Справа № 210/6164/25
Провадження № 2-а/210/68/25
іменем України
04 листопада 2025 року
Металургійний районний суд міста Кривого Рогу в складі:
Головуючої судді Чайкіної О.В.
за участі секретаря судового засідання Комбарової Д.С.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 про скасування постанови по справі №УП/4507/9 від 04.06.2025 року про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Суть справи
Постановою № УП/4507/9 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, винесеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 підполковником ОСОБА_2 на Позивача було накладено адміністративний штраф у розмірі 17000 гривень за адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
Обґрунтовуючи необхідність притягнення Позивача до адміністративної відповідальності, відповідач посилається на те, що представниками відділення пошти 50005 м. Кривий Ріг здійснювались заходи для вручення ОСОБА_1 повідомлення з повісткою. Позивач вказує, що не переховувався, працював, у розшуку не був, з'являвся до відповідача за викликом.
Доставлення листа адресату, тобто Позивачу, не була виконана у зв'язку з вихідними днями, у відділення лист надійшов 28.02.2025 р. в кінці робочого дня (п'ятниця), а в суботу та неділю поштар не працює, тому 03.03.2025р. лист було повернуто відправнику.
В постанові про адміністративне правопорушення вказано, що ОСОБА_1 фактично ухилявся від отримання повістки, а представниками пошти здійснювалися заходи для вручення йому повістки. Також покликається на те, що його не було повідомлено про розгляд справи про адміністративне правопорушення та не надсилалась постанова для ознайомлення.
29.05.2025 року ОСОБА_1 призвано на військову службу у складі молодшого офіцерського складу і на теперішній час він служить у вч НОМЕР_1 .
Матеріали адміністративної справи не містять даних отримання ОСОБА_1 повістки, відмови від її отримання, застереження про відмову від отримання повістки, акту про вручення повістки чи відеодоказів такого вручення. Таким чином, у матеріалах справи відсутні докази того, що у ОСОБА_1 виник обов'язок з'явитись до відповідача у строк, зазначений у повістці: 07.03.2025 р. і що він ухилився від виконання цього обов'язку. За вказаних обставин вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Аргументи учасників
02 жовтня 2025 року відповідач направив відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого зазначив, що одним з головних обов'язків встановлених для військовозобов'язаних під час проведення загальної мобілізації є обов'язок з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (абзац 1 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»). У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Порядок оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки визначений «Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 р. № 560 (далі - Постанова КМУ №560), який визначає процедуру оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Міноборони було надіслано повістку поштовим зв'язком «Укрпошта» за адресою: АДРЕСА_1 (адреса вказана в облікових даних військовозобов'язаного). Представниками відділення пошти №50005, м. Кривий Ріг, здійснювались заходи з вручення рекомендованого повідомлення №0610233816089 з повісткою №2662522 на прибуття 07.03.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_5 для уточнення даних, які визначені статтею 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» та не були актуалізовані позивачем. У разі коли резервіст або військовозобов'язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов'язаним під час уточнення облікових даних. Повістки, сформовані за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (у тому числі роздруковані), та повістки, оформлені на бланку, мають однакову юридичну силу.
Наявна в адміністративній справі повістка та рекомендоване повідомлення повністю відповідають вище перерахованим вимогам «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560.
Представниками відділення поштового зв'язку №50005 проставлено відмітку на поштовому повідомленні про відсутність особи за адресою, що є належним підтвердженням оповіщення військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку.
Звертають увагу суду, що обставина, про те що кореспонденція залишилась не врученою позивачу з причин, які не залежать від відправника, не звільняє позивача від обов'язку по дотриманню вимог законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Доказів надання оператором поштового зв'язку "Укрпошта" послуг поштового зв'язку неналежної якості при направленні зазначеної кореспонденції позивачем суду не надано, а правовідносини, які виникають між оператором поштового зв'язку і адресатом знаходяться поза межами предмета спору у цій справі.
Отже, направлення Міністерством оборони України повістки через оператора поштового зв'язку "Укрпошта" за адресою, зазначеною позивачем, вважається належним його повідомленням про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Під час розгляду адміністративної справи було встановлено порушення вимог абзацу 1 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці. Однак останній не прибув по повістці про наявність поважних причин не повідомив. Доказів неналежного вручення йому повістки чи наявності поважних причин не надав. В діях військовозобов'язаного наявний склад адміністративного правопорушення, який підтверджений належними доказами (повістка №2662522 та рекомендоване повідомлення №№0610233816089) за яке передбачено адміністративну відповідальність.
