12 листопада 2025 року
м. Київ
єдиний унікальний номер судової справи 761/39424/23
номер провадження 22-ц/824/13433/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,
суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 07 квітня 2025 року /суддя Аббасова Н.В./
за заявою ОСОБА_1 , боржник ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання дитини, -
Заявниця ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини з боржника ОСОБА_2 .
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 07 квітня 2025 року відмовлено у видачі судового наказу про стягнення аліментів на утримання дитини. /а.с. 14-15/
Не погоджуючись з указаним рішенням, апелянт ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилалася на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не повно з'ясовані обставини справи, зокрема помилково застосовано виключно загальні правила підсудності, передбачені ч. 1 ст. 27 ЦПК України, без урахування можливості застосування альтернативної підсудності, передбаченої ч. 1 ст. 28 ЦПК України, яка дозволяє подавати позови про стягнення аліментів за зареєстрованим місцем проживання позивача. Апелянт зазначила, що вона зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , і тому правомірно звернулася до Шевченківського районного суду, скориставшись правом альтернативної підсудності. Апелянт також послалася на п. 37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 01.03.2013 року, який роз'яснює, що вибір між судами за правилами загальної чи альтернативної підсудності належить позивачу.
Боржник ОСОБА_2 про розгляд справи в порядку письмового провадження поінформований належним чином, з відзивом на апеляційну скаргу до суду не звертався.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції на підставі наступного.
Судом встановлено, що у жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини з боржника ОСОБА_2 . Позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що знаходиться в межах Шевченківського району м. Києва. Боржник ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 07 квітня 2025 року у видачі судового наказу відмовлено на підставі порушення правил підсудності. Суд установив, що боржник зареєстрований у м. Ніжин Чернігівської області, і тому заява подана до неналежного суду.
Постановляючи оскаржене судове рішення, суд першої інстанції керувався ч. 1 ст. 27 ЦПК України, яка встановлює, що позови до фізичної особи пред'являються за зареєстрованим місцем її проживання; ст. 162 ЦПК України, яка визначає, що заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності; ч. 9 ст. 165 ЦПК України, яка передбачає відмову у видачі судового наказу у разі порушення правил підсудності.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 подана до неналежного суду, оскільки боржник ОСОБА_2 зареєстрований у м. Ніжин Чернігівської області, і відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України заява мала бути подана за місцем його проживання.
Однак з таким висновком суду погодитись не можна з наступних підстав.
Так, наказне провадження, передбачене ст. 160 ЦПК України, є спрощеним видом цивільного судочинства, спрямованим на ефективний захист прав, зокрема у справах про стягнення аліментів.
Відповідно до ч. 3 ст. 161 ЦПК України, судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі, визначеному законом, і ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства або залученням інших заінтересованих осіб.
Суд не врахував можливість застосування альтернативної підсудності, прямо передбаченої ч. 1 ст. 28 ЦПК України, яка дозволяє подавати позови про стягнення аліментів за зареєстрованим місцем проживання позивача.
Такі правила підсудності не роблять виключень для наказного провадження, оскільки воно є різновидом цивільного судочинства - спрощеним провадженням для певних категорій справ (ст. 162 ЦПК) і вимоги щодо підсудності є аналогічними, і альтернативна підсудність підлягає застосуванню, оскільки метою є спрощений захист прав дитини.
За ч. 1 ст. 162 ЦПК України, заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Отже, застосування ч. 1 ст. 28 ЦПК до заяв про видачу судового наказу про аліменти, є гарантію ефективного захисту (ст. 15 ЦК, ст. 180 СК). Суд першої інстанції не може відмовляти лише на підставі ст. 27 ЦПК, не враховуючи вибір позивачем альтернативної підсудності.
Таким чином, ухвала суду першої інстанції є помилковою, оскільки суд неправильно застосував норми процесуального права, зокрема ч. 1 ст. 28 ЦПК України, що призвело до порушення права позивача на судовий захист.
Відповідно до ч. 1 ст. 379 ЦПК України, підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, заявниця звільнена від сплати судового збору у справах про стягнення аліментів, тому судовий збір у розмірі 605,60 грн підлягає стягненню з боржника на користь держави.
Керуючись ст.ст. 379, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 07 квітня 2025 року - задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 07 квітня 2025 року - скасувати.
Справу направити до Шевченківського районного суду м. Києва для продовження розгляду.
Стягнути з ОСОБА_2 /РНОКПП НОМЕР_1 / на користь держави 605,60 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Головуючий: Судді: