12 листопада 2025 року
м. Київ
єдиний унікальний номер судової справи 363/6158/24
номер провадження 22-ц/824/10386/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,
суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" - Тараненка Артема Ігоровича
на заочне рішення Вишгородського районного суду Київської області від 13 березня 2025 року /суддя Баличева М.Б./
у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Позивач звернувся з вимогами стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Юніт Капітал" заборгованість за Кредитним договором №845915820 від 24.05.2021 року у розмірі 28862,78 грн. та понесені судові витрати, а саме: судовий збір у розмірі 2 422,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 грн.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 13 березня 2025 року у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовлено. /а.с. 160-169/
Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник ТОВ "Юніт Капітал" - Тараненко А.І. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив відкрити апеляційне провадження з викликом сторін, скасувати рішення суду першої інстанції, постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за Кредитним договором №845915820 від 24.05.2021 року у розмірі 28862,78 грн., судові витрати, пов'язані з розглядом справи в розмірі 18 056,00 грн., а саме: судовий збір у розмірі 6 056,00 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн. покласти на відповідача.
На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не повно з'ясовані обставини справи, зокрема те, що факт укладення кредитного договору №845915820 від 24.05.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 на суму кредитного ліміту 22000,00 грн. (з фактичним наданням 14500,00 грн.), умови кредитування (дисконтний період 12 днів, проценти, пеня), факт прострочення платежів відповідачем, що призвело до нарахування заборгованості в сумі 28862,78 грн.; факт переходу права вимоги через ланцюг договорів факторингу: від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» за договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 (з додатковими угодами, що продовжували строк до 31.12.2024), підтверджені витягом з реєстру прав вимоги №141 від 06.07.2021; від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» за договором факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 (з додатковими угодами до 30.12.2024), підтверджений витягом з реєстру №9 від 30.05.2023; від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Юніт Капітал» за договором факторингу №28/10/24/У від 28.10.2024, підтверджений витягом з реєстру №2 від 28.10.2024 та актом приймання-передачі прав вимоги від 28.10.2024. Вказував про належне сповіщення відповідача про відступлення права вимоги; неврахування судом практики ВС (постанови від 11.04.2023 №910/7802/22, від 29.06.2021 №753/20537/18, від 21.07.2021 №334/6972/17, від 27.09.2021 №5026/886/2012), де реєстри та акти є достатніми доказами відступлення; посилання на ст. 512-519 ЦК України (відступлення права вимоги), ст.1077-1086 ЦК України (факторинг), де факторинг є відплатним, але реєстри підтверджують перехід права; ст. 76-81, 89 ЦПК України (докази та їх оцінка); порушення ст. 263 ЦПК України (законність та обґрунтованість рішення).
Відповідач про розгляд справи в порядку письмового провадження поінформований належним чином, з відзивом на апеляційну скаргу до суду не звертався.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення скасуванню з відмовою у позові з інших підстав.
Судом встановлено, що 26.11.2024 року представник ТОВ "Юніт Капітал" через підсистему «Електронний суд» звернувся з вказаною позовною заявою, в якій просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Юніт Капітал" заборгованість за Кредитним договором № 845915820 від 24.05.2021 року у розмірі 28862,78 грн. та понесені судові витрати, а саме: судовий збір у розмірі 2 422,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 грн.
В обґрунтування позову вказував, що 24.05.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та Відповідач уклали Кредитний договір № 845915820у формі електронного документа з використанням електронного підпису, згідно п.1.1. договору, Кредитодавець зобов'язується надати Позичальникові Кредит у вигляді Кредитної лінії, в розмірі Кредитного ліміту на суму 14500,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику. 24.05.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 14500,00 грн. на його банківську карту № НОМЕР_1 що, в свою чергу, свідчить доказом того, що Відповідач прийняв пропозицію кредитодавця - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) уклали Договір факторингу № 28/1118-01 строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року. 28.11.2019 ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020. При цьому інші умови договору залишилися без змін.
31.12.2020 між Клієнтом та Фактором укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 року до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. В даній додатковій угоді Договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 та № 28/1118-01.31.12.2021 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.
31.12.2022 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року. 31.12.2023 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року. З урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №141 від 06.07.2021 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до Відповідача на загальну суму 21 000,94 грн.
Таким чином, договір № 28/1118-01 є рамковою угодою, підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме 28.11.2018 - 31.12.2024. 05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, строк дії якого закінчується 04 серпня 2021 року.
В подальшому ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали ряд додаткових угод: №2 від 03.08.2021 (Додаток №18) та №3 від 30.12.2022- якими продовжено строк дії Договору факторингу до 30.12.2024 включно, всі інші умови залишились без змін.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023 до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 28 862,78 грн.
28.10.2024 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено Договір факторингу № 28/10/24/У, згідно з яким ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (Клієнт) відступає ТОВ «Юніт Капітал» (Фактор) право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога), до боржників, зазначених у реєстрі боржників.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №2 від 28.10.2024 до Договору факторингу № 28/10/24/У від 28.10.2024 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 28862,78 грн. Згідно з актом приймання-передачі прав вимоги від 28.10.2024 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» передало, а ТОВ «Юніт Капітал» прийняло права вимоги до боржників, зазначених у реєстрі боржників.
Таким чином, позивач вказував, що ТОВ «Юніт Капітал» є належним кредитором за кредитним договором № 845915820 від 24.05.2021. Відповідач був сповіщений про відступлення права вимоги листом від 28.10.2024. Станом на 26.11.2024 заборгованість становить 28862,78 грн. (тіло кредиту 14500,00 грн., проценти 11727,90 грн., пеня 2634,88 грн.).
Постановляючи оскаржене судове рішення, суд першої інстанції керувався ст. 512-519 ЦК України про те, що заміна кредитора в зобов'язанні допускається без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом, і новий кредитор набуває всіх прав первісного кредитора; ст. 1077-1086 ЦК України про те, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника); ст. 81 ЦПК України про те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом першої інстанції зроблено висновок про те, що позивачем не доведено факту відступлення права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №845915820 від 24.05.2021 від первісного кредитора до ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», а в подальшому до ТОВ «Юніт Капітал», а отже, позов не підлягає задоволенню, у зв'язку з недоведеністю.
Суд мотивував висновок тим, що матеріали справи не містять доказів проведення фінансування (оплати) за договорами факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року та №28/10/24/У від 28 жовтня 2024 року, а отже, позивачем не доведено факт переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», а наступні переходи прав вимоги, які є похідними, не можуть підтвердити передання вказаного права вимоги до останнього кредитора - ТОВ «Юніт Капітал».
Суд послався на практику Верховного Суду (постанови від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі №334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі №5026/886/2012), де вказано, що належним доказом набуття прав вимоги є договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором. Оскільки докази оплати відсутні, перехід права не доведено, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях ( ст. 81 ЦПК України).
Однак, з таким висновком суду не можна погодитись з таких підстав.
Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, відмовляючи у позові з мотивів недоведеності факту оплати за договорами факторингу, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, оскільки відплатність факторингу не є обов'язковою умовою переходу права вимоги.
Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Словосполучення «за плату» не виключає можливості безоплатного відступлення, якщо це прямо передбачено договором або випливає з його суті (ч. 2 ст. 1077 ЦК України у системному зв'язку зі ст. 512, 515 ЦК України).
У постанові Верховного Суду від 11.04.2023 у справі № 910/7802/22 (ЄДРСР № 110173456) вказано: «Факторинг є різновидом відступлення права вимоги (цесії). Відсутність доказів оплати за договором факторингу не спростовує сам факт переходу права вимоги, якщо договір містить чітке волевиявлення сторін щодо відступлення, а реєстр прав вимоги та акт приймання-передачі підтверджують передачу конкретної вимоги».
