Справа №382/1413/25 Суддя І інстанції - Нарольський М.М.
Провадження № 33/824/4914/2025 Суддя суду апел. інст.- Кепкал Л.І.
03 листопада 2025 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Кепкал Л.І., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Яготинського районного суду Київської області від 08 вересня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , -
Постановою судді Яготинського районного суду Київської області від 08 вересня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, зі стягненням судового збору в дохід держави у розмірі 605, 60 грн.
Згідно постанови судді, 05.07.2025 року о 00 год. 57 хв. в Київській області на трасі М03 Київ-Харків, 103 км, водій ОСОБА_1 керував ТЗ Опель Омега, д.н.з НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка що не відповідає обстановці); від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки ТЗ за допомогою приладу Алкотест Драгер або у найближчому лікарському закладі охорони здоров'я водій ОСОБА_1 категорично відмовився, чим порушив п. 2.5. ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись із постановою судді, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Яготинського районного суду Київської області від 08 вересня 2025 року скасувати та прийняти нову постанову, якою провадження у справі закрити за відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, апелянт вказує, що суд першої інстанції безпідставно не врахував, що з наявного у справі відеозапису вбачається, що йому не було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у закладі охорони здоров'я, що свідчить про порушення працівниками поліції положень Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №110, а також Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України №1395 від 07.11.2015 року.
Також апелянт зазначає, що наявне в матеріалах справи направлення до медичного закладу для проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння не може слугувати доказом підтвердження факту відмови від проходження такого огляду, оскільки він не відмовлявся від проходження огляду в медичному закладі, про що свідчать наявні відеоматеріали, а протокол про адміністративне правопорушення, який містить посилання про відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у медичному закладі, не є належним доказом пропозиції на проходження огляду на стан сп'яніння у медичному закладі.
Апелянт вказує, що дійсно 06 липня 2025 року було здійснено зупинку транспортного засобу під його керуванням з незрозумілих на те причин, працівники поліції стали вимагати від нього пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу. На вказану пропозицію він повідомив про те, що алкоголю не вживав та відмовився від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу, втім, пропозиції на проходження огляду у найближчому медичному закладі йому працівниками поліції оголошено не було.
Крім того, апелянт наголошує, що відеозапис, доданий як доказ до матеріалів даної справи, не містить даних про роз'яснення особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, процедури огляду на стан алкогольного сп'яніння, передбаченої ст. 266 КУпАП, зокрема огляду на стан алкогольного сп'яніння у найближчому закладі охорони здоров'я в разі відмови від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу або незгоди з результатом такого огляду.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши матеріали провадження, дослідивши відеозапис з нагрудних камер працівників поліції, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
З огляду на положення ст. ст. 251, 252 КУпАП суддя в постанові повинен навести докази наявності чи відсутності адміністративного правопорушення, винності особи у його вчиненні, а також дати належну оцінку цим доказам у їх сукупності.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 вказаних вимог закону в повній мірі не дотримався, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про наявність підстав для притягнення останньогодо адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, виходячи з наступного.
Обґрунтовуючи висновки щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суддя місцевого суду послався на протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №382698 від 06.07.2025; рапорт органу поліції від 06.07.2025; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, що знижують увагу та швидкість реакції від 06.07.2025; акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів; відеозапис та інші матеріали справи.
Однак, самі по собі вказані матеріали справи не можуть бути беззаперечними доказами вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП без повного, всебічного та об'єктивного з'ясування всіх обставин даної справи, оскільки суд, перерахувавши вказані докази, не надав їм належної оцінки.
Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначений ст. 266 КУпАП, а також затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 року «Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», та регулюється Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 року № 1452/735.
Згідно п.6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735, огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Згідно ст. 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Частина 3 вказаної норми закону передбачає, що огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
З об'єктивної сторони адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, проявляється саме у відмові особи на вимогу працівника поліції від проходження в установленому порядку огляду на місці за допомогою спеціальних технічних засобів та/або в закладі охорони здоров'я для визначення стану алкогольного сп'яніння.
Суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважав, що факт відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння вже сам по собі утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Проте, з таким висновком суду не може погодитись апеляційний суд, враховуючи наступне.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 130 КУПАП дійсно передбачена відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Проте слід підкреслити, що відповідальність за вказаною нормою закону настає лише у випадку дотримання встановленого законом порядку проведення огляду.
Водій свою вину у вчиненні правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП не визнав та заперечив факт керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння. В протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №382698 водій зазначив, що з рішенням поліцейських не згоден.
З переглянутого відеозапису вбачається, що поліцейський ( чоловік) після зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , спитав в останнього, чи вживав він алкоголь, бо відчувається запах і чи готовий він пройти огляд, ОСОБА_1 повідомив, що нічого не вживав, тому не готовий проходити огляд. В подальшому працівник поліції (жінка) запропоновувала водієві пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку за допомогою алкотестеру «Драгер», на що водій відмовився. Після цього, водію запропоновували пред'явити документи, та працівники поліції склали протокол про адміністративне правопорушення за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Отже, аналіз вказаних обставин дозволяє дійти висновку, що працівники поліції не пропонували ОСОБА_1 проти огляд на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі, та відповідно, в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що водій відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння саме у медичному закладі.
Що стосується наявного в матеріалах справи направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння в закладі охорони здоров'я КНП «Яготинська міська лікарня», то воно не може бути взято до увагу суду, оскільки зазначені у ньому обставини суперечать переглянутому відеозапису.
А окрім того, з відеозапису вбачається, що працівники поліції після складання на ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, тобто, чітко встановивши, що особа керує транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп'яніння, не відсторонили його від керування транспортного засобу відповідно до ч. 1 ст. 266 КУпАП.
За таких обставин, слід зробити висновок, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення відносно водія ОСОБА_1 працівниками поліції не дотримано вимоги ст. 266 КУпАП та п.7 Розділу І Інструкції, не запропоновано пройти огляд у медичному закладі та не відсторонено від керування.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до переконання про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Оскільки постанова винесена з істотними порушеннями процесуального законодавства, що призвело до неправильного застосування матеріального закону, судове рішення суду першої інстанції не може бути визнане законним.
Згідно п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.cт.283, 284КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року №23-р 2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинності.
Статтею 62 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав та основних свобод людини передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на її користь та кожна людина вважається невинною доти, поки її вину не доведено згідно з законом.
Європейський суд з прав людини у рішеннях від 07.11.2002 по справі «Лавентес проти Латвії» та від 08.02.2011 по справі «Берктай проти Туреччини» наголосив, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумцій».
Згідно вимог п.1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, приходжу до висновку, що в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні будь-які належні та допустимі докази вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову судді Яготинського районного суду Київської області від 08 вересня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік - скасувати.
Прийняти постанову, якою провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з моменту її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Л.І. Кепкал