Справа №752/13773/25 Суддя І інстанції - Первушина О.С.
Провадження № 33/824/5298/2025 Суддя суду апел. інст.- Кепкал Л.І.
24 жовтня 2025 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Кепкал Л.І., розглядаючи клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Голосіївського районного суду м. Києва від 02 вересня 2025 року щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 130 КУпАП, -
Постановою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 02 вересня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки, без оплатного вилучення транспортного засобу. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 605 грн. 60 коп.
Не погоджуючись із рішенням судді, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 02 вересня 2025 року разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ОСОБА_1 зазначає, що викликів до суду не отримував, в судовому засіданні він присутній не був, а вказівка в постанові про зворотнє є опискою, про рішення суду жодним чином не повідомлявся та не був обізнаний про існування постанови суду взагалі до 09.10.2025 року.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вважаю, що клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Голосіївського районного суду м. Києва від 02 вересня 2025 року задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала, з наступних підстав.
Діючим Кодексом України про адміністративні правопорушення чітко встановлено процедуру та строки оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Так, статтею 294 КУпАП визначено, що апеляційну скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення такої постанови.
Правом на апеляційне оскарження постанови судді по справі про адміністративне правопорушення, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, розпоряджається на власний розсуд в межах процесуального закону.
Згідно з ч. 2 ст. 294 КУпАП, апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Строк на апеляційне оскарження може і повинен бути поновлений тільки у випадку, якщо він пропущений з поважних причин. Поважність причин його пропуску має довести апелянт, який заявив таке клопотання.
Апеляційний суд виходить з того, що про поважність причини на поновлення строку апеляційного оскарження може свідчити наявність конкретних обставин, які об'єктивно перешкоджали своєчасному зверненню до суду зі скаргою протягом встановленого законом строку на апеляційне оскарження рішення суду, виникли раптово, носили несподіваний характер і не могли бути контрольовані апелянтом.
Питання про поважність причин пропуску процесуального строку оцінюються судом на власний розсуд, в кожному конкретному випадку з урахуванням того, які саме дані наведені у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження та чи підтверджуються вони відповідними доказами.
З матеріалів справи вбачається, що постанова судді Голосіївського районного суду м. Києва щодо ОСОБА_1 винесена 02 вересня 2025 року, а отже останнім днем оскарження вказаної постанови є 12 вересня 2025 року.
Апеляційну скаргу апелянт подав до суду першої інстанції лише 10 жовтня 2025 року, тобто з пропуском встановленого законом 10-денного строку на апеляційне оскарження.
Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини зазначається, що у кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41 рішення у справі «Пономарьов проти України» (Заява N 3236/03).
Як вбачається зі змісту постанови, ОСОБА_1 02 вересня 2025 року в судовому засіданні був присутній, надавав пояснення, а отже був обізнаний про прийняте судом рішення, порядок та строки оскарження постанови суду першої інстанції.
З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що постанова судді Голосіївського районного суду м. Києва від 02 вересня 2025 року надіслана до реєстру 10 вересня 2025 року та оприлюднена 11 вересня 2025 року, а тому, ОСОБА_1 , за достатньої зацікавленості, мав реальну можливість ознайомитись з повним текстом зазначеного судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Причини пропуску строку оскарження судового рішення є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
В своїх рішеннях Європейський суд наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Разом з тим, ОСОБА_1 , достовірно знаючи про винесення постанови Голосіївським районним судом м. Києва 02 вересня 2025 року, не вжив можливих заходів для своєчасного отримання її копії, тим самим знехтував своїми процесуальними обов'язками.
При цьому, посилання в клопотанні ОСОБА_1 про поновлення строку апеляційного оскарження, як на поважність причин пропуску ним строку на те, що він не був належним чином повідомленим про день та час судового розгляду справи спростовуються матеріалами справи, зокрема, довідкою (а.п.20), формування якої автоматизованою системою документообігу «Д-3» свідчить про те, що 08.08.2025 року ОСОБА_1 на номер моб. телефону НОМЕР_1 отримав повідомлення в електронному вигляді про те, що розгляд справи призначено на 02.09.2025 р. на 11:00 год.
Доводи ОСОБА_1 про те, що він не приймав участі у розгляді справи судом першої інстанції спростовуються змістом самої постанови, де зазначено про його участь в судовому засіданні та наведені надані ним в судовому засіданні пояснення. Посилання ОСОБА_1 на те, що в постанові суду допущена описка судом не беруться до уваги, оскільки матеріали справи не містять заяви ОСОБА_1 до суду про виправлення допущеної описки.
В даному випадку факт звернення ОСОБА_1 до суду за копією постанови лише 06.10 2025 року та ознайомлення з матеріалами в цей же день не може свідчити про поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження.
Таким чином, будь-яких об'єктивних причин, які б перешкодили ОСОБА_1 звернутись до суду для реалізації своїх прав на оскарження прийнятої судом постанови, в строки визначені ст. 294 КУпАП, матеріали справи не містять, не наведено таких причин в клопотанні апелянта, у зв'язку з чим, апеляційний суд не вбачає підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 294 КУпАП, апеляційна скарга повертається апеляційним судом особі, якщо у поновленні строку відмовлено.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд доходить висновку про повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 на постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 02 вересня 2025 року.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, -
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Голосіївського районного суду м. Києва від 02 вересня 2025 року - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 02 вересня 2025 року - повернути особі, яка її подала.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з моменту її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Л.І. Кепкал