Справа № 386/1874/25
Провадження № 2/386/759/25
Іменем України
11 листопада 2025 року
Голованівський районний суд Кіровоградської області в складі:
головуючого судді - Червоненка Д.В.,
за участю секретаря судового засідання - Онуфрак В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі. Голованівськ Кіровоградської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в с т а н о в и в : Представник позивача за довіреністю ТОВ «Споживчий центр» Омельяненко Р.Р. звернувся до суду з позовною заявою, посилаючись на те, що 22.05.2024 року між сторонами був укладений кредитний договір (оферти) №22.05.2024-100000110, за умовами якого позивач надав відповідачу кредит в сумі 8 000,00 грн. строком на 98 дні. Договір підписаний відповідачем електронним підписом - одноразовим ідентифікатором, таким же підписом підписаний додаток до договору - заявку.
За загальними умовами вказаного договору позичальник отримав кредитні кошти на умовах платності користування та зобов'язувався повернути кредитні кошти, сплатити проценти за користування коштами та виконати інші зобов'язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором.
ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за Договором виконало в повному обсязі.
В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов'язання за Договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим, станом на дату подачі позовної заяви, утворилась заборгованість у розмірі 23 784, 00 грн., що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 8 000,00 грн., по процентам в розмірі 10 584, 00 грн., комісії - 1 200,00 грн., неустойка - 4 000,00 грн., чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр», а тому простить стягнути з нього заборгованість у загальному розмірі 23 784, 00 грн. та судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн.
11.11.2025 року від відповідача надійшла заява про звільнення від сплати відсотків, штрафів та пені, оскільки остання на даний час проходить військову службу у Державній прикордонній службі України, що підтверджується відповідною довідкою з військової частини. Таким чином має право на звільнення від нарахування відсотків , пені та штрафів за вказаним кредитом відповідно до ст.. 14 ЗУ « Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та готова добровільно сплатити лише суму основного боргу без додаткових нарахувань.
В судове засідання представник ТОВ «Споживчий центр» не з'явився, у позовній заяві просив розгляд справи проводити у його відсутність.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася з невідомих суду причин, хоча про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Відзив на позов не подавала.
За таких обставин суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника позивача та відповідача на підставі наявних у справі доказів та ухвалити заочне рішення, відповідно до положень ст.ст. 280 282 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку. Згідно зі ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч.1 ст. 625 ЦК України). За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно якої договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Згідно ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Отже, положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
У відповідності до положень ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтями 1048 та 1049 ЦК України визначено що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Судом встановлено, що 22.05.2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №22.05.2024-100000110.
При цьому вбачається, що позичальником під час укладення кредитного договору № 22.05.2024-100000110 пройдено ідентифікацію шляхом використання Системи ВаnkID Національного банку. Далі, за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора на веб-сайті ТОВ «Споживчий центр», який ОСОБА_1 отримала на свій фінансовий номер телефону НОМЕР_1 , підписано (акцептовано) пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), заявку на отримання кредиту, графік платежів, підтверджено укладення кредитного договору, отже Кредитний договір (оферти) №22.05.2024-100000110 укладено відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Істотні умови договору такі як сума кредиту, строк, процентна ставка та відповідальність за невиконання/неналежне виконання зобов'язання погоджено в Заявці до Договору, яка містить електронний підпис ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором.
Вказані обставини підтверджуються письмовими доказами: копією заявки на укладання кредитного договору №22.05.2024-100000110 від 22.05.2024 року; копією підтвердження та пропозиції про укладання кредитного договору №22.05.2024-100000110 від 22.05.2024 року; копією паспорту споживчого кредиту; копією додатку до договору.
Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 8 000,00 грн. строком на 98 днів.
Факт видачі кредитних коштів підтверджується квитанцією про електронний переказ коштів від 22.05.2024, сформований платіжним сервісом ТОВ «Споживчий центр» на карту позичальника НОМЕР_2 хх-хххх-1609.
З наданої позивачем довідки-розрахунку вбачається, що ОСОБА_1 свої зобов'язання за Договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим має заборгованість у розмірі 23 784, 00 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 8 000,00 грн., по процентам в розмірі 10 584, 00 грн., комісії за надання кредиту 1 200,00 грн., неустойка - 4000,00 грн.
З військового квитка серії НОМЕР_3 слідує, що ОСОБА_1 проходить військову службу в в/ч НОМЕР_4 з 05.02.2021 року згідно наказу №59-ОС.
