03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а
Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/7248/2025
24 вересня 2025 року м. Київ
Справа № 760/2096/22
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,
суддів Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.,
за участю секретаря судового засідання Кравченко Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 30 червня 2023 року, ухвалене у складі судді Коробенка С.В.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відібрання дитини та повернення її матері, визначення місця проживання дитини з матір'ю, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини з батьком, треті особи: Виконавчий комітет Шосткинської міської ради, Служба у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації,
встановив:
У січні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 , у якому просила: відібрати малолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у ОСОБА_3 ; повернути малолітню дитину ОСОБА_1 за адресою реєстрації: АДРЕСА_1 ; визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір'ю; встановити новий порядок спілкування ОСОБА_3 з сином лише у присутності матері та/або уповноваженої особи органу опіки та піклування протягом двох годин на тиждень за місцем проживання та без права забирати дитину з місця її проживання з обов'язковим попереднім узгодженням часу; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 завдану моральну шкоду в розмірі 20 000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_1 поза зареєстрованим шлюбом народився син ОСОБА_4 , батьком якого записаний ОСОБА_3 . У 2019 році після сварки з відповідачем позивач разом з дітьми вимушена була повернутися до батьків у м. Шостка. Проте сина ОСОБА_5 відповідач їй віддавав лише тоді, коли вона підписала нотаріальну розписку, що отримала гроші в якості аліментів, хоча жодних коштів вона не отримувала.
Після переїзду до батьків позивача відповідач жодного разу не приїздив побачити дітей. Лише через деякий час він придбав телефон синові і почав із ним спілкуватись телефоном. При цьому позивач ніколи не перешкоджала їхньому спілкуванню, сподіваючись (помилково і необґрунтовано) на добропорядність відповідача. При тому, що сумарно у відповідача 5 дітей від 3 різних жінок.
Під час телефонних розмов відповідача із сином він неодноразово ображав позивача та її батьків, а також звертав увагу на те, що син навчається у неправильній школі неправильною мовою, надалі надається цитата мовою оригіналу: «Тєбє там оставатся нєльзя, так что ти по-любому оттуда уєзжаєш. Тєбє нужно учітся грамотє, тєбя нужно воспітивать, іначє ти получішся такойже бидлюк, как і вся та шваль, с которой ти там находішся. Так что я тєбя по-любому чєрез нєдєлю забіраю. Там тєбя бидлюком дєлают, еще і в школу отправляют ету самую україномовную. Ето нельзя, понімаєш?».
В подальшому відповідач вимагав, щоб позивач перевела сина на домашнє навчання з «украіномовной школи», на що позивач відмовилась. Потім взагалі заборонив сину ходити до школи. Періодично дзвонив в школу і питав, чи ходить ОСОБА_5 в школу.
01 грудня 2021 року рішенням виконавчого комітету Шосткинської міської ради затверджено висновок про визначення способу участі батька у вихованні дітей. Відповідно до висновку, ОСОБА_3 може бачитися з дітьми, зокрема сином, щотижня з 18 години п'ятниці по 22 годину неділі, може забирати дітей на час канікул з місця фактичного проживання, при цьому зобов'язаний заздалегідь попереджати ОСОБА_1 та повертати дитину на початок учбового року.
У січні 2022 року ОСОБА_3 викрав дитину та відмовився повернути ОСОБА_1 , перешкоджав у побаченнях та спілкуванні. Позивач зазначила, що ОСОБА_3 порушив домовленості щодо місця проживання дитини, графік та умови побачень з сином, самостійно змінив його місце проживання.
Викрадення дитини порушило його сталі соціальні зв'язки, унеможливило навчання, відвідування гуртків. Через викрадення порушується право дитини на освіту. Син сторін також є учнем Шосткинської дитячої музичної школи, яку теж не може відвідувати через те, що його було викрадено відповідачем.
У лютому 2023 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , у якому просив визначити постійне місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком.
Посилався на те, що протягом часу спілкування з дитиною по телефону син постійно жалівся йому на умови, в яких проживає, зокрема ставлення матері, що полягало в постійному приниженні, відсутності належного харчування. В свою чергу мати забороняла ОСОБА_5 розповідати батькові про побої, погрожуючи поліцією та службою у справах дітей. Також дитина повідомляла батькові , що самостійно відвідує школу, без супроводу дорослих.
Крім того, син повідомив його про факт побиття однокласником та щодо фактів постійного булінгу зі сторони окремих дітей. Оскільки мати жодних дій щодо виправлення ситуації не вчиняла, ОСОБА_3 змушений був самостійно звертатись до правоохоронних органів.
В свою чергу, дитина потребує особливого догляду та уваги, оскільки відповідно до консультативного висновку невролога ПАГ АМН України від 07.07.2021 року дитині поставлено діагноз «Синдром гіперактивності з дефіцитом уваги».
Оскільки позивач створювала батькові перешкоди у спілкуванні з дитиною, це стало підставою для його звернення до органу опіки та піклування Шосткинської міської ради за висновком про визначення способу участі батька у вихованні дітей.
Коли батько забрав сина до себе на час канікул, то син розповідав йому про складні життєві умови та обмеження у забезпеченні базових потреб. Зокрема, дитина раділа купанню у ванній, здивувалася приготовленій курці, оскільки майже не їла м'яса, а про курятину знала лише з телевізора.
17.01.2022 ОСОБА_1 приїхала до відповідача з невідомими чоловіками та намагалася примусово забрати дитину, нанісши сину легкі тілесні ушкодження.
Відповідач вважає, що місце проживання сина слід визначити з батьком, оскільки дитина бажає проживати саме з батьком, у власності ОСОБА_3 перебуває кілька об'єктів нерухомості, квартири у м. Києві та м. Буча, житловий будинок у Вінницькій області, він спроможний забезпечити для сина належний рівень утримання, виховання та навчання. Зокрема, син навчається у Одеському ліцеї з початковою школою та гімназією «Школа мрій» на дистанційній формі навчання, а також Бучанській дитячій школі мистецтв ім. Левка Ревуцького на народному відділі ( акордеон). При цьому дитина категорично заперечує проти повернення до матері.
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 30 червня
2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково : стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 компенсацію за спричинену моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено: визначено місце проживання неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_3 .
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Скасовано заходи застосовані забезпечення позову.
