Провадження № 22-ц/803/7748/25 Справа № 428/2403/20 Суддя у 1-й інстанції - Посохов І. С. Суддя у 2-й інстанції - Новікова Г. В.
11 листопада 2025 року
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії:
головуючого судді: Новікової Г.В.
суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.
за участю секретаря Кругман А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпріапеляційну скаргу представника ОСОБА_1 -адвоката Громута В.І. на заочне рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 28 вересня 2020 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
У січні 2020 році ПАТ АБ «Укргазбанк» звернувся до суду із зазначеним позовом, який обґрунтовував тим, що 17.06.2013 року між банком та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 2233/123-321/04, відповідно до умов якого банк зобов'язався надати відповідачеві грошові кошти у розмірі 205 000 грн., а відповідач зобов'язався повернути кредит до 16 червня 2033 року(п. 1.3.1 Кредитного договору) , а також сплатити проценти за користування кредитом в порядку, на умовах та в строки, передбачені Кредитним договором. Відповідно до п. 1.4.1 Кредитного договору процентна ставка за користування кредитом 18,3 % річних (п. 1.4.1 Кредитного договору), за користування кредитними коштами, що не повернуті у терміни, передбачені договором (прострочена заборгованість), процентна ставка встановлюється в розмірі 23,3 % річних (п. 1.4.2 Кредитного договору)
Банк виконав свої договірні зобов'язання за Кредитним договором, надавши відповідачу кредитні кошти, що підтверджується випискою з особового рахунку відповідача. Однак відповідач не виконав належним чином зобов'язання за Кредитним договором та не повернув кредитні кошти у визначений Кредитним договором строк.
Станом на 28 січня 2020 року відповідачем не сплачено нараховані та несплачені проценти за користування кредитом за період з 01.07.2014 року по 30.04.2015 року - 30 372, 99 грн.; заборгованість за кредитом - 199 162, 18 грн.
Загальна заборгованість відповідача за Кредитним договором станом на 28 січня 2020 року складає 229 535, 17 грн.
В якості забезпечення зобов'язань за Кредитним договором між Банком та ОСОБА_1 укладений договір поруки № 2233/123П-321/04 від 17 червня 2013 року, за умовами пункту 1.1 якого ОСОБА_1 зобов'язалася в повному обсязі нести солідарну відповідальність перед Банком за виконання у повному обсязі позичальником зобов'язань по Кредитному договору.
Просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на їх користь заборгованість за кредитним договором № 2233/123-321/04 від 17.06.2013 у розмірі 229 535, 17 грн. та судовий збір.
Заочним рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 28 вересня 2020 року позовні вимоги задоволено: стягнуто на користь ПАТ «Украгазбанк» солідарно із ОСОБА_2 , ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 2233/123-321/04 від 17.06.2013 року у сумі 229 535, 17 грн., а також стягнуто витрати по сплаті судового збору у сумі 3 443,03 грн. в рівних долях по 1 721,51 грн. з кожного відповідача.
Ухвалою Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області (якому було передано справу за підсудністю) від 17 квітня 2025 року відновлено втрачене судове провадження в частині ухвали від 05 травня 2020 року про прийняття до розгляду та призначення до розгляду позовної заяви Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості; в частині позовної заяви, договору кредиту від 17.06.2013 року, договору поруки від 17.06.2013 року, розрахунку заборгованості, виписки по особовому рахунку, заочного рішення від 28.09.2020 року.
Ухвалою Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 червня 2025 року залишено без задоволення заяву представника ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 28.09.2020 року.
Відповідно до положень ч.4 ст. 287 ЦПК України у випадку залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить скасувати заочне рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування посилається на порушення судом першої інстанції норма матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи та недоведеність обставин, які суд визнав встановленими..
Зазначає, що відповідачі по справі не були належним чином повідомлені про розгляд справи, а також про дату, час і місце судового засідання. Як наслідок, ОСОБА_1 не будучи належним чином повідомленою, не могла подати відзив на позовну заяву і забезпечити свою явку або явку повноважного представника та надати свої пояснення по справі. Також зазначав, що матеріали справи не містять відомостей про отримання ОСОБА_2 від банку грошових коштів у розмірі 205 000 грн, а долучена до матеріалів справи виписка по особовому рахунку не є належним та допустимими доказом.
Також звертає увагу на те, що суд першої інстанції не дослідив питання про припинення поруки, а тому дійшов неправильного висновку про те, що договір поруки є діючим, а ОСОБА_1 в солідарному порядку має відповідати за борговими зобов'язаннями ОСОБА_2 . Крім того, судом не було застосовано положення ч. 4 ст. 559 ЦК України, оскільки останній платіж було здійснено ОСОБА_2 07.07.2014 року.
Також зазначав, що планує понести витрати на правничу допомогу в розмірі 20 000 грн., докази понесення яких будуть надано протягом п'яти днів після ухвалення рішення.