За результатами розгляду адміністративної справи начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 було оголошено рішення в вигляді постанови № уп/4507/9 від 04.06.2025 року.
Позивачем не надано жодного достовірного доказу протиправності винесеної постанови чи порушення вимог статей КУпАП. Викладені доводи в позовній заяві є надуманими та недостовірними, які не підлягають задоволенню. Доказів неналежного вручення чи недотримання порядку вручення поштового відправлення працівниками АТ «Укрпошта», до позовної заяви не надано.
10 жовтня 2025 року позивачем скерована відповідь на відзив у якій зазначено, що він працював, не переховувався, завжди з'являвся за викликом до відповідача. Зауважує, що не з його вини не йому не вручена повістка і лист повернуто відправнику. У травні 2025 року Позивача призвано на військову службу. Вважає, що відповідач не виконав належним чином свої обов'язки і саме тому, позивач не був повідомлений про виклики, відповідач не надає доказів про отримання Позивачем повісткою і так само про відмову в отримані, тому у матеріалах справи відсутні докази, що у позивача був обов'язок з'явитися до відповідача у строк, зазначений у повістці.
Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, докази надані позивачем на підтвердження позовних вимог в їх сукупності, вирішуючи питання, передбачені ст. ст. 9, 244 КАС України, суд виходить з такого.
Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач - ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» має статус військовозобов'язаного та перебуває на військовому обліку військовозобов'язаних в ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.5).
За допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів було сформовано повістку для уточнення персональних даних.
Міноборони було надіслано повістку поштовим зв'язком «Укрпошта» за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.35).
Представниками відділення пошти №50005, м. Кривий Ріг, здійснювались заходи з вручення рекомендованого повідомлення №0610233816089 з повісткою №2662522 на прибуття 07.03.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_5 для уточнення даних, які визначені статтею 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» та не були актуалізовані позивачем.
В присутності позивача 29.05.2025 року складено протокол про адміністративне правопорушення № 826 у присутності свідків. Від пояснень та підпису протоклу ОСОБА_1 відмовився. Розгляд справи призначено на 09:00 годин 04.06.2025 року (а.с.33 зворот).
04.06.2025 року позивач на розгляд справи не прибув, на підставі наявних матеріалів в адміністративній справі здійснено розгляд в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_6 , кабінеті № 17 будівлі № 1 за адресою: АДРЕСА_2 в присутності начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 підполковника ОСОБА_2 .
За результатами розгляду адміністративної справи начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 оголошено постанову № уп/4507/9 від 04.06.2025 року. Другий примірник постанови направлено поштовим зв'язком 07.06.2025 року (а.с.36-37, 37 зворот).
Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 підполковником ОСОБА_2 уп/4507/9 від 04.06.2025 року ОСОБА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 34 000 грн за ч. 3 ст.210-1 КУпАП за те, що будучи належним чином повідомлений про необхідність прибути до ТЦК та СП, за належною адресою, яка зазначена військовозобов'язаним, останній у встановлений законодавством термін не прибув, чим вчинив адміністративне правопорушення.
Крім того, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , 29.05.2025 року був призваний на військову службу за мобілізацією у складі молодшого офіцерського складу, 30.05.2025 року поставлено на військовий облік, а 31.05.2025року знято, ІНФОРМАЦІЯ_9 .
З 01 червня 2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 призначений на посаду командира взводу проттанкових ракетних комплексів роти протитанкових ракетних комплексів військової частини НОМЕР_2 .
Мотиви суду та застосовані норми права
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, що також передбачено ч.1 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Правомірність та обґрунтованість вказаної постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 є предметом спору, який передано на вирішення суду.
З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Частиною 3 статті 210-1 КУпАП передбачене відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію вчинення в особливий період.
За визначенням у Законі України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли був оприлюднений Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває на теперішній час.
Отже, суд констатує, що на дату винесення відповідачем оскаржуваної постанови в Україні діяв особливий період, що є підставою для застосування ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Стаття 280 КУпАП встановлює обов'язок органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до ч.1 ст.22 цього Закону громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту) - ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Загальні правила військового обліку визначені статтею 33 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», відповідно до якої військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний (ч.3 ст.33 Закону).
Також стаття 22 Закону чітко встановлює обов'язок для військовозобов'язаних з'явитись саме на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях.
