11 листопада 2025 року м. Київ
Справа № 940/695/25
Провадження: № 22-ц/824/14503/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О.,
суддів Желепи О. В., Нежури В. А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката Індюкової Тетяни Володимирівни в інтересах ОСОБА_1
на рішення Тетіївського районного суду Київської області від 05 червня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Мандзюка С. В.,
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,
У квітні 2025 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 03.05.2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 03696-05/2024.
19.09.2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 19092024, у відповідності до умов якого ТОВ «Аванс Кредит» передає (відступає) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Аванс Кредит» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 19.09.2024 року до договору факторингу № 19092024 від 19.09.2024 року, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 19 800 грн, з яких: 6 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 10 800 грн - сума заборгованості за процентами, 3 000 грн - сума заборгованості по штрафним санкціям.
30.04.2024 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 40039-04/2024.
29.07.2024 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 29072024, у відповідності до умов якого ТОВ «Стар Файненс Груп» передає (відступає) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Стар Файненс Груп» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 29072024 від 29.07.2024 року, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 14 860 грн, з яких: 4 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 5 460 грн - сума заборгованості за відсотками, 5 400 грн - сума заборгованості за пенею.
З моменту отримання права вимоги до відповідача позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій. Згідно умов кредитних договорів позичальник зобов'язувався повернути кредитні кошти, сплатити проценти за користування кредитами та виконати інші зобов'язання в повному обсязі у строки та на умовах, передбачених кредитними договорами.
Разом з тим, відповідач всупереч умовам кредитних договорів не виконував взяті на себе зобов'язання, не повернув надані йому кредитні кошти, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 34 660 грн за: кредитним договором № 03696-05/2024 в ромірі 19 800 грн, з яких: 6 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 10 800 грн - сума заборгованості за процентами, 3 000 грн - сума заборгованості по штрафним санкціям; кредитним договором № 40039-04/2024 в розмірі 14 860 грн, з яких: 4 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 5 460 грн - сума заборгованості за відсотками, 5 400 грн - сума заборгованості за пенею. Отже, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед позивачем у загальному розмірі 34 660 грн, на підставі чого, виникла необхідність звернення до суду із вказаним позовом.
Рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 05 червня 2025 року позов ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договорами у загальному розмірі 34 660 грн, яка складається із заборгованості: за кредитним договором № 03696-05/2024 у розмірі 19 800 грн та за кредитним договором № 40039-04/2024 у розмірі 14 860 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» понесені судові витрати у виді сплаченого судового збору в сумі 3 028 грн.
Не погодившись із таким судовим рішенням, адвокат Індюкова Т. В. в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт перерахування, отримання та користування відповідачем кредитними коштами за кредитними договорами № 03696-05/2024 від 03.05.2024 року та № 40039-04/2024 від 30.04.2024 року, не надано належних доказів переходу права вимоги до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за кредитними договорами до ОСОБА_1 , а тому вважає, що звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 є безпідставним. Вказала, що наявний в матеріалах справи лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення» вих. № 3466_250130191610 від 30.01.2025 року не є належним та допустимим доказом надання відповідачу кредиту у розмірі 6 000 грн, не містить повних реквізитів рахунку, на який здійснювалось перерахування коштів, кому належить такий рахунок та підстави відповідного перерахування. Відповідач вважає, що заявлені до стягнення штрафні санкції є незаконним способом збагачення позивача.
Ухвалами Київського апеляційного суду від 31 липня 2025 року року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заперечувало проти апеляційної скарги та зазначило, що кредитні договори укладалися в електронній формі та були підписані за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію». У відповідності до умов кожного з укладених договорів, кошти надаються позичальнику в безготівковій формі на банківську картку НОМЕР_1 , вказану власноруч позичальником при заповнені форми заявки при укладенні договору. Відповідач, як власник карткового рахунку, на який було перераховано кредитні кошти, може власноруч отримати виписки по рахунку для підтвердження або спростування факту перерахування/отримання кредитних коштів. Вказало, що факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов'язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язань.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Як убачається із матеріалів справи та встановлено судом, що 03.05.2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту № 03696-05/2024, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит в розмірі 6 000 грн строком на 120 днів, дата погашення кредиту 30.08.2024 року, зі сплатою 1,50 % в день. Цей договір підписано електронним підписом відповідача, що відтворений шляхом використання відповідачем одноразового ідентифікатора.
