465/9930/25
2/465/4780/25
"12" листопада 2025 р. м.Львів
Суддя Франківського районного суду м. Львова Чорний І.Я., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , який діє через свого представника - адвоката Гордона Ігоря Михайловича до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,
представник позивача звернувся до Франківського районного суду м. Львова з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
В свою чергу, частиною 1 ст. 30 ЦПК України визначено, що позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Предметом розгляду вказаної позовної заяви є поділ нерухомого майна, а саме будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Таким чином, спір, що виник між сторонами, є спором з приводу виділення частки нерухомого майна.
Відповідно до постанови №3 Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 30 ЦПК).
Згідно з положеннями ст. 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (ст. 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності, та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму житлового приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
За змістом вказаної норми виключна підсудність встановлена для позовів про будь-які права з приводу нерухомого майна.
З точки зору закону виключна територіальна підсудність встановлюється законодавцем з метою вирішення спору конкретними, прямо передбаченими у законі судами.
Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 16.02.2021 по справі № 911/9390/18 щодо територіальної юрисдикції (підсудності) наведено наступні висновки.
Аналізуючи логічну послідовність зміни формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю, вбачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв'язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.
Отже, слід дійти висновку, що за правилами чинного ЦПК України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном.
Відповідна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 910/6644/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2020 року у справі № 910/10647/18.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині третій статті 30 ЦПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення.
В такому випадку можливість застосування інших правил територіальної підсудності виключається.
Відповідно до Відповіді з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №2001253 від 12.11.2025, житловий будинок, реєстраційний номер: 964503546101, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Таким чином, адреса реєстрації нерухомого майна що встановлена судом, не відповідає підсудності Франківського районного суду м. Львова.
Отже, справа не підсудна Франківському районному суду м. Львова.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Враховуючи наведене, оскільки встановлене судом місце реєстрації реєстрації нерухомого майна це АДРЕСА_1 , що відноситься до територіальної юрисдикції Шевченківського районного суду м. Львова, вважаю, що позовну заяву необхідно передати на розгляд до Шевченківського районного суду м. Львова, за підсудністю.
Відповідно до ст.32 ЦПК України, справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Керуючись ст.ст.27, 31 ЦПК України, -
позовну заяву ОСОБА_1 , який діє через свого представника - адвоката Гордона Ігоря Михайловича до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - передати на розгляд до Шевченківського районного суду м. Львова.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 12 листопада 2025 року.
Головуючий суддя І.Я. Чорний