Справа № 210/5947/25
Провадження № 1-в/210/697/25
іменем України
12 листопада 2025 року
Металургійний районний суд міста Кривого Рогу у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
секретаря судового засідання ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву засудженого ОСОБА_3 про приведення покарання у відповідність до вимог ЗУ «Про внесення змін до КУпАП та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», -
В провадженні суду перебуває заява засудженого ОСОБА_3 про приведення покарання у відповідність до вимог ЗУ «Про внесення змін до КУпАП та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів».
Засуджений ОСОБА_3 надав заяву про розгляд справи без його участі.
Представник адміністрації ОСОБА_4 подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.
Прокурор ОСОБА_5 не заперечував щодо задоволення клопотання.
Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного висновку.
Відповідно до п. 13, 14 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України; інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 2-4, 6, 7 (крім клопотання про припинення примусового лікування, яке подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться установа або заклад, в якому засуджений перебуває на лікуванні), 7-1, 13-1, 13-4, 14 частини першої статті 537 цього Кодексу.
Судом встановлено, що вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17.01.2022 року ОСОБА_3 визнано винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 185 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на три роки. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_3 від відбування призначеного йому покарання з випробуванням строком на два роки. На підставі ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_3 обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця свого проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04.10.2022 року визнано винуватим ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку та призначено покарання за ч. 3 ст. 357 КК України у виді штрафу у розмірі 30 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 510 гривень.
Вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27.12.2022 року ОСОБА_3 визнано винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 119 КК України та призначено йому покарання 3 (три) роки обмеження волі. На підставі ч. 4 ст.70 КК України шляхом часткового складання покарання, призначеного цим вироком з покаранням, призначеним вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 січня 2022 року, остаточно призначено ОСОБА_3 покарання у виді 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_3 від відбування призначеного йому покарання з випробуванням строком на 3 (три) роки. На підставі ст.76 КК України покладено на ОСОБА_3 обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця свого проживання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16.02.2023 року ОСОБА_3 визнано винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України та призначено йому покарання у виді обмеження волі, строком на 2 роки. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання за новим вироком частково приєднано невідбуте покарання за вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17.01.2022 року та остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі, строком на 3 роки 1 місяць з відбуванням покарання у кримінально-виконавчій установі. Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту фактичного початку відбування покарання.
Вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20.02.2023 року ОСОБА_3 визнати винним у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України і призначено йому покарання: за ч. 1 ст. 185 КК України у виді 1 (одного) року обмеження волі; за ч. 2 ст. 185 КК України у виді 1 (одного) року позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_3 визначено покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом повного складання з покаранням призначеним вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17.01.2022 року, ОСОБА_3 визначено покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням строком на 3 (три) роки. На підставі ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_3 обов'язки не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця свого проживання, роботи, а також періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Вироком Дніпровського апеляційного суду від 27.04.2023 року вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2023 року відносно ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 309 КК скасовано в частині призначеного покарання. Постановлено в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_3 призначено покарання за ч. 1 ст. 309 КК у виді 2 років обмеження волі. Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Новомосковського міськрайонного суду від 04.10.2022 року, більш суворим, призначено ОСОБА_3 покарання у виді 2 років обмеження волі. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання за цим вироком, частково приєднано невідбуте покарання за вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17.01.2022 року, та остаточно призначено ОСОБА_3 покарання у виді 3 років 1 місяця позбавлення волі. В іншій частині вирок залишено без змін. В порядку виконання вироку апеляційного суду обвинуваченого ОСОБА_3 взято під варту в залі суду негайно.
Вироком Дніпровського апеляційного суду від 24.08.2023 року вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2022 року щодо ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України, скасовано в частині призначеного ОСОБА_3 покарання. Призначено ОСОБА_3 покарання за ч. 1 ст. 119 КК України у виді 3 (трьох) років обмеження волі.
Вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17.04.2024 року ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворих покарань, призначених вироком Дніпровського апеляційного суду від 27.04.2023 р. та вироком Дніпровського апеляційного суду від 24.08.2023 р., більш суворим, призначеним цим вироком за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, остаточно визначено ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки. ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк шість років. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання, призначеного за цим вироком в порядку ч. 4 ст. 70 КК України (у виді позбавлення волі на строк чотири роки) до покарання, призначеного за цим вироком за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України (у виді позбавлення волі на строк шість років), та остаточно визначено ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на строк шість років один місяць. На підставі ч. 1 ст. 71, ч. 3 ст. 78 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20.02.2023 р. до покарання, призначеного за цим вироком (у виді позбавлення волі на строк шість років один місяць), та остаточно визначено ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на строк шість років два місяці. Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 відраховувати з дня ухвалення вироку суду, тобто з 17 квітня 2024 року. Зараховано в строк відбування покарання, призначеного за цим вироком, відбуте в періоди з 27 квітня 2023 р. по 16 (включно) квітня 2024 р. ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі за вироком Дніпровського апеляційного суду від 27.04.2023 р..
