апеляційне провадження №22-ц/824/16553/2025
справа №363/4007/25
10 листопада 2025 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Поліщук Н.В.
суддів Желепи О.В., Соколової В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні справу за апеляційною скаргою Вишгородської окружної прокуратури Київської області на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 20 серпня 2025 року, постановлену під головуванням судді Рукас О.В.,
у справі за позовом Вишгородської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Вишгородської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 , третя особа: Дніпровсько-Тетерівське державне лісомисливське господарство, про витребування земельної ділянки лісового фонду із чужого незаконного володіння, -
встановив:
1. Рух справи в суді першої інстанції.
У липні 2025 року до суду звернувся Керівник Вишгородської окружної прокуратури Київської області із позовом про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 11 серпня 2025 року позовну заяву залишено без руху. Запропоновано долучити документ за результатами проведення оцінки (експертно-грошової оцінки) спірної земельної ділянки, зазначити ціну позову з урахуванням проведеної оцінки спірної земельної ділянки, у разі необхідності здійснити доплату судового збору з урахуванням проведеної оцінки спірної земельної ділянки, надати документ на підтвердження внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна з урахуванням проведеної оцінки спірної земельної ділянки. Надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позову.
18 серпня 2025 року від Вишгородської окружної прокуратури Київської області надійшла заява із поясненнями щодо доцільності відкриття провадження без виконання дій, визначених судом в ухвалі від 11 серпня 2025 року.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 20 серпня 2025 року позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачеві.
2. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції вказав, що прокурором не вжито жодних заходів щодо усунення недоліків позову, визначених ухвалою від 11 серпня 2025 року.
Суд вказав, що прокурором проігноровано доповнення статті 390 ЦК України частиною 5 на підставі Закону №4292-ІХ щодо обов'язку прокурора у справах про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача внести вартість такого майна на депозитний рахунок суду.
Судом зазначено, що вказана норма з урахуванням приписів Закону №4292-ІХ має зворотну дію у часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна.
Суд відхилив пояснення прокурора від 18 серпня 2025 року як такі, що є власним тлумаченням припису частини 5 статті 390 ЦК України, вказавши, що зазначена норма є імперативною та не передбачає альтернативи щодо внесення чи не внесення прокурором вартості спірного майна на депозитний рахунок суду, у тому числі і як підставу для відмови в позові з підстав невнесення прокурором вартості майна на депозитний рахунок суду.
Судом вказано, що суд вправі очікувати від учасників справи, у тому числі й від прокурора, вчинення обов'язкових дій, спрямованих виключно на забезпечення дотримання порядку розгляду справи та захисту прав інших учасників справи за наслідками розгляду справи, оскільки висновок про добросовісність чи недобросовісність відповідача суд робить за наслідками розгляду позову в судовому рішенні, відтак на суд покладено обов'язок вжити всіх заходів на захист прав відповідача, як потенційно добросовісного набувача.
Зазначено, що прокурором не надано звіту про нормативно-грошову оцінку вартості земельних ділянок до позову, відтак суд позбавлений можливості правильно визначити розмір судового збору, який підлягає сплаті за вимоги майнового характеру цього позову у зв'язку із необґрунтованим визначенням позивачем у розмірі 1656 грн; прокурором не здійснено оцінки вартості майна та не надано її суду одночасно із сплатою судового збору з урахуванням вартості оцінки майна або сплати максимального розміру судового збору, який повинен відповідати сумі вимог позову.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з постановленою ухвалою, Київською обласною прокуратурою подано апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Зазначає, що суд не обмежений у праві відповідно до приписів статті 176 ЦПК України та статті 6 Закону України «Про судовий збір» вирішити питання про достягнення недоплаченої частини судового збору або про повернення переплаченого судового збору у разі, якщо при вирішенні питання про відкриття провадження у справі не є можливим коректно визначити ціну позову.
Площа земельної ділянки лісогосподарського призначення, що незаконно вибула з володіння держави, становить 0,2084 га. Ураховуючи нормативну грошову оцінку земель лісогосподарського призначення за інформацією Держгеокадастру вартість 1 га земель даної категорії становить 7946 грн, відтак нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки становить 1656 грн, що є ціною позову.
Щодо посилань суду на частину 5 статті 390 ЦК України вказує, що положення цієї норми стосуються захисту прав відповідача у справі за позовом прокурора про витребування майна із чужого володіння саме добросовісного набувача майна.
Зазначає, що рішенням Богданівської сільської ради №207-23-VI від 19 липня 2013 року «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу їх у приватну власність» передано у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,2084 га. На підставі вказаного рішення державним реєстратором за ОСОБА_2 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку із кадастровим номером 3221880802:14:138:0003 площею 0,2084 га (рішення про державну реєстрацію прав № 5455821 від 30.08.2013). ОСОБА_2 на підставі договору дарування №1362 від 09 грудня 2013 року відчужив належне йому спірне майно на користь ОСОБА_1 .
Прокурором установлено, що рішення Богданівської сільської ради №207-23-VI від 19 липня 2013 року прийнято з порушеннями земельного та лісового законодавства, оскільки земельна ділянка за матеріалами лісовпорядкування 2014 року та державного акту на право постійного користування землею від 26.07.2000 серії І-КВ № 000338 є земельною ділянкою лісогосподарського призначення та розташована у 256 кварталі Овдієвонивського лісництва Дніпровсько -Тетерівського ДЛМГ.
У позові прокурором повідомлено суд про те, що відповідач за твердженням прокурора у справі не є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки. З посиланням на постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі №200/606/18, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, постанови Верховного Суду від 12.03.2021 у справі №916/1533/21 зазначає, що з огляду на специфічну особливість лісогосподарського призначення витребуваних прокурором земельних ділянок саме на відповідача, як набувача спірного майна, покладено обов'язок доведення добросовісності набуття спірних земельних ділянок.
Вказує, що дослідження судом питання добросовісності чи недобросовісності відповідача набувача спірного майна у цій справі підлягає вирішенню судом на стадії ухвалення судового рішення, а не при вирішенні питання про відкриття провадження.
Мотивуючи наведеним, просить суд ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 20 серпня 2025 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
4. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
5. Позиція учасників справи.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України справа розглядається без повідомлення учасників справи.
6. Позиція суду апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
7. Фактичні обставини справи, установлені судом.
Позовну заяву подано 17 липня 2025 року.
Звертаючись до суду із позовом, прокурором вказано, що відповідач ОСОБА_1 є недобросовісним набувачем спірної земельної ділянку у зв'язку із:
- набуттям спірного майна не за відплатним договором, а на підставі договору дарування від особи, яка отримала спірне майно вперше на підставі рішення сільської ради;
- згідно висновків Великої Палати Верховного Суду (справи №№200/606/18, 359/3373/16-ц) відповідач у силу природніх ознак спірної земельної ділянки (ліс) мав знати, у тому числі виявити розумну обачність, про те, що спірна ділянка вибула з володіння держави з порушенням вимог закону.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 11 серпня 2025 року, залишаючи позов без руху, суд не погодився із визначеною позивачем ціною позову у розмірі 1656,00 грн, оскільки оцінка вартості спірного майна проведена всупереч приписам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та не відображає ринкової вартості майна на момент звернення до суду із позовом. Відсутність звіту про нормативно-грошову оцінку вартості земельної ділянки позбавляє суд можливості правильно визначити розмір судового збору, що підлягає сплаті при поданні зазначеної позовної заяви за вимоги майнового характеру.
Суд вказав, що з 09 квітня 2025 року набрав чинності Закон України №4292-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача», яким, зокрема, доповнено частиною 5 статтю 390 Цивільного кодексу України.
Зазначено, що позов не відповідає частині 4 статті 177 ЦПК України щодо непідтвердження прокурором внесення вартості спірного майна на депозитний рахунок суду.
В порядку усунення недоліків позову судом запропоновано:
- здійснити оцінку вартості майна, вказану оцінку надати суду, сплативши судовий збір з урахуванням вартості оцінки майна або сплатити максимальний розмір судового збору, який повинен відповідати сумі вимог;
- долучити документ за результатами проведення оцінки (експертно-грошової оцінки земельної ділянки) спірної земельної ділянки, здійсненої в порядку, визначеному Законом України «Про оцінку земель», чинної на дату подання позовної заяви;
- зазначити ціну позову з урахуванням проведеної оцінки (експертно-грошової оцінки земельної ділянки) спірної земельної ділянки;
- у випадку необхідності доплатити судовий збір з урахуванням проведеної оцінки (експертно-грошової оцінки земельної ділянки);
- надати документ, що підтверджує внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви.
18 серпня 2025 року прокурором подано пояснення щодо визначених ухвалою суду недоліків позову.
