Справа № 209/965/25
Провадження № 2-с/209/716/25
12 листопада 2025 року м. Кам'янське
Суддя Дніпровського районного суду міста Кам'янського Левицька Н.В., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Медведєвої Ліни Василівни, про скасування судового наказу, виданого Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області за № 209/965/25 від 03 березня 2025 року за заявою Комунального підприємства Кам'янської міської ради «Кам'янська теплопостачальна компанія» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості з постачання теплової енергії та заборгованості за абонентське обслуговування,-
11 листопада 2025 року представник боржника ОСОБА_1 - адвокат Медведєва Ліна Василівна звернулася до суду з заявою про скасування судового наказу, виданого Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області за № 209/965/25 від 03 березня 2025 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства Кам?янської міської ради «Кам?янська теплопостачальна компанія» заборгованість за період з 01 жовтня 2021 року по 04 листопада 2024 року в розмірі 18 622 (вісімнадцять тисяч шістсот двадцять дві) гривні 91 копійка, яка складається з заборгованості з постачання теплової енергії у сумі 17 579 гривень 91 копійка та заборгованості за абонентське обслуговування у сумі 1043 гривня 00 копійок, а також сплачений заявником судовий збір в розмірі242 (двісті сорок дві) гривні 24 копійок.
В обґрунтування заяви зазначає, що судовий наказ Боржник не отримував і про нього дізнався з сайту «Судова влада» 10.11.2025 року. Також зазначає, що з даним судовим наказом Боржник згодний та вважає, що він підлягає скасуванню з підстав наявності спору про право. Зокрема представник у поданій заяві вказує про те, що основною причиною скасування судового наказу є пропуск строку позовної давності, відсутність договору та якість послуг з централізованого опалення, яка була дуже поганою протягом усього періоду за який йде стягнення боргу. Таким чином, покладення на боржника обов'язків сплати щомісячно за послуги опалення є спором про право, та оскільки спірний наказ видано без урахування всіх обставин, що мають значення, зокрема без врахування наведених у заяві про скасування судового наказу обставин та фактів, та між сторонами існує спір про право.
Крім того зазначає, що відповідно до Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» №14 від 23 грудня 2012 року, наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
На підставі викладеного, просить суд:
скасувати судовий наказ виданий Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03.03.2025 року про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги централізованого опалення на користь Комунального підприємства Кам?янської міської ради «Кам?янська теплопостачальна компанія» у загальному розмірі 18 622 (вісімнадцять тисяч шістсот двадцять дві) гривні 91 копійка та судового збору в розмірі 242,24 гривень та поновити строк для скасування судового наказу, як пропущеного з поважних причин.
Розглянувши заяву про скасування судового наказу, перевіривши матеріали справи, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що 03 березня 2025 року Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області винесено судовий наказ №209/965/25, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Кам?янської міської ради «Кам?янська теплопостачальна компанія», заборгованість за період з 01 жовтня 2021 року по 04 листопада 2024 року в розмірі 18622 (вісімнадцять тисяч шістсот двадцять дві) гривні 91 копійка, яка складається з заборгованості з постачання теплової енергії у сумі 17579 гривень 91 копійка та заборгованості за абонентське обслуговування у сумі 1043 гривня 00 копійок, а також сплачений судовий збір у розмірі 242,24 грн.
Судом направлено судовий наказ на зареєстровану адресу боржника. Конверт зі змістом повернувся 26.05.2025 на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Так, відповідно до ч. 1 ст. 170 ЦПК України боржник має право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4,5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до ч. 5 ст. 170 ЦПК України, до заяви про скасування судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника боржника, якщо заява подається таким представником; 3) клопотання про поновлення пропущеного строку, якщо заява подається після спливу строку, передбаченого частиною першою цієї статті.
Згідно до ч.1 ст. 123 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Таким чином, визначений ч. 1 ст. 170 ЦПК України, п'ятнадцяти денний строк на подання заяви про скасування судового наказу, обраховується згідно до ч. 1 ст. 123 ЦПК України, з врахуванням дати отримання боржником копії такого наказу.
Відповідно до ст.171 ЦПК України суд розглядає заяву про скасування судового наказу одноособово без проведення судового засідання та виклику учасників справи.
Відповідно до ч.2 ст.171 ЦПК України, заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 170 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви.
Водночас, порядок вручення судових рішень визначено у статті 272 ЦПК України за змістом частини п'ятої якої, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з положеннями частини 6 статті 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є: 1)день вручення судового рішення під розписку; 2)день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3)день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4)день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17(П/9901/87/18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19 від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 27.02.2023 у справі №909/548/16(909/947/20).
Отже, листи, що повернулися з відміткою довідкою поштового відділення про причину повернення «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими. Звісно ж, за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування, дана позиція також кореспондується із позицією Верховного Суду справа №496/4633/18.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, копію судового наказу від 03 березня 2025 року у справі №209/965/25, було надіслано на адресу боржника: АДРЕСА_1 , яка згідно отриманих на запит суду відомостей відділу формування та ведення реєстру територіальної громади міста Кам'янської міської ради є його місцем реєстрації.
26.05.2025 конверт повернувся на адресу суду з відміткою про причини повернення «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 11).
Отже, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про наявність виданого наказу.
Водночас, в порушення вимог ч. 1 ст. 170 ЦПК України, із заявою про скасування судового наказу звернувся лише 11.11.2025.
