Апеляційне провадження
№33/824/3269/2025
13 жовтня 2025 року місто Київ
справа №753/1470/25
Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Борисової О.В.,
при секретарі Балковій А.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника-адвоката Зубчук Оксани Русланівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Дарницького районного суду міста Києва від 30 січня 2025 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч.1 ст. 173-2, ч.2 ст.173-8 КУпАП, -
Постановою судді Дарницького районного суду міста Києва від 30 січня 2025 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 173-2, ч.2 ст.173-8 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту строком на 10 діб.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Направлено ОСОБА_1 , в порядку визначеному ст. 39-1 КУпАП, як особу, яка вчинила домашнє насильство, на проходження програми для кривдників, передбаченої Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до Центру у справах дітей та сім'ї Дарницького району, що розташований за адресою: м. Київ, вул. О. Кошиця, 11, каб. 222 строком на один рік.
Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, захисник-адвокат Зубчук О.Р., яка діє в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила постанову судді Дарницького районного суду міста Києва від 30 січня 2025 року скасувати та прийняти нову, якою закрити провадження у даній справі.
В обґрунтування апеляційної скарги посилалася на те, що ОСОБА_1 у відпустку або вихідні декілька разів приїздив додому, де проживали колишня дружина з їх дитиною. У цей період ОСОБА_2 неодноразово провокувала на сварки, кидалась у ОСОБА_1 столовими предметами, бажала смерті тощо. У свою чергу ОСОБА_1 ні разу не застосовував до неї фізичної сили. Усі сварки та конфлікти виникали на побутовому підґрунті.
Вказувала, що у період з 08 вересня 2024 року по січень 2025 року ОСОБА_2 неодноразово викликала поліцію на ОСОБА_1 , проте жодного протоколу він не отримував.
Зазначала, що сам лише факт наявності між учасниками справи конфліктної ситуації, не може свідчити про вчинення психологічного насильства в розумінні вимог ст.173-2 КУпАП та ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Вказувала, що ОСОБА_1 не був присутній при складанні оскаржуваних протоколів, копію протоколу не отримував та не підписував їх. Про час та місце проведення судових засідань не був повідомлений.
Посилалася на те, що складений стосовно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №624210 не містить відомостей про те, які наслідки настали, а саме яка шкода заподіяна фізичному чи психологічному здоров'ю потерпілої ОСОБА_2 , що прямо витікає з диспозиції ст.173-2 КУпАП та є обов'язковим елементом об'єктивної сторони правопорушення.
Зазначала, що складений стосовно ОСОБА_1 протокол серії ВАД №624210 не відповідає вимогам ст.256 КУпАП, оскільки не містить встановлених та підтверджених відомостей і фактів, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, у зв'язку з чим є недопустимим доказом, що унеможливлює притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності на підставі цього протоколу.
Вказувала, що про тимчасовий припис ОСОБА_1 не був повідомлений, а докази щодо відмови ним від підпису даного припису матеріали справи не містять.
Посилалася на те, що висновок суду про невиконання ОСОБА_1 термінового заборонного припису та вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-8 КУпАП є помилковим.
Зазначала, що суд першої інстанції не дотримався вимог ст.245, 252, 280 КУпАП, не встановив всі фактичні обставини справи та всі обов'язкові ознаки складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.173-2, ч.2 ст.173-8 КУпАП, та дійшов помилкового висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вказаних адміністративних правопорушень.
Також захисник-адвокат Зубчук О.Р., яка діє в інтересах ОСОБА_1 просила поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Дарницького районного суду міста Києва від 30 січня 2025 року.
В обґрунтування вимог, посилалася на те, що станом на 19 травня 2025 року ОСОБА_1 оскаржувану постанову не отримував.
Вказувала, що не погоджуючись з оскаржуваною постановою ОСОБА_1 19 травня 2025 року подав апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду.
