Справа №757/27547/24-к Головуючий 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/5286/2025 Доповідач: ОСОБА_2
18 вересня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з секретарем - ОСОБА_5 ,
за участю в режимі
відеоконференції: прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинувачених - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
захисників - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_9 та захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_10 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 12 серпня 2025 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ,
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 12 серпня 2025 року, задоволено письмові клопотання прокурора ОСОБА_6 та продовжено обвинуваченим ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 10 жовтня 2025 року включно.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_9 , не погодившись з ухвалою суду, подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 12 серпня 2025 року у судовій справі №757/27547/24-к відносно обвинуваченого ОСОБА_7 скасувати. Постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Застосувати запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, а саме: цілодобовий домашній арешт або визначити альтернативний захід у вигляді застави.
На обґрунтування своїх апеляційних вимог зазначає про те, що оскаржувана ухвала є необґрунтованою та незаконною, такою, що винесена з істотним порушенням суддею вимог кримінального процесуального закону.
На думку захисника, ризики відповідно до ст. 177 КПК України щодо ОСОБА_7 в даному кримінальному провадженні відсутні. Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та суду зазначає про те, що такий ризик не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Крім того, поведінка ОСОБА_7 свідчить про відсутність наміру переховування від органів досудового розслідування та суду, оскільки під час затримання та проведення обшуку він жодним чином не чинив опір працівникам правоохоронних органів. ОСОБА_7 має постійне місце проживання в місті Києві, відповідно до Витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрація місця проживання, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Проте, буде проживати з батьком та бабусею за адресою: АДРЕСА_2 .
Захисник зазначає про те, що ОСОБА_7 позбавлений можливості знищити, сховати, спотворити будь-які речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, так як всі речові докази, які мають суттєве значення для справи були вилучені під час обшуку та були визнані речовими доказами у кримінальному провадженні та перебувають у відповідних органах, на які покладено обов'язок їх збереження, а отже ризик щодо їх знищення, приховування або спотворення є безпідставним та необґрунтованим.
Щодо ризику вчинення іншого кримінального правопорушення або продовження вчинення, захисник звертає увагу на те, що ОСОБА_7 є раніше несудимою особою та ніколи не притягувався до адміністративної, кримінальної відповідальності, що дає підстави вважати даний ризик недоведеним.
Разом з тим, ОСОБА_7 не має потреби незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, обвинувачених, експертів, спеціалістів у цьому кримінальному провадженні, так як під час досудового розслідування кримінального провадження були допитані свідки, поняті та інші зазначені особи, зроблені висновки експерта та вони були попереджені про кримінальну відповідальність про завідомо неправдиві показання. Крім того, ОСОБА_7 зі свідками особисто незнайомий, тому ризик впливу на свідків є необґрунтованим. Також, вищевказаний ризик повністю спростовується тим, що за час досудового розслідування справи (з 2022 року) жоден учасник кримінального провадження не скаржився, що на нього впливає ОСОБА_7 .
Останній не має необхідності перешкоджати кримінальному провадженню будь-яким чином, так як сам зацікавлений в найшвидшому розкритті кримінального провадження.
Захисник вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_7 більш м'який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту відповідно до ст. 181 КПК України, посилаючись на те, що він має постійне проживання. Так, ОСОБА_7 за першою вимогою з'являтиметься до суду за викликом, тому цілодобовий домашній арешт можливо застосувати за адресою проживання. Звертає увагу на те, що ОСОБА_7 має офіційне місце проживання у місті Києві, офіційно буде працевлаштований (надається довідка про взяття на роботу), має стійкі соціальні зв'язки: бабуся, тато, тітка, які підтримають фінансово перший час. Разом з тим, на думку захисника, варто взяти до уваги характеризуючі дані: має постійне місце проживання, має міцні соціальні зв'язки, сусіди за ОСОБА_7 відгукуються позитивно, в гімназії №236, де він навчався, надали позитивну характеристику; має посвідчення добровольця Кагарлицької територіальної оборони з 21.03.2022 року; буде працевлаштований на ФОП ОСОБА_11 ; за результатами УЗД ОЧП 30.05.2024, ОСОБА_7 призначено оперативне лікування.
На думку захисника, до обвинуваченого цілком можливим було б застосувати також запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з електронним носієм контролю, не порушуючи норми КПК України.
Звертає увагу, що на момент подачі вказаного клопотання, на території міста Києва здійснюються ракетні обстріли та атаки дронами, що слугує реальною та фактичною загрозою для життя та здоров'я ОСОБА_7 з урахуванням місця розташування ДУ «Київський слідчий ізолятор».
Разом з тим, на переконання захисника, до обвинуваченого цілком можливо було б застосувати домашній арешт, не порушуючи норми КПК України, або ж визначити помірний розмір застави, у сумі 150 000-200 000 гривень. При визначенні розміру застави вважає за необхідне врахувати особу обвинуваченого, його майновий та сімейний стан, а також відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_10 , не погодившись з ухвалою суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 12 серпня 2025 року про задоволення клопотання прокурора та продовження обвинуваченому ОСОБА_8 строку тримання під вартою на 60 діб та обрати йому інший вид запобіжного заходу, не пов'язаний з триманням під вартою або визначити відповідний розмір застави.
Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги захисник зазначає про те, що стороною обвинувачення не доведено, чому мета застосування запобіжного заходу не може бути досягнута за умови застосування до обвинуваченого ОСОБА_8 цілодобового домашнього арешту. Сама по собі тяжкість інкримінованих кримінальних правопорушень не може бути підставою для тримання особи під вартою. Так, в даному випадку доцільним є застосування більш м'якого запобіжного заходу, адже обвинувачений ОСОБА_8 тривалий час тримається під вартою (з 12.01.2024), він не має намірів переховуватися від суду або якось впливати на учасників процесу, заважати судовому процесу щодо встановлення обставин справи. А за умов домашнього арешту це неможливо.