Згідно з п. 19 ст.6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту до осіб, які належать до учасників бойових дій, належать військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані, добровольці Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення окремих питань виконання військового обов'язку та ведення військового обліку» від 30.03.2021 №1357-IX, який набрав чинності 23.04.2021 пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» викладено в новій редакції: «15. Військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються». Останніми змінами, пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено словами «крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля», а також доповнено словами "а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави". Відповідно до абз. 5 ст. 1 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», особливий період це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Вирішуючи питання щодо меж дії особливого періоду у розумінні ЗУ «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.08.2020 у справі №813/402/17 дійшла висновку, що навіть за не введення у країні воєнного стану, особливий період, початок якого пов'язаний з моментом оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової чи прихованої), хоч і охоплює час мобілізації, однак не може вважатися закінченим лише зі спливом строку, протягом якого підлягали виконанню визначені у відповідному рішенні про мобілізацію заходи. Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу. На підставі Указу Президента України від 17.03.2014 №303/2014 «Про часткову мобілізацію» з 18.03.2014 в Україні розпочався особливий період. Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного станув Україні» у зв'язку з військовою агресією Російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022, який продовжувався і діє на час розгляду справи. Тобто, введення та продовження строку воєнного стану у зв'язку із триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України було визначено в законодавчому порядку і є особливим періодом. Згідно із роз'ясненнями Національного банку України у листі від 02.09.2014 №18-112/48620 для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21.08.2014 №322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов'язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. Відповідно до роз'яснень Головного управління персоналу Генерального штабу Збройних Сил України Міністерства оборони України (лист від 01.02.2019 №321/722) зазначено, що документом, який підтверджує призов та проходження військової служби військовослужбовцем з початку і до закінчення особливого періоду, а також підтверджує призов під час мобілізації резервістів та військовозобов'язаних є військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки.
З огляду на те, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_4 з 05.02.2021 року по теперішній час, суд вважає, що вона має право на визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей » пільги, гарантії та компенсації, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», зокрема, на звільнення від обов'язку сплачувати проценти за користування кредитом, штрафні санкції та пеню за невиконання зобов'язань за кредитним договором.
При цьому п. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення. Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду від 26.12.2018 у справі №522/12270/15, від 14.05.2021 у справі №502/1438/18, від 24.02.2022 у справі №591/4698/20, від 12.05.2022 у справі №336/512/18, від 18.01.2023 у справі №642/548/21.
Застосування приписів п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» обумовлено самим фактом наявності статусу військовослужбовця у конкретної особи, яка несе відповідальність перед банківською установою, їх застосування є обов'язком суду та жодним чином не обумовлено відомостями про обізнаність банку щодо наявності в особи спеціального статусу. Положення п. 15 ст. 14 Закону не обмежують своє застосування виключно щодо позичальників за кредитними зобов'язаннями, поширюють свою дію на усі випадки нарахування санкцій та процентів за невиконання будь-яких зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, в тому числі банками. Таким чином, згідно матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_2 станом на час розгляду справи має статус військовослужбовця, а тому на нього поширюються пільги, передбачені п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тобто, до нього не може застосовуватися відповідальність у виді штрафних санкцій і пені за невиконання зобов'язань за користування кредитом, а також у нього відсутній обов'язок щодо сплати процентів за користування кредитом. Згідно з довідки - розрахунку заборгованості за кредитним договором № 22.05.2024-100000110 від 22.05.2024 вбачається, що ОСОБА_1 має заборгованості у загальному розмірі 23 784, 00 грн., яка складається із: 8 000, 00 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту, 10 584, 00 грн. - сума заборгованості за процентами, 1 200, 00 грн. сума заборгованості за комісією, 4 000, 00 грн. - неустойка. Отже, суд за результатами розгляду справи приходить до висновку, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» підлягає стягненню заборгованість лише за тілом кредиту та комісією за кредитним договором № 22.05.2024 - 100000110 від 22.05.2024 у загальному розмірі 9 200, 00 грн.
Позовні вимоги в частині стягнення відсотків у розмірі 10 584, 00 грн. та 4 000, 00 грн. неустойки не підлягають задоволенню, оскільки на ОСОБА_1 поширюється положення п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо не нарахування процентів та неустойки за користування кредитом. З урахуванням наведеного, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають до часткового задоволення. Крім того, на підставі ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеній частині вимог в розмірі 937, 02 грн. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 19, 23, 81, 83, 89, 141, 263-265, 280-282, 284 ЦПК України, суд постановив : Позов задовольнити частково . Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за Договором №22.05.2024-100000110 від 22.05.2024 року у розмірі 9 200, 00 грн..
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 937, 02 грн. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: Д. В. Червоненко