Порядок оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки визначений «Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 р. № 560 (далі - Постанова КМУ №560), який визначає процедуру оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки,
Пунктом 21 Постанови КМУ 560 визначено, що за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов'язані зобов'язані з'являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
Неявка військовозобов'язаного за викликом ТЦК та СП створює склад правопорушення, відповідальність за яке, в особливий період, передбачена ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Сірним питанням є не факт направлення за зареєстрованою адресою позивача повістки від №2662522 виписану на ім'я позивача ОСОБА_1 де йому запропоновано з'явитися 07 березня 2025 року о 09:00 годині до ІНФОРМАЦІЯ_5 для уточнення даних, а факт належного сповіщення, тобтодотримання процедури вручення такої повістки, .
Верховним Судом у постанові від 30.05.2018 у справі № 337/3389/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої: «постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень».
Тобто притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Так, відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. При цьому постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
З наведених вище вимог щодо постанови по справі про адміністративне правопорушення встановлено, що такі обов'язково повинні містити опис обставин, установлених під час розгляду справи, нормативний акт, що передбачає відповідальність за адміністративне правопорушення.
Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
Дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Така правова позиція узгоджується з позиціями, що викладені у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі № 524/5536/17, від 30.05.2018 у справі № 337/3389/16, від 17.07.2019 у справі № 295/3099/17 та від 05.03.2020 у справі № 607/7987/17.
Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом, рішенням суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, поміж іншого, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справ та посилання на норму закону, який передбачає відповідальність за вказане адміністративне правопорушення. Така позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.12.2018 у справі № 263/15738/16-а.
Недотримання відповідачем приписів законодавства України про адміністративні правопорушення тягне недоведеність з боку суб'єкта владних повноважень правомірності оскаржуваної у цій справі постанови та є підставою для її скасування.
Відповідно до Довідки начальника впз 50005 від 10 вересня 2025 року, лист шкі 0610233816089 на ім'я ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 надійшов у відділення 50005- 28 лютого 2025 року (п'ятниця) в кінці робочого дня. Доставка листа адресату не була виконана у зв'язку з вихідними днями (поштар, який обслуговує зазначену адресу не працював у цей час). Тому зазначений лист було повернено відправнику 03.03.2025 року.
Відповідно до пункту 82 Правил надання послуг поштового зв'язку рекомендовані листи з позначкою “Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою “Повістка ТЦК».
Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого листа з позначкою “Повістка ТЦК», працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку “адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.
В супереч зазначеним вимогам, враховуючи, що повістка надійшла у п"ятницю наприкінці робочого дня, а на вихідних заходи вручення повістки не здійснювалися, тобто за місцем мешкання Позивач не міг отримати таку повістку у цей період, проставлення відмітки «одержувач відсутній за вказаною адресою» відбулося в порушення вимог Правил надання послуг поштового зв'язку. Тобто, заходи щодо вручення повістки, яка стала підставою для винесення оскаржуваної постанови, відповідальними працівниками пошти, фактично не здійснювалися, оскільки повістка надійшла для вручення позивачу перед у вихідним днями.
Вказані обставини піддають розумним сумнівам належне повідомлення позивача про виклик його до ІНФОРМАЦІЯ_5 . Доказів протилежного відповідач не надав.
Суд констатує, що невручення повістки позивачу у передбачений законом спосіб, має наслідком відсутність його обов'язку прибувати до ІНФОРМАЦІЯ_5 , а отже виключає його адміністративну відповідальність за неприбуття для уточнення даних до ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Суд не спростовує того, що відповідач в силу своїх повноважень не здійснює перевірку фактів і обставин з яких причин адресат отримав чи не отримав направлену повістку. Проте суд наділений такими повноваженнями в силу процесуальних норм КАС України в рамках дослідження доводів сторін і поданих доказів.
З цих підстав суд приходить до висновку про помилковість висновків відповідача щодо встановлення правопорушення що інкриміновано позивачу, а наведені вище доводи і суперечності щодо належного повідомлення спростовуються вищевикладеним.
Щодо встановлених процесуальних порушень при розгляді справи про адміністративне правопорушення:
У частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 248 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі також - КУпАП) розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.
Відповідно до частини 1 статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
За правилами статті 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.
Згідно зі статтею 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Верховний Суд у постановах від 31.03.2021 у справі № 676/752/17, від 21.03.2019 у справі № 489/1004/17, від 30.01.2020 у справах № 308/12552/16-а та № 482/9/17, від 06.02.2020 у справі № 205/7145/16-а зробив такі висновки: «Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.
Обов'язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов'язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення».
