Справа № 308/7719/25
31 жовтня 2025 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючої судді Шепетко І.О.,
за участі секретаря судових засідань Мурги С.В.,
позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення коштів,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовом до ОСОБА_3 з позовом, в якому просив стягнути з відповідачки 10 000,00 дол. США, що станом на 29.05.2025 становить 415 900,00 грн. та покласти на відповідача судові витрати.
Свої вимоги мотивує тим, що 06.06.2013 позивач надав ОСОБА_3 позику у розмірі 10 000,00 дол. США, що станом на 06.06.2013 за офіційним курсом НБУ становило еквівалент 79 900,00 грн., строком до 06.06.2023, що підтверджується нотаріально посвідченим договором.
У зв'язку з тим, що відповідач суму позики не повернув, позивачем було вжито заходів досудового врегулювання, зокрема направлено на адресу відповідача досудову вимогу щодо погашення боргу. Однак дана вимога залишилась без відповідного реагування, і по день звернення до суду сума позики не повернута.
Враховуючи вищевикладене, сума до стягнення з відповідача складає 10 000,00 дол.США, так як кошти передано у валюті «долар США», що станом на 29.05.2025 становить 415 900,00 грн., які позивач просить стягнути з відповідача на його користь.
05.06.2025 Ужгородським міськрайонним судом відкрито провадження по справі, призначено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання та надано відповідачу строк для подання відзиву.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03.10.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив такі задовольнити з підстав, наведених у позові. Зазначив, що грошові кошти не повернуті, отже у позивача наявні всі підстави для захисту свого і права і стягнення таких коштів у судовому порядку.
Представник відповідача адвокат Васильчук Л.Б. в судовому засіданні щодо задоволення позову заперечила, зазначила, що відповідачка грошові кошти фактично не отримувала, а відтак договір про надання позики, на який посилається позивач є неукладеним. Просила у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 06.06.2013 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був укладений договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Куровською Н.Ю., про що зроблено відповідний запис в реєстрі за №462.
Відповідно до п. 1 договору позики позичальник - ОСОБА_3 , отримала (позичила) від позикодавця - ОСОБА_1 , а позикодавець передав у власність позичальнику грошові кошти у сумі 79 900,00 грн., що за офіційним курсом НБУ станом на 06.06.2013 становить еквівалент 10 000,00 дол.США. Вказану суму позичальник отримала від позикодавця до моменту підписання цього договору, а своїм підписом під цим договором підтверджує факт отримання зазначеної вище суми у повному обсязі. Позичальник зобов'язана повернути позикодавцю вказану вище суму позики у гривневому еквіваленті за середнім курсом продажу долара США, встановленим комерційними банками міста Ужгорода.
Пунктами 2.1 та 2.2 договору встановлено, що договір позики є безпроцентним та остаточний розрахунок щодо повернення суми позики має бути здійснено не пізніше 06.06.2023 включно.
За умовами пункту 4 договору позики повернення позиченої суми грошей повинно бути зроблено з відміткою нотаріуса на оригіналі цього ж договору або заявою, яка б підтверджувала повний розрахунок (повернення позики) у м. Ужгороді.
В разі відмови позикодавця від отримання повернутих йому грошей позичальник вправі передати їх на депозит нотаріуса, що буде свідчити про своєчасне виконання ним умов договору (пункт 6 договору позики).
Також у пункті 7 договору позики зазначено, що позичальник з однієї сторони та позикодавець з другої сторони стверджують один одному та повідомляють усім зацікавленим у тому особам: що у момент укладання цього договору сторони усвідомлювали (і усвідомлюють) значення своїх дій й могли (можуть) керувати ними; розуміють природу цього договору, свої права та обов'язки за договором; при укладенні договору відсутній будь-який обман чи зумисне приховування фактів, які б мали істотне значення та були свідомо приховані ними, що договір цей укладається не про людське око, у відповідності зі справжньою їх волею, без будь-якого застосування фізичного чи психічного тиску; договір укладається на вигідних для сторін умовах і не є результатом впливу тяжких обставин; правочин вчинено з наміром створення відповідних правових наслідків (не є фіктивним); цей правочин не приховує інший правочин (не є удаваним).
За змістом ч. 1ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
В судовому засіданні був досліджений оригінал договору позики від 06.06.2013, отже за вищевказаних обставин та вимог матеріального закону суд доходить висновку, що між сторонами по справі укладено договір позики, за умовами якого відповідач зобов'язувався прийняти позику, та повернути її у визначений договором строк. Доказів повернення вказаної грошової суми позивачеві матеріали справи не містять.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Договір позики є укладеним з моменту передачі грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.
Відповідно до статті 204 ЦК України вчинений сторонами правочин є дійсним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов'язки, тоді як обов'язок щодо спростування презумпції правомірності правочину покладається на відповідача.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та у порядку, що встановлені договором.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною шостою статті 81 ЦПК України встановлено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За змістом частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.
У разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання. З метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
Як встановлено судом, в порушення умов вказаного договору, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, допустив прострочення повернення суми позики.
Щодо заперечення представника відповідача стосовно фактичного отримання відповідачкою коштів у позику суд зазначає наступне.
З метою захисту майнових інтересів позичальника від недобросовісного позикодавця згідно зі статтею 1051 ЦК України позичальник має право оспорювати договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Обставину стосовно передання, чи навпаки, непередання грошових коштів або речей доводить та сторона, яка посилається на таку обставину. При встановленні судом факту неотримання позичальником від позикодавця грошей або речей, визначених родовими ознаками, договір позики вважається неукладеним. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.
Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 01 червня 2022 року у справі № 559/2587/19 (провадження № 61-1059св22).
Оцінюючи заперечення представника відповідача проти позову щодо безгрошовості укладеного договору позики суд зазначає, що факт передачі коштів в сумі 10 000,00 дол.США підтверджується дослідженим у судовому засіданні оригіналом договору позики від 06.06.2013, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Куровською Н.Ю., про що зроблено відповідний запис в реєстрі за №462.
Заперечення представника відповідачки щодо отримання позики не підтверджені належними та допустимими доказами. Крім того, представник відповідачки не посилалася на наявність інших правовідносин, які склалися між сторонами та не надала доказів, якими такі обставини підтверджуються.
До того ж, відповідачем не спростовано наявності заборгованості, на час розгляду справи у суду відсутні підтверджуючі докази про те, що договір позики визнаний недійсним чи є розірваним.
На теперішній час, відповідачка отримані грошові кошти не повернула.
За таких обставин, з огляду на те, що відповідачка належним чином не виконала зобов'язань за договором позики від 06.06.2013, враховуючи принцип диспозитивності цивільного процесу, згідно з яким суд не може виходити за межі заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу в розмірі 10 000,00 дол.США, що станом на 29.05.2025 становить 415 900,00 грн.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України також необхідно стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 4 159,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 133, 137, 141-142, 200, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення коштів - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики у розмірі 10 000,00 дол.США (десять тисяч доларів США), що станом на 29.05.2025 становить 415 900,00 (чотириста п'ятнадцять тисяч дев'ятсот гривень 00 копійок) грн.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі - 4 159,00 грн. (чотири тисячі сто п'ятдесят дев'ять гривень 00 копійок).
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст рішення складено 11.11.2025.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ;
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , код РНОКПП НОМЕР_2 ;
Представник відповідача: адвокат Васильчук Лариса Богданівна, діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №21/646 від 04.06.2009, видане Закарпатською обласною КДКА на підставі рішення №201/104 від 19.05.2009 та ордеру на надання правничої допомоги серії АО №1182844 від 01.07.2025.
Суддя І.О. Шепетко