Вказує, що компенсація вартості спірного майна, яке незаконно вибуло з власності держави (територіальної громади), здійснюється у разі, якщо відповідачем за позовом прокурора є добросовісний набувач.
Зазначає, що відповідач ОСОБА_1 не є добросовісним набувачем спірного майна з підстав, вказаних у позові.
Вказує на передчасний висновок суду про добросовісність відповідача та/або про відхилення тверджень прокурора про недобросовісність відповідача, адже таке питання вирішується судом при ухваленні судового рішення по суті.
Стверджує, що невнесення прокурором вартості спірного майна на депозитний рахунок суду може бути підставою для відмови відмови у задоволенні позову при установленні судом добросовісності відповідача як набувача спірного майна, проте не є підставою для залишення позову без руху.
20 серпня 2025 року судом першої інстанції постановлено оскаржувану ухвалу.
8. Мотиви, якими керується колегія суддів апеляційного суду, та застосовані норми права.
Підставою для повернення позовної заяви стало невиконання позивачем вимог ухвали суду про залишення позову без руху.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 12 ЦПК України).
Відповідно до частин 1, 3 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до частини 1 статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до частини 2 статті 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави невнесення у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, суд у такій ухвалі зазначає про обов'язок позивача внести відповідну грошову суму.
Частиною 3 статті 185 ЦПК України визначено, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, внесе у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошову суму у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
За змістом наведених вище норм процесуального закону повернення заяви з тих підстав, що особа не виконала вимоги ухвали про залишення заяви без руху можливе лише в тому випадку, коли особа отримала копію відповідної ухвали, але в установлений судом строк ухилилась від виконання вимог, зазначених в ній.
Щодо ціни позову та вимоги суду надати звіт про оцінку майна, апеляційний суд зазначає про наступне.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 176 ЦПК України ціна позову у позовах про визнання права власності на майно або його витребування визначається вартістю майна.
Відповідно до частини 2 статті 176 ЦПК України якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред'явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.
Частиною 1 статті 174 ЦПК України передбачено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
Заяви і скарги, що подаються до суду, мають відповідати вимогам чинного законодавства.
Згідно відомостей позову прокурором вказано, що спірна земельна ділянка має лісогосподарське призначення.
Наказом № 376 від 24.06.2022 Міністерства аграрної політики та продовольства України затверджено усереднені показників нормативної грошової оцінки земель (із змінами та доповненнями). Цим наказом передбачено, що усереднений показник нормативної грошової оцінки землі лісогосподарського призначення становить 6 574 гривень за гектар.
Площа спірної земельної ділянки становить 0,2084 гектари.
Відтак, за розрахунками на підставі Наказу № 376 від 24.06.2022 вартість спірного майна становить 1370,02 грн (6574,00 грн * 0,2084 га = 1370,02), відтак судовий збір за майнову вимогу позову має становити розмір 3028,00 грн з огляду на приписи підпункт 1 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір».
Питання про відкриття правлення у справі регламентовано Главою 2 Розділу 3 ЦПК України. Приписами цієї глави не передбачено покладення на позивача обов'язку здійснення оцінки майна для визначення дійсної вартості майна із метою подальшого визначенням ціни позову на стадії досудової підготовки.
Відтак, вимога суду щодо надання документу за результатами проведення оцінки спірної земельної ділянки, здійсненої в порядку, визначеному Законом України «Про оцінку земель», чинної на дату подання позовної заяви та зазначення ціни позову з урахуванням проведеної оцінки спірної земельної ділянки, а разі необхідності здійснення доплати судового збору з урахуванням проведеної оцінки, як спосіб усунення недоліків позовної заяви, не відповідає вимогам цивільного процесуального законодавства, а також не перешкоджає суду у відкритті провадження у справі за наведених обставин.
Із наведеного убачається, що надані представником позивача документи на підтвердження вартості спірного майна є достатніми з точки зору чинного законодавства доказами попередньої оцінки вартості майна для обрахування розміру судового збору.
Щодо пропозиції суду сплатити судовий збір за майнову вимогу позову у максимальному розмірі, визначеному законом, апеляційний суд вказує про таке.
Підпунктом 1 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання до суду юридичною особою позовної заяви майнового характеру установлено ставку судового збору у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 01 січня 2025 року установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб на одну особу у розмірі 3028,00 грн.
Таким чином, 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в 2025 році становить 1 059 800,00 грн, що є максимальним розміром судового розміру для юридичної особи за подачу в 2025 році позовної заяви майнового характеру.
Пропонуючи усунути недоліки позову в альтернативній формі шляхом сплати судового збору у максимальному розміру, судом не аргументовано, що саме такий судовий збір є таким, що найбільше відповідатиме вартості спірного майна.
Щодо обов'язку внесення вартості спірного майна на депозитний рахунок суду, апеляційний суд вказує про таке.
Частиною 5 статтю 390 Цивільного кодексу України передбачено:
Суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві.
Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред'явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.
Держава чи територіальна громада, яка на підставі рішення суду компенсувала добросовісному набувачеві вартість майна, набуває право вимоги про стягнення виплачених грошових коштів як компенсації вартості майна до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника. Порядок компенсації, передбачений цією частиною, не застосовується щодо об'єктів приватизації, визначених Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду".
Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви.
Із аналізу вказаної статті слід зробити висновок, що правом на компенсацію вартості нерухомого майна у разі задоволення позову прокурора про витребування нерухомого майна наділений лише добросовісний набувач. Суд вирішує питання про забезпечення цього права добросовісного набувача лише у разі задоволенням позову та витребування нерухомого майна на користь держави чи територіальної громади. При цьому, відсутність попереднього внесення прокурором вартості спірного нерухомого майна на депозитний рахунок суду слід розцінювати як самостійну підставу для відмови у задоволенні позову про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, навіть за умови установлення судом добросовісності набувача та незаконності володіння добросовісного набувача спірним майном.
Разом з тим, вказані обставини підлягають вирішенню судом під час розгляду справи по суті.
Окрім того, судом, посилаючись на внесені Законом України №4292-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» зміни, без достатнього обґрунтування залишено поза увагою доводи прокурора про недобросовісність відповідача як набувача спірного майна.
Так, вимога про внесення прокурором вартості нерухомого майна на депозитний рахунок суду є обов'язковою при пред'явленні до суду позову про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача.
У цій справі прокурор наполягає на тому, що відповідач є недобросовісним набувачем спірного майна, наводить відповідні доводи та надає документи, посилається на судові рішення суду касаційної інстанції на підтвердження вказаного. Тобто прокурор визначився із правовим обґрунтуванням позову та правовою позицією, що є формою реалізації ним права на звернення до суду у цій категорії справ та відповідає принципу змагальності і диспозитивності.
Прокурор, розпоряджаючись своїми права на власний розсуд та будучи обізнаним із настанням наслідків, пов'язаних із вчиненням / невчиненням ним процесуальних дій, повинен доводити ті обставини, на які він посилається при зверненні до суду із позовом. У свою чергу суд, вирішуючи питання за позовними вимогами по суті, з урахуванням конкретних обставин цієї справи вправі як задовольнити позов (повністю / частково), так і відмовити у задоволенні позову із обґрунтуванням ухваленого відповідного рішення.
Як вказано апеляційним судом вище, у разі установлення судом добросовісності набувача (відповідача по справі) та установлення незаконності володіння добросовісного набувача спірним майном за умови відсутності попереднього внесення прокурором вартості спірного нерухомого майна на депозитний рахунок суду суд вправі відмовити у задоволенні позову.
В порядку вирішення судом питання про відкриття провадження у справі, суд перевіряє позовну заяву на відповідність вимогами, передбаченим статтями 175, 177 ЦПК України. В той час, як оцінка доданих до позовної заяви документів на підтвердження чи спростування ними тих обставин, на які посилається сторона, здійснюється судом при вирішенні справи по суті, а не на стадії вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для відкриття провадження у справі, або залишення позову без руху.
З урахуванням висновків, зроблених апеляційним судом, не можна визнати обґрунтованою ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви із зазначених судом підстав щодо неусунення недоліків, визначених судом при постановленні ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободу від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відтак, апеляційний суд констатує, що судом першої інстанції безпідставно повернуто позовну заяву через неусунення недоліків позовної заяви, оскільки прокурор визначився із власною позицією у цій справі, прокурором вжито дій щодо виконання вимог ухвали суду про залишення позову без руху шляхом роз'яснення власної позиції у питаннях, що окреслено судом при залишенні позову без руху, натомість судом першої інстанції залишено поза увагою доводи прокурора про недобросовісність відповідача як набувача спірного майна.
Статтею 379 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За таких обставин, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 379, 381-384, 390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу Вишгородської окружної прокуратури Київської області задовольнити.
Ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 20 серпня 2025 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач Н.В. Поліщук
Судді О.В. Желепа
В.В. Соколова