Більш того, з моменту спрямування прокурором до суду обвинувального акту всі судові засідання у справі стосувалися виключно вирішення питання про продовження строків тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 та у справі оголошується перерва майже на півтора місяці.
Захисник зазначає, що ризики передбачені ст. 177 КПК України стороною обвинувачення жодними доказами не підтверджені і ґрунтуються на припущеннях. Так, судові постанови про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою були сформульовані дуже загально та містили повторювальні шаблонні фрази. Вони не свідчать про те, що суди здійснили належну оцінку фактів стосовно необхідності застосування такого запобіжного заходу за обставин цієї справи.
Зазначає про те, що жодного підтвердженого та обґрунтованого факту щодо переховування від органів досудового розслідування та/або суду обвинуваченим ОСОБА_8 стороною обвинувачення суду не надано.
Також, відсутні документально підтверджені будь-які факти незаконного впливу на свідків, експерта, спеціаліста, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні з боку обвинуваченого ОСОБА_8 . Крім того, як в клопотанні прокурора, так і в оскаржуваній ухвалі суду, не зазначено інших обставин чи ризиків, яких потрібно було запобігти, обираючи та продовжуючи ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без можливості внести заставу. Так, ОСОБА_8 раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався, має міцні соціальні зв'язки зі своєю сім'єю, виключно з позитивної сторони характеризується в побуті, виявив бажання брати участь в обороні територіальної цілісності держави.
Апелянт звертає увагу на те, що згідно змісту клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 міститься вислів про те, що останній вже вчинив кримінальне правопорушення. Однак наголошує, що поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.
Захисник зазначає, що у клопотанні прокурора про продовження строків тримання під вартою ОСОБА_8 не наведено достатніх підстав вважати, що перебуваючи на волі останній може переховуватися від суду, вчинятиме дії, спрямовані на знищення, спотворення чи приховування доказів, які викривають його у вчиненні злочину, перешкоджатиме судовому розгляду у кримінальному провадженні, шляхом здійснення незаконного впливу на свідків, змушуючи їх свідчити на його користь, вчинятиме нові кримінальні правопорушення.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисників та обвинувачених, думку прокурора, дослідивши матеріали, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступного.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307 КК України, які відносяться до категорії особливо тяжких злочинів; ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 317, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК України, які відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , суд першої інстанції посилався на доведеність продовження існування заявлених прокурором ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Про високу імовірність настання вищезазначених ризиків, свідчать обставини встановлені судом першої інстанції та які характеризують осіб обвинувачених. Зокрема, обвинувачені ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , перебуваючи під дією більш м'яких запобіжних заходів, зможуть вчинити спроби переховуватись від суду, з огляду на покарання, яке їм загрожує у випадку встановлення судом їх винності, незаконно впливати на свідків, які не допитані та інших обвинувачених, позиція яких не з'ясована, або продовжити злочинну діяльність, оскільки джерела доходів не мають.
Разом з тим, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 обвинувачуються у вчиненні ряду злочинів, у тому числі за ч.3 ст.307 КК України, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від дев'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, які з огляду на характер та обставини пред'явленого їм обвинувачення було вчинено ними у складі злочинної організації, при цьому вони не мають достатньо міцних соціальних зв'язків, не працюють та суспільно корисною працею не займаються.
Колегія суддів в повній мірі погоджується з такими висновками місцевого суду, враховуючи, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Посилання захисника ОСОБА_9 на те, що обвинувачений ОСОБА_7 має постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки, позитивну характеристику; буде працевлаштований та потребує лікування, не спростовують правильність висновків суду. Чинним законодавством визначено порядок та комплекс заходів для надання необхідної та адекватної медичної допомоги, в тому числі і спеціалізованими медичними закладами особам, які перебувають під вартою.
Крім того, доводи захисника ОСОБА_10 , про те, що обвинувачений ОСОБА_8 раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався, має міцні соціальні зв'язки зі своєю сім'єю, виключно з позитивної сторони характеризується в побуті, виявив бажання брати участь в обороні територіальної цілісності держави, - не можуть слугувати безумовною підставою для зміни обвинуваченому запобіжного заходу на більш м'який, не пов'язаний з триманням під вартою, а також підтвердженням його належної процесуальної поведінки та відсутності ризиків.
На переконання апеляційного суду вказані обставини на даний час не мінімізують встановлених ризиків, тому з урахуванням наведеного підстав для застосування іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, не вбачається.
Доводи апеляційних скарг захисників про можливість визначення ОСОБА_7 та ОСОБА_8 помірного розміру застави, колегія суддів вважає безпідставними. Так, відповідно до положень п.п. 4, 5 ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, передбаченого ст.ст. 255-255-3 КПК України, а також щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а враховуючи фактичні обставини пред'явленого обвинувачення, таке рішення в даному випадку є обґрунтованим.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що прокурором доведено продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які на час розгляду питання про продовження строку тримання обвинувачених під вартою жодним чином не зменшились і в сукупності з даними про осіб обвинувачених, на даному етапі провадження, вказують на наявність підстав для продовження строку дії обраного їм запобіжного заходу.
Враховуючи, що будь-яких порушень КПК України при постановленні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції не встановлено, колегія суддів за наслідками апеляційного розгляду, вважає за необхідне ухвалу суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст.405, 407 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_9 та захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_10 - залишити без задоволення.
Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 12 серпня 2025 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді
_______________ _______________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4