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 12.12.2024 року вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 квітня 2024 року, яким ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3, 4 ст. 185 КК України змінено. Виключено із мотивувальної та резулятивної частини вироку посилання суду на визнання вини та засудження ОСОБА_3 за епізодом від 19 березня 2021 року за ч. 3 ст. 185 КК України та за епізодами від 27 грудня 2022 року за ч. 4 ст. 185 КК України та закрито кримінальне провадження у цій частині на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку із втратою чинності закону, який встановлював кримінальну караність діяння. Виключено із резулятивної частини посилання суду щодо призначення ОСОБА_3 покарання за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі ч. 4 ст. 70 КК України. Вважати ОСОБА_3 засудженим за епізодами від 21 лютого 2023 року та 04 березня 2023 року за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років. На підставі ч. 1 ст. 71, ч. 3 ст. 78 КК України, за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за цим вироком, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироками Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2022 року та 16 лютого 2023 року, які скасовані в частині призначення покарання вироками Дніпровського апеляційного суду від 24 серпня 2023 року, 27 квітня 2023 року та вироку Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2023 року, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років 2 місяців. У іншій частині вирок суду залишено без змін.
Згідно зі ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
09 серпня 2024 року набрав чинності Закон України 18 липня 2024 року №3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від (далі - Закон № 3886-IX), яким було внесено зміни до статті 51 КУпАП (Дрібне викрадення чужого майна).
Положеннями ч. 1 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Частиною 2 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) установлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною 1 статті 51 КУпАП настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З огляду на зазначене аналіз указаних норм закону свідчить про те, що кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір такого майна перевищує розмір, установлений статті 51 КУпАП, а саме 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
Згідно з частиною 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пунктом 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.
З вироку Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17.01.2022 року встановлено, що ОСОБА_3 визнано винним за ч. 3 ст. 185 КК України за діяння, вчинене в період з 17.10.2021 року до 17.11.2021 року, сума матеріального збитку становить 2080,10 гривень.
З вироку Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20.02.2023 року встановлено, що ОСОБА_3 визнано винним за ч. 1 ст. 185 КК України за епізодом 14.10.2021 року, сума матеріального збитку становить 3750,00 гривень та за ч. 2 ст. 185 КК України, сума матеріального збитку становить 3750,00 гривень.
З вироку Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17.04.2024 року з урахуванням ухвали Дніпровського апеляційного суду від 12.11.2024 року, встановлено, що ОСОБА_3 визнано винним за ч. 4 ст. 185 КК України за епізодами: 21.02.2023 року, сума матеріального збитку становить 2776,24 гривень; 04.03.2023 року, сума матеріального збитку становить 159073,41 гривень.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи з 01.01.2021 на рівні 2270,00 гривні. Отже, розмір соціальної пільги, встановленої законом на 01.01.2021 рік, становить 1135,00 грн (2270,00 грн *50% = 1135,00 грн.), а відтак кримінальна відповідальність за викрадення чужого майна у 2021 році настає за умови, що вартість викраденого майна перевищує 2270,00 грн.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи з 01.01.2022 на рівні 2481,00 гривні. Отже, розмір соціальної пільги, встановленої законом на 01.01.2022 рік, становить 1135,00 грн (2481,00 грн *50% = 1240,50 грн.), а відтак кримінальна відповідальність за викрадення чужого майна у 2022 році настає за умови, що вартість викраденого майна перевищує 2481,00 грн.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи з 01.01.2023 на рівні 2684,00 гривні. Отже, розмір соціальної пільги, встановленої законом на 01.01.2023 рік, становить 1342,00 грн (2684,00 грн *50% = 1342,00 грн.), а відтак кримінальна відповідальність за викрадення чужого майна у 2023 році настає за умови, що вартість викраденого майна перевищує 2684,00 грн.
Об'єднана палата Касаційного кримінального суду у постанові від 07 жовтня 2024 року у справі № 278/1566/21 (провадження № 51-2555кмо24) вказала, що Закон №3886-IX є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК України для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП. Зміни, внесені Законом №3886-IX, мають зворотну дію в часі. Питання, що виникають у кримінальних провадженнях у зв'язку з набуттям чинності Законом №3886-IX, вирішуються судами за правилами, передбаченими для випадків, коли втратив чинність закон, яким установлювалася кримінальна протиправність діяння.
За таких обставин, суд вважає необхідним застосувати зворотну дію у часі Закону №3886-IX, яким внесені зміни до законодавства в частині розмежування відповідальності за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати від кримінально караного діяння, відповідальність за яке передбачена відповідними статтями Кримінального кодексу України за принципом визначення граничного розміру викраденого майна у розмірі до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за вчинення якого особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності.