Відповідно до п. 1.6. договору кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту (а.с. 7-10).
Відповідно до листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» за вих. № 3466_250130191610 від 30.01.2025 року, 03.05.2024 року о 09:50:04 на суму 6 000 грн, маска картки НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay.ua - 386377891, призначення платежу: зарахування 6 000 грн на картку НОМЕР_2 (а.с. 11).
19.09.2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 19092024, у відповідності до умов якого ТОВ «Аванс Кредит» передає (відступає) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Аванс Кредит» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників (а.с. 12-14).
Відповідно до витягу з реєстрів боржників до договору факторингу № 19092024 від 19.09.2024 року, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 19 800 грн, з яких: 6 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 10 800 грн - сума заборгованості за процентами, 3 000 грн - сума заборгованості по штрафним санкціям (а.с. 16).
Згідно з наданим ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 03696-05/2024 від 03.05.2024 року за період з 19.09.2024 року до 28.02.2025 року становить 19 800 грн, з яких: 6 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 10 800 грн - сума заборгованості за процентами, 3 000 грн - сума заборгованості по штрафним санкціям (а.с. 17).
30.04.2024 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту № 40039-04/2024, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит в розмірі 4 000 грн строком на 120 днів, дата погашення кредиту 27.08.2024 року, зі сплатою 1,50 % в день. Цей договір підписано електронним підписом відповідача, що відтворений шляхом використання відповідачем одноразового ідентифікатора.
Відповідно до п. 1.6. договору кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту (а.с. 20-23).
29.07.2024 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 29072024, у відповідності до умов якого ТОВ «Стар Файненс Груп» передає (відступає) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Стар Файненс Груп» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників (а.с. 27-29).
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 29072024 від 29.07.2024 року, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 14 860 грн, з яких: 4 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 5 460 грн - сума заборгованості за відсотками, 5 400 грн - сума заборгованості за пенею (а.с. 30).
Згідно з наданим ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 40039-04/2024 від 30.04.2024 року за період з 29.07.2024 року до 28.02.2025 року становить 14 860 грн, з яких: 4 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 5 460 грн - сума заборгованості за відсотками та 5 400 грн - сума заборгованості за пенею (а.с. 31).
Задовольняючи позов ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», суд першої інстанції виходив із доведеності заявлених позовних вимог.
Перевіряючи такі висновки суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Системний аналіз указаних норм закону свідчить про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 року № 127/33824/19.
У відповідності до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ч. 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У відповідності до абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Законом України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Така пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом його підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, положення вказаного законодавства свідчать про те, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору щодо дійсності якого заперечує відповідач, його укладення в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 03696-05/2024 та кредитний договір № 40039-04/2024, за умовами яких відповідач отримав грошові кошти шляхом їх перерахування на банківські карткові рахунки, зазначені у вказаних договорах.
Вказані договори було укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, які були надіслані на мобільний номер телефону ОСОБА_1 .
Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» вказані договори прирівнюються до укладених в письмовій формі.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає доведеним, що вказані кредитні договори були підписані позичальником ОСОБА_1 за допомогою одноразових паролів-ідентифікаторів, які були надіслані первісними кредиторами на номер телефону, зазначений ОСОБА_1 , на підтвердження чого у ідентифікаційній частині договорів містяться коди ідентифікатори відповідача, що і є його безпосереднім підписом.
Також колегія суддів звертає увагу, що ОСОБА_1 не заперечує факту підписання зазначених кредитних договорів.
Проте, звертаючись до апеляційного суду з апеляційною скаргою, ОСОБА_1 стверджує, що позивачем не надано до суду належних доказів на підтвердження факту перерахування, отримання та користування відповідачем кредитними коштами. Крім того, вказує, що надані розрахунки заборгованості не можуть бути первинними документими, які можуть підтверджувати наявність заборгованість відповідача.