Зазначала, що 04 червня 2025 року постановою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу захисника-адвоката Зубчук О.Р., яка діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Дарницького районного суду міста Києва від 30 січня 2025 року повернуто.
Посилалася на те, що у зв'язку із пропуском строку на апеляційне оскарження та поверненням первинної апеляційної скарги, вимушені звернутись із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.
У судове засідання апеляційного суду, призначене на 13 жовтня 2025 року о 15.35 год., особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його представник Зубчук О.Р. та потерпіла ОСОБА_2 не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.
13 жовтня 2025 року від захисника-адвоката Зубчук О.Р., яка діє в інтересах ОСОБА_1 на адресу Київського апеляційного суду надійшла заява, в якій остання просила апеляційну скаргу розглядати у її відсутність.
Судом апеляційної інстанції неодноразово викликалася в судове засідання потерпіла ОСОБА_2 , проте конверти поверталися із відміткою: адресат відсутній за вказаною адресою.
А відтак, суд апеляційної інстанції вважає неявку учасників справи такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи та вважає можливим розглядати справу за їх відсутності.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та клопотання про поновлення строку на апеляційне скарження, заслухавши пояснення, які були надані в судовому засіданні 28 липня 2025 року захисником-адвокатом Зубчук О.Р., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Відповідно до ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана постанова ухвалена 30 січня 2025 року.
Доказів направлення та отримання оскаржуваної постанови ОСОБА_1 матеріали справи не містять.
Апеляційна скарга захисника-адвоката Зубчук О.Р., яка діє в інтересах ОСОБА_1 була подана до суду 20 травня 2025 року.
Постановою судді Київського апеляційного суду від 04 червня 2025 року апеляційну скаргу захисника-адвоката Зубчук О.Р., яка діє в інтересах ОСОБА_1 повернуто особі, яка її подала.
Апеляційна скарга захисника-адвоката Зубчук О.Р., яка діє в інтересах ОСОБА_1 повторно подана 09 червня 2025 року.
Враховуючи вказані обставини, положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови та вважає за доцільне його поновити.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що у справі зібрано достатньо доказів, які не викликають сумнівів у своїй достовірності і допустимості, та які підтверджують вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.173-2, ч.2 ст.173-8 КУпАП, є всі підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно з ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст.ст.245, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд з урахуванням вимог ст.252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до положень КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Положеннями статті 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно диспозиції ч.1 ст.173-2 КУпАП вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого тягне за собою накладення штрафу від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Пунктом 14 статті 1 вказаного Закону передбачено, що психологічне насильство -це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру (п.4 ч.1 ст.1 вказаного Закону).
Окрім того, обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього правопорушення є наявність наслідків у виді завдання чи можливості завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.1 ст.173-2 КУпАП необхідно з'ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.
З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч.1 ст.173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Таким чином, під домашнє насильство, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров'ю іншого члена сім'ї.
Отже, самі по собі, зокрема, нецензурні висловлювання та образи не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі висловлювання спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Згідно диспозиції ч.2 ст.173-8 КУпАП невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, тягне за собою накладення штрафу від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб.
Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №624210, 19 січня 2025 року о 13.30 год. за адресою: АДРЕСА_1 , громадянин ОСОБА_1 вчинив сварку з колишньою дружиною ОСОБА_2 , в ході якої ображав її нецензурними словами, чим завдав психологічного болю, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
Як вбачається з пояснень особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , 19 січня 2025 року до його дому прибув наряд поліції. 18 січня 2025 року він звертався по телефону 102 у зв'язку зі зникненням дитини, але ніяких дій не було здійснено. Просить звернути увагу на поведінку ОСОБА_2 . Наряд поліції викликався 12 годин тому, а прибув 19 січня 2025 року о 13:15 год. ніяких пояснень не надали. Колишня дружина проживає у нього вдома, веде себе неадекватно, є психічно неврівноважена.