Частина 2 ст. 74 КК встановлює кримінально-правовий наслідок зворотної дії закону, що скасовує кримінальну протиправність діяння. Якщо злочин декриміналізовано після набуття законної сили вироком суду, яким особа засуджена за такий злочин із призначенням їй покарання, вона має бути негайно звільнена від призначеного судом покарання. Це, зокрема, означає, що, якщо особа відбуває призначене їй покарання - вона звільняється від його невідбутої частини.
Враховуючи часткову декриміналізацію, введену Законом України «Про внесення змін до КУпАП», на підставі ч.1 ст. 5, ч. 2 ст. 74 КК України, засуджений ОСОБА_3 підлягає звільненню від призначеного покарання за вироком Новомосковського районного суду Дніпропетровської області від 17.01.2022 року за ч. 3 ст. 185 КК України.
При цьому, за вироком Новомосковського районного суду Дніпропетровської області від 04.10.2022 року ОСОБА_3 визнано винним за ч. 3 ст. 357 КК України, який не підпадає під дію Закону № 3886?IX.
За вироком Новомосковського районного суду Дніпропетровської області від 27.12.2022 року ОСОБА_3 визнано винним за ч. 1 ст. 119 КК України, який не підпадає під дію Закону № 3886?IX.
За вироком Новомосковського районного суду Дніпропетровської області від 16.02.2023 року ОСОБА_3 визнано винним за ч. 1 ст. 309 КК України, який не підпадає під дію Закону № 3886?IX.
За вироком Новомосковського районного суду Дніпропетровської області від 20.02.2023 року ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 185 КК України спричинив матеріальну шкоду потерпілому в розмірі 3750,00 гривень та за ч. 2 ст. 185 КК України спричинив матеріальну шкоду потерпілому в розмірі 3750,00 гривень, кожна з яких перевищує два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян станом на день скоєння кримінального правопорушення, а відтак вчинене ним діяння по кожному епізоду є кримінально караним.
За вироком Новомосковського районного суду Дніпропетровської області від 17.04.2024 року ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 185 КК України за епізодом 21.02.2023 року спричинив матеріальну шкоду потерпілому в розмірі 2776,24 гривень та за епізодом 04.03.2023 року спричинив матеріальну шкоду потерпілому в розмірі 159073,41 гривень, що перевищує два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян станом на день скоєння кримінального правопорушення, а відтак вчинене ним діяння по кожному епізоду є кримінально караним.
Керуючись ст. 537, 539 КПК України, суд, -
Заяву засудженого ОСОБА_3 про приведення покарання у відповідність до вимог ЗУ «Про внесення змін до КУпАП та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» задовольнити.
Звільнити засудженого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від покарання, призначеного вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17.01.2022 року за ч. 3 ст. 185 КК України, на підставі частини 2 статті 74 КК України у зв'язку із усуненням караності вчиненого діяння.
Вважати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженим за вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04.10.2022 року за ч. 3 ст. 357 КК України до призначено покарання у виді штрафу у розмірі 30 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 510 гривень.
Вважати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженим за вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27.12.2022 року за ч. 1 ст. 119 КК України з урахуванням вироку Дніпровського апеляційного суду від 24.08.2023 року до призначеного покарання у виді 3 (трьох) років обмеження волі.
Вважати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженим за вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16.02.2023 року за ч. 1 ст. 309 КК України з урахуванням вироку Дніпровського апеляційного суду від 27.04.2023 року до призначеного покарання у виді 2 років обмеження волі. Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Новомосковського міськрайонного суду від 04.10.2022 року, більш суворим, призначено ОСОБА_3 покарання у виді 2 років обмеження волі.
Вважати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженим за вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20.02.2023 року за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України до призначено йому покарання: за ч. 1 ст.185 КК України у виді 1 (одного) року обмеження волі; за ч. 2 ст. 185 КК України у виді 1 (одного) року позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_3 визначено покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням строком на 3 (три) роки. На підставі ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_3 обов'язки не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця свого проживання, роботи, а також періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Вважати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженим за вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17.04.2024 року з урахуванням ухвали Дніпровського апеляційного суду від 12.11.2024 року, за ч. 4 ст. 185 КК України до призначеного йому покарання у виді позбавлення волі на строк шість років. На підставі ч. 1 ст. 71, ч. 3 ст. 78 КК України, за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за цим вироком, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироками Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27.02.2022 року та 16.02.2023 року, які скасовані в частині призначення покарання вироками Дніпровського апеляційного суду від 24.08.2023 року, 27.04.2023 року та вироку Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20.02.2023 року, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на 6 років 2 місяці.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного суду через Металургійний районний суд міста Кривого Рогу протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя: ОСОБА_1