Не погоджуючись з рішенням, представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення,
- Забрати малолітню дитину ОСОБА_4 у відповідача таповернути його до матері, з якою дитина проживала, за зареєстрованим місцем проживання - АДРЕСА_1 ;
- Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 разом з матір'ю за зареєстрованим місцем проживання - у АДРЕСА_1 ;
Встановити порядок спілкування відповідача з малолітньою дитиною ОСОБА_4 лише у присутності матері та/або уповноваженої особи органу опіки та піклування протягом 2-х годин на тиждень у місці проживання матері та без права забирати дитину з місця її проживання з обов'язковим попереднім узгодженням часу.
Стягнути з відповідача на користь позивача завдану моральну шкоду розмірі 20 000 гривень, здійснити перерозподіл судових витрат.
Вважає, що висновки суду першої інстанції в частині визначення моральної шкоди завданої позивачу в розмірі 10 000 грн. є неспівмірною, враховуючи процесуальну поведінку ОСОБА_3 , який всупереч забезпечувальній ухвалі суду перешкоджав побаченням з дитиною та самоправно змінював її місце проживання та навчання.
Також, посилання суду на висновок органу опіки та піклування Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації від 28.04.2023 №108-4756, що дитина на сьогодні мешкає з батьком за адресою: АДРЕСА_2 , де відповідно до акту обстеження умов проживання від 31.03.2023, складеного працівниками служби у справах дітей, про те, що створені належні умови для проживання, розвитку та відпочинку, не відповідають дійсності та є підробленим, оскільки після ухвалення рішення представником позивача був здійснений візит до Оратівської громади Вінницької області та встановлено, що ОСОБА_3 з початку 2022 року постійно проживає з дитиною за адресою: АДРЕСА_3 . Вказане підтверджується листом старости Якимівського старостинського округу Оратівської селищної ради №26-118 від 31.07.2023 року. У цьому листі також зазначено, що ОСОБА_3 не влаштував дитину до місцевого закладу загальної середньої освіти.
Також місцеві жителі села Якимівка зазначали, що дитина проживає в умовах антисанітарії, практично не з'являється на вулиці, до школи не ходить, а одного разу з будинку, де проживає дитина, чули жахливий дитячий крик, характерний ситуації, коли застосовується фізична сила. Листом №432/01-25 від 04.08.2023 Служба повідомила: «працівники служби неодноразово намагались зв'язатись з ОСОБА_3 провести обстеження умов проживання дитини. Попри це, всі спроби зв'язатися не дали жодних результатів. 03 серпня 2023 працівники служби спільно із старостою села здійснили виїзд за місцем фактичного проживання дитини. Комісії не вдалось потрапити до прибудинкової території та до будинку».
Вказує, що батько дитини, дійсно отримує високий дохід, але не офіційний - від оренди належних йому, як громадянину російської федерації квартир у москві (паспорт рф НОМЕР_1 виданий органом 770-083 26.10.2016 р. на ім'я « ОСОБА_6 »).
Дохід від фірми «Абсолют», засновником якої він є, відповідач не отримує, як і не отримує будь-яких інших доходів на території України.
Також, висновок «Центру клінічної та спеціальної психології, психотерапії» від 14.03.2023 року, який покладено в основу оскаржуваного рішення, не є достовірним доказом, оскільки, організація є неурядовою громадською, яка не несе жодної встановленої відповідальності за надання таких висновків, не перебуває у переліку експертних установ, уповноважених на проведення подібних досліджень. Альтернативні висновки компетентних експертних організацій сторона позивача надати не могла, оскільки ОСОБА_3 перешкоджав спілкуванню дитини з матір'ю.
Суд не дослідив два аудіозаписи, які були додані стороною позивача до відповіді на відзив, як додатки 1 та 2, на яких міститься розмова ОСОБА_7 з дитиною за декілька тижнів до того як він її викрав. Обставини, які можна встановити з дослідження цих доказів, мають суттєве значення для справи, оскільки доводять, що ОСОБА_3 є відвертим українофобом і хоче зробити таким сина.
Суд не взяв до уваги і не відобразив у судовому рішенні, що за місцем свого постійного проживання з матір'ю дитина вчилася у Шосткинській загальноосвітній школі, а також Шосткинській дитячій музичній школі. Акт обстеження умов проживання дітей у матері від 20.03.2023 року, який міститься в матеріалах справ, характеризує умови проживання як максимально сприятливі для розвитку дитини.
Суд не взяв до уваги підписану директором школи інформацію про родину сина, у якій зазначено, серед іншого, що соціально-гігієнічні умови проживання дитини відповідають нормі, мати - спокійна, доброзичлива, людяна, відповідальна, відкрита до спілкування. Дитина має завжди охайний вигляд, життєрадісна, із задоволенням відвідує школу.
Крім того, судом порушені норми процесуального права. Ухвалою суду від 12.10.2022 було закрито підготовче провадження у справі, натомість зустрічна позовна заява надійшла 03.02.2023 року і була прийнята судом, що не відповідає вимогам ЦПК України, які зобов'язують відповідача пред'явити зустрічний позов у визначений строк і до закриття підготовчого провадження справі. При цьому ухвала про прийняття зустрічної позовної заяви у реєстрі судових рішень відсутня, сторонам не надсилалася.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_3 - ОСОБА_8 просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції - залишити без змін. Стверджує, що ОСОБА_3 періодично відвідує с. Якимівку Вінницької області, де в нього знаходиться частина належної йому нерухомості, за якою він доглядає. Крім цього, на час літніх канікул у 2023 року дійсно ОСОБА_3 значний проміжок часу провів з дитиною, ОСОБА_9 , саме у с. Якимівка Вінницької області, але це не автоматична зміна офіційного місця проживання дитини. В свою чергу з початку навчального періоду 2023-2024 роки ОСОБА_3 з дитиною, постійно знаходяться в основному місці проживання за адресою: АДРЕСА_2 .
Дійсно відповідач, має достатній дохід для забезпечення належних умов проживання дитини, тоді як ОСОБА_1 взагалі немає жодного доходу. В судовому засіданні у даній справі заявила, що отримує дохід в 7000 грн., проте жодними документами вказане не підтверджено, крім цього станом на 01.10.2023 у ОСОБА_1 була заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 7885,18 грн.
Твердження позивача про визнання висновку Центру клінічної та спеціальної психології, психотерапії від 14.03.2023 не достовірним доказом, є безпідставними, оскільки даний висновок психолога повністю співпадає з аналогічними обставинами, встановленими уповноваженим органом опіки та піклування у своєму висновку щодо розв'язання спору, лише дещо доповнюючи та конкретизуючи окремі обставини.
Вказує, що звинувачення позивача в українофобстві не доведені жодними доказами, в той час коли ОСОБА_1 сама отримала громадянство російської федерації у спрощеному порядку в 2018 році, а також оформила його її молодшій дитині, Світлані, без відома батька.
Стверджує, що у ОСОБА_1 відсутні умови проживання для дитини, оскільки згідно з актом обстеження умов проживання дітей у матері від 20.03.2023 у двокімнатній квартирі в м. Шостка постійно проживає ОСОБА_10 , ОСОБА_11 (бабуся) та менша спільна з ОСОБА_3 дитина - ОСОБА_12 , а також наявні ще чотири співвласники даної квартири, окрім самої ОСОБА_1 , які мають право користування та проживання в даному житлі відповідно до закону.
Звертає увагу, що батько ніколи не забороняв та не чинив перешкод в спілкуванні дитини, зокрема, телефоном з матір'ю та навпаки постійно наполягав на необхідності її участі у вихованні дитини як за рахунок спілкування, так і фінансово, оскільки початково ОСОБА_3 задовго до виникнення конфлікту передав ОСОБА_1 в рахунок сплати аліментів 1 000 000 грн. за двох дітей, щоб вона мала змогу їх утримувати, крім того судом правомірно прийнято зустрічну позовну заяву та відзив до розгляду, виходячи з необхідності встановлення обставин, від яких залежить подальше життя дитини, а також її розвиток та виховання.
Постановою Київського апеляційного суду від 15 травня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 30 червня 2023 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відібрання дитини та повернення її матері, визначення місця проживання дитини, стягнення моральної шкоди - задоволено частково.
Відібрано малолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у ОСОБА_3 .
Повернуто малолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 за адресою реєстрації: АДРЕСА_1 .
Визначено місце проживання неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір'ю - ОСОБА_1 .
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини з батьком - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1984 грн. 80 коп. та за подання апеляційної скарги у розмірі 4587 грн.
Постановою Верховного Суду від 15 січня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково.
Постанову Київського апеляційного суду від 15 травня 2024 року в частині позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відібрання дитини та повернення її матері - скасовано та залишено в цій частині в силі рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 30 червня 2024 року.
Постанову Київського апеляційного суду від 15 травня 2024 року частині позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визначення місяця проживання дитини - скасовано, справу в цій частині справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Таким чином предметом перегляду суду апеляційної інстанції у даному провадженні є рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 30 червня 2023 року в частині відмови у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_10 про визначення місця проживання дитини з матір'ю та про задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 про визначення місця проживання неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_3 .
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 підтримали доводи апеляційної скарги та просили задовольнити.
ОСОБА_1 пояснила, що з грудня 2021 року до цього часу вона не бачила свого сина, оскільки ОСОБА_3 перешкоджає їй зустрічатись із сином, проживаючи за різними адресами. Він жодного разу не виконав ухвали суду про забезпечення позову. Також позивач повідомила, що працює неофіційно продавцем-консультантом у дитячому магазині у м. Шостка, її заробітна плата складає 15-17 тисяч гривень на місяць. Щодо наявності російського паспорта повідомила, що під час спільного проживання відповідач змусив її отримати ці документи в росії, але паспорт на її ім'я знаходиться у ОСОБА_3 , який також має паспорт громадянина рф.
Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_8 заперечував проти задоволення апеляційної скарги та вважав правильним визначення місця проживання сина сторін разом з батьком, яким створені всі належні умови для проживання, навчання та виховання сина, який бажає проживати з батьком.
Відповідач ОСОБА_3 неодноразово в судові засідання не з'явився, не зважаючи на виклик його апеляційним судом в судове засідання для надання особистих пояснень. Відповідач у письмових поясненнях зазначив, що після скасування попереднього судового рішення Верховним Судом апеляційний суд має розглянути справи виключно на підставі письмових матеріалів справи.
Представник Служби у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації Фіщук М.О. в судовому засіданні 03 вересня 2025 року пояснила, що надаючи у квітні 2023 року висновок щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4 з батьком Орган опіки та піклування надав перевагу думці дитини щодо бажання проживати з батьком, а також врахував, що ОСОБА_1 не має офіційного доходу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, представників сторін, представника третьої особи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Задовольняючи вимоги зустрічного позову ОСОБА_3 та відмовляючи у позові ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що батьком створені усі необхідні умови для належного розвитку свого сина, він забезпечує задоволення його матеріальних потреб, бере активну участь у його вихованні, врахував висновок Органу опіки та піклування, в якому зазначено про бажання дитини проживати з батьком, а тому суд вважав, що доцільним є визначення місця проживання дитини разом з відповідачем.
Згідно з положеннями ст. 162 Сімейного кодексу України, не зважаючи на самочинну зміну відповідачем місця проживання дитини, обставини змінилися так, що повернення ОСОБА_5 за попереднім місцем проживання до матері, суперечитиме його інтересам.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, вважає, що судом першої інстанції не було належним чином досліджені усі докази, наявні у матеріалах справи, не надано оцінки зібраним доказам в їх сукупності, висновки суду першої інстанції не у повній мірі відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим суд дійшов помилкового висновку, що визначення місця проживання дитини з батьком буде відповідати найкращим інтересам дитини.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Відповідно до частин першої, другої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування.
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (§ 76).
У § 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини.
Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 вересня 2021 року у справі № 223/306/20 (провадження № 61-9005св21) зазначено, що «міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною. При визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах».
У постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 750/9620/20 Верховний Суд вказав, що створювані одним із батьків для іншого протягом тривалого часу перешкоди у вихованні дитини та спілкуванні з нею мають наслідком руйнування зв'язків із сім'єю, до якої належить як батько, так і мати дитини, а отже в такому разі поведінка того із батьків, хто створює перешкоди, суперечить сімейним цінностям та не відповідає найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 12 січня 2022 року у справі № 663/724/19.