В своїй заяві потерпіла ОСОБА_2 зазначала, що 19 січня 2025 року близько 13:30 год. вона викликала поліцію у зв'язку з тим, що батько дитини, ОСОБА_1 , знаходячись в нетверезому стані кричав, ображав її та сина ОСОБА_3 . Дитина плакала та була в стані істерики. ОСОБА_1 постійно їй погрожує.
Відповідно до термінового заборонного припису стосовно кривдника серії АА №486990 ОСОБА_1 заборонено входити та перебувати в місці проживання (перебування) постраждалої особи, в будь-який спосіб контактувати з ОСОБА_2 . Терміновий заборонний припис стосовно кривдника винесений строком на 3 доби, з 15.00 год. 19 січня 2025 року до 15.00 год. 22 січня 2025 року.
Згідно із протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №624211, 19 січня 2025 року о 21.30 год. за адресою: АДРЕСА_1 , громадянин ОСОБА_1 вчинив сварку з колишньою дружиною ОСОБА_2 , в ході якої ображав її нецензурними словами, погрожував, кидався в бійку. Своїми діями порушив дію термінового заборонного припису серії АА №486990 від 19 січня 2025 року, чимвчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 173-8 КУпАП.
Як вбачається з пояснень від 19 січня 2025 року особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , він проживає у себе вдома. На нього було вчинено домашнє насильство. ОСОБА_2 плювала на нього, тикала в нього вилками та ножем в область серця. На руці в нього великий шрам від подряпин виделкою. Кидалася на нього з ножем. Вказував, що переживає за психологічний стан його дитини.
В своїх поясненнях потерпіла ОСОБА_2 зазначала, що 19 січня 2025 року близько 21:30 год. за місцем мешкання, її колишній чоловік, ОСОБА_1 , вчинив сварку на ґрунті неприязні в ході якої словесно ображав, погрожував фізичною розправою, душив, передавлював горло. Все це відбувалося після того як він проспався, після крайнього візиту працівників поліції. Внаслідок цих дій він порушив вимогу термінового заборонного припису. Дана подія відбувалася на очах її малолітнього сина, ОСОБА_3 . ЇЇ колишній чоловік є військовослужбовцем НГУ і ситуації такого роду виникають після його приїзду додому.
Згідно із довідкою №479 від 10 квітня 2025 року Військової частини № НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі та працює у Військовій частині № НОМЕР_1 з 23 травня 2023 року по теперішній час.
Відповідно до пояснень, які були надані захисником-адвокатом Зубчук О.Р., яка діє в інтересах ОСОБА_1 в судовому засіданні Київського апеляційного суду 28 липня 2025 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, від шлюбу мають малолітню дитину ОСОБА_3 . У звязку із запровадженням воєнного стану 21 березня 2022 року ОСОБА_2 з сином виїхали за кордон. 11 серпня 2022 року рішенням Дарницького районного суду міста Києва шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було розірвано. 08 вересня 2024 року ОСОБА_2 разом із сином повернулися додому, а саме до помешкання ОСОБА_1 , що належить йому на праві особистої власності. ОСОБА_1 проходить військову службу, тому він буває рідко вдома, але коли останній приїздить у відпустку в свою квартиру колишній дружині це не подобалося, тому на цьому фоні виникали конфліктні ситуації та суперечки, де ОСОБА_2 ініціювала ці суперечки та в подальшому викликала поліцію.
Згідно з ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
На обґрунтування вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.173-2, ч.2 ст. 173-8 КУпАП матеріали справи містять: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №624210 від 19 січня 2025 року, протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №624211 від 19 січня 2025 року, пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та потерпілої ОСОБА_2 , рапорти від 19 січня 2025 року та терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА №486990 від 19 січня 2025 року.
За змістом ст. 254, 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є важливим процесуальним документом у якому фіксується сутність вчиненого правопорушення і лише який є підставою для подальшого провадження справи у суді. Для протоколу про адміністративне правопорушення передбачена як спеціальна його форма, так і вимоги, які регламентують його зміст, а саме: викладення об'єктивної сторони вчиненого адміністративної правопорушення із зазначенням усіх складових, які утворюють об'єктивну сторону цього правопорушення, в тому числі часу, місця і способу вчинення адміністративного правопорушення; зазначення обставин, які дають можливість характеризувати суб'єктивну сторону правопорушення, із зазначенням усіх її складових, необхідних для розгляду справи даних, зокрема щодо особи, яка притягається до відповідальності, потерпілих, свідків; фіксуються вчиненні процесуальні дії, у тому числі і ті, які гарантують забезпечення процесуальних прав особи, яка притягається до відповідальності. При розгляді справи службові особи, що здійснюють розгляд, повинні керуватися виключно даними, які містяться у протоколі про адміністративне правопорушення.
Наведене дає підстави стверджувати те, що підстави для складання протоколу про адміністративне правопорушення у відповідної службової особи виникають після вчинення адміністративного правопорушення, а також наявності даних, які вказують про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення в цілому та його об'єктивної сторони зокрема.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому діянні, яке ставиться їй в вину, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282).
Апеляційний суд звертає увагу, що в протоколах про адміністративне правопорушення серії ВАД №624210, серії ВАД №624211 відсутній підпис особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , а в рапортах міститься відмітка працівників поліції, що ОСОБА_1 відмовився від підпису, і це зафіксовано на БК №858173, №858055, проте будь-які відеозаписи з бодікамер працівників поліції до матеріалів справи не долучені.
Судом першої інстанції не звернуто увагу, що тимчасовий заборонний припис стосовно кривдника серії АА №486990 від 19 січня 2025 року не містить підпису ОСОБА_1 та в матеріалах справи відсутні докази обізнаності ОСОБА_1 щодо його винесення, змісту та наслідками порушення його вимог.
Щодо наявності в матеріалах справи двох рапортів працівників поліції від 19 січня 2025 року, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що вказані документи не можуть слугувати однозначними доказами винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, оскільки в них зафіксовані факти щодо заяви ОСОБА_2 та подальші дії працівників поліції при обслуговуванні виклику.
Об'єктивних доказів на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.173-2, ч.2 ст.173-8 КУпАП, матеріали справи не містять.
З пояснень ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 19 січня 2025 року вбачається, що кожен із колишнього подружжя обвинувачує один одного у вчиненні домашнього насильства та що між останніми склалися неприязні стосунки.
З огляду на наведені вище обставини вбачається, що конфлікт, який склався між колишнім подружжям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за відсутності доказів на підтвердження завдання шкоди психологічному здоров'ю потерпілої не охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, оскільки завдання шкоди в даному випадку є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони даного проступку.
Оскільки матеріали справи не містять об'єктивних доказів обізнаності ОСОБА_1 у винесенні стосовно нього тимчасового заборонного припису, а від так в діях ОСОБА_1 не вбачається складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-8 КУпАП.
Наведених обставин суд першої інстанції не врахував.
Тому, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника-адвоката Зубчук О.Р., яка діє в інтересах ОСОБА_1 підлягає задоволенню, постанова судді Дарницького районного суду міста Києва від 30 січня 2025 року - скасуванню, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2, ч.2 ст.173-8 КУпАП підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях останнього складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.173-2, ч.2 ст.173-8 КУпАП.
Керуючись ст.ст.247, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Поновити захиснику-адвокату Зубчук Оксані Русланівні, яка діє в інтересах ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Дарницького районного суду міста Києва від 30 січня 2025 року.
Апеляційну скаргу захисника-адвоката Зубчук Оксани Русланівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову судді Дарницького районного суду міста Києва від 30 січня 2025 року - скасувати.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2, ч.2 ст.173-8 КУпАП закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.173-2, ч.2 ст.173-8 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя: Борисова О.В.