12.11.2025
ЄУН 389/4176/25
Провадження 2-з/389/18/25
12 листопада 2025 року місто Знам'янка
Кіровоградської області
Суддя Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області Український Віталій Валентинович, за участю секретаря судового засідання Гой І.С. розглянув заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,
ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову поданого до суду до ОСОБА_2 , третя особа ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання недійсною заяву про відмову від отримання одноразової грошової допомоги, визнання права на частину такої допомоги, та її перерозподіл на двох осіб та стягнення з відповідача різниці сплаченої їй суми . Обґрунтував заяву тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 син позивача та відповідача ОСОБА_3 загинув мужньо виконуючи військовий обов'язок в бою за Україну, її свободу і незалежність. Після його смерті сторони набули право на призначення та отримання частки одноразової грошової допомоги у розмірі 7500000 кожен відповідно до Постанови КМУ №168 від 28.02.2022. Однак, відповідач скористалася тяжким фізичним і моральним станом позивача, а також довірливими відносинами заснованими на родинних зв'язках, впевнила позивача, що йому буде складено самостійно розібратися і зібрати всі необхідні документи для отримання передбачених законодавством виплат. Відповідач запевнила позивача про виплату йому половини всіх отриманих від держави коштів, про що написала розписку про своє зобов'язання та схилила до підписання нотаріально завіреної заяви про відмову від отримання грошової допомоги за загибель сина. Проте, в подальшому ОСОБА_2 перестала виходити на зв'язок із позивачем. На вимогу представника позивача відповідач в усному порядку відмовилася виплатити належну позивачу частку одноразової грошової допомоги за загибель сина, оскільки має нотаріальну відмову від отримання цих коштів, а розписку не вважає документом з якого у неї виникають зобов'язання. Позивач вважає, що відповідач діяла неправомірно та недобросовісно, зловживала довірою та цивільними правами позивача, діяла шляхом омани з метою заволодіння належної йому частки допомоги. На час звернення до суду відповідач отримала частину грошової допомоги у розмірі 8100000 гривень, що перевищує її частку на 600000 гривень.
Факт того, що відповідачка одноосібно отримує всю суму ОГД та незважаючи на домовленість із позивачем, що підтверджується її розпискою, відмовляється виплачувати позивачу його частину, свідчить про її недобросовісну поведінку та намір не ділитися коштами. Відповідач продемонструвала недобросовісну поведінку, і відповідно існує високий ризик, що вона зможе приховати або відчужити ці кошти або інше майно, на яке може бути звернено стягнення. Очевидно, що відчуження відповідачем третім особам належного їй майна під час розгляду справи, призведе до ризику неможливості виконання рішення суду по даній справі, у разі задоволення позовних вимог, адже у разі відсутності на рахунках відповідача грошових коштів, позивач або держаний/приватний виконавець має право звернути стягнення на його майно. Також вважає адекватним (співмірним) захід забезпечення у вигляді зупинення виплат та необхідним для збереження предмета спору до моменту вирішення справи по суті.
Вважає, що заходи забезпечення позову, які просить вжити позивач, є співмірними із позовними вимогами, оскільки внаслідок вжиття цих заходів єдиним негативним наслідком для відповідача буде відсутність можливості відчуження майна, яке може бути реалізовано в рахунок стягнення з відповідача заборгованості. Натомість, невжиття цих заходів може призвести до неправомірного відчуження майна третім особам, і як наслідок до додаткового порушення прав позивача. Застосування заходів забезпечення позову жодним чином не призведе до порушення прав відповідача щодо користування та володіння майном, а лише запровадить дії, наявність яких дозволить створити належні умови для запобігання перешкод у виконанні рішення суду у разі задоволення позовних вимог, та дозволить забезпечити реальне виконання можливого рішення суду та захисту прав позивача.
Розгляд заяви про забезпечення позову проведено судом без повідомлення учасників справи, що не суперечить ч.1 ст.153 ЦПК України.
Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову, матеріали цивільної справи та доданих до неї документів, суд вважає її такою, що підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.
Зі змісту постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.2006 №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» вбачається, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких може бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Відповідно до ч.3 ст.150 ЦПК України, - заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Такі висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі N 753/22860/17 (провадження N 14-88цс20).
Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, в провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом про присудження реальне виконання позитивно прийнятого рішення. Такий інститут цивільно-процесуального законодавства передбачений з метою попередження несумлінних дій відповідача, який може, наприклад, сховати або продати майно, тобто з метою усунення ускладнення або неможливості виконання рішення.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
На обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач вказує, що при не вжитті заходів забезпечення позову, існує реальна загроза невиконання чи ускладнення виконання рішення суду.
Одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення суду, прийнятого за результатами розгляду справи, в разі задоволення позову.
Згідно з рішенням ЄСПЛ від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України", засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні ЄСПЛ від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії", було зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
На думку суду, необхідність застосування заходу забезпечення випливає із фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що їх незастосування призведе до ускладнення ефективного поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Між сторонами виник спір щодо права позивача на частку одноразової грошової допомоги та перерозподілу всієї суми призначеної допомоги між батьками загиблого у рівних частках. Враховуючи предмет спору та часткову виплату відповідачеві спірної частини грошової допомоги, що може перевищувати її частку на 600000 гривень, а також періодичність виплати, беручи до уваги зміст заходу забезпечення та мету його застосування, яка полягає в захисті інтересів учасника процесу, а не в порушенні прав інших осіб, суд приходить до висновку, що зупинення виплат одноразової грошової допомоги відповідачеві та накладення арешту на грошові кошти відповідача у сумі 600000 гривень є ефективним способом запобігти можливим порушенням прав позивача до вирішення спору по суті.
Разом з тим, суд вважає відмовити позивачу у застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на будь-яке нерухоме майно, що належить відповідачеві на праві власності в межах суми 600000 гривень через відсутність доказів належності відповідачеві будь-якого нерухомого майна та його вартості.
Суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. За клопотанням учасника справи суд може допустити заміну одного заходу забезпечення позову іншим. У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.149-153, 157, 258-260 ЦПК України,
Заяву задовольнити частково.
Зупинити виплату одноразової грошової допомоги, що виплачується ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 27.04.2024 №338-ОС у зв'язку із загибеллю військовослужбовця ОСОБА_3 під час захисту Батьківщини до набрання законної сили рішенням суду у справі.
Накласти арешт на грошові кошти ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в межах суми 600000 гривень, які обліковуються на рахунках, відкритих на її ім'я у будь-яких банківських або в інших кредитно-фінансових установах.
У задоволенні вимоги про накладення арешту на будь-яке нерухоме майно. Що належить відповідачеві на праві власності відмовити.
Стягувач: ОСОБА_1 зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , місце фактичного проживання АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Боржник: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 .
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Кропивницького апеляційного суду. Апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Суддя В.В.Український