Справа № 212/10425/25
2/212/5570/25
12 листопада 2025 року місто Кривий Ріг
Покровський районний суд міста Кривого Рогу в складі:
головуючого судді - Козлова Д. О.,
при секретарі - Пижик В. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю працівника, пов'язаної з виконанням трудових обов'язків,
представника відповідача - Савельєвої Т. Д., -
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду із позовом до відповідача про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю працівника внаслідок професійного захворювання, посилаючись в обґрунтування позовних вимог на те, що його батько, ОСОБА_2 , понад 24 роки працював на ПрАТ «ЦГЗК» на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці: слюсарем черговим та з ремонту устаткування, дробильником технологічної служби дробильної фабрики, що призвело до професійного захворювання: хронічного обструктивного захворювання легень першої-другої стадії (пиловий бронхіт першої-другої стадії, емфізема легень першої-другої стадії), група В, легеневої недостатності першого-другого ступеня; радикулопатії попереково-крижової; хронічної двобічної сенсоневральної (нейросенсорної) приглухуватості. За Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 11.03.2024 р. професійне захворювання виникло у зв'язку з тим, що внаслідок недосконалості технології збагачення руди, під час виконання робіт на протязі зміни нахилятися був змушений та через порушення в роботі систем пиле подавлення, аспірації та режимів експлуатації гірничозбагачувального устаткування протягом тривалої дії підпадав під вплив підвищених рівнів концентрації аерозолю переважно фібро генної дії у повітрі робочої зони, вплив шуму, рівень якого перевищував нормативний. Висновком обласної МСЕК № 2 від 07.05.2024 р. ОСОБА_2 була первинно визначена стійка втрата професійної працездатності внаслідок професійного захворювання у розмірі 65% (35% - радикулопатія, 25% - ХОЗЛ, 5% - туговухість) безстроково та первинно встановлено 3 групу інвалідності безстроково. Однак ІНФОРМАЦІЯ_1 в віці 52 роки ОСОБА_2 помер. При цьому патологоанатомічним дослідженням від 28.01.2025 р. № 42 встановлено, що основним захворюванням ОСОБА_2 було хронічне обструктивне захворювання легень (пиловий бронхіт, профзахворювання), а перебіг основного захворювання ускладнився розвитком легеневого серця, пневмосклерозу, пневмофіброзу, емфіземи легень, тому явища легенево-серцевої недостатності зростали, що призвело до його смерті. Так рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 21.08.2025 року встановлено причинний зв'язок смерті ОСОБА_2 з професійним захворюванням, на яке він захворів під час роботи на ПрАТ «ЦГЗК». Зазначав, що у нього із батьком були дуже тісні та довірливі стосунки, вони дуже багато часу проводили разом, спілкувались, їздили відпочивати, він розраховував на його підтримку. Внаслідок смерті ОСОБА_2 він втратив найближчу людину, відчувши сильне душевне потрясіння. Після смерті батька він перебуває у пригніченому стані, досі не може змиритись з тим, що більше не зможе бачити свого тата, смерть якого призвела до порушення нормальних життєвих зв'язків та необхідності докладання додаткових зусиль для організації свого життя. Отже, розмір моральної шкоди, завданої у зв'язку зі смертю сина від професійного захворювання оцінює в 800 000 грн. На підставі викладеного просив суд стягнути з ПрАТ «ЦГЗК» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 800 000 грн. без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.
Не погоджуючись із позовом ОСОБА_1 , представник відповідача, адвокат Савельєва Т. Д., подала відзив, вказуючи у ньому, що заявлені позовні вимоги необґрунтовані, тому є такими, що не підлягають задоволенню. Так сума позовних вимог є завищеною та такою, що не відповідає критеріям розумності та справедливості, тому з огляду на судову практику та приймаючи до уваги обставини справи вважали, що достатньою та справедливою сумою відшкодування моральної шкоди позивачу буде 150000 грн. Також у справі відсутні медичні документи щодо підтвердження перенесених позивачем страждань. При цьому питання оподаткування стягнутих сум моральної шкоди, тобто відносин між відповідачем як податковим агентом та державою не може бути предметом спору у даній справі, тому питання стягнення податків не може бути вирішено у цій справі, тобто в частині виконання рішення щодо стягнення суми «без стягнення/ без утримання/без урахування податків та інших обов'язкових платежів» питання не є прерогативою цивільних судів. Таким чином просила суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПрАТ «ЦГЗК» про стягнення моральної шкоди, завданої смертю працівника внаслідок професійного захворювання.