Згідно до ст. 126 ЦПК України визначено наслідки пропущення процесуальних строків.
Згідно до ч. 1 ст. 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Тобто, звертаючись із заявою про поновлення пропущеного процесуального строку, боржник повинен зазначити поважні причини його пропуску.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Медведєва Л.В., як на підставу поновлення строку на подання заяви про скасування судового наказу покликається на те, що боржник судовий наказ не отримував, а про нього дізнався з сайту «Судова влада» 10.11.2025 року, на підтвердження чого надає роздруковану копію судового наказу з Єдиного державного реєстру судових рішень.
При вирішенні питання щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду із заявою про скасування судового наказу та підстав для поновлення такого строку, суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод право на справедливий суд передбачає і доступ до правосуддя, що знайшло своє відображення у рішеннях ЄСПЛ «Podbielski and PPU Polpure v. Poland» від 26 липня 2005 року, заява № 39199/98, п. 62), «Воловім проти України» від 6 грудня 2007 року, заява № 15123/03.
У Рішенні в справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03 ЄСПЛ зазначено: «Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (рішення у справі Golder v. the United Kingdom від 21 лютого 1975 року, Серія А № 18, п. 36), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги.
Однак право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (рішення у справі Guerin v. France від 29 липня 1998 року, Reports of Judgments and Decisions 1998-V, p. 1867, § 37). 23.
Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, має на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту (рішення у справі Perez de Rada Cavanilles v. Spain від 28 жовтня 1998 року).
Також практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (наприклад, справа «Стаббігс та інш. проти Великобританії» рішення від 22 жовтня 1996 року, «Девеер проти Бельгії» рішення від 27 лютого 1980 року).
Підстави пропуску процесуального строку можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, подання заяви про скасування судового наказу.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. До таких причин відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об'єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.
У контексті забезпечення реалізації права на оскарження судового рішення та вирішення питання поновлення строків на таке оскарження у рішеннях ЄСПЛ сформувалась стала практика, відповідно до якої поновлення строків на подання заяви про скасування судового наказу може бути виправданим, якщо пропуск строку є поважний, об'єктивно незалежний від волі та поведінки боржника.
Ці обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду (частина четверта статті 273 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 320/7888-16-ц указано, що: «що стосується дотримання процесуальних строків, то слід вважати, що сторони повинні таких дотримуватись та пропуск таких, за загальним правилом, призводить до втрати права особою на вчинення певної процесуальної дії у даному випадку на подання заяви».
У пунктах 93-96 ВП ВС у постанові від 19.01.2023 у справі № 140/1770/19 зазначила, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників судочинства та своєчасного виконання ними передбачених певних процесуальних дій. Інститут строків сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно з частинами першою, другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У справі № 500/1912/22 Верховний Суд зазначив, що причину пропуску строку можна вважати поважною, якщо вона відповідає одночасно всім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, які безпосередньо унеможливлюють чи ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, що виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) цю обставину підтверджено належними й допустимими засобами доказування.
Представником боржника не надано жодного належного та допустимого доказу про поважність причини пропуску строку для звернення до суду із заявою про скасування судового наказу, а доводи про те, що боржник судовий наказ не отримував та про нього дізнався з сайту «Судова влада» 10.11.2025 спростовуються матеріалами справи та не є тією обставиною, яка б давала суду підстави дійти обґрунтованого висновку про об'єктивні причини неможливості звернення до суду у визначені законом строки, які не залежали від боржника чи безпосередню неможливість чи складність вчинення боржником процесуальних дій у визначений законом строк.
Суд звертає увагу на те, що на осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. Під добросовісністю необхідно розуміти користування правами за призначенням, здійснення обов'язків у межах визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживання процесуальними правами.
Суд також вважає за необхідне звернути увагу на те, що право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (пункт 27 рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України», заява № 24402/02).
Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу res judicata (правової визначеності), про що неодноразово наголошувалося у прецедентній практиці Європейського суду з прав людини.
Відтак, за наслідками розгляду заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Медведєвої Ліни Василівни про поновлення строку для подання заяви про скасування судового наказу, суд не знаходить підстав для її задоволення, оскільки жодних поважних причин пропуску такого строку не встановлено.
Статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Відповідно до ч. 1 ст. 126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Оскільки, заявник пропустив процесуальний строк звернення до суду, відсутні обґрунтовані та об'єктивні докази поважності причини пропуску строку звернення до суду, суд приходить до висновку, що на підставі ч. 2 ст. 171 ЦПК України заяву про скасування судового наказу слід повернути заявнику.
Керуючись ст.СТ. 43, 126, 127, 170, 171, 260, 353 ЦПК України, суд-
В задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Медведєвої Ліни Василівни про поновлення пропущеного процесуального строку на подання заяви про скасування судового наказу - відмовити.
Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Медведєвої Ліни Василівни про скасування судового наказу від 03 березня 2025 року виданого Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у цивільній справі №209/965/25 за заявою Комунального підприємства Кам'янської міської ради «Кам'янська теплопостачальна компанія» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості з постачання теплової енергії та заборгованості за абонентське обслуговування - повернути заявнику.
Роз'яснити боржнику, що повернення заяви про скасування судового наказу не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення такої.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Цивільним процесуальним кодексом України. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Наталія ЛЕВИЦЬКА