Згідно з правовим висновком Верховного Суду, висловленим у постанові від 12 жовтня 2022 року у справі № 559/1215/19-ц, висновок органу опіки та піклування є документом, який подається для прийняття відповідного рішення судом, тобто він є доказом у цивільній справі, який підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Письмовий висновок органу опіки та піклування щодо розв'язання спору виконує допоміжну функцію при вирішенні спорів, які стосуються прав та інтересів дітей, та спрямований передусім на отримання максимальної інформації щодо обставин, які мають значення для вирішення конкретного спору.
Питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що розлучення батьків для дітей - це завжди тяжке психологічне навантаження, а дорослі, займаючись лише своїми проблемами, забувають про кардинальні зміни в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо. Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об'єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Проте найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти відносини або домовитися, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства.
Під час вирішення спору щодо місця проживання дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.
Як встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , протягом певного періоду проживали разом без реєстрації шлюбу, і від цих відносин у них народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 6, т. 1).
Після припинення в 2019 році між сторонами близьких стосунків та спільного проживання у місті Києві, як вбачається зі змісту обох позовних заяв, спільні діти сторін ОСОБА_5 та ОСОБА_13 - залишилися проживати разом з матір'ю за обопільною згодою батьків, у місті Шостка, Сумської області.
Згідно з довідкою сектору реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Шосткинської міської ради від 30 серпня 2018 року, ОСОБА_4 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 30 серпня 2018 року. За цією адресою зареєстрована і ОСОБА_1 .
Як вбачається з довідки директора Шосткинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 8, ОСОБА_4 станом на час видачі довідки 14 січня 2022 року навчався у 2-Б класі вказаної школи ( а.с. 11, т. 1).
Згідно з довідкою КЗ «Шосткинська дитяча музична школа № 1» від 14 січня 2022 року, ОСОБА_14 навчається по фаху «Фортепіано» у 1 класі восьмирічного строку навчання вказаної школи ( а.с. 12, т. 1).
Актом обстеження умов проживання дитини за адресою: АДРЕСА_1 , спеціалістами служби у справах дітей Шосткинської міської ради було встановлено, що умови проживання відповідають нормам та в квартирі забезпечено всім необхідним. Діти розвинені, мають охайний вигляд, завжди перебувають під наглядом. Мати спокійна та доброзичлива, відкрита до спілкування. За вказаною адресою проживають ОСОБА_1 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_4 .
Як вбачається з «Інформації про родину» учня 1-Б класу ОСОБА_4 , що підписана директором Шосткинської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів №8 ОСОБА_32 та класним керівником ОСОБА_33 27 травня 2021 року, мати ОСОБА_1 приділяє достатню увагу вихованню дітей , завжди цікавиться станом здоров'я, успіхами сина в навчанні, бере активну участь у шкільних та класних заходах, допомагає з виконанням поробок, малюнків на заняття та конкурси, до школи хлопчика приводить вчасно. Мати кожного дня забирає ОСОБА_5 після уроків. … Сім'я проживає у двокімнатній квартирі, господаркою якої є ОСОБА_11 ( бабуся дітей). Діти мають місце для навчання, ігор та відпочинку. У них є іграшки, книжки, ігри відповідно до віку. У квартирі прибрано та затишно, діти завжди під наглядом. … Батько дітей ОСОБА_3 , зі слів ОСОБА_1 , проживає у місті Києві. Він жодного разу не з'являвся в школі, не спілкувався ні очно, ні телефоном з класним керівником та іншими вчителями, які викладають у 1-Б класі ( а.с. 14, т. 1).
01 грудня 2021 року рішенням виконавчого комітету Шосткинської міської ради було затверджено висновок про визначення способу участі батька у вихованні дітей, ОСОБА_4 та ОСОБА_15 ( а.с. 7, т. 1).
Згідно з вказаним висновком батьку призначені зустрічі з дітьми щотижня з 18:00 год. п'ятниці по 21:00 год. неділі за місцем поживання та реєстрації дітей. Також визначено, що батько може забирати дітей на час канікул з місця фактичного проживання ( АДРЕСА_1 ), при цьому зобов'язаний заздалегідь попереджати матір (позивача) та повертати дитину на початок учбового процесу.
Встановлено, що на підставі зазначеного регламенту побачень малолітній ОСОБА_14 в період зимових канікул навчального 2021-2022 року перебував за місцем проживання свого батька ОСОБА_3 , проте після закінчення канікул він не був повернутий до матері за адресою свого постійного проживання разом з нею в м. Шостці Сумської області.
10 січня 2022 року ОСОБА_1 звернулась до поліції із заявою про те, що ОСОБА_3 не повернув сина на місце його постійного проживання. Зазначене підтверджується витягом із реєстру обліку звернень.
Відповідно до наданої відповідачем Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно станом на 11 січня 2022 року , відповідач ОСОБА_3 є власником, зокрема, житлового будинку АДРЕСА_4 ; квартири АДРЕСА_5 ; квартири АДРЕСА_6 , квартири АДРЕСА_7 ( а.с. 122-129, т. 1).
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно станом на 11 січня 2022 року , позивач ОСОБА_1 є власником 1/5 частини квартири АДРЕСА_8 ( а.с. 130-131, т. 1) .
Як вбачається з відповіді директора Шосткинського міського центру первинної медико-санітарної допомоги від 09.09.2022 року на заяву ОСОБА_3 , амбулаторна картка ОСОБА_4 на вимогу матері дитини ОСОБА_1 видана на руки, медичної документації в закладі немає ( а.с. 133, т. 1).
Згідно з висновком лікаря-невролога ОСОБА_16 . Дитячої поліклініки Інституту ПАГ АМН України від 07.07.2021 року ОСОБА_5 виставлено діагноз - синдром гіперактивності з дефіцитом уваги ; пароксизмальні стани неепілептичного ґенезу ( а.с. 141, т. 1)
Згідно з довідкою від 10 листопада 2022 року директора Одеського ліцею «Школа мрії», ОСОБА_4 навчається у 3-Б класі Одеського ліцею з початковою школою та гімназією «Школа Мрії» на дистанційній формі навчання (наказ по закладу від 04.02.2022 №39). (том 1, а.с. 167)
Як вбачається з довідки Бучанської дитячої школи мистецтв ім. Левка Ревуцького №32 від 07.11.2022, ОСОБА_14 з 01.09.2022 навчається на народному відділі (акордеон). (том 1, а.с. 118)
При новому апеляційному розгляді, представник відповідача ОСОБА_3 повідомив суду, що, проживаючи з батьком у місті Києві та у місті Бучі, ОСОБА_14 продовжує навчатись на дистанційній формі навчання у Одеському ліцеї з початковою школою та гімназією «Школа мрії» .
З довідки про доходи відповідача ОСОБА_3 вбачається, що його сукупний дохід за посадою в ПП «Фірма Абсолют» за період з липня по грудень 2022 року становить 473 500 гривень, тобто середньомісячна заробітна плата становила 94700 грн. (том 1, а.с. 169).
Згідно з характеристикою, виданою директором ПП «Фірма Абсолют» 01 лютого 2023 року, ОСОБА_3 працює заступником директора з питань безпеки з січня 2017 року, до цього працював радником генерального директора з питань взаємодії з правоохоронними та контролюючими органами. ОСОБА_3 має три вищі освіти, в тому числі економічну та юридичну. На займаній посаді ОСОБА_3 проявив себе як кваліфікований фахівець, чесна та принципова людина ( а.с. 170, т. 1).
З матеріалів справи судом встановлено, що між сторонами існують неприязні стосунки, батько бажає одноосібно здійснювати фізичну опіку над неповнолітнім сином сторін, посилаючись на те, що мати не здійснює належного догляду за дитиною, а дитина бажає проживати з батьком.
З висновку органу опіки та піклування Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації від 28 квітня 2023 №108-4756 вбачається, що ОСОБА_5 на сьогодні мешкає з батьком за адресою: АДРЕСА_2 , де відповідно до акту обстеження умов проживання від 31 березня 2023, складеного працівниками служби у справах дітей створені належні умови для проживання, розвитку та відпочинку. Батько займається вихованням та утриманням сина. Під час бесіди зі співробітником служби 31.03.2023 року ОСОБА_5 повідомив, що живе з батьком, який забезпечує всі його потреби, надалі бажає проживати з батьком. Мати телефонує дуже рідко, не вітає зі святами, не надсилає подарунки, раніше била його, тому ОСОБА_18 (саме так зазначено у висновку) не бажає з нею зустрічатись. Виходячи з наявних матеріалів справи та інтересів дитини орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_5 разом з батьком ОСОБА_3 ( а.с. 217 - 219, т. 2).
Разом з тим, покладаючи в основу рішення висновок органу опіки та піклування про доцільність визначення місця проживання дитини з батьком, судом першої інстанції не було належним чином досліджені інші надані позивачем та її представником докази, та не надано їм відповідну оцінку.
Як вбачається з матеріалів справи, до відзиву на зустрічну позовну заяву, що був поданий представником позивача ОСОБА_2 17 квітня 2023 року через систему «Електронний суд» було додано додатки, серед яких файли в форматі «mp.3aac» ( а.с. 53, 74 т. 2), які не були досліджені судом першої інстанції.
За клопотанням представника позивача судом апеляційної інстанції у судовому засіданні були відтворені вказані аудіозаписи, на які як у позовній заяві, так і у відзиві на зустрічну позовну заяву посилалась ОСОБА_1 , вказуючи, що ці розмови були записані нею на телефон під час розмов ОСОБА_3 з сином у грудні 2021 року.
Зі змісту вказаних аудіозаписів апеляційним судом встановлено наступне.
На пропозицію ОСОБА_3 поїхати з ним на дачу або в Бучу , ОСОБА_5 відповідає: «Нет, спасибо, не надо, мне и тут хорошо.» На що ОСОБА_3 вказує ( мовою оригіналу): « ОСОБА_5 , тебе там оставаться нельзя. Так что ты по любому оттуда уезжаешь, тебя оттуда надо забирать. Так что тут уже не обсуждается, то есть хочешь на дачу поедем, хочешь в Буче будем. Но тебе надо учиться грамоте, тебе нужно воспитываться, иначе ты получишься такой же быдлюк, как и вся шваль, среди которой ты находишься.»
На відповідь ОСОБА_5 , що він нікуди не хоче їхати, оскільки в нього там немає друзів, ОСОБА_3 вказує, що тут є знайомі дівчатка, з якими він раніше грався на дитячій площадці, коли приїде, то згадає їх : «Да ты не переживай, ми тут найдем, че надо. Тут ОСОБА_21 и ОСОБА_22 , не переживай. Это не главное, главное - тебе нужно грамоте учиться, тебе нужно писать грамотно, а там тебя быдлюком делают, тебя еще в школу отправляют, в эту самую украиномовную. Это нельзя, понимаешь.»
На повідомлення дитини, що він дивиться передачу «Україна має талант» ОСОБА_3 вказує: « Какой талант, ОСОБА_5 ! Ты это не говори, это гадость, нельзя такое говорить. Тебе включают телевизор украиномовний, это все нельзя делать. Понимаешь, тебя делают неграмотным, с тебя делают быдлюка. Нельзя тебе там находиться. Через неделю я тебя заберу.»
На іншому записі ОСОБА_3 запитує сина, чи не ходить він випадково в школу та переконує дитину, що в школу ходити не потрібно ( мовою оригіналу): « Ты был сегодня в школе? А может ты мне врешь? Слушай ОСОБА_5 , ты должен понимать, что ты живешь среди быдла. Они неправильно учат». « ОСОБА_5 , я же запретил тебе ходить в школу, почему ты в школу ходишь? Послушай, ОСОБА_5 , в школу ходить нельзя, там быдлюки…. Скажи быдлюкам, чтоб такого не было, они испортят тебя». «Через неделю я тебя заберу, но пока ты там находишься, тебе не нужно ходить в школу».
Посилання відповідача ОСОБА_3 у відповіді на відзив від 26 квітня 2023 року на підробку цих аудіозаписів з огляду на їх подання до суду більш ніж через рік після пред'явлення позову ( а.с. 114 - 121, т. 2), колегія суддів вважає безпідставними, оскільки у позовній заяві ОСОБА_10 , що була подана нею до суду 30 січня 2022 року було наведено як окремі цитати із цих розмов ОСОБА_3 із сином, так і узагальнені висновки із них.
В свою чергу, у відзиві на позовну заяву, що був поданий представником ОСОБА_3 02 лютого 2023 року, заперечень щодо наведених розмов ( про заборону сину ходити до україномовної школи, проживання сина в оточенні «бидла») ОСОБА_3 не висловлював. Належних та допустимих доказів тієї обставини, що голос на аудіозаписі не належить ОСОБА_3 та його сину ОСОБА_4 , відповідачем не надано.