Позивач, ОСОБА_1 , до суду не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, надавши заяву з проханням вирішити справу за його відсутності.
Представник відповідача, адвокат Савельєва Т. Д., у судовому засіданні, заперечуючи проти задоволення заявлених позовних вимог ОСОБА_1 , надала пояснення аналогічні тим, що викладені у відзиві ПрАТ «ЦГЗК», посилаючись на практику Верховного Суду, вказуючи, що розмір заявлених вимог завищений, тому розмір моральної шкоди слід зменшити до 100 000 грн., враховуючи, що за життя ОСОБА_2 вже отримав за рішенням суду відшкодування завданої йому моральної шкоди внаслідок спричиненого професійного захворювання в сумі 275 000 грн. Отже, просила суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 повністю.
Відповідно до додаткових письмових пояснень, представник відповідача, адвокат Савельєва Т. Д., не погоджуючись із заявленими вимогами, вказувала, що з огляду на обставини по справі, вважала з посиланням на практику Дніпровського апеляційного суду, що достатнім, справедливим та співмірним розміром компенсації позивачу моральної шкоди, спричиненої смертю ОСОБА_2 , внаслідок отриманого на підприємстві професійного захворювання, може бути 100000 грн.
Дослідивши письмові докази та оцінивши їх в сукупності, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення заявлених вимог ОСОБА_1 , виходячи з наступного вмотивування.
Суд встановив, що ОСОБА_2 працював на підприємстві відповідача з 01.03.1999 р. по 11.07.2023 р. слюсарем черговим та з ремонту устаткування, дробильником технологічної служби дробильної фабрики, звідки був звільнений за власним бажанням через вихід на пенсію, що підтверджується копією трудової книжки ОСОБА_2 (серія НОМЕР_1 ).
Відповідно до Акту розслідування хронічного професійного захворювання від 11 березня 2024 року, складеного на ПрАТ «ЦГЗК», встановлено наявність у ОСОБА_2 , який працював в умовах впливу шкідливих факторів 24 роки 4 місяців на підприємстві відповідача, професійного захворювання: хронічного обструктивного захворювання легень першої-другої стадії (пиловий бронхіт першої-другої стадії, емфізема легень першої-другої стадії), група В, легеневої недостатності першого-другого ступеня; радикулопатії попереково-крижової; хронічної двобічної сенсоневральної (нейросенсорної) приглухуватості другого ступеня, що підтверджується медичним висновком «Українського науково-дослідного інституту промислової медицини» від 13 лютого 2024 року, причини виникнення яких були недосконалість умов праці ОСОБА_2 на ПрАТ «ЦГЗК».
Згідно із довідками МСЕК № 573578 та № 144444 від 7 травня 2024 року вбачається, що ОСОБА_2 внаслідок первинного огляду було встановлено 3-ю групу інвалідності безстроково через професійні захворювання та встановлено 65% стійкої втрати працездатності безстроково внаслідок радикулопатії (35%), ХОЗЛ (25%) та туговухість (5%) з потребою у санаторно-курортному лікуванні.
Однак на підставі свідоцтва про смерть, виданого Покровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 196 від 28 січня 2025 року, вбачається, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 52 років.
Відповідно до витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 74/25/1828/В від 21.08.2025 року внаслідок аналізу протоколу патологоанатомічного дослідження № 42 від 28.01.2025 року, лікарського свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , рецензії на патологоанатомічний висновок від 10.04.2025 року та посмертного епікризу від 12.06.2025 року було встановлено причинний зв'язок смерті ОСОБА_2 з професійним захворюванням останнього, набутого на ПрАТ «ЦГЗК».