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення №826 від 29.05.2025 року про вчинення правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, в якому зазначена суть адміністративного правопорушення: 04.03.2025 року було проставлено відмітку на поштовому повідомленні про відсутність особи за адресою. Відповідно до пункту 41 «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560, належним підтвердженням оповіщення військовозобов'язаного про виклик до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку є день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою. Будучи належним чином оповіщеним про необхідність прибуття до ТЦК та СП, останній про поважні причини не повідомив, у встановлені законодавством термін не прибув, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП. (а.с.36-37).
Положеннями ч.1 ст. 256 КУпАП встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення є процесуальним документом, який засвідчує факт неправомірних дій, складається за встановленою формою і повинен містити дані про місце, час вчинення, суть правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.
Наказом Міністерства оборони від 01.01.2024 року № 3 затверджено Інструкцію зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення. Наказ набрав чинності 15 лютого 2024 року.
Актом визначено процедури складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів, оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а також з порушенням призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку та псуванням або недбалим зберіганням зазначеними особами військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), яке спричинило їх втрату.
Йдеться про притягнення до адміністративної відповідальності за такими статтями КпАП: - стаття 210 «Порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку»; - стаття 210-1 «Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (за нею штрафують і посадовців підприємств та інших юросіб); - стаття 211 «Зіпсуття військово-облікових документів чи втрата їх з необережності».
Уповноважені посадові особи ТЦК та СП, яким надано право складати протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1, 211 КпАП, визначаються наказами керівників відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Протокол складає уповноважена посадова особа у двох примірниках, один з яких під розписку вручається особі, яка притягується до адміністративної відповідальності.
У протоколі зазначається: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по батькові (за наявності) особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, імена, по батькові (за наявності), адреси свідків (якщо вони є); пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Положеннями ст. 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов'язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 КУпАП протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідач, як представник державного органу, наділеного повноваженнями щодо виявлення та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності, у своїй діяльності має керуватися виключно законом та діяти відповідно до нього.
Кодекс України про адміністративні правопорушення встановлює чіткі вимоги до постанови про накладення адміністративного стягнення.
Зокрема, постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення (ст. 283 КУпАП).
Відповідно до постанови №уп/4507/9 від 04.06.2025 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що 04.03.2025 року було проставлено відмітку на поштовому повідомленні про відсутність особи за адресою. Відповідно до пункту 41 «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560, належним підтвердженням оповіщення військовозобов'язаного про виклик до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку є день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання. Повідомлень про зміни задекларованого/зареєстрованого місця проживання місця проживання до ІНФОРМАЦІЯ_5 від військовозобов'язаного не надходило.
Враховуючи вищевикладене, суд зауважує на невідповідність фактичних обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення №826 від 29.05.2025 року та в постанові №уп/4507/9 від 04.06.2025 року. Зазначена неузгодженість породжує обґрунтований сумнів щодо наявності та достовірності доказів, на підставі яких автор протоколу дійшов висновку про вчинення правопорушення.
Надаючи правову оцінку правовідносинам сторін, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», який набрав чинності 18 травня 2024 року, був встановлений обов'язок громадян щодо уточнення військово-облікових даних, відповідно до якого усім військовозобов'язаним необхідно уточнити військово-облікові дані протягом 60 днів. 19 травня 2024 року набув чинності Закон України №3696-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
У статті 210-1 КУпАП встановлено відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. До таких дій, зокрема, може належати неявка громадян за повісткою про первинний виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
При цьому, відповідно примітки до ст.210 КУпАП положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Тобто, якщо Міністерство оборони України як держатель такого реєстру може отримати відомості про особу шляхом синхронізації з іншими державними електронними реєстрами, то особу не може бути притягнуто до відповідальності за неповідомлення таких відомостей.
Як вбачається із положень законодавства, на яке посилається відповідач у відзиві та в оскаржуваній постанові, порушенням у частині, що інкреміновано позивачу, є неприбуття до ТЦК та СП за викликом. Мета виклику до ТЦК та СП - для уточнення даних.
З аналізу норм чинного законодавства вбачається, що громадяни можуть викликатись до ТЦК та СП з метою: оформлення військово-облікових документів; взяття на військовий облік; проходження медичного огляду; направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності; призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів (абз.1 ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу»); на збірні пункти ТЦК та СП (для військовозобов'язаних та резервістів, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час - бойові повістки) (ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).
Як слідує з матеріалів справи Позивач викликався повісткою для уточнення своїх персональних даних.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період.
Причина неприбуття за викликом за повісткою ТЦК згідно п. 23 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560, вважається поважною у разі перешкоди стихійного характеру, хвороби громадянина, воєнних дій на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).
Як вбачається із оскаржуваної постанови, одним із доказів порушення позивачем законодавства про мобілізацію є повістка, яка повернулася із відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою". Проте судом встановлено, що Позивач не отримав повістку, оскільки заходів щодо її вручення фактично не здійснювалося.
Крім того, зміст оскаржуваної постанови (об"єктивна сторона правопорушення) не містить відомостей про те, які саме дані необхідно було уточнити, враховуючи положення примітки до ст.210 КУпАП, тобто які саме персональні дані не можливо отримати держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
При цьому притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
У справі Barbera, Messeque and Jabardo v. Spain (скарга № 10590/83 від 6 грудня 1988 року) Європейський суд з прав людини, зазначив, що докази, покладені в основі висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.
Обов'язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (справа Daktaras v. Lithuania, скарга № 42095/98).
Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Правова природа адміністративної відповідальності по своїй суті аналогічна кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
У справі Надточій проти України (скарга №7460/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу про адміністративні правопорушення (пункт 21 рішення).
Крім того, у рішенні від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (пункт 4.1)
Відповідно до абз.3 п.69 Порядку 560 громадяни України, які перебувають на військовому обліку та з набранням чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, прибули до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для уточнення своїх облікових даних (адреси місця проживання, номерів засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інших персональних даних), на медичний огляд не направляються. На медичний огляд громадяни, які уточнили свої облікові дані, викликаються повісткою.
Отже, направлення громадян на медичний огляд може відбуватися лише після уточнення ними своїх облікових даних.
Як встановлено з матеріалів справи, Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , був призваний на військову службу за мобілізацією у складі молодшого офіцерського складу, 30.05.2025 року поставлено на військовий облік, а 31.05.2025року знято, ІНФОРМАЦІЯ_9 .
Позивач 30.05.2025 року пройшов ВЛК при при ІНФОРМАЦІЯ_10 .
Станом на 30.05.2025 року військово-облікові дані Позивача не викликали сумніву, оскільки без їх уточнення, згідно з Порядку 560, останній не міг пройти ВЛК .
Тобто, на дату винесення оскаржуваної постанови (04.06.2025р.) Позивач пройшлов ВЛК (що не можливо без уточнення військово-облікових даних) та проходив військову службу, оскільки 01 червня 2025 року призначений на посаду командира взводу проттанкових ракетних комплексів роти протитанкових ракетних комплексів військової частини НОМЕР_2 .
Виходячи із норм викладених в частині 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею78 КАС України.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ст. 9, 245 КУпАП, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях події та складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх належних доказів по справі.
Частина 1 ст.7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь. Суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен прийти до висновку про винуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, поза розумним сумнівом.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП України.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 9 КАСУ).
Процедурні порушення, зокрема, такі як неналежне або несвоєчасне сповіщення особи, є самостійними, а так само ненадання доказів дотримання процедури сповіщення, є безумовними підставами для скасування постанови про притягнення такої особи до відповідальності.
Недотримання відповідачем приписів законодавства України про адміністративні правопорушення тягне недоведеність з боку суб'єкта владних повноважень правомірності оскаржуваної у цій справі постанови та є підставою для її скасування.
Враховуючи встановлені недоліки, які суд позбавлений можливості усунути в ході судового розгляду, належним способом захисту порушеного права у даному випадку ОСОБА_1 , є скасування оскаржуваної постанови із закриттям справи про адміністративне правопорушення.
Оскільки позивач з 01 червня 2025 року призначений на посаду командира взводу проттанкових ракетних комплексів роти протитанкових ракетних комплексів військової частини НОМЕР_2 та проходить військову службу, останній був позбавлений можливості своєчасно подати позов до суду.
За таких обставин, суд на підставі статті 121 КАС України, враховуючи поважність пропуску звернення до суду із позовом, ввважає за необхідне його поновити.
Керуючись статтями 90, 241-246, 255, 286 Кодексу адміністративного судочинства України,
Поновити пропущений позивачем ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про скасування постанови по справі № УП/4507/9 від 04.06.2025 року про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення про визнання протиправною та скасування постанови.
Поновити строк на оскарження постанови № УП/4507/9 від 04.06.2025р. за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 про скасування постанови по справі №УП/4507/9 від 04.06.2025 року про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення - задовольнити.
Постанову № УП/4507/9 від 04.06.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення - скасувати.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь держави судовий збір в сумі 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Повне рішення складено 10 листопада 2025 року.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , АДРЕСА_1
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_7 , АДРЕСА_2 ;
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , має місцезнаходження за адресою: АДРЕСА_3 .
Суддя: О. В. Чайкіна