Справа №750/13996/24 Головуючий в І інстанції - ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/4059/2025 Суддя - доповідач - ОСОБА_2
Ухвала
Іменем України
06 листопада 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_3 ,
суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали кримінального провадження №12024270340002696 від 15.08.2024 року за апеляційними скаргами обвинуваченої ОСОБА_7 та її захисника - адвоката ОСОБА_8 на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 січня 2025 року щодо
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки с. Лип'янка Полтавського району Полтавської області, з середньою освітою, одруженої, маючої на утриманні неповнолітніх дітей - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не працюючої (перебуває у декретній відпустці), раніше не судимої, фактично проживаючої за адресою АДРЕСА_1 ,
обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України, та
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянки України, уродженки смт. Велика Писарівка Великописарівського району Сумської області, без освіти, незаміжньої, маючої на утриманні неповнолітніх дітей - ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (дитина з інвалідністю з дитинства, потребує постійної сторонньої допомоги), не працюючої, раніше судимої : 04.02.2021 Дергачівським районним судом Харківської області за ч.2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 186, ч.1 ст. 357, ч. 3 ст. 357 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців; 11.06.2024 - звільненої із ДУ «Харківський слідчий ізолятор» по відбуттю покарання, фактично проживаючої за адресою АДРЕСА_2 ,
обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України,
за участю учасників кримінального провадження: прокурора ( в режимі ВКЗ) ОСОБА_15 ,
захисника (в режимі ВКЗ) ОСОБА_8 ,
обвинуваченої (в режимі ВКЗ) ОСОБА_7 ,
в становила:
Вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 січня 2025 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , визнано винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 185 та ч.2 ст. 190 КК України, та призначено їй покарання :
-за ч. 4 ст. 185 КК України - у вигляді позбавлення волі на строк 6 (шість) років 6 місяців;
-за ч. 2 ст. 190 КК України - у вигляді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.
На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_7 остаточне покарання у вигляді позбавлення волі на строк 6 (шість) років 6 місяців.
Цим же вироком ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 та ч.2 ст. 190 КК України, та призначено їй покарання :
-за ч. 4 ст. 185 КК України - у вигляді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років,
-за ч. 2 ст. 190 КК України - у вигляді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.
На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_9 остаточне покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
Відповідно до ст. 79 КК України звільнено ОСОБА_9 від відбування призначеного судом покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 3 (три) роки.
Відповідно до ст. 76 КК України, покладено на ОСОБА_9 наступні обов'язки:
-періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання,
- не виїзжати за межі України без погодження із уповноваженим органом з питань пробації.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у кримінальному провадженні.
Згідно вироку суду, ОСОБА_9 близько 10 год 00 хв. 15.08.2024 за попередньою змовою з ОСОБА_7 , прибула до будинку АДРЕСА_3 , де будучи обізнаною, що згідно Указу Президента №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан, який в подальшому неодноразово продовжувався, маючи умисел на заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, шляхом обману особи похилого віку ОСОБА_16 , проникла до її квартири АДРЕСА_4 , та в подальшому, перебуваючи в одній з кімнат квартири, користуючись тим, що за її діями ніхто не спостерігає, таємно викрала з шафи грошові кошти в сумі 70 000 грн, які належать ОСОБА_16 , чим спричинили останній матеріальну шкоду на вказану суму.
Крім того, ОСОБА_9 близько 13 год.00 хв. 16.08.2024 за попередньою змовою з ОСОБА_7 , з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, прийшли до домогосподарства особи похилого віку ОСОБА_17 , що розташоване за адресою будинок АДРЕСА_5 , де повторно шляхом обману та зловживання довірою заволоділи грошовими коштами ОСОБА_17 в сумі 4 000 грн, номіналом по 500 грн, під приводом необхідності обміну грошових коштів на купюри нового зразка, повернувши потерплому сувенірні купюри, чим спричинили останньому матеріальну шкоду на вказану суму.
ОСОБА_7 , діючи повторно, близько 10 год 00 хв. 15.08.2024 за попередньою змовою з ОСОБА_9 , прибули до будинку АДРЕСА_3 , де будучи обізнаними, що згідно Указу Президента №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан, який в подальшому неодноразово продовжувався, маючи умисел на заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, шляхом обману особи похилого віку ОСОБА_16 , проникли до її квартири АДРЕСА_4 , та в подальшому, перебуваючи в одній з кімнат квартири, користуючись тим, що за їх діями ніхто не спостерігає, таємно викрали з шафи грошові кошти в сумі 70 000 грн, які належать ОСОБА_16 , чим спричинили останній матеріальну шкоду на вказану суму.
Крім того, ОСОБА_7 близько 13 год.00 хв. 16.08.2024 за попередньою змовою з ОСОБА_9 , з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, прийшли до домогосподарства особи похилого віку ОСОБА_17 , що розташоване за адресою будинок АДРЕСА_5 , де повторно шляхом обману та зловживання довірою заволоділи грошовими коштами ОСОБА_17 в сумі 4 000 грн., номіналом по 500 грн, під приводом необхідності обміну грошових коштів на купюри нового зразка, повернувши потерплому сувенірні купюри, чим спричинили останньому матеріальну шкоду на вказану суму.
Не погоджуючись з вироком суду, обвинувачена ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на суворість призначеного покарання, просить вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 січня 2025 року змінити в частині призначеного їй покарання, застосувавши ст. 69 КК України.
Апелянт звертає увагу на наявність ряду пом'якшуючих обставин, а саме: активне сприяння слідству в розкритті злочину, щире каяття у вчиненому, наявність трьох неповнолітніх дітей та однієї дитини інваліда, за якою потрібен постійний догляд, часткове відшкодування потерпілим завданої шкоди, вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких особистих сімейних обставин, які просить врахувати та застосувати до неї ст. 69 КК України.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 просить вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 січня 2025 року відносно ОСОБА_7 змінити призначивши мінімально можливе покарання.
Апелянт вказує, що зважаючи на тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, обставини їх вчинення, особу обвинуваченої, яка розкаялась у вчиненому, виловила жаль з приводу вчиненого, попросила вибачення у потерпілих, має непогашені судимості, наявність пом'якшуючих покарання обставин, часткове відшкодування майнової шкоди, відсутність матеріальних претензій з боку потерпілих, скрутний матеріальний стан, її відношення до скоєного, бажання до позитивних змін на майбутнє, наявність 3 неповнолітніх дітей, один з яких дитина з інвалідністю з дитинства та потребує постійної сторонньої допомоги, обвинувачений можливо було визначити покарання менше 6 років 6 місяців позбавлення волі.
Вирок суду щодо ОСОБА_9 в апеляційному порядку не оспорюється.
Обвинувачена ОСОБА_9 та потерпілі, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду, у судове засідання не прибули, про поважність причин своєї відсутності не повідомили, а тому, враховуючи вимоги ч. 4 ст. 405 КПК України апеляційний розгляд проведено у їх відсутність.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченої ОСОБА_7 та її захисника ОСОБА_8 , які підтримали апеляційні скарги та просили їх задовольнити, думку прокурора, який заперечував проти апеляційних скарг, вказуючи на законність вироку суду, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, провівши судові дебати, надавши обвинуваченій останнє слово, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 , за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам провадження і підтверджуються наявними доказами, в їх сукупності, які досліджувались судом під час судового розгляду, та учасниками судового провадження не оспорюються, як і правильність кваліфікації дій обвинуваченої за ч.4 ст. 185, ч.2 ст. 190 КК України, а тому, згідно із ст. 404 КПК України апеляційному оскарженню та перегляду не підлягають.
Що стосується доводів апеляційних скарг обвинуваченої ОСОБА_7 та її захисника з приводу суворості призначеного обвинуваченій покарання, то колегія суддів вважає їх безпідставними, з огляду на наступне.
Згідно із ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
У відповідності до статті 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Всупереч доводам апеляційної скарги апелянтів, суд першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_7 повністю дотримався вимог вищезазначених норм кримінального закону. Так, призначаючи покарання, суд першої інстанції врахував характер та ступінь тяжкості вчинених нею кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України є тяжким та нетяжким злочинами, особу обвинуваченої - її вік, сімейний та матеріальний стан, те, що вона має на утриманні трьох неповнолітніх дітей та повнолітню дитину з інвалідністю, не працює, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, вчинила злочин через два місяці після звільнення з місць позбавлення волі за закінченням строку відбування покарання, ставлення обвинуваченої до вчиненого, часткове відшкодування шкоди потерпілому Приходьку, позицію двох потерпілих, а також висновок органу пробації. Обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_7 суд першої інстанції визнав і врахував часткове відшкодування шкоди потерпілим, щире каяття, до обставини, що обтяжує покарання обвинуваченій суд першої інстанції відніс вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку. Врахувавши зазначені обставини, суд першої інстанції дійшов висновку, що необхідним й достатнім для виправлення та попередження вчинення обвинуваченою нових злочинів буде покарання в межах, установлених санкцією інкримінованих їй статей, відповідно до положень КК України, а також визначив вид і розмір остаточного покарання на підставі ч.1 ст. 70 КК України у виді позбавлення волі строком на шість років шість місяців.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, оскільки саме таке покарання відповідатиме принципу індивідуалізаціїпокарання, з огляду на вимоги ст. 50 КК України узгоджується із загальними засадами закону України про кримінальну відповідальність, відповідає основній меті покарання, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для виправлення засудженої і попередження нових злочинів.
Щодо доводів апеляційної скарги обвинуваченої про те, що вона активно сприяла слідству в розкритті злочину, щиро розкаялась у вчиненому, має трьох неповнолітніх дітей та одну дитину інваліда, за якою потрібен постійний догляд, частково відшкодувала потерпілим завдану шкоду, кримінальне правопорушення вчинила внаслідок збігу тяжких особистих сімейних обставин, як на підстави пом'якшення їй покарання із застосуванням ст. 69 КК України, то колегія суддів вважає їх неспроможними, з огляду на наступне.
Згідно ч. 1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім визначених цією статтею випадків, призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, за це кримінальне правопорушення.
Частина 1 цієї норми надає повноваження суду у виключних випадках призначити більш м'яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише «за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину». Таке формулювання призводить до висновку, що застосування статті 69 КК України можливе, якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним у законі: вони можуть бути визнані такими, що пом'якшують покарання відповідно до частин 1 та/або 2 статті 66 КК України, й істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 17 вересня 2019 року у справі №744/884/17 зазначав, що обставини, що пом'якшують покарання, чи сукупність цих обставин мають знаходитися в причинному зв'язку з цілями та/або мотивами злочину, роллю, яку виконувала особа, визнана винуватою, у вчиненні злочину, її поведінкою під час вчинення злочину та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватця.
Під активним сприянням розкриттю злочинів слід вважати надання особою органам дізнання або досудового слідства будь-якої допомоги в установленні невідомих їм обставин справи, при цьому таке сприяння має бути активним та ініціативним.
Між тим, жодних даних про надання ОСОБА_7 органам досудового розслідування будь-якої допомоги в установленні невідомих їм обставин справи, тобто в активному сприянні у розкритті злочину, матеріали справи не містять, ОСОБА_7 самостійно до правоохоронних органів із заявою про вчинення злочину не з'явилась, а затримали її в іншому населеному пункті, її дії були викриті співробітниками поліції самостійно, усі факти та обставини вчиненого злочину були встановлені правоохоронними органами, жодних нових фактів по справі, ніж ті, що були встановлені слідством самостійно, обвинувачена не повідомила, а тому така поведінка обвинуваченої не може свідчити про активне сприяння у розкритті злочину. Не було встановлено такої обставини, і під час досудового розслідування.
Не вбачає колегія суддів і підстав стверджувати про наявність такої пом'якшуючої обставини, як вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих сімейних обставин.
Відповідно до ст. 66 КК України однією з обставин, яка пом'якшує покарання визначено вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин. При цьому, збіг тяжких особистих, сімейних чи інших обставин означає наявність таких негативних обставин, які заподіюють особі страждання, негативно впливають на її психіку, можуть викликати у неї стан розпачу, надмірну дратівливість, гарячковість, що не сприяє належному здійсненню самоконтролю поведінки. Перелік вказаних обставин законом не визначено. Судова практика визнає ними, зокрема: смерть або тяжку хворобу рідної чи близької особи; хворобу винного; втрату ним роботи; складні житлові умови; подружню зраду або іншу подію, що спричинила конфлікт у сім'ї; важкий матеріальний стан; проживання підлітка в сім'ї п'яниць чи наркоманів. Ці обставини нерідко стимулюють девіантну поведінку особи.
Для визнання цих обставин такими, що пом'якшують покарання, необхідно встановити об'єктивний зв'язок між даними обставинами і вчиненим кримінальним правопорушенням.
Як вбачається з матеріалів провадження обвинувачена ОСОБА_7 1979 року народження, не є інвалідом, на обліках у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, тобто жодних факторів які б могли перешкодити їй працевлаштуватись не має, однак не зважаючи на це, обвинувачена суспільно-корисною працею не займалась, а знайшла спосіб існування в суспільстві лише порушуючи закон, при цьому, новий умисний злочин вчинила через два місяці після звільнення з місць позбавлення волі. Тобто, обвинувачена, не намагаючись займатися корисною працею та покращити свій матеріальний стан, обрала основним способом існування здійснення злочинної діяльності. За цих обставин, посилання обвинуваченої на те, що кримінальне правопорушення було вчинено внаслідок збігу тяжких життєвих обставин, колегія суддів вважає неспроможними.
Посилання обвинуваченої та її захисника на те, що обвинувачена просила вибачення у потерпілих, не є тією обставиною, яка пом'якшує покарання та істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого злочину.
Те, що обвинувачена має трьох неповнолітніх дітей та одну дитину інваліда, за якою потрібен постійний доглядне впливає на правильність висновків суду першої інстанції про необхідність призначення покарання у виді позбавлення волі, оскільки наявність дітей не перешкодили обвинуваченій, яка вже притягалась до кримінальної відповідальності, вчинити чергове кримінальне правопорушення.
Що стосується доводів апеляційних скарг про неврахування судом при призначенні покарання факту часткового відшкодування шкоди потерпілому Приходьку та позиції двох потерпілих щодо призначення обвинуваченій покарання, то вони є безпідставними та спростовуються змістом вироку.
Таким чином, виходячи з аналізу сукупності наведених обставин, в тому числі і попередньої поведінки обвинуваченої, яка свідчить про стійке небажання ставати на шлях виправлення та перевиховання, а також про її підвищену суспільну небезпеку, враховані судом першої інстанції та наведені захисником та обвинуваченою в апеляційних скаргах обставини, в тому числі і визнані судом першої інстанції обставини, які пом'якшують покарання - часткове відшкодування шкоди потерпілим, щире каяття, у цьому конкретному випадку не є такими, які б давали підстави для призначення ОСОБА_7 покарання більш м'якого, ніж передбачено законом, а є лише підставами для призначення покарання не в максимальних межах, передбачених санкцією статей обвинувачення, яке і призначено судом першої інстанції.
Додаткових доводів, які б могли бути підставою для зміни оскаржуваного вироку чи не були враховані судом першої інстанції при призначенні покарання, обвинуваченою та її захисником до апеляційного суду не надано.
Будь - яких істотних порушень вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування кримінального закону, які могли б вплинути на правильність, і обґрунтованість постановленого по справі судового рішення, та які є безумовною підставою для його скасування, колегія суддів не вбачає.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про законність, обґрунтованість та вмотивованість ухваленого судом вироку щодо ОСОБА_7 , а також про безпідставність доводів апеляційних скарг обвинуваченої та захисника.
Керуючись ст. 376, ст. ст. 404, 405, 407, 41 8 КПК України, колегія суддів,
Постановила:
Апеляційні скарги обвинуваченої ОСОБА_7 та її захисника - адвоката ОСОБА_8 - залишити без задоволення, а вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 січня 2025 року у кримінальному провадженні №12024270340002696 від 15.08.2024 року щодо ОСОБА_7 за ч.4 ст. 185, ч.2 ст. 190 КК України - без змін.
Ухвала може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженою в той самий строк з дня вручення їй копії судового рішення.
Судді:
__________ _______________ ____________
ОСОБА_2 ОСОБА_5 ОСОБА_18