Суд вказує, що відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) моральна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобов'язання, якщо таке відшкодування встановлено договором або законом. Тобто законодавець указує на два випадки компенсації моральної шкоди - вони визначені умовами договору або випливають із положень законодавства.
Виходячи ж з положень ст. 16, 23 ЦК та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб'єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.
Аналогічна правова позиція була висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 1 вересня 2020 року по справі № 216/3521/16-ц.
Так за ст. 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 153 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
На підставі ч. 1, 3 ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Відповідно до ст. 173 КЗпП закріплюється право працівника на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.
Так за ст. 179 КЗпП шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Згідно із ч. 1 ст. 237-1 КЗпП відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
На підставі ч. 1-3 ст. 23 ЦК особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у: 1) фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Суд зазначає, що за ч. 1 ст. 1167 ЦК моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Отже, виходячи з наведених норм, слідує висновок, що відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральних втрат потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральними втратами потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Суд вказує, що у п. 9, 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Також у Рішенні Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-9/2004 зазначено, що моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.
Актом розслідування хронічного професійного захворювання від 11 березня 2024 року, складеного на підприємстві відповідача, встановлено, що втрата працездатності ОСОБА_2 настала внаслідок професійного захворювання, пов'язаного з виробництвом, оскільки роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, тому суд дійшов висновку про відповідальність відповідача, як підстави для відшкодування позивачу моральної шкоди за рахунок ПрАТ «ЦГЗК».
Таким чином невиконання роботодавцем обов'язку по забезпеченню безпечних і здорових умов праці, яке мало наслідком виникнення у батька позивача професійного захворювання, втрати працездатності й встановлення інвалідності, є підставою для відшкодування відповідачем заподіяної працівнику моральної шкоди.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у складі Об'єднаної палата Касаційного цивільного суду у постанові від 15 червня 2020 року по справі № 212/3137/17-ц.
Відповідно до ч. 2 ст. 1168 ЦК моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Тлумачення ч. 2 ст. 1168 ЦК свідчить, що до суб'єктів, яким компенсується моральна шкода внаслідок смерті, відносяться батьки та діти потерпілої особи.
Так судом було встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження, виданого Жовтневим відділом РАЦС Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис № 745 від 4 липня 2007 року, вбачається, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком якого вказано ОСОБА_2 .
Суд вказує, що смерть ОСОБА_2 , батька позивача, яка стала наслідком отриманого професійного захворювання, є непоправною втратою для ОСОБА_1 , який переживав спочатку внаслідок тривалого лікування ОСОБА_2 , а потім пережив смерть найріднішої людини, відчуваючи душевні страждання за рідну людину, чим йому було безсумнівно заподіяно моральну шкоду.
В цьому сенсі суд зазначає, що призвели до смерті ОСОБА_2 дії ПрАТ «ЦГЗК», яке не організувало безпечних умов праці, що стало з рештою причиною загибелі батька позивача через професійне захворювання, набуте на підприємстві відповідача.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить із засад розумності та справедливості.
При цьому суд зазначає, що гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи порівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності й справедливості.
Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постановах від 23 листопада 2022 року по справі № 686/13188/21 та від 25 травня 2022 року по справі № 487/6970/20.
Суд також звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини вказав, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Отже, на підставі встановлених обставин справи суд вважає доведеним той факт, що у зв'язку зі смертю ОСОБА_2 , батька позивача, останньому було безумовно заподіяно моральну шкоду, пов'язану із втратою рідної людини, яку він виростив, що потягло за собою порушення нормальних життєвих зв'язків та необхідності докладання додаткових зусиль для організації свого життя після смерті ОСОБА_2 .
Таким чином аргументи представників відповідача про те, що позивач не підтвердив достатніми та допустимими доказами факт заподіяння йому моральних страждань та завданої моральної шкоди, не заслуговують на увагу, оскільки смерть рідної людини є не відновлюваною втратою, що безумовно спричиняє страждання та переживання. При цьому розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнала така особа, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 3 грудня 2018 року по справі № 210/1036/17.
