Справа № 308/7482/25
(заочне)
11 листопада 2025 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючого судді Шепетко І.О.,
за участі секретаря судових засідань Мурги С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі законного представника ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення інфляційних втрат та процентів,-
ОСОБА_2 , який є законним представником малолітньої ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , в якому просив стягнути з відповідачів у солідарному порядку на користь ОСОБА_1 110 132,91 грн. інфляційних втрат та 20 376,75 грн. трьох процентів річних за період з 24.12.2020 по 10.04.2025 за невиконання рішення Ужгородського міськрайонного суду від 23.11.2020 у справі №308/8630/19.
В обґрунтування позову зазначив, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 23.11.2020 у справі 308/8630/19 було стягнено солідарно з відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 грошові кошти в загальній сумі 158009,62 грн.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, а єдиним спадкоємцем всього його майна та вимог згідно заповіту від 26.06.2020 являється малолітня дитина ОСОБА_1 .
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 14.08.2023 у справі 308/8630/19 замінено сторону виконавчого провадження в цій справі на користь ОСОБА_1 . Відтак до малолітньої дитини ОСОБА_1 перейшли всі вимоги, які випливають з вищевказаного рішення Ужгородського міськрайонного суду від 23.11.2020 у справі 308/8630/19.
Судове рішення від 23.11.2020 у справі 308/8630/19 до теперішнього часу не виконане і знаходиться на даний час на примусовому виконанні у приватного виконавця Ярошевського Д. А. Згідно відповіді приватного виконавця від 13.05.2025 по даному судовому рішенні було стягнуто та перераховано стягувачу 10.04.2025року -27355,40грн.
У даному випадку на підставі судового рішення (Ужгородського міськрайонного суду від 23.11.2020 у справі 308/8630/19) у відповідачів виникло грошове зобов'язання у загальній сумі 158009,62 грн., а відтак його невиконання тягне за собою наслідки, передбачені ч.2, ст.625 ЦК України.
З огляду на те, що вищезазначене судове рішення набрало законної сили 24.12.2020, а було частково виконане 10.04.2025 року, зазначає, що має право вимагати сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України за наступні періоди:
Із суми боргу 158009,62 грн - за період з 24.12.2020 року по 10.04.2025 року;
Із залишку боргу 130654,22 грн (тобто 158009,62 грн мінус 27355,40 грн) - за період з 11.04.2025 року по дату фактичного погашення.
Однак в даному позові просить стягнути інфляційні втрати та 3% річних за період з 24.12.2020 по 10.04.2025 року, а саме 110132,91грн. інфляційних втрат та 20376,75грн. 3% річних.
Ухвалою суду від 03.06.2025 позовну заяву залишено без руху, надано час на усунення недоліків. 04.06.2025 вказані в ухвалі недоліки були усунуті.
06.06.2025 судом відкрито провадження по справі, призначено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 04.07.2025 та надано відповідачам строк для подання відзиву.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04.08.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Позивач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, просив розглядати справу без його участі, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідачі в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки до суду не повідомили, відзив до суду не подали.
11.11.2025 ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області постановлено проводити заочний розгляд справи.
У зв'язку з розглядом справи за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази, виходячи з їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що за даними АСДС «Д-3» 23.11.2020 Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області ухвалено заочне рішення у цивільній справі №308/8630/19, за яким вирішено стягнути солідарно з ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 та ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_2 , за період з 01.03.2014 по 20.04.2019 за договором позики МК №3 від 15.06.2011 відсотки у сумі 59209,62 /п'ятдесят дев'ять тисяч двісті дев'ять /гривень 62 /шістдесят дві/ копійки, 48800 /сорок вісім тисяч вісімсот/ гривень та 50000 /п'ятдесят тисяч/ гривень. Рішення набуло законної сили 24.12.2020.
На підставі згаданого рішення суду виданий виконавчий лист від 10.02.2021 №308/8630/19.
На виконанні у приватного виконавця Ярошевського Д. А. перебуває виконавче провадження №65053499, відкрите на підставі виконавчого листа від 10.02.2021, виданого Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області у справі №308/8630/19 про стягнення коштів з ОСОБА_3 , сума грошових коштів, яка підлягає стягненню за виконавчим документом - 158 009,62 грн.
Також на виконанні у приватного виконавця Ярошевського Д. А. перебуває виконавче провадження №65145828, відкрите на підставі виконавчого листа від 10.02.2021, виданого Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області у справі №308/8630/19 про стягнення коштів з ОСОБА_4 , сума грошових коштів, яка підлягає стягненню за виконавчим документом - 158 009,62 грн.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 14.08.2023 у справі 308/8630/19 замінено стягувача ОСОБА_5 на його правонаступника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у виконавчому листі, виданому на виконання рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23.11.2020 у цивільній справі №308/8630/19, в якому боржники ОСОБА_3 та ОСОБА_4
Відповідно до листа приватного виконавця Ярошевського Д.А. від 13.05.2025 №01-29/7317/25:
- виконавче провадження №65053499 відкрито 07.04.2021 на суму стягнення 158 009,62 грн., 10.04.2025 стягнуто та перераховано стягувачу 27 355,40 грн.
- виконавче провадження 65145828 відкрито 15.04.2021 на суму стягнення 158 009,62 грн. Станом на 13.05.2025 стягнень в межах виконавчого провадження не було.
За змістом положень частини 1 статті 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК).
Згідно з положеннями статті 611 ЦК у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Зокрема, статтею 625 ЦК врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.
Отже, за змістом наведеної норми закону, нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення.
Викладене узгоджується із правовими висновками, висловленими у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).
Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
У постанові Верховного Суду (у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду) від 26.10.2018 у справі № 922/4099/17 з огляду на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 26.04.2017 у справі № 918/329/16, наведено висновок про те, що вимоги про стягнення грошових коштів, передбачених статтею 625 ЦК, не є додатковими вимогами в розумінні статті 266 ЦК, а тому закінчення перебігу позовної давності за основною вимогою не впливає на обчислення позовної давності за вимогою про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат. Стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов'язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову.
Аналогічні за змістом висновки сформульовано у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/16945/14, від 27.04.2018 у справі № 908/1394/17, від 21.11.2018 у справі № 642/493/17-ц.
На підставі вищенаведеного, позивач просить стягнути інфляційні втрати та 3% річних від суми заборгованості за період з 24.12.2020 по 10.04.2025, а саме 110 132,91 грн. інфляційних втрат та 20 376,75грн. 3% річних.
За матеріалами справи встановлено, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 23.11.2020 стягнуто з відповідачів солідарно заборгованість за договором позики у розмірі 158 009,62 грн.
Оскільки стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов'язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування відсотків річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника.
В даному випадку розмір заборгованості вже встановлений судовим рішенням по справі № 308/8630/19, яке набрало законної сили 24.12.2020, та складало 158 009,62 грн.
Схожий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 28 вересня 2021 року у справі № 759/4755/19 (провадження № 61-14506св20).
З матеріалів справи вбачається, що заборгованість, стягнута у 2020 році з відповідачів рішенням суду, ними не погашена, відтак їх боргове зобов'язання перед позивачем продовжує існувати.
За таких обставин позивач має право на звернення до суду з вимогою про стягнення з відповідачів на його користь інфляційних втрат та три проценти річних від простроченої суми невиконаного зобов'язання.
Особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).
Критерії правомірності примусу суб'єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов'язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов'язковими для такого суб'єкта (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18)).
Відповідно до пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, який доповнений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IXта набрав чинності 17 березня 2022 року, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Касаційний суд вже робив висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов'язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що:
на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 вересня 2023 року в справі № 910/8349/22);
на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23).
Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється:
(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;
(2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;
(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Враховуючи вказані вимоги закону, а також те, що позивачем порушується питання про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за період з 24.12.2020 року по 10.04.2025, тобто після запровадження в Україні воєнного стану, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.
Отже суд, з урахуванням викладеного вище, провів перерахунок інфляційних втрат та 3% річних, та дійшов висновку, що правомірною до стягнення є сума:
- за період з 24.12.2020 року по 23.02.2022 на суму заборгованості 158 009,62 грн. інфляційних втрат в розмірі 20 902,61 грн. (158 010,00 x 1.13228661 - 158 010,00 = 20 902,61 грн., інфляційне збільшення розраховане за формулою (101,30:100) x (101,00:100) x (101,70: 100) x (100,70:100) x (101,30:100) x (100,20:100) x (100,10:100) x (99,80:100) x(101,20:100)x(100,90 :100) x (100,80:100) x (100,60:100) x (101,30:100) x (101,60:100) = 1.13228661), 3% річних в розмірі 5 545,22 грн. (з 24.12.2020 до 31.12.2020 - 158 010,00 x 3 % x 8 : 366 : 100 = 103,61 грн. + з 01.01.2021 до 23.02.2022 - 158 010,00 x 3 % x 419 : 365 : 100 = 5 441,60 грн.)
Всього з відповідачів підлягає до стягнення на користь позивача сума у розмірі 26 447,83 грн.
Таким чином, аналізуючи зібрані у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 26 447,83 грн. 3% річних та інфляційних втрат за прострочення грошового зобов'язання за рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23.11.2020 у справі №308/8630/19.
Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позовні вимоги були заявлені в розмірі 130 509,66 грн., задоволено вимоги в розмірі 26 447,83 грн., що складає 20,30 %, а тому з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню витрати за сплачений судовий збір в розмірі 105,95 грн. з кожного.
На підставі викладеного, керуючись ст.10,12,19,81,141,263-265,280-283 ЦПК України, ст.509,525,526,530,536,599,1048,1049,1050,1054 ЦК України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 в особі законного представника ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення інфляційних втрат та процентів - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у солідарному порядку на користь ОСОБА_1 кошти у загальному розмірі 26 447,83 (двадцять шість тисяч чотириста сорок сім гривень 83 копійки) грн., в тому числі 20 902,61 (двадцять тисяч дев'ятсот дві гривні 61 копійка) грн. - інфляційні втрати та 5 545,22 (п'ять тисяч п'ятсот сорок п'ять гривень 22 копійки) грн. - 3% річних за період з 24.12.2020 року по 23.02.2022 згідно простроченого виконання рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23.11.2020 у справі №308/8630/19.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути із ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі по 105,95 (сто п'ять гривень 95 копійок) грн. з кожного.
Заочне рішення може бути переглянуте Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Сторони у справі:
Позивач: Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в особі законного представника ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП - НОМЕР_4 ;
Відповідач 1: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_4 , код РНОКПП НОМЕР_1 ;
Відповідач 2: ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_4 , код РНОКПП НОМЕР_2
Суддя І.О. Шепетко