Справа № 367/12108/25
Провадження №2/369/11930/25
11.11.2025 року м. Київ
Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Козак І.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі № 367/12108/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя -
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Мотига М.О. звернувся до Ірпінського міського суду Київської області з вищевказаним позовом, разом з позовом до суду подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 13.10.2025 року заяву про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 367/12108/25 направлено за підсудністю до Києво-Святошинського районного суду Київської області.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Мотига М.О. просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок площею 98,1 м?, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на який зареєстроване на ім'я ОСОБА_2 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ) та накладення арешту на земельну ділянку яка знаходиться в межах Михайлівсько Рубежівської сільської ради, Садове товариство «Озерне», діл. № НОМЕР_2 з кадастровим номером 3222485200:05:002:0035, право власності яку зареєстроване на ім'я ОСОБА_2 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ).
Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, предметом спору є поділ садового будинку площею 98,1 м?, розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,0594 га, на який розташований вищезазначений житловий будинок та яка, відповідно, також знаходиться в межах Михайлівсько-Рубежівської сільської ради, Садове товариство «Озерне», діл. № НОМЕР_2 . Кадастровий номер зазначеної ділянки 3222485200:05:002:0035.
Право власності на вищезазначене спільно нажите подружжям нерухоме майно зареєстроване на ім'я відповідача - ОСОБА_2 ..
Частиною обгрунтування заявлених позовних вимог є те, що, незважаючи на перебування в зареєстрованому шлюбі, позивач та відповідач протягом тривалого часу не можуть дійти згоди щодо прав на спільне сумісне майно, щодо можливості чи неможливості продажу майна чи іншого способу розпорядження таким майном, а також дотримання обов'язків з утримання та підтримання в належному стані такого нерухомого майна. Крім того, позивач має достатні підстави вважати, що оскільки право власності на таке майно зареєстроване на особу відповідача, існує ймовірність реальна ймовірність відчуження такого майна без згоди позивача.
Відповідач відмовляється в добровільному порядку здійснити поділ спірного нерухомого майна.
Зазначені обставини в їхній сукупності свідчать про існування ризику ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Так, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заяву позивача слід залишити без задоволення, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Із роз'яснень Верховного Суд України у п. 4 постанови Пленуму від 22.12.2006 року
№ 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
При цьому цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути ухвалено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
У відповідності до ч. 1 ст. 149 ЦПК суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 ЦПК заходів забезпечення позову. Тобто, законодавець вказує лише на можливість, а не обов'язок суду забезпечити позов, при чому відповідно до вимог законодавства це можливо за умови, що з матеріалів справи чи самої заяви про забезпечення позову вбачається, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При цьому, під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Отже, невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам.
Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення. Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.
Заходи щодо забезпечення позову мають застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
Слід відзначити, що саме лише посилання в заяві на потенційну можливість відчуження спірного майна без наведення відповідного обґрунтування та підтвердження їх доказами згідно зі статтею 81 ЦПК, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Заявником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що дії відповідача спрямовані на відчуження нерухомого майна (земельної ділянки), тому не доведено, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Таким чином, позивач належним чином не обґрунтував заяву про забезпечення позову в частині того, що існує ризик реалізації вказаного майна під час розгляду справи.
При цьому, із вказаної заяви, та доданих до неї документів не вбачається ризиків здійснення відповідачами будь-яких дій, направлених на відчуження вказаного майна.
З врахуванням наведеного, суд, надаючи оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, враховуючи співмірність заходів забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог, дійшов висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою, а її доводи не свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому.
На підставі вище викладеного, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
Одночасно суд роз'яснює, що ця відмова не позбавляє заявника на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову в порядку встановленому ЦПК України, з урахуванням аргументів, вказаних в мотивувальній частині ухвали.
Керуючись статтями 149-153, 258-261-210 ЦПК України, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі № 367/12108/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - відмовити.
Копію ухвали невідкладно направити заявнику.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії даної ухвали.
Ухвала набирає законної сили в порядку встановленому ч. 2 ст. 261 ЦПК України.
Суддя Ірина КОЗАК