Вирішуючи питання про розмір відшкодування позивачу моральної шкоди, суд враховує глибину фізичних та моральних страждань ОСОБА_1 внаслідок смерті батька, як наслідок отриманого ОСОБА_2 на ПрАТ «ЦГЗК» професійного захворювання, а також те, що життя людини є найвищою цінністю, втрата якої для позивача є невідновлюваною втратою.
При цьому суд встановив, що у зв'язку з отриманням професійного захворювання ОСОБА_2 , якому було безстроково встановлено 65% стійкої втрати працездатності та 3-ю групу інвалідності, за рішенням Тернівського районного суду міста Кривого Рогу від 2 вересня 2024 року, яке набуло чинності 14.01.2025 року, позов ОСОБА_2 було задоволено частково та стягнуто на його користь з ПрАТ «ЦГЗК» моральну шкоду в сумі 275 000 грн.
Отже, суд при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 також враховує рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу від 2 вересня 2024 року.
Таким чином суд дійшов висновку, що заявлений позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення з ПрАТ «ЦГЗК» в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю, пов'язаною із виконанням трудових обов'язків, виходячи з глибини перенесених страждань позивача, у розмірі саме 200 000 грн., що думку суду відповідатиме принципу справедливості та розумності за встановленими обставинами справи.
Також суд зазначає, що згідно із п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України (далі - ПК) платником податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.
За пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПК податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб визначається, зокрема, юридична особа (її філію, відділення, інший відокремлений підрозділ), яка незалежно від організаційно правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язана нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV ПК, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому ст. 18 та Розділом IV ПК.
На підставі п. 163.1 ст. 163 ПК об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Відповідно до п. «а» пп. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 ПК (в редакції змін, внесених Законом України від 16 січня 2020 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року), до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.
При цьому в попередній редакції п. «а» пп. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 ПК передбачав, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю.
Отже, з 23 травня 2020 року п. «а» пп. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 ПК було доповнено словами «а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом», тобто суми відшкодування моральної шкоди підлягають з того часу оподаткуванню.
Натомість, за старою редакцією п. «а» пп. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 ПК було передбачено, що суми за рішенням суду про відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю, не підлягали оподаткуванню.
Таким чином за податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров'ю. У даному випадку це суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок смерті ОСОБА_2 , а отже, заподіяння шкоди життю та здоров'ю найвищого ступеня, тому вказані зміни до податкового законодавства не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих позивачу внаслідок смерті ОСОБА_2 , пов'язаної з професійним захворюванням.
Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом неодноразово у постановах 23 грудня 2022 року по справі № 566/800/21, від 21 червня 2022 року по справі № 599/645/21, від 4 квітня 2018 року по справі № 212/2362/16-ц, від 3 грудня 2018 року по справі № 210/1036/17, від 25 липня 2018 року по справі № 180/683/13-ц.
Таким чином суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 25 листопада 2020 року по справі № 264/5681/17, оскільки вона не відповідає сформованій пізніше за часом правовій позиції Верховного Суду, викладеної судом у даному рішенні.
Відповідно до ст. 141 ЦПК з відповідача також підлягає стягненню в дохід держави судовий збір, від сплати якого позивача звільнено за законом, відповідно до розміру частки задоволених судом позовних вимог, тобто в сумі 2000 грн.
Керуючись ст. 4-5, 13, 19, 76-81, 89, 133-141, 258-259, 263, 265 ЦПК, -
Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю працівника, пов'язаної з виконанням трудових обов'язків, - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю працівника, пов'язаної з виконанням трудових обов'язків, - 200 000 (двісті тисяч) грн. без утримання з такої суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.
В задоволенні решти заявлених вимог - відмовити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» в дохід держави судовій збір в сумі 2000 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення суду складено та підписано 12.11.2025 року.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , який зареєстрований в АДРЕСА_1 .
Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», ЄДРПОУ: 00190977, юридична адреса: 50066, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, Покровський район.
Суддя: Д. О. Козлов