До поданих додаткових пояснень ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» подано до апеляційного суду нові докази на обгрунтування позиції позивача, а саме: лист від 30.01.2025 року ТОВ «Універсальні платіжні рішення» як доказ переказу коштів позичальнику; розрахунок заборгованості за кредитним договором 03696-05/2024 від 03.05.2024 року; лист від 21.07.2025 року ТОВ «Універсальні платіжні рішення» як доказ переказу коштів позичальнику; розрахунок заборгованості за кредитним договором № 40039-04/2024 від 30.04.2024 року; договір факторингу № 19092024 від 19.09.2024 року; акт прийому передачі реєстру боржників за договором факторингу від № 19092024 від 19.09.2024 року; витяг з реєстру боржників від 19.09.2024 року до договору факторингу від № 03696-05/2024; платіжну інструкцію № 455 від 23.09.2024 року; договір факторингу № 29072024 від 29.07.2024 року; акт прийому передачі реєстру боржників за договором факторингу від № 29072024 від 29.07.2024 року; витяг з реєстру боржників від 29.07.2024 року до договору факторингу від № 40039-04/2024; платіжну інструкцію № 383 від 31.07.2024 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Зважаючи на те, що долучені до додаткових пояснень докази мають суттєве значення для правильного вирішення справи, суд апеляційної інстанції долучив вказані докази до матеріалів справи в якості нових, оскільки суд першої інстанції розглянув справу в спрощеному провадженні без виклику сторін, суд не роз'ясняв позивачу принцип змагальності сторін, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій щодо подання суду доказів (ст. 12 ЦПК України) та принцип диспозитивності цивільного судочинства щодо збирання доказів (ст.13 ЦПК України). Доказів вручення позивачу копії ухвали суду про призначення справи до розгляду у спрощеному провадженні без виклику сторін матеріали справи не містять. За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про поважність причин неподання доказів позивачем до суду першої інстанції, суд поновлює даний строк і долучає до матеріалів справи нові докази, подані позивачем разом з додатковими поясненнями.
Позивачем надано до суду лист від 30.01.2025 року ТОВ «Універсальні платіжні рішення» за вих. № 3466_250130191610, відповідно до якого 03.05.2024 09:50:04 було здійснено поповнення картки на суму 6 000 грн, маска картки НОМЕР_2 , номер транзакції системи іPay.ua - 386377891, призначення платежу: зарахування 6 000 грн на картку НОМЕР_2 .
Відповідно до листа від 21.07.2025 року ТОВ «Універсальні платіжні рішення» за вих. № 3426_250721143224, відповідно до якого 30.04.2024 17:30:14 було здійснено поповнення картки на суму 4 000 грн, маска картки НОМЕР_2 , номер транзакції системи іPay.ua - 383907619, призначення платежу: зарахування 4 000 грн на картку НОМЕР_2 .
Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Доказів повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними грошима ОСОБА_1 матеріали справи не містять.
Встановлені фактичні обставини справи свідчать про те, що позичальник ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання за договором про надання фінансового кредиту № 03696-05/2024 та договором про надання фінансового кредиту № 40039-04/2024 не виконав, коштів не повернув.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час.
Так, позивачем не надано до суду первинних документів, що відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», проте надано листи від ТОВ «Універсальні платіжні рішення», у яких зазначено факт успішності проведення транзакцій про переказ коштів. У свою чергу, відповідачем, як власником карткового рахунку, також не надано виписку по картковому рахунку № НОМЕР_2 , яка могла б підтвердити факт неотримання вказаних грошових коштів.