З доданих відповідачем до зустрічного позову відеозаписів у формі інтерв'ю, на яких ОСОБА_3 ставить запитання ОСОБА_5 , а ОСОБА_5 відповідає, встановлено, що спілкування відповідача з дитиною відбувається у зневажливому тоні щодо матері дитини : ОСОБА_3 до ОСОБА_5 : «Ты готов сниматься ? Твоя мамаша написала, что ты не хотел ко мне ехать, это правда?» ОСОБА_5 : «Это неправда , я хотел, тут хорошо». ОСОБА_3 : «То есть, ты хотел ехать и мамаша твоя брешет?... Ты с кем хочешь жить, с мамашей хочешь?».
Разом з тим, суперечливі відповіді дитини на запитання ОСОБА_3 свідчать про попередню підготовку дитини до цього запису: « Они меня бьют и ничего не покупают. Баба ОСОБА_34 била меня ремнем…. Я курицу никогда не ел, а я ее люблю.» На запитання ОСОБА_3 «А витамины они тебе дают?» ОСОБА_5 відповідає «Нет, прячут и сами едят». В кінці розмови ОСОБА_3 хвалить сина « Ну , ты у нас кинозвезда».
З наступних наданих відповідачем відеозаписів вбачається, що дитина також розмовляє в зневажливому тоні щодо матері. Так, на відеозапису від 26.01.2022 року ОСОБА_5 на запитання батька повідомляє : « Мамаша приходила и меня тягала, хотела забрать с собой, я ударился головой об пол, я не хочу ехать, она била меня по плечу.»
На відеозаписі з датою 13.01.2023 року на питання ОСОБА_3 за святковим столом «Все желания загадали?» ОСОБА_5 відповідає : «Я загадал, чтоб мамаша сюда не приезжала», на що відповідач похвалив дитину.
Таким чином, у даній справі встановлено, що відповідач без згоди матері ОСОБА_10 змінив місце проживання та навчання дитини, внаслідок чого мати з січня 2022 року до цього часу позбавлена можливості приймати участь у вихованні малолітнього ОСОБА_5 , безпосередньо з ним спілкуватись, піклуватись про його здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 17 лютого 2022 року у даній справі було задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову та зобов'язано ОСОБА_3 до набрання законної сили рішенням суду в даній справі:
- утриматися від вчинення перешкод у будь-який спосіб (шляхом ізоляції дитини, відібрання у неї телефону, заборони спілкування тощо) у спілкуванні ОСОБА_1 з сином ОСОБА_4 телефоном;
- утриматися від самовільної (без відома матері) зміни місця реєстрації та місця навчання дитини;
- неухильно дотримуватися рішення виконавчого комітету Шосткинської міської ради №365 від 01.12.2021 про затвердження висновку про визначення способу участі батька у вихованні дітей (крім випадків, коли вказане рішення буде змінено або скасовано у встановленому законодавством порядку).
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 24 березня 2023 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 15 травня 2024 року, встановлено, що відповідачем не виконується ухвала суду про забезпечення позову, тому, враховуючи негативні наслідки невиконання відповідачем вимог ухвали про забезпечення позову, суд застосував до ОСОБА_3 штраф на користь держави на суму 8052 грн. ( а.с. 33 - 35 , т, 2).
Як вбачається з висновку від 14 березня 2023 року за результатами психологічної діагностики ОСОБА_4 , складеного Центром клінічної та спеціальної психології, психотерапії, у дитини склалися довірливі, добрі стосунки з батьком. При аналізі позиції батька та відношення до дитини можна зробити висновок, що він демонструє виражене позитивне ставлення до сина ОСОБА_5 , його індивідуальності, інтересів, заохочує його самостійність та ініціативу. Психолого-педагогічний вплив батька на ОСОБА_5 сприяє гармонічному розвитку особистості дитини. У дитини сформоване негативне ставлення до матері ОСОБА_1 , ОСОБА_5 виявляє бажання проживати з батьком. ОСОБА_5 фіксований на спогадах про психотравмуючі події, домінують переживання приниження, осоромлення, нікчемності, незахищеності, оскільки матір не виказувала підтримку, на яку він розраховував. Психологічний вплив матері на ОСОБА_5 сприяє дисгармонійному розвитку.
Разом з тим, вбачається, що зазначений висновок складено внаслідок психологічної діагностики ОСОБА_5 , проведеної 14 березня 2023 року, тобто через один рік та два місяці окремого проживання дитини від матері. Виходячи із наданих як позивачем, так і відповідачем аудіо та відеозаписів спілкування дитини з батьком, батько з презирством тлумачив дитині, що мати та її оточення - це «бидлюки» та «шваль» та навчав дитину називати маму зневажливо «мамаша» та що в україномовній школі вчать неправильно, неграмотно та роблять з нього «бидлюка».
За викладених обставин, після тривалого відчуження малолітнього ОСОБА_5 від матері, зазначений висновок психологічної діагностики неможливо прийняти до уваги як такий, що об'єктивно відтворює погляди та бажання дитини проживати виключно з батьком.
Відповідно до ч. 2 ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
З огляду на тривалість розгляду даної справи судом та значний період часу, протягом якого відповідач не надавав можливості матері спілкуватись із дитиною, враховуючи , що думка дитини про бажання проживати з батьком була висловлена спеціалісту Органу опіки та піклування 31 березня 2023 року ( тобто у восьмирічному віці), а також досягнення на даний період часу ОСОБА_9 десятирічного віку, судом апеляційної інстанції в судовому засіданні 11 червня 2025 року було задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про опитування в судовому засіданні малолітнього ОСОБА_5 .
В судові засідання 03 вересня 2025 року та 24 вересня 2025 року судом було запрошено двох психологів : судового експерта-психолога ОСОБА_30 та практичного психолога служби соціально-психологічної підтримки Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації Кузнєцову І.Л., з метою об'єктивного з'ясування думки дитини щодо визначення місця проживання та ставлення до обох батьків.
Проте ні в судове засідання 03 вересня 2025 року, ні в судове засідання 24 вересня 2025 року відповідач ОСОБА_3 не з'явився, та не забезпечив явку дитини в судове засідання для з'ясування його думки.
Заперечуючи проти з'ясування думки дитини в судовому засіданні, відповідач надав консультативний висновок невролога-епілептолога від 10 липня 2025 року, з якого вбачається, що лікарем ОСОБА_31 ( ТОВ «Медсейв Плюс»), при первинному самозверненні, амбулаторно, дитині ОСОБА_5 було встановлено діагноз «фокальна епілепсія (ідіопатична), із судомними нападами ( а.с. 64-65, т. 6). Відповідно до вказаного висновку, дитині потрібно уникати провокуючих судомних факторів, стресових та емоційних подій, уникати контактів дитини з особами, які призведуть до травмуючо-емоційних спогадів, емоційних потрясінь, що можуть спровокувати судомний напад.
Проте колегія суддів звертає увагу, що зазначений висновок був отриманий відповідачем вперше лише після того, як судом відбувся розгляд справи в судових засіданнях 30 квітня 2025 року та 11 червня 2025 року, в яких було прийнято рішення заслухати думку дитини в присутності фахівців. При розгляді справи в суді першої інстанції відповідач не повідомляв про наявність у дитини такого захворювання.
При цьому, згідно з наданим відповідачем висновком лікаря-невролога ОСОБА_16 . Дитячої поліклініки Інституту ПАГ АМН України від 07.07.2021 року ОСОБА_5 виставлено діагноз - синдром гіперактивності з дефіцитом уваги ; пароксизмальні стани неепілептичного ґенезу ( а.с. 141, т. 1).
Таким чином поведінка батька, яка полягає у незабезпеченні можливості суду з'ясувати думку ОСОБА_5 щодо визначення його місця проживання та щодо ставлення до батьків, за участю фахівців-психологів та без присутності обох батьків, не дає можливості встановити психологічний стан ОСОБА_4 та встановити ставлення дитини до обох батьків в ситуації, коли дитина не знаходиться під їх впливом та не боїться їх осуду.
Бажання восьмирічної дитини проживати з батьком ( станом на час з'ясування думки дитини у березні 2023 року, коли вже протягом 1 року 2 місяців ОСОБА_5 проживав з батьком та не спілкувався з матір'ю) не може мати пріоритетного значення при вирішенні цього спору, оскільки не відповідає та не захищає права та інтереси дитини, в тому числі на спілкування з матір'ю.
Порівнюючи зміст аудіозапису, наданого позивачем ОСОБА_1 , та зміст відеозапису, наданого відповідачем ОСОБА_3 , колегією суддів встановлено, що ставлення дитини до матері змінилося після того, як дитина почала проживати у батька. У віці восьми років дитина не здатна критично оцінювати ситуацію та транслює позицію значимого дорослого, відповідно, відповідач має на дитину сталий моральний вплив, тому відношення ОСОБА_5 до мами є прямою проекцією сформованого негативного ставлення до неї батька.
Ця ситуація може нести негативний вплив на психіку та перешкоджати гармонійному розвитку дитини. Роль матері є неоціненною для виховання дитини та її становлення, як здорової особистості.
Отже, судом першої інстанції не було враховано, що після припинення спільного проживання з 2019 року син залишився проживати разом із матір'ю, не звернув уваги на обставини, за яких дитина почала проживати з батьком, а саме на те, що ОСОБА_3 у січні 2022 року без згоди матері змінив місце проживання та навчання дитини. Суд не врахував, що батько дитини, перешкоджаючи матері у спілкуванні із сином, позбавляє його як належної опіки і виховання з боку матері, так і порушує їх право на прямі контакти, що суперечить найкращим інтересам дитини і призводить до її відчуження від матері.
Водночас згода дитини на проживання з одним з батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не буде відповідати інтересам дитини (стаття 12 Конвенції про права дитини, стаття 171 СК України, стаття 14 Закону України «Про охорону дитинства»).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не погоджується з висновком органу опіки та піклування, оскільки він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Також колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги позивача щодо негативного ставлення відповідача до вивчення дитиною української мови, що виразилось у забороні дитині переглядати телевізійні передачі українською мовою, заборону відвідувати «україномовну школу», що суперечить як найкращим інтересам дитини, її гармонійному розвитку та моральним засадам українського суспільства, так і вимогам чинного законодавства.
Зазначене свідчить про нехтування відповідачем батьківських обов'язків , визначених у ч. 1, 3 ст. 150 СК України, якими передбачено, що батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» , єдиною державною (офіційною) мовою в Україні є українська мова.
Статтею 6 вказаного Закону передбачено, що кожний громадянин України зобов'язаний володіти державною мовою.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 21 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», мовою освітнього процесу в закладах освіти є державна мова. У класах (групах) з навчанням мовами національних меншин, які є офіційними мовами Європейського Союзу, гарантується право на використання мови відповідної національної меншини в освітньому процесі поряд з державною мовою.
Держава гарантує кожному громадянину України право на здобуття формальної освіти на всіх рівнях (дошкільної, загальної середньої, професійної, фахової передвищої та вищої), а також позашкільної та післядипломної освіти державною мовою в державних і комунальних закладах освіти.
Заперечуючи проти доводів позивача, відповідач ОСОБА_3 вказував, що ОСОБА_1 отримала громадянство російської федерації та має намір вивезти сина до рф, надаючи при цьому копію «свідоцтва учасника державної програми по сприянню добровільному переселенню в російську федерацію співвітчизників, що проживають за кордоном», видане на ім'я ОСОБА_1 19.09.2017 року представництвом МВС росії на Україні з питань міграції в Калузькій області ( а.с. 128 - 129, т. 1).
Як вбачається з матеріалів справи, як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 пояснювала, що саме відповідач ОСОБА_3 є прихильником російської федерації, та примусив її, коли вони ще проживали разом, отримати російське громадянство як для себе, так і для дітей. Жодних оригіналів документів щодо російського громадянства у неї немає, всі оригінали знаходиться у ОСОБА_3 .
Надаючи оцінку зазначеним доводам сторін, суд апеляційної інстанції враховує, що даних про позбавлення ОСОБА_1 громадянства України матеріали справи не містять, як і офіційних даних про надходження від позивача до уповноважених державних органів заяви ОСОБА_1 про вихід з громадянства України, а також те, що протягом часу розгляду справи ОСОБА_3 неодноразово надавав до матеріалів справи у кількох примірниках кольорові копії документів щодо набуття ОСОБА_1 громадянства рф, що свідчить про наявність у нього оригіналів вказаних документів.
Таким чином, жодних даних про те, що ОСОБА_1 позбавлена громадянства України, що вона має намір вивезти дитину до російської федерації чи виховує сина в дусі нетерпимості до держави Україна, матеріали справи не містять. Тому наявність документів, на які посилається ОСОБА_3 та оригінали яких зберігаються у нього, не може бути підставою для задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 та відмови ОСОБА_1 у задоволенні позову.
Доводи ОСОБА_3 у зустрічному позові про те, що саме батько забезпечить якнайкращі інтереси малолітньої дитини, оскільки у нього наявна велика кількість нерухомого майна, ним створені належні умови для виховання та розвитку дитини, наявний стабільний дохід, тоді як ОСОБА_1 офіційно не працевлаштована, колегія суддів відхиляє, оскільки при вирішенні даного спору суд має виходити насамперед з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан дитини, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.
Перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2021 року в справі № 754/16535/19).
З матеріалів справи встановлено, що саме ОСОБА_3 проявляє дискримінацію щодо прав матері дитини, змінивши місце проживання та навчання сина без погодження з матір'ю. Тобто, батько дитини наділяє себе пріоритетним правом визначати місце та умови проживання дитини, одноособово визначає, які форми навчання є кращими для дитини та не враховує думку й право матері дитини. При цьому, факти неправомірної загрозливої поведінки матері по відношенню до дитини відсутні.
Твердження відповідача про заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_10 своєму сину у період, коли син проживав з нею, про незабезпечення позивачем належного харчування дитини, про незабезпечення позивачем належного лікування дитини та неприйняття нею жодних заходів після побиття ОСОБА_5 учнем Шосткинської загальноосвітньої школи - достатніми та достовірними доказами підтверджені не були, а подані ОСОБА_3 скарги до правоохоронних органів свого підтвердження у встановленому законом порядку не знайшли.
Доводи відповідача щодо наявності небезпеки для проживання малолітнього ОСОБА_4 за місцем проживання матері у м. Шостка з огляду на незначну відстань від кордону з рф не можуть бути підставою для відмови ОСОБА_1 у задоволенні позову, оскільки позивач при зміні безпекової обстановки у м. Шостка, загрозі життю та здоров'ю дитини не позбавлена можливості вжити заходів щодо переміщення на іншу територію, на безпечну відстань від зони проведення бойових дій.
У зв'язку з наведеним, враховуючи існування неприязних стосунків між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , внаслідок чого після припинення спільного проживання вони не змогли в позасудовому порядку дійти згоди щодо місця проживання свого сина, дії відповідача після відкриття провадження у справі, які спрямовані на відчуження матері від дитини, не зважаючи на емоційну потребу в спілкуванні малолітнього ОСОБА_5 з матір'ю, формування відповідачем у дитини негативного та зневажливого ставлення до матері, що суперечить сімейним цінностям; негативне ставлення батька до вивчення дитиною української мови та заборона відвідувати «україномовну школу», свідчать про відсутність бажання ОСОБА_3 забезпечити їх спільному з позивачем сину комфортне та стабільне психо-емоційне середовище для його гармонійного розвитку, тому найкращим інтересам дитини відповідає визначення місця проживання ОСОБА_4 з матір'ю ОСОБА_1 .
Доказів, які свідчили б про неможливість відновлення та підтримання належного емоційного контакту між матір'ю та дитиною або шкідливість таких контактів для дитини, матеріали справи не містять.
Батько дитини, який безсумнівно відіграє важливу роль у житті та розвитку дитини, має право та обов'язок піклуватися про здоров'я, стан розвитку сина, незалежно від того, з ким він буде проживати.
Відповідно до висновку Верховного Суду у постанові від 12 січня 2022 року у справі № 663/724/19 «суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для визначення місця проживання малолітнього сина сторін ОСОБА_4 з матір'ю з огляду на те, що батько, хоча й належним чином займається вихованням та утриманням дитини, однак, перешкоджаючи ОСОБА_1 у спілкуванні із сином, позбавляє його як належної опіки і виховання з боку матері, так і порушує їх право на прямі контакти, що суперечить найкращим інтересам дитини. … Натомість місцевий суд дійшов помилкового висновку про визначення місця проживання дитини з батьком, пославшись лише на їх тривале спільне проживання та висновок органу опіки і піклування, не врахувавши при цьому, що створювані батьком протягом тривалого часу перешкоди для матері у вихованні та спілкуванні із сином руйнують його зв'язки зі своєю сім'єю, до якої належить як батько, так і матір, а отже, в даному конкретному випадку така поведінка відповідача за первісним позовом суперечить сімейним цінностям та не відповідає якнайкращому забезпеченню інтересів малолітнього ОСОБА_4 , який через свій ранній вік починає все більше сприймати нову дружину батька як рідну матір.»
Таким чином, враховуючи те, що позивачем на підтвердження обставин, на які вона посилалась як на підставу своїх вимог, суду було надано належні та допустимі докази, та беручи до уваги, що визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4 з матір'ю відповідатиме найкращим інтересам дитини, сприятиме стабільності і урегульованості відносин та створить для дитини якнайкращі умови для фізичного, психічного та духовного розвитку, колегія суддів вважає вимоги позивача ОСОБА_1 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки судом при ухваленні рішення допущено неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, наслідком чого стало ухвалення помилкового рішення про відмову в позові та задоволення зустрічного позову, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду в частині вирішення позовних вимог про визначення місця проживання дитини, з ухваленням по справі нового судового рішення про задоволення позову ОСОБА_1 та визначення місця проживання малолітньої дитини з матір'ю, та про відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 .
Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374 - 376, 381 - 383 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , в частині вирішення позовних вимог про визначення місця проживання дитини - задовольнити.
Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 30 червня 2023 року - в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини з матір'ю, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: Виконавчий комітет Шосткинської міської ради, Служба у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації, про визначення місяця проживання дитини з батьком - скасувати, та ухвалити в цій частині нове судове рішення:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини з матір'ю - задовольнити.
Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір'ю - ОСОБА_1 .
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: Виконавчий комітет Шосткинської міської ради, Служба у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації, про визначення місяця проживання дитини з батьком - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 11 листопада 2025 року.
Суддя - доповідач: Ящук Т.І.
Судді: Кирилюк Г.М.
Рейнарт І.М.