до призначеного йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш судового покарання за цим вироком більш суворим покаранням за вироком Суворівського районного суду м. Одеси від 22.11.2021, остаточно призначено ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років 1 (один) місяць з конфіскацією майна. Зараховано у строк покарання, відбуте за вироком Суворівського районного суду м. Одеса від 22.11.2021, починаючи з 09.01.2021 по 20.06.2022 включно. Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 обраховувати, починаючи з 21.06.2022 року.
Звільнити засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від покарання, призначеного вироком Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 08.07.2022 року за ч. 3 ст. 185 КК України, на підставі частини 2 статті 74 КК України у зв'язку із усуненням караності вчиненого діяння.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного суду через Металургійний районний суд міста Кривого Рогу протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя: ОСОБА_1