Відповідач та його представник не надали доказів того, що банківська картка, на яку перераховано суми кредитних коштів, йому не належать, або того, що кошти на такий рахунок не надходили.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи повинні фіксувати факт здійснення господарської операції. Ця норма не встановлює вичерпного переліку таких документів, а зосереджується на їхній суті. У випадку перерахування коштів через платіжного оператора офіційний звіт платіжного оператора, що детально описує транзакцію (дату, час, суму та реквізити карткового рахунку позичальника, на який були зараховані кошти), є належним та допустимим первинним документом, що беззаперечно підтверджують факт перерахування грошових коштів позичальнику. Вони фіксують всі етапи господарської операції від кредитора до позичальника через платіжного оператора.
Згідно із Законом України «Про електронні довірчі послуги», електронні документи, засвідчені кваліфікованим електронним підписом (КЕП), мають таку ж юридичну силу, як і паперові документи.
У змагальному процесі кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень.
Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач, посилаючись виключно на формальні заперечення щодо форми доказів позивача, не заперечує сам факт отримання ним грошових коштів на свій картковий рахунок. Більше того, відповідач не надав власних доказів (зокрема, виписки з його карткового рахунку), які б спростовували факт зарахування коштів, а також не заявляв клопотань про витребування таких доказів судом. Така процесуальна поведінка, яка полягає у запереченні доказів позивача без фактичного спростування основного предмету доказування та без використання передбачених ЦПК України процесуальних механізмів для доведення своєї позиції, свідчить про недобросовісне здійснення відповідачем своїх процесуальних прав.
Крім того, на підтвердження наявності у відповідача заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 03696-05/2024 та договором про надання фінансового кредиту № 40039-04/2024 позивачем було надано копії кредитних договорів, договорів факторингу, актів прийому передачі реєстру боржників, витягів з реєстру боржників, а також розрахунки заборгованості за укладеними кредитними договорами.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку в частині стягнення з відповідача суми заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 03696-05/2024 та договором про надання фінансового кредиту № 40039-04/2024 за тілом кредиту.
В апеляційній скарзі представник відповідача посилалася на те, що позивачем не надано до суду належних доказів переходу права вимоги до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за кредитними договорами до ОСОБА_1 , а тому вважає, що звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 є безпідставним.
Колегія суддів відхиляє зазначені доводи з огляду на таке.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 517 ЦК України передбачено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Відповідно до ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
При цьому, в законодавстві України не передбачено обов'язку нового кредитора мати письмове підтвердження відправлення чи отримання боржником повідомлення про відступлення права вимоги. Виходячи із ч. 2 ст. 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор лише несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» до суду апеляційної інстанції було надано платіжну інструкцію № 455 від 23.09.2024 року, згідно якої ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» здійснило плату у розмірі 5 140 320,22 грн за відступлення прав вимоги згідно договору факторингу № 19092024 від 19.09.2024 року.
Згідно платіжної інструкції від 31.07.2024 року № 383 ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» здійснило плату у розмірі 3 540 910,96 грн за відступлення прав вимоги згідно договору факторингу № 29072024 від 29.07.2024 року.
За таких підстав, колегія суддів вважає, що у позивача є право вимоги до ОСОБА_1 за вказаними кредитними договорами.
Щодо процентів за користування кредитами колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За правилами ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Тобто, питання визначення процентної ставки за кредитним договором вирішується виключно сторонами у договорі.
Колегія суддів звертає увагу відповідача на те, що проценти за користування кредитом, які регулюються ст.ст. 1048,1056-1 ЦК України, та нараховуються протягом строку договору та компенсація (штраф, пеня) за невиконання зобов'язання за договором є різними поняттями та правовими категоріями, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами встановлено та погоджено сторонами.
Разом з тим, стягуючи штраф у розмірі 3 000 грн за договором про надання фінансового кредиту № 03696-05/2024 від 03.05.2024 року та пеню у розмірі 5 400 грн за договором про надання фінансового кредиту № 40039-04/2024 від 30.04.2024 року, суд першої інстанції припустився помилки, оскільки штраф та пеня нараховані з квітня 2024 року, тобто, в період воєнного стану, що прямо суперечить п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, тому суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги в цій частині є обгрунтованими, з огляду на наступне.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 року № 2120-IX, серед іншого, внесено зміни до розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК та доповнено його пунктом 18 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».
