справа № 372/5614/25 головуючий у суді І інстанції Проць Т.В.
провадження № 33/824/5565/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
12 вересня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді Березовенко Р.В., розглянувши апеляційну скаргу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 на постанову Обухівського районного суду Київської області від 15 жовтня 2025 року, якою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючою за адресою: АДРЕСА_1 .
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого
ч. 1 ст.130 КУпАП.,-
Постановою Обухівського районного суду Київської області від 15 жовтня 2025 року, ОСОБА_1 визнанно винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1(один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Державної судової адміністрації України судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп.
Не погодившись з вказаною постановою суду, ОСОБА_1 29 жовтня 2025 року засобами поштового зв'язку подав апеляційну скаргу на адресу суду першої інстанції. В своїй апеляційній скарзі апелянт просить скасувати постанову Обухівського районного суду Київської області від 15 жовтня 2025 року, та закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП., на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події та складу правопорушення.
10 листопада 2025 року матеріали справи про адміністративне правопорушення надійшли на адресу Київського апеляційного суду.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вважаю, що апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала, з таких підстав.
Право доступу до суду апеляційної інстанції для оскарження рішення суду є невід'ємною частиною права на справедливий судовий розгляд з метою перевірки законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду «за своєю природою потребує регулювання державою, що може змінюватись у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб» (рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі «Ешингдейн проти Сполученого Королівства»).
Згідно зі ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
У своїх рішеннях ЄСПЛ вказує, що національний суд має право поновити строк на оскарження рішення суду нижчої інстанції, якщо апелянт у відповідному клопотанні наведе причину пропуску цього строку, і суд визнає цю причину поважною. Проте можливість суду щодо поновлення строку не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення ЄСПЛ від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України» та рішення ЄСПЛ від 14 жовтня 2003 року у справі «Трух проти України»). При визначенні наявності поважності причин пропуску, національний суд насамперед має виходити із наявності об'єктивних причин, які унеможливлювали особі вчасно подати апеляційну скаргу, або вчасно вжити заходів до оскарження судового рішення.
З матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що оскаржувана постанова була прийнята Обухівським районним судом Київської області 15 жовтня 2025 року (а.с. 17-18)
Суд апеляційної інстанції звертає увагу скаржника на те, що перебіг строку на апеляційне оскарження постанови суду, що прийнята за результатами розгляду протоколу про адміністративне правопорушення, розпочинається з моменту винесення такої постанови судом, а не з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Отже, у даній справі перебіг строку на апеляційне оскарження розпочався з 15 жовтня 2025 року, останній день подачі апеляційної скарги є 24 жовтня 2025 року в той час як апеляційна скарга була подана до суду першої інстанції 29 жовтня 2025 року, поза межами строку апеляційного оскарження (а.с. 31).
При цьому апелянт у апеляційній скарзі не просить поновити строк на оскарження постанови Обухівського районного суду Київської області від 15 жовтня 2025 року.
Відтак, ОСОБА_1 , будучи самостійним суб'єктом оскарження, не скористався своїм правом на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції в строки, що визначені чинним законодавством та, зважаючи на відсутність перешкод для реалізації такого права, пропустив такий строк без поважних причин. Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження в матеріалах справи відсутнє.
За таких обставин апеляційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала. При цьому апеляційний суд звертає увагу апелянта, що повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню до суду з апеляційною скаргою.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Обухівського районного суду Київської області від 15 жовтня 2025 року - повернути особі, яка її подала.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Березовенко Р.В.