16400, м. Борзна, Чернігівської обл., вул. Незалежності, буд. 4 тел.: 0 (4653) 3-50-01
Справа №730/1454/25
Провадження № 2/730/651/2025
"12" листопада 2025 р. м. Борзна
Борзнянський районний суд Чернігівської області в складі головуючого судді Ріхтера В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до КП «Борзнажитлосервіс» про зобов'язання вчинити дії,
Позовна заява мотивована тим, що позивач є особою з інвалідністю І групи з дитинства, має захворювання опорно-рухового апарату.
Органи місцевого самоврядування надали дозвіл та побудували біля її квартири на першому поверсі прибудову для зберігання та обслуговування її електричного візка.
Через погодні умови та вплив природнього середовища дане приміщення почало руйнуватися, оскільки через дах потрапляє волога від дощу.
Також, зруйнувався під'їзд/проїзд до вказаного приміщення, тобто з'явився підвищений поріг, через що візок не може нормально проїхати до вказаного приміщення, оскільки, переїжджаючи через великий поріг (перешкоду), ресори візка не витримують, зношуються та ламаються, а тому їх доводиться ремонтувати.
Позивач неодноразово зверталася до відповідача щодо проведення необхідних робіт, як обслуговуючої компанії, але відповідач не вчиняє жодних дій, на її запити не відповідає, проявляє протиправну бездіяльність, у зв'язку з чим позивач просить зобов'язати відповідача провести необхідні роботи: забетонувати доріжку, зробити плавний спуск з поругу та закрити щілини на даху приміщення, де зберігається електричний візок на який потрапляє волога.
Ухвалою Борзнянського районного суду Чернігівської області від 07.10.2025 відкрито провадження у даній справі та справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Позивач в судове засідання не викликався, оскільки розгляд справи проводиться без повідомлення сторін. Від позивача надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, однак ухвалою суду від 11.11.2025 року у задоволенні такого клопотання судом було відмовлено.
Відповідач був повідомлений належним чином про розгляд справи у суді, не скористався своїм правом подання до суду заяви із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін.
Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, однак надав письмові пояснення, згідно яких він позовні вимоги визнає у повному обсязі, але на даний час ремонтні роботи не можуть бути виконані, оскільки відсутні кваліфіковані особи, які б могли такі роботи виконати.
Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у відповідності із ч. 5 ст. 279 ЦПК України за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України судове засідання не проводиться.
Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Згідно статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина перша статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке суд захищає у спосіб, встановлений частиною другою статті 16 ЦК України або іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частина 2 ст. 16 Цивільного кодексу України визначає способи захисту цивільних прав та інтересів, а також зазначає, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права.
Приписами ст. ст.12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору, суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Частиною 4 ст. 12 ЦПК передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі ст.ст. 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи виникає спір.
Судом встановлено, що позивач проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 6). Вказана квартира належить позивачу на підставі права приватної власності (а.с. 8).
Позивач є особою з інвалідністю І групи (а.с.7).
У 2014 році по АДРЕСА_2 було прибудовано технічне приміщення для зберігання електровізка за узгодженням з Борзнянською міською радою (а.с.9).
Вказані обставини сторонами визнаються та не оскаржуються.
Також до позовної заяви долучено письмові звернення позивача до відповідача з 2019 року з приводу необхідності проведення таких робіт, але відповідь на які відповідачем не надана. Вказані твердження позивача відповідачем не спростовані.
Відповідачем не надано суду жодних даних про те, що ним виконувалися будь-які ремонті роботи приміщення для зберігання візка з 2019 року.
Також відповідачем не надано будь-яких даних, що заяви позивача були належним чином розглянуті та її питання хоч якось вирішувалося.
Судом враховується, що відповідачем не заперечується, що приміщення для зберігання візка знаходиться на території та в зоні обслуговування КП «Борзнажитлосервіс», саме відповідач, як балансоутримувач, має проводити відповідні роботи з утримання даного приміщення.
Стаття 26 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», органи місцевого самоврядування та підприємства, установи, організації незалежно від форми власності зобов'язані забезпечувати доступність об'єктів соціальної та житлової інфраструктури для осіб з інвалідністю.
Пункт 2.1, 2.2 ДБН В.2.2-40:2018 «Інклюзивність будівель і споруд», об'єкти житлової інфраструктури мають бути доступними та безпечними для користування особами з інвалідністю.
Стаття 18 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» - балансоутримувач або виконавець послуг зобов'язаний утримувати об'єкти благоустрою в належному стані, забезпечувати їх ремонт і безпечне використання громадянами.
Суд враховує, що будуючи інтегроване цивілізоване суспільство, Україна керується загальною стратегічною метою досягнення повної участі людей з інвалідністю в суспільному житті та своєчасного включення всіх питань, пов'язаних з питаннями громадян з інвалідністю, до всіх напрямків державної діяльності.
Конвенція ООН «Про права інвалідів», що ратифікована Україною 16 грудня 2009, План дій Ради Європи по відношенню до людей з обмеженими фізичними можливостями роблять пріоритетними питання людей з інвалідністю на світовій арені, піднімають важливість їх вирішення на рівні кожної держави. Декларація Тисячоліття ООН містить ключові цілі та завдання розвитку, які стали відомими як «Цілі Розвитку Тисячоліття», вимагає, щоб проблеми людей з інвалідністю детально розглядалися та вирішувались на національному та міжнародному рівні.
Національна Асамблея інвалідів України з Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України досягли відповідного рівня співпраці, результатом якої стала розробка та офіційне введення в дію ДБН В.2.2-17:2006 «Доступність будинків і споруд для маломобільних груп населення». Вимоги ДБН поширюються на проектування та реконструкцію житлових та громадських будинків та споруд з урахуванням можливостей людей з обмеженими фізичними можливостями, функціонально-планувальні елементи будинків і споруд, їхні земельні ділянки, а також на вхідні вузли, комунікації, шляхи евакуації, приміщення проживання, обслуговування і робочі місця, а також їх інформаційне та інженерне обладнання.
Українська держава, в особі її державних органів, неодноразово підіймала питання щодо належного захисту прав осіб з інвалідністю, що виразилося у прийнятті низки нормативно-правових актів, зокрема: Кабінетом міністрів неодноразово приймалися постанови « Про затвердження плану заходів щодо створення безперешкодного життєвого середовища для осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення "Безбар'єрна Україна", Про затвердження Державних цільових програм «Національний план дій з реалізації Конвенції про права інвалідів».
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 03.11.2005 № 444-р «Про затвердження плану додаткових заходів щодо створення сприятливих умов життєдіяльності осіб з обмеженими фізичними можливостями» було затверджено Типове положення про комітети забезпечення доступності інвалідів та інших маломобільних груп населення до об'єктів соціальної та інженерно-транспортної інфраструктур.
В усіх зазначених нормативно-правових актах, виходячи з їх змісту, йде мова не про право, а про обов'язок відповідних суб'єктів всіляко сприяти особам з інвалідністю, створювати безпечне для них середовище, втілювати у життя заходи, пов'язані з «безбар'єрним середовищем».
Таким чином, доводи відповідача про те, що з 2019 року не було можливості провести необхідні роботи судом оцінюються критично та є такими, що не ґрунтуються на вимогах закону.
Відсутність відповідних працівників для виконання робіт не є поважною причиною для не виконання таких робіт.
Судом при цьому, також оцінюється й поведінка відповідача, який не надав суду жодних доказів того, що відповідач хоч якось намагався провести вказані роботи, чи вживав заходи щодо усунення причин, які заважали проведенню ремонтних робіт.
Таким чином, доводи позивача є такими, що ґрунтуються на вимогах Закону та підлягають в цій частині задоволенню.
Що стосується проведення конкретного переліку ремонтних робіт.
У відповідності до вимог чинного законодавства, перед проведенням будь-яких ремонтних робіт необхідно здійснити комплексне обстеження технічного стану, у даному випадку, приміщення для зберігання інвалідного візка та прилеглої території з метою: визначення причин протікання покрівлі та обсягу необхідних відновлювальних робіт; обстеження стану водовідведення і вимощення, що призвело до руйнування під'їзду/проїзду до приміщення; оцінки безбар'єрності під'їзних шляхів відповідно до ДБН В.2.2-40:2018 «Інклюзивність будівель і споруд»; підготовки акта обстеження та дефектного акта для подальшого проведення ремонтно-відновлювальних робіт.
З урахуванням того, що ані позивач, ані відповідач не надали суду жодних даних про належне обстеження приміщення для зберігання візка, відсутність будь-яких актів, дефектних актів, переліку необхідних робіт та таке інше, суд уважає, що належним способом захисту у цій справі є зобов'язати відповідача обстежити приміщення для зберігання візка, за результатами якого необхідно скласти відповідну документацію з приводу проведення необхідних ремонтних робіт в найкоротші строки, з урахуванням потреб осіб з інвалідністю.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує вимоги статті 141 ЦПК України та вважає, що з відповідача слід стягнути судовий збір в дохід держави, зважаючи на задоволення вимоги позивача в повному обсязі
При цьому, судом враховується те, що позивачка при звернені до суду з позовною вимогою про відшкодування шкоди була звільнена від сплати судового збору відповідно до пункту третього частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Додатково у цій справі суд уважає за необхідне роз'яснити позивачу, що звернувшись до місцевих центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги чи бюро правової допомоги, люди з особливими потребами можуть отримати в повному обсязі безоплатну первинну правову допомогу, що включає: 1) надання правової інформації;
2) надання консультацій і роз'яснень з правових питань; 3) складення заяв, скарг та інших документів правового характеру (крім документів процесуального характеру); 4) надання допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правової допомоги та медіації.
Особам з інвалідністю, які отримують пенсію або допомогу, що призначається замість пенсії, у розмірі, що не перевищує двох прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб, гарантовано право й на безоплатну вторинну правову допомогу, що включає такі види правових послуг 1) захист; 2)здійснення представництва інтересів в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; 3) складення документів процесуального характеру.
Звернення про надання безоплатної вторинної правової допомоги подаються зазначеними особами до місцевих центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги чи бюро правової допомоги за місцем їх фактичного проживання незалежно від реєстрації місця проживання чи перебування.
Керуючись ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до КП «Борзнажитлосервіс» (м. Борзна, вул. П. Куліша, 98 Ніжинського району Чернігівської області, ЄДРПОУ 35583798) про зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Зобов'язати КП «Борзнажитлосервіс» вчинити дії щодо обстеження приміщення для зберігання візка, яке розташоване за адресою АДРЕСА_1 , та яким користується позивач, як особа інвалідністю І групи, та під'їзду/проїзду до нього, за результатами якого необхідно скласти відповідну документацію з приводу проведення необхідних ремонтних робіт у найкоротші строки, з урахуванням потреб осіб з інвалідністю.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з КП «Борзнажитлосервіс» в дохід Держави 1211,20 грн. судового збору.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення; якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, а у разі її подання - після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Суддя Ріхтер В.В.