Здійснюючи тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, Верховний Суд в постанові від 12.06.2024 року року у справі № 910/10901/23 виснував, що в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки - звільнення від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення повернення коштів. Аналогічна позиція Верховного Суду викладена в постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23.
Отже, на період дії воєнного стану позичальники звільняються від сплати штрафу та пені, однак суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та помилково стягнув на користь позивача штраф та пеню, в той час, як позовні вимоги в цій частині не підлягали до задоволення.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неповно встановив фактичні обставини у справі, висновки суду не в повній мірі відповідають наданим сторонами доказам, суд неправильно застосував норми матеріального права, та як наслідок дійшов помилкового висновку про задоволення позову в цілому.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Ураховуючи те, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення у другому абзаці резолютивної частини зазначив сукупний розмір заборгованості за кожним з кредитних договорів, що підлягав стягненню з відповідача на користь позивача, не вказавши складових боргу, колегія суддів вважає, що другий абзац резолютивної частини рішення Тетіївського районного суду Київської області від 05 червня 2025 року підлягає зміні шляхом викладення його резолютивної частини в редакції цієї постанови. При цьому розмір заборгованості за тілом кредитів є незмінним, а судом зменшується розмір заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 03696-05/2024 від 03.05.2024 року на суму заборгованості по штрафним санкціям у розмірі 3 000 грн та за договором про надання фінансового кредиту № 40039-04/2024 від 30.04.2024 року на суму заборгованості за пенею у розмірі 5 400 грн. За таких обставин, апеляційна скарга адвоката Індюкової Т. В. в інтересах ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
При подачі позовної заяви ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» сплатило судовий збір у розмірі 3 028 грн. Оскільки наслідком апеляційного перегляду справи є зменшення розміру заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь з відповідача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог (83,55 %), а саме у розмірі 2 529,89 грн (3 028 грн х 83,55 %).
При подачі апеляційної скарги скаржником сплачено судовий збір у розмірі 3 633,60 грн. Оскільки колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення вимог апеляційної скарги, сплачений відповідачем судовий збір підлягає стягненню на його користь з позивача пропорційно до задоволених вимог апеляційної скарги (16,45 %), а саме у розмірі 597,73 грн (3 633,60 грн х 16,45 %).
Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Враховуючи зазначене, з ОСОБА_1 слід стягнути на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» різницю між сумою судового збору, яка підлягає стягненню з позивача на користь відповідача, та сумою, яку відповідач має компенсувати позивачу, а саме 1 932,16 грн (2 529,89 грн - 597,73 грн).
Керуючись ст.ст. 369, 374, 376, 382, 384 України, суд
Апеляційну скаргу адвоката Індюкової Тетяни Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Тетіївського районного суду Київської області від 05 червня 2025 року в частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості по штрафним санкціям за кредитним договором № 03696-05/2024 від 03.05.2024 року та щодо стягнення заборгованості за пенею за договором № 40039-04/2024 від 30.04.2024 року скасувати та ухвалити в цій частині вимог нове судове рішення про відмову в позові.
У зв'язку з чим другий абзац резолютивної частини рішення Тетіївського районного суду Київської області від 05 червня 2025 року викласти в такій редакції.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ 35625014, адреса: м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30) заборгованість за кредитним договором № 03696-05/2024 від 03.05.2024 року у розмірі 19 500 грн, з яких 6 000 грн - заборгованості за основною сумою боргу, 10 800 грн - заборгованості за процентами; за кредитним договором № 40039-04/2024 від 30.04.2024 року у розмірі 9 460 грн, з яких 4 000 грн - заборгованості за основною сумою боргу, 5 460 грн - заборгованості за відсотками, а всього 28 960 (двадцять вісім тисяч дев'ятсот шістдесят) грн.
Рішення Тетіївського районного суду Київської області від 05 червня 2025 року в частині розподілу судових витрат скасувати та ухвалити нове рішення.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ 35625014, адреса: м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 932 (тисяча дев'ятсот тридцять дві) грн 16 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий Т. О. Невідома
Судді О. В. Желепа
В. А. Нежура