ПАТ АБ «Укргазбанк» подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просили залишити її без задоволені, а рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване. Зазначали, що виписка по особовому рахунку позичальника наявна в матеріалах справи є належним та допустимими доказом щодо видачі кредитних коштів та розміру заборгованості за кредитом, оскільки є первинним бухгалтерським документом.
Не погоджується із доводами апеляційної скарги щодо припинення договору поруки, враховуючи те, що банк пред'явив достроково свої вимоги щодо стягнення кредитної заборгованості у зв'язку із неналежним виконанням позичальником своїх обов'язків із повернення кредитних коштів. Крім того строк позовної давності у випадку щомісячного часткового повернення кредиту, обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу. З приводу вимог про стягнення правничої допомоги зазначав, що сума у 20 000 грн. є завищеною та такою, що не відповідає вимогам розумності та співмірності з огляду на характер спірних правовідносин.
Про дату, час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином, про що свідчить довідка про доставку повісток до електронних кабінетів ПАТ АБ «Укргазбанк», ОСОБА_2 та представника ОСОБА_1 - адвоката Громут В.І. (а.с.81 зворот)
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України за наявними в ній доказами в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 17.06.2013 року між Публічним акціонерним товариством акціонерний банк «Укргазбанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 2233/123-321/04, згідно якого банк надає позичальнику кредит у сумі 205 000 грн. на придбання житлової нерухомості - двокімнатної квартири житловою площею 29,9 кв.м., загальною площею 50,10 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Кредит надається з 17 червня 2013 року по 16 червня 2033 року. Позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі у термін не пізніше 16 червня 2033 року. Позичальник сплачує банку проценти за користування кредитними коштами за весь строк фактичного користування кредитом. За користування кредитними коштами у межах строку кредитування процентна ставка встановлюється у розмірі 18,3 % річних. За користування кредитними коштами, що не повернуті в терміни, передбачені цим договором (прострочена заборгованість), процентна ставка встановлюється у розмірі 23,3 % річних (п. 1.1-1.4.2 кредитного договору).
Згідно з п. 3.1 кредитного договору повернення суми кредиту здійснюється на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у відділенні № 321/04 АБ «Укргазбанк», МФО 320478, щомісячно з 1-го по 10-е число кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, шляхом сплати рівних один одному платежів у розмірі 3 213, 00 грн. Сплата періодичного платежу оформлюється єдиним платіжним документом, в якому не відокремлюються суми, що припадають на погашення кредиту та сплату процентів за користування кредитними коштами.
Згідно з п.п. 5.1, 5.2 кредитного договору за невиконання або неналежне виконання обов'язків за цим Договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України. У випадку порушення Позичальником зобов'язань по цьому Договору, він зобов'язаний відшкодувати Банку збитки, а також сплатити штрафні санкції та інші видатки, понесені Банком за цим Договором.
17.06.2013 року між Публічним акціонерним товариством акціонерним банком «Укргазбанк» та ОСОБА_1 укладено договір поруки № 2233/123П-321/04.
Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 копії Договору поруки, поручитель поручається перед кредитором за виконання позичальником зобов'язань по кредитному договору № 2233/123-321/04 від 17.06.2013, укладеному кредитором з позичальником, за умовам якого позичальник зобов'язаний у порядку та на умовах, викладених в кредитному договорі не пізніше «16» червня 2033 року повернути кредит у розмірі 205 000, 00 грн., сплатити проценти за користування кредитними коштами у межах строку кредитування, виходячи з 18,3 % річних, сплатити проценти за користування кредитними коштами, що не повернуті у терміни, передбачені кредитним договором (прострочена заборгованість), виходячи з 23,3 % річних, а також комісії, штрафи, пені у розмірі і випадках, передбачених кредитним договором, договором забезпечення та цим договором. Поручитель несе солідарну відповідальність з позичальником перед кредитором за порушення виконання зобов'язань по кредитному договору.
Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 2233/123-321/04 від 17.06.2013 року загальна сума заборгованості ОСОБА_2 перед ПАТ АБ «Укргазбанк» станом на 28.01.2020 року становить 229 535, 17 грн., з яких: 199 162, 18 грн. - заборгованість по тілу кредиту (разом поточна і прострочена); 30 372, 99 грн. - заборгованість по процентах, нарахованих на суму поточної заборгованості.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того що, позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав, надав відповідачу кредит в обумовленій сумі, однак відповідач порушив взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, забезпеченим порукою, та не повернув у повному обсязі кредитні кошти.
Колегія судді погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до положень статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За змістом частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.
Статтею 554 Цивільного кодексу України встановлено у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Відповідно до ст. 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.
Як зазначалось вище між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_2 17 червня 2013 року укладено кредитивний договір 2233/123-321/04, в результаті якого позичальником отримано кредитні кошти у розмірі 205 000 грн. під 18,3 % річних з кінцевим строком повернення 16 червня 2033 року.
