Провадження № 33/803/3054/25 Справа № 205/9770/25 Суддя у 1-й інстанції - Басова Н.В. Суддя у 2-й інстанції - Руденко В. В.
12 листопада 2025 року м. Дніпро
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Руденко В.В., розглянувши клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Новокодацького районного суду міста Дніпра від 08 вересня 2025 року відносно нього по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі-КУпАП), -
Постановою судді Новокодацького районного суду міста Дніпра від 08 вересня 2025 року визнано винним ОСОБА_1 у вчиненніадміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Одночасно стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 605,60 грн.
23 жовтня 2025 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження вказаної постанови судді місцевого суду. В обґрунтування свого клопотання захисник вказує на те, що 08 вересня 2025 року судом першої інстанції не було складено повний текст постанови суду, навіть вступна та резолютивна частина постанови йому не вручалася. Повний текст постанови суду він отримав в суді 12 вересня 2025 року, та того-ж дня було забезпечено надання загального доступу до постанови суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Таким чином, отримавши повний текст постанови суду 12 вересня 2025 року, він вчасно 19 вересня 2025 року, через свого захисника подав, апеляційну скаргу, які апеляційним судом були повернуті. Вважає, що неотримання повного тексту рішення є належною причиною пропуску строку, оскільки саме з повного тексту апелянт може сформувати свою правову позицію. Отже ОСОБА_1 вважає, що він має право на поновлення йому пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення місцевого суду та просить його поновити.
Перевіривши матеріали справи та наведені в клопотанні ОСОБА_1 доводи щодо поважності причин пропуску ним строку на оскарження рішення судді місцевого суду, приходжу до наступних висновків.
Відповідно до ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Правило дотримання десятиденного строку має на меті гарантувати правову визначеність і забезпечити, щоб справи про адміністративні правопорушення розглядалися впродовж розумного часу, не змушуючи органи влади та інших зацікавлених осіб перебувати у стані невизначеності.
Це правило надає особі, яка має право на апеляційне оскарження, достатній строк для роздумів стосовно того, чи подавати апеляційну скаргу, для чіткого визначення своїх аргументів та окреслення стверджувальної правової позиції, і визначає період, після закінчення якого контрольна функція суду не здійснюється.
Згідно ч.1 ст.2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.
Частиною 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ч.1 ст.6 Європейської конвенції з прав людини кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Безсторонність суду передбачає як його суб'єктивну свободу від упередженості чи зацікавленості в результаті розгляду справи, так об'єктивну, яка виключає будь-який обґрунтований сумнів стосовно безсторонності суду.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що деякі справи про адміністративні правопорушення, за своєю суттю мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.п.21-22 рішення у справі "Надточій проти України", п.33 рішення у справі "Гурепка проти України").
Згідно з усталеною практикою практики Європейського суду з прав людини, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави, однією із яких може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України» та «Трух проти України»).
У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз'яснив, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції прозахист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Сабадаш проти України поновлення судом пропущеного строку на оскарження рішення без належного обґрунтування порушує принцип юридичної визначеності.
Також, у справі Каракуця проти України у своєму рішенні ЄСПЛ зазначив, що заявники повинні проявляти належну зацікавленість у розгляді їхньої справи.
Як убачається з матеріалів справи особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 був особисто присутній під час розгляду справи та ухвалення Новокодацьким районним судом міста Дніпра 08 вересня 2025 року оскаржуваної постанови (а.с.10-12).
Строк на апеляційне оскарження спливав - 18 вересня 2025 року.
Згідно розписки ОСОБА_1 отримав копію оскаржуваної постанови 12 вересня 2025 року (а.с.13).
Таким чином вказані обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 безумовно був обізнаний про зміст ухваленого щодо нього судом рішення, своєчасно отримав його копію, а отже мав реальну можливість своєчасно, у разі своєї незгоди з судовим рішенням, подати апеляційну скаргу, але не скористався своїм правом на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у визначений законом строк.
З огляду на викладене не можна погодитися з наведеними у клопотанні ОСОБА_1 доводами щодо поважності причин пропуску ним строків на апеляційне оскарження постанови судді Новокодацького районного суду міста Дніпра від 08 вересня 2025 року та апеляційний суд вважає їх безпідставними, оскільки заявник своєчасно дізнався про результати прийнятого судом щодо нього рішення, та, маючи реальну можливість скористатися своїм правом на апеляційне оскарження судового рішення у визначений законом десятиденний строк після проголошення постанови місцевого суду та отримання копії судового рішення, не скористався наданим йому законом процесуальним правом з причин, які не можна вважати поважними.
При цьому твердження заявника про те, що строк на апеляційне оскарження постанови судді Новокодацького районного суду міста Дніпра від 08 вересня 2025 року слід рахувати з дати отримання ним копії оскаржуваного судового рішення - з 12 вересня 2025 року є хибними, оскільки суперечать положенням ч.2 ст.294 КУпАП, якою обраховується початок строку на апеляційне оскарження з дня винесення місцевим судом постанови.
Інших причин, які унеможливили своєчасно подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції у клопотанні не наведено.
Підсумовуючи вищенаведене суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Новокодацького районного суду міста Дніпра від 08 вересня 2025 рокупо справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП відносно нього є безпідставним та задоволенню не підлягає, а тому подана апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала, разом з доданими до неї документами.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП ,-
Відмовити особі, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Новокодацького районного суду міста Дніпра від 08 вересня 2025 року щодо нього по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130КУпАП.
Апеляційну скаргу повернути особі, що її подала, разом з доданими до неї документами.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ В.В. РУДЕНКО