Аналогічна правова позиція викладена у постановах ВС від 29.06.2021 № 753/20537/18 (ЄДРСР № 97961427), від 21.07.2021 № 334/6972/17 (ЄДРСР № 98392851), від 27.09.2021 № 5026/886/2012 (ЄДРСР № 99610847), на які посилався апелянт: наявність рамкового договору факторингу, витягів з реєстру прав вимоги з вказівкою на конкретний кредитний договір та боржника, акта приймання-передачі - є достатніми доказами переходу права вимоги за відсутності заперечень боржника щодо дійсності первісного зобов'язання.
У матеріалах справи містяться:
договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 з додатковими угодами до 31.12.2024;
витяг з реєстру № 141 від 06.07.2021 - перехід від ТОВ «Манівео» до ТОВ «Таліон Плюс» на суму 21 000,94 грн.;
договір факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 з додатковими угодами до 30.12.2024;
витяг з реєстру № 9 від 30.05.2023 - перехід до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на суму 28 862,78 грн.;
договір факторингу № 28/10/24/У від 28.10.2024;
витяг з реєстру № 2 від 28.10.2024 та акт приймання-передачі - перехід до ТОВ «Юніт Капітал» на суму 28 862,78 грн.
Боржник був належно повідомлений про кожне відступлення (ч. 2 ст. 516 ЦК України, лист від 28.10.2024, а.с. 135), заперечень не заявляв. Отже, перехід права вимоги через ланцюг договорів факторингу є законним, а ТОВ «Юніт Капітал» набуло статус нового кредитора (ч. 1 ст. 512, ч. 1 ст. 514 ЦК України).
Водночас, позивач просить стягнути 28 862,78 грн., з яких: тіло кредиту - 14 500,00 грн., проценти - 11 727,90 грн., пеня - 2 634,88 грн. До позовної заяви додано розрахунок заборгованості, складений позивачем (а.с. 116-117), відповідно до якого містяться відомості про сплату тіла кредиту ТОВ «Манівео» та процентів у розмірі 14 500 грн та 11 615, 94 грн відповідно. Надано розрахунок ТОВ «Таліон Плюс» /а.с. 118-119/ за яким сплачено за тілом кредиту 11 890, 60 грн, процентами 24 972, 18 грн. /а.с. 119/. За остаточною випискою ТОВ «Юніт Капітал» борг становить 28 862, 78 грн, що фактично суперечить попереднім випискам, не враховує суми, внесені відповідачем у погашення заборгованості. Отже, з доказів, долучених до матеріалів справи позивачем вбачається, що відповідачем погашено тіло кредиту та проценти, розрахунків нарахування 28 862,78 грн. та яка природа цих нарахувань, чи враховані проплати відповідача, позивачем не надано.
Отже, належними доказами розміру заборгованості не обґрунтовано (ч. 2 ст. 76, ч. 1 ст. 81 ЦПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачає відповідальність за прострочення лише за умови встановлення факту та розміру заборгованості. За відсутності розрахунків, суд апеляційної інстанції не має можливості достовірно встановити точний розмір заборгованості, що підлягає стягненню.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України докази повинні бути достатніми для встановлення обставин, на які сторона посилається.
За змістом ч. 2 ст. 376 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, якщо суд неправильно застосував норми матеріального права. Суд першої інстанції, хоча й дійшов правильного висновку про відмову в позові, але з невірних підстав (недоведеність переходу права вимоги). Натомість відмова має ґрунтуватися на неможливості встановлення розміру заборгованості за наданими позивачем доказами.
Враховуючи наведене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню - рішення суду першої інстанції скасовується, у позові про стягнення 28 862,78 грн. заборгованості відмовляється повністю через недоведеність розміру боргу.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати покладаються на позивача, апелянта, оскільки у вимогах скарги відмовлено.
Керуючись ст.ст. 376, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" - Тараненка Артема Ігоровича на заочне рішення Вишгородського районного суду Київської області від 13 березня 2025 року - задовольнити частково.
Заочне рішення Вишгородського районного суду Київської області від 13 березня 2025 року - скасувати, відмовивши у позові з підстав, викладених у постанові.
Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Головуючий: Судді: