Справа № 386/1626/25
Провадження № 2-а/386/29/25
12 листопада 2025 року селище Голованівськ
Голованівський районний суд Кіровоградської області в складі
головуючого судді Гут Ю. О.
з участю: секретаря судового засідання Корніцької Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення ,
встановив:
ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку звернувся до суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, яка надійшла до суду 02.09.2025, в якій просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення від 07.08.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адмінітративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн та закрити провадження у справі. Стягнути на його користь витрати на судовий збір. Крім цього, надав суду заяву, в якій просить поновити строк на оскарження даної постанови, так як оскржувану постанову отримав засобами поштового зв'язку 21.08.2025.
Позов обґрунтовує тим, що 07.08.2025 постановою ІНФОРМАЦІЯ_2 на нього, як військовозобов'язаного накладено штраф у сумі 17000 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП . За змістом постанови №139 від 07.08.2025 по справі про адміністративне правопорушення «01.08.2025 року під час перевірки військо-облікових даних військовозобов'язаного ОСОБА_1 було встановлено, що через систему АІТС ЄДРПВР «ОБЕРІГ» було сформовано та направлено через Укрпошту за адресою місця його реєстрації: АДРЕСА_1 , повістку №418483 про виклик о 1 1 годині 17.10.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 , для уточнення даних. Військовозобов'язаний ОСОБА_1 , будучи належним чином оповіщеним, не прибув на виклик за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_3 , у встановлений термін не повідомив про наявність поважних причин своєї неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який і&пий спосіб, та в подальшому також не прибув на виклик у строк, що не перевищує сім календарних днів, чим порушив вимоги абз. 2 ч.10 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу», пп.2 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених Постановою КМУ від 30.12.2022р. №1487, ч.І, ч.3 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та ; мобілізацію», п.24, п.34 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024р. №560, під час дії особливого періоду. Військовозобов'язаний ОСОБА_1 на розгляд справи не з'явився, про день і час розгляду справи був повідомлений.Обставин, що пом'якшують відповідальність військовозобов'язаного ОСОБА_1 , не встановлено.Обставин, що обтяжують відповідальність військовозобов'язаного ОСОБА_1 , не встановлено.Таким чином, військовозобов'язаний ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП.»
Від не згоден з даною постановою , оскільки не був належним чином сповіщений викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Так, 30.05.2024 ним уточнені дані, що підтверджується витягом з мобільного застосунку "Резерв+", де в графі адреса проживання зазначено: " АДРЕСА_2 ". Вказані уточнені дані містяться і в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів "Оберіг", який є інструментом для ведення військового обліку громадян України. Однак, повістка №418483 була надіслана на хибну адресу " АДРЕСА_3 ". Так, згідно інформаційної системи Державної міграційної служби моїм зареєстрованим місцем проживання є АДРЕСА_1 , однак він фактично проживає по АДРЕСА_2 , про що на дату надіслання повістки, було відомо відповідачу. При цьому, уточнив, що за адресою АДРЕСА_1 в інформаційній системі Державної міграційної служби зареєстрована інша особа, яка не має до нього ніякого відношення.
Отже, він не був належним чином повідомлений про необхідність з'явитися в обумовлені у повістці час і дату за адресою відповідача, тому не маю підлягати адміністративній відповідальності.
Разом з цим, він зареєструвався у мобільному за стосунку «Резерв+!, вніс свої відомості до Єдиного реєстру призовників, військовохзобов'язаних та резервістів, отримав військово-обліковий документ. Перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 (Благовіщенське) , що підтверджується військово-обліковим документом із за стосунку «Резерв+» від 19.08.2025 та має номер АІТС «Оберіг» НОМЕР_1 , має зареєстроване місце проживання по АДРЕСА_1 , а фактично проживає по АДРЕСА_2 . Через за стосунок Резерв+ ним уточнено дані вчасно 30.05.2024, де крім іншого, у графі проживання зазначено фактичну адресу проживання. Повістка була надіслана на адресу реєстрації проживання чужої для нього особи, тобто ні на адресу його реєстрації, ні за адресою його місця проживання. При цьому у відповідача були відсутні фактичні підстави для імклику його за повісткою для уточнення даних, оскільки він свої дані онговив у строк, передбачений законодавством.
В даному випадку він при оновленні даних зазначив адресу місця проживання, яка відрізняється від зареєстрованого його місця проживання та адреси, вказаної у повістці № НОМЕР_2 . Враховуючи, що відповідач при надісланні повістки помилився з адресою його проживання позивача та не взяв до уваги адреси, зазначеної мною при оновленні даних, як це передбачено п.34 Порядку № 560, він не може вважатися належним чином оповіщеним у розумінні п.41 Порядку № 560. Отже, за встановлених обставин, з урахуванням виконання мною вимог ч.З ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» щодо вчасного оновлення даних, та з урахуванням відсутності належного оповіщення, слід дійти висновку, що в даному випадку його неявка за викликом для уточнення даних по повістці № 418483 на 17.10.2024 не може бути підставою для покладення на нього адміністративної відповідальності, передбаченої ч.З ст.210-1 КУпАП, за порушення вказаних у постанові №139 вимог законодавства. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. З урахуванням наведених відповідачем доводів та наданих матеріалів слід дійти висновку, що відповідачем не доведено правомірності постанови від 07.08.2025 № 139.
03.09.2025 ухвалою суду в даній справі відкрито провадження, визначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначено проведення судового засідання для розгляду справи по суті.
07.10.2025 через систему «Електронний суд» представник відповідача надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому в якому просив в задоволенні позову відмовити, однак такий відзив подано до суду з пропущеним строком та представник не надав суду заяву про поновлення пропущеного строку на подання відзиву та не вказав поважних причин такого пропуску, оскільки відповідач був обізнаний про наявність в провадженні суду позовної заяви з 03.09.2025, що підтверджується довідкою про доставку копії ухвали про відкриття провадження та прикріплені до нього файли до електронного кабінету відповідача.
З урахуванням наведених обставин слід дійти висновку, що сторона відповідача не скористалася своїм правом на подання відзиву у справі, в порушення ст. 145 КАС України та протягом часу, встановленого ухвалою суду до 17.09.2025. Доказів поважності причини пропуску строку суду надано не було.
Відповідно до ст.ст. 44, 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки; зловживання процесуальними правами не допускається.
У рішеннях від 28 жовтня 1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Вказаними рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Частиною 2 статті 121 КАС України передбачено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Враховуючи, що строк в межах якого може бути подано відзив на позовну заяву сплив, оскільки відзив подано до суду після закінчення цього строку, суд не знайшов підстав для поновлення відповідного строку, а тому відсутні підстави для прийняття відзиву на позовну заяву.
Позивача в судове засідання в судове засідання не з'явився, про день час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, надіслав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав вказаних в позові та просила їх задовольнити. Також надав довідку №735, видану 29.08.2025 другим відділом ІНФОРМАЦІЯ_4 про те, що він призваний на військову службу по мобілізації 25.08.2025.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, заяви про розгляд справи у їх відутність суду не надавав.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи,за умови що його належним чином повідомлено про дату,час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Дослідивши письмові докази, аналізуючи в сукупності наявні у справі докази, відзив на позовну заяву, суд приходить до висновку про задоволення позову з наступних підстав.
Згідно ч.3 ст.79 КАС України відповідач повинен подати суду докази разом із поданням відзиву.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву разом з доказами, який судом не прийнято.
Суд вважає, що справу можливо розглянути за наявними доказами наданими позивачем.
Судом встановлено, що позивач є військовозобов'язаним та перебуває на обліку у відповідача, що визнається сторонами та підтверджується копією витягу з облікової картки.
07.10.2024 керівником ІНФОРМАЦІЯ_4 (Благовіщенське) В.Ціомою на ім'я позивача винесено повістку про необхідність з'явитися 17.10.2024 на 11 годину 00 хвилин до ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою: АДРЕСА_4 для уточнення даних, яка направлена рекомендованим листом позивачу на адресу АДРЕСА_1 , рекомендований лист повернувся без врученням, оскільки адресат відсутній за вказаною адресою.
Постановою по справі про адміністративне правопорушення №139 від 07.08.2025, начальник ІНФОРМАЦІЯ_4 полковник ОСОБА_2 визнав винним позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та наклав на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн.
Як зазначено в постанові, позивачу ставиться в провину те, що він, будучи завчасно належним чином оповіщеним, не прибув на виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 , у встановлений термін не повідомив про наявність поважних причин своєї неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб, та в подальшому також не прибув на виклик у строк, що не перевищує 7 календарних днів, чим порушив вимоги абз. 2 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», підпункт 2 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою КМУ від 30.12.2022 №1487, ч. 1, ч. 3 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", п. 24, п. 34 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 №560.
Як вбачається з копії військово-облікового документу із застосунку "Резерв+" Міністерства оборони України для призовників, військовозобов'язаних та резервістів" від 19.08.2025, позивач 30.05.2024 своєчасно уточнив свої дані, адреса проживання вказана АДРЕСА_2 , тобто відповідачу було відоме фактичне місце проживання позивача.
Разом з цим повістку сформовано та надіслано за адресою АДРЕСА_1 , що також не відповідає зареєстрованому місцю проживання позивача, оскільки з копії витягу з реєстру територіальної громади від 22.08.2025 вбачається, що позивача зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 .
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Конституція України в статті 68 встановлює, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Відповідно до ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Закони України про адміністративні правопорушення до включення їх у встановленому порядку до цього Кодексу застосовуються безпосередньо. Положення цього Кодексу поширюються і на адміністративні правопорушення, відповідальність за вчинення яких передбачена законами, ще не включеними до Кодексу. Питання щодо адміністративної відповідальності за порушення митних правил регулюються Митним кодексом України.
Відповідно частини 2 статті 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Згідно ст.ст. 245, 246 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Частиною третьою статті 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинених в особливий період.
Відповідно до примітки до ст. 210 КУпАП, положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними свого конституційного обов'язку щодо захисту Батьківщини визначає Закон України «Про військовий обов'язок та військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ.
Відповідно до частини першої ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Частиною десятою ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», встановлено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані:
уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;
прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів;
проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;
проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі;
виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-ХІІ встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Статтею 22 Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, серед яких частина перша цієї статті встановлює:
з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;
проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Частина третя ст. 22 Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює зобов'язання громадян під час мобілізації, серед яких з'явитись:
військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях.
Інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 за №1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, пунктом першим якого встановлено, що цей порядок визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном.
Згідно пункту 23 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, призовники, військовозобов'язані та резервісти в разі зміни адреси їх місця проживання або інших персональних даних зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідним органам, де вони перебувають на військовому обліку, зокрема у випадках, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 р. № 265 “Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад», через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-комунікаційні системи.
Підпункт 2 пункту 1 додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів "Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів" визначає, що призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
Процедуру оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів визначає Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, пунктом 21 якого визначено, що за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов'язані зобов'язані з'являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
У разі неприбуття у строк, визначений у повістці, громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше ніж протягом трьох днів від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ), повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ) або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів (пункт 24 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період).
Дослідивши надані сторонами докази по справі, судом встановлено, що позивач викликався до ІНФОРМАЦІЯ_4 для уточнення даних. Для уточнення яких саме даних викликався позивач, повістка №418483 не містить, тобто не конкретизує, які дані вимагалось уточнити позивачем у ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Слід зазначити, що позивач вчасно 30.05.2024 уточнив дані в за стосунку Резерв+.
Які конкретно дані вимагалось уточнити у позивача у ІНФОРМАЦІЯ_5 також не містить оскаржувана постанова.
При цьому, до позивача не можуть бути застосовані положення ст.ст. 210, 210-1 КУпАП, якщо він викликався до відповідача з приводу уточнення персональних даних, які останній може отримати шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Згідно зі ст. 62 Конституції України, вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За таких обставин, суд приходить до висновку про безпідставність складення відносно позивача протоколу №146 від 07.08.2025, а оскаржувана постанова №146 від 14.08.2025 відносно позивача, винесена з порушенням вимог ст.ст. 210 та 245 КУпАП, оскільки в діях ОСОБА_3 (нез'явлення за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_4 для уточнення даних) відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Відповідачем не доведено суду наявність вини позивача у вчинення зазначеного правопорушення.
Також, в оскаржуваній постанові відповідач безпідставно вказує на порушення позивачем вимог абзацу 2 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», оскільки ця норма встановлює обов'язок уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, тоді як у вину в постанові позивачу ставиться не прибуття за викликом ІНФОРМАЦІЯ_4
Безпідставними є й твердження в оскаржуваній постанові про порушення позивачем п. 34 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 №560, оскільки ця норма визначає порядок направлення повістки про виклик резервіста або військовозобов'язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ.
Доводи ж позивача про порушення відповідачем процедури направлення повістки позивачу про виклик знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, оскільки відповідачем неправомірно, без дотриманням вимог пунктів 28-30-3, 34 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 №560, було сформовано повістку, яку направлено позивачу поштою за невідомою адресою, оскільки останній зареєстрований та проживає за іншою адресою.
Разом з тим, не дотримання порядку направлення повістки, впливає на протиправність оскаржуваної постанови, яка має бути скасована, оскільки порушує права позивача.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Правова природа адміністративної відповідальності по своїй суті аналогічна кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
У справі Надточій проти України (скарга № 7460/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу про адміністративні правопорушення (пункт 21 рішення).
Крім того, у рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. (пункт 4.1)
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Відповідний правовий висновок викладено у п.39 постанови Верховного Суду від 08.07.2020 по справі №463/1352/16-а (реєстраційний номер судового рішення у ЄДРСР 90264746).
Суд, відкриваючи провадження у справі, надав відповідачу можливість подати відзив на позов та, ураховуючи принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі (пункт 4 частини третьої статті 2 КАС України) зобов'язав його надати документи, які передували та/або були підставою складення оскаржуваної постанови.
Враховуючи те, що позивачем оскаржено постанову з підстав відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, враховуючи відсутність доказів вини позивача, суд, не порушуючи засад диспозитивності, розглядаючи справу в межах позовних вимог, приходить до висновку про скасування постанови і закриття справи про адміністративне правопорушення згідно п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Як вбачається з наданої квитанції, позивач за подання даного позову до суду, сплатив судовий збір в сумі 1211,20 грн, а тому, у зв'язку із задоволенням позову, судові витрати мають бути стягнуті позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Підстави для допущення до негайного виконання судового рішення та для скасування заходів забезпечення позову відсутні.
На підставі ст. ст.2,77,241-246,255, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ухвалив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити повністю.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за ч 3 ст. 210-1 КУпАП №139, постановленої 07 серпня 2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_6 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн.- скасувати та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 понесені останнім судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Місце проживання позивача ОСОБА_1 : АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_3 .
Місцезнаходження відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 : АДРЕСА_6 ; ЄДРПОУ НОМЕР_4 .
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Гут Ю. О.