Оскаржуючи заочне рішення, представник позивача не заперечував проти підписання ОСОБА_2 кредитного договору, однак зазначав, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів отримання позичальником кредитних коштів.
Зазначене спростовується наявними у частково відновлених матеріалах справи копіями документів, зокрема копією розрахунку заборгованості та копією виписки по особовому рахунку.
Так зокрема доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Разом з тим, відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 року №75, виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Враховуючи наведене надані позивачем докази в підтвердження укладання кредитного договору між сторонами апеляційний суд вважає належними та допустимими.
При цьому слід звернути увагу, що кредитний договір відповідачами недійсним не визнавався, ОСОБА_2 користувався кредитними коштами, договір ним виконувався, тобто вносилися платежі, хоч і не своєчасно та не в повному обсязі, що підтверджується розрахунком заборгованості, що в своїй сукупності разом із випискою по особовому рахунку, яка є первинним бухгалтерським документом, вказує на наявність договірних відносин між сторонами, дійсність кредитного договору та отримання кредитних коштів. Також матеріали справи не містять, а відповідачами не надані докази того, що позичальник не користувався кредитом або погасив його у повному обсязі.
Судом першої інстанції зазначені обставини прийнято до уваги та зроблено правильний висновок, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, а тому кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час через суд шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів та сплатити відсотки за їх користуванням.
Що ж стосується доводів апеляційної скарги про договір поруки слід зазначити наступне.
В забезпечення виконання зазначеного вище кредитного договору 17.06.2013 року між Публічним акціонерним товариством акціонерним банком «Укргазбанк» та ОСОБА_1 укладено договір поруки № 2233/123П-321/04, за яким поручитель ( ОСОБА_1 ) несе солідарну відповідальність з позичальником ( ОСОБА_2 ) перед кредитором за порушення виконання зобов'язань по кредитному договору.
Заперечуючи проти позовних вимог, апелянт зазначав, що судом першої інстанції не прийнято до увагу положення ст. 589 ЦК України щодо припинення договору поруки.
Відповідно до положень ст. 559 ЦК України (в редакції яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем.
Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника.
Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Відповідно до п.1.1 Договору поруки поручитель поручається перед кредитором за виконання позичальником зобов'язань по кредитному договору від 17 червня 2013 рок на умовах викладених у цьому договору не пізніше 16 червня 2033 року повернути кредит у розмірі 205 000 грн. зі сплатою процентів.
При цьому відповідно до п.3,1 позичальник здійснює погашення кредиту у відповідності із графіком встановленим у додатку 2 до цього договору шляхом погашення основної суми бору та процентів щомісячно шляхом занесення коштів на відповідний рахунок.
Таким чином датою припинення поруки відповідно до положень договору є 16 червня 2033 року. Як вбачається із відновлених матеріалів справи позичальник перестав виплачувати в обмовленому сторонами порядку платежі, тому банк звернувся з достроковою вимогою про погашення кредитної заборгованості до кредитора і поручителя у 2020 році, а отже без пропуску строку пред'явлення вимоги до поручителя, закріплено у ч.4 ст. 559 ЦК України у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин. Посилання апелянта на припинення поруки в частині певних щомісячних зобов'язань не ґрунтується на вимогах закону, оскільки ця редакція ст. 559 ЦК України була прийнята після укладення договору поруки.
Щодо доводів апеляційної скарги з приводу не повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи, то зазначене спростовується матеріалами відновленого втраченого провадження, зокрема у рішенні від 28 вересня 2020 року вказано, що відповідачі повідомлені про розгляд справи належним чином та про причини своєї неявки суд не повідомили. За таких обставин у колігії суддів відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 не була повідомлена про розгляд справи по суті.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша, друга статті 77 ЦПК України).
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 78 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, позивачем доведено право пред'явлення до відповідачів вимоги про стягнення у солідарному порядку непогашеної частини кредитної заборгованості за кредитним договором від 17.06.2013 року. Факт достовірність наданих банком документів не викликає сумніву, стосуються предмету позову та підтверджує ті обставини, на які посилався позивач під час звернення до суду із позовом, а тому доводи апелянта з цього приводу не заслуговують на увагу. Окрім цього строк, передбачений ч.4 ст. 559 ЦК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не є пропущеним з огляду на зміну строку виконання зобов'язання шляхом звернення банку із позовом про дострокове стягнення заборгованості.
Інші доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційним судом не встановлено порушення або неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм матеріального чи процесуального права та невідповідності висновків суду обставинами справи, тому підстав для задоволення апеляційної скарги і зміни рішення суду з ухваленням нового немає.
З огляду на те, що апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін, підстав для відшкодування, зміни або перерозподілу судових витрат у відповідності до ст.141 ЦПК України не має.
Керуючись ст.ст. 367, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Громута В.І. залишити без задоволення.
Заочне рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 28 вересня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 11 листопада 2025 року.
Судді: