Справа № 367/7729/18
Провадження №2/367/202/2025
Іменем України
12 листопада 2025 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:
головуючого судді Мерзлого Л.В.,
за участі секретаря судових засідань Тараненко О.М.,
представника позивача - адвоката Шевченко Н.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у загальному позовному провадженні в залі суду в м.Ірпінь цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,-
В провадженні Ірпінського міського суду Київської області перебуває вищевказана цивільна справа. Обґрунтовуючи заявлені вимоги та підстави звернення до суду позивач вказує, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 13.01.1996 року, який був розірваний 07.11.2015 року, проте, домовленості про поділ спільного майна між колишнім подружжям досягнуто не було, у зв'язку з чим виникла необхідність у поділі спільного майна.
Вказує, що за час спільного проживання та за спільні кошти подружжя сторонами у 2013 році було придбано автомобіль марки «Hyundai Accent» 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 . Додає, що вказаний автомобіль був придбаний у кредит, за період з червня 2013 по листопад 2015 року на банківський рахунок в банку в якості оплати вартості автомобіля були сплачені спільні кошти подружжя в сумі 160 000,00 грн..
Після розірвання шлюбу вказаний транспортний засіб залишився у відповідача, який з листопада 2015 року продовжив виплачувати кредит за власні кошти.
Позивач згодна виділити відповідачу у власність автомобіль, при цьому зі ОСОБА_2 має бути стягнута частина грошових коштів, внесених сторонами у період перебування в зареєстрованому шлюбі по кредитному договору в рахунок оплати вартості автомобіля, що становить 80 000,00 грн..
Вважає, що такий варіант поділу спільного майна подружжя буде доцільним і справедливим, так як відповідач фактично користується спірним автомобілем.
Ухвалою суду від 05.11.2018 по справі відкрито загальне позовне провадження.
Не погоджуючись із вищевказаною ухвалою суду, позивач ОСОБА_2 звернувся до Київського апеляційного суду з апеляційною скаргою та постановою Київського апеляційного суду від 11.04.2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 05.11.2018 року без змін.
Постановою Київського апеляційного суду від 19.09.2019 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 05.11.2018 року.
Постановою Київського апеляційного суду від 22.04.2021 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 05.11.2018 року.
Ухвалою суду від 01.03.2021 року цивільну справу № 367/7729/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя прийнято до провадження судді Ірпінського міського суду Київської області Мерзлого Л.В..
Ухвалою суду від 21.01.2024 року провадження по даній справі було зупинено до припинення перебування ОСОБА_2 у складі військової частини НОМЕР_2 .
Ухвалою суду від 13.03.2025 року провадження по справі поновлено та призначено судове засідання.
Ухвалою суду від 30.10.2023 по справі закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні представник позивача - адвокат Шевченко В.В. вважала за можливе провести розгляд справи за відсутності інших учасників справи, позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.
Відповідач, будучи повідомленим про дати і час підготовчих та судових засідань, обізнаним про наявність вказаної судової справи, в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив. Відзиву на позовну заяву, будь-яких інших заяв чи клопотань від відповідачки не надходило.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, у зв'язку з неподанням відповідачем відзиву, та відсутністю заперечень позивача щодо заочного розгляду справи, що відповідає положенням пункту 3, пункту 4 частини 1 статті 280 ЦПК України.
Суд перевіривши доводи, викладені в обґрунтування позовної заяви, дослідивши матеріали справи в їх системному взаємозв'язку, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 13.01.1996 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , було зареєстровано шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про укладання шлюбу серія НОМЕР_3 . 07.11.2015 року шлюб між сторонами був розірваний.
У відповідь на адвокатський запит, Територіальний сервісний центр №3247 Міністерства внутрішніх справ повідомив адвоката Шевченко Н.В., що за ОСОБА_2 зареєстрований автомобіль марки «Hyundai Accent», рік випуску 2013, номерний знак НОМЕР_1 , дата реєстрації 27.06.2013 року.
Як вбачається, право власності на вказаний транспортний засіб зареєстровано за відповідачем під час зареєстрованого шлюбу сторін.
Згідно ст.60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно з положеннями ст.63 Сімейного кодексу України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до вимог ст.68 Сімейного кодексу України, розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.
Згідно з ч.1, ч.3, ч.4 ст.368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.
Частиною першою статті 70 Сімейного кодексу України визначено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Згідно із ч.1 ст.71 Сімейного кодексу України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому, суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до вимог ст.370 Цивільного кодексу України, співвласники мають право на виділ в натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду, виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.
Згідно із ч.ч.1-3 ст.364 Цивільного кодексу України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, про спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
Згідно положень ст.ст.12, 13 ЦПК України, учасники справи, мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Згідно до ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У ч.ч.1-4, 8 ст.83 ЦПК України визначено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинний подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Згідно із ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
При цьому, суд зазначає, що у відповідності до частини першої статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Отже, як було встановлено в судовому засіданні та жодним чином не спростовано відповідачем, спірний автомобіль був придбаний та зареєстрований за ОСОБА_2 у 2013 році, тобто у період зареєстрованого шлюбу між сторонами і відноситься до спільної сумісної власності подружжя та у рівних частинах належить сторонам. Проте, автомобіль є неподільною річчю, у зв'язку з чим Позивачка просить стягнути з відповідач на свою користь частину грошових коштів, внесених сторонами у період перебування в зареєстрованому шлюбі по кредитному договору в рахунок оплати вартості автомобіля, що становить 80 000,00 грн..
У даному випадку згода Відповідача на виплату грошової компенсації Позивачці, право власності якої на частку у праві спільної сумісної власності припиняється, не є обов'язковою. За змістом ч.4 ст.71 СК України, згода на отримання такої компенсації замість частки у праві спільної сумісної власності на майно при його поділі має надати той із подружжя, на чию користь таку компенсацію присуджено судом. Вказаний висновок суду узгоджується з правовим висновком викладеним у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №209/3085/20.
Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі 800 грн. 00 коп. за подання позовної заяви.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.12, 13, 19, 78, 81-83, 89, 141, 247, 263, 265, 268 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, - задовольнити.
В порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_2 , право власності на автомобіль марки «Hyundai Accent» 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1/2 частину грошових коштів, внесених сторонами у період перебування в зареєстрованому шлюбі по кредитному договору в рахунок оплати вартості автомобіля в розмірі 80 000 (вісімдесят тисяч) 00 грн..
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 800 (вісімсот) гривень 00 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду до Київського апеляційного суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.
Позивач: ОСОБА_1 , код РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .
Повне рішення складено 12 листопада 2025 року.
Суддя: Л.В. Мерзлий