Справа № 384/729/24
№пр. 2-а/384/3/2025
06 листопада 2025 року с-ще Вільшанка
Вільшанський районний суд
Кіровоградської області
в складі:
головуючого судді Сорокіної О.О.,
з участю секретаря судового засідання Рябова М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Вільшанка за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
О ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії АВ № 00001881 від 23 жовтня 2024 року.
В обгрунтування позову зазначає, що 02 листопада 2024 року на його адресу надійшла постанова у справі про адміністративне правопорушення серії АВ №00001881 від 23 жовтня 2024 року. Дана постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання на території України серія АВ №00001881 від 23.10.2024 була винесена старшим державним інспектором відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Головнею Тетяною Сергіївною. Згідно із цією постановою належний позивачу транспортний засіб марки MAN TGX 26.440 - державний номерний знак НОМЕР_1 , 20.10.2024 о 06 год 48 хв на а/д М-01 км 49+495, Київська область допустив рух із перевищенням нормативних параметрів зазначених у пункті 22.5 ПДР України, а саме: перевищення загальної маси транспортного засобу на 6,425 % (2,57 тонн) при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тонн, за що передбачена відповідальність за ч.2 ст. 132-1 КУпАП. Відповідно до постанови АВ №00001881 від 23.10.2024 на позивача було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8500 грн.
Позивач вважає, що відповідач неправомірно застосував до нього норму матеріального права, яка передбачає відповідальність встановлену ч.2 ст. 132-1 КУпАП, з огляду на те, що дана норма права передбачає відповідальність за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритним і великоваговим транспортним засобом автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами від 5% до 10 % включно. Проте у даному випадку позивач вважає, що його транспортний засіб під час перевезення вантажу 20.10.2024 не порушував вагові норми визначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху. 29.06.2021 року були внесені зміни в Кодекс України про адміністративні правопорушення на підставі Закону №1582-ІХ, відповідно до яких, статтю 132-1 було доповнено частинами 2 та 3.
У зв'язку із тим, що зміни відбулися відносно нещодавно, офіційний коментар до даної норми права в чинному законодавстві України наразі не існує. Позивач звертає увагу суду, що попри відсутність офіційного нормативно-визначеного коментаря до нової редакції ст. 132-1 КУпАП, суд може самостійно визначити, на підставі наданих позивачем належних та допустимих доказів, що в даному випадку відсутня об'єктивна сторона правопорушення. Об'єктивна сторона даного адміністративного правопорушення полягає у порушенні правил проходження габаритно-вагового контролю, яке виражається у формі перевищення габаритно-вагових норм під час руху великогабаритних і великовагових транспортних засобів. Окрім цього позивач стверджує, що в його діях також відсутня і суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення, так як вагові показники під час перевезення вантажів були в межах норми, це підтверджується належними та допустимими доказами, а відтак про наявність умислу (необережності) мова не може йти, оскільки позивач завідомо знав, що вагові показники в межах норми визначеної п. 22.5 ПДР України. 20.10.2024 року під час перевезення вантажів великоваговим транспортним засобом, в діях позивача був відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст. 132-1 КУпАП, а саме була відсутня об'єктивна та суб'єктивна сторона правопорушення, так як позивач перевозив вантаж вага якого була в межах норми визначеної пунктом 22.5 ПДР України для його типу транспортного засобу і позивач надає суду належні та допустимі докази, які це беззаперечно підтверджують.
Відповідачем під час винесення спірної постанови АВ №00001881 від 23.10.2024 не було враховано, що транспортний засіб разом із причепом за своєю категорією (технічною конструкцією) та у розумінні п. 22.5 ПДР України є трьохосним тягачем, який здійснює перевезення трьохвісного напівпричепу контейнеровозу, який має гранично допустиме навантаження загальної маси 44 тонни, а не 40 тонн, як стверджує відповідач. Невідповідність винесеної постанови АВ №00001881 від 23.10.2024 вимогам ст. 283 КУпАП та Порядку фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі затвердженою постановою КМУ №1174 від 27.12.2019 та Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі №512 від 27.09.2021.
20.10.2024 належний позивачу транспортний засіб марки MAN TGX 26.440, державний номерний знак НОМЕР_1 , разом із причепом марки РАСТОN ТХС 339, державний номерний знак НОМЕР_2 , здійснював перевезення вантажів на підставі товарно-транспортної накладної № 20 від 19.10.2024. Загальна вага транспортного засобу разом із вантажем становила приблизно 44540 кг. Проїжджаючи ваговий комплекс автоматичного зважування транспортних засобів у русі, посадовими особами відповідача було зафіксовано факт перевищення вагових параметрів, а саме загальна маса транспортного засобу складала 42570 кг при нормативно допустимій 40000 кг, тобто на 6,425% більше допустимого. Позивач звертає увагу суду що відповідачем було неправомірно обраховано нормативно-допустиме навантаження для даної категорії транспортного засобу та причепу, з огляду на наступні доводи та правові обґрунтування. Транспортний засіб марки MAN TGX 26.440, державний номерний знак НОМЕР_1 , разом із причепом марки РАСТОN ТХС 339 державний номерний знак НОМЕР_2 , у загальному вираженні мають 6 осей. Три осі має транспортний засіб і три осі має причеп. Даний факт підтверджується фотофіксацією транспортного засобу під час проходження зважування у русі і може бути перевірений судом за наступним посиланням: https://wim.dsbt.gov.ua/r/AB00001881/.
Позивач звертає увагу суду на нормативно допустиме навантаження на осі транспортного засобу згідно із вимогами п. 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою КМУ №1306 від 10.10.2001, а саме: внаслідок змін у пункт 22.5 ПДР України, були змінені нормативно допустимі вагові параметри під час руху для певних типів транспортного засобу, а саме максимальна фактична вага транспортного засобу (трьохосного автомобіля (тягач) з двохвісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метрів) - для доріг державного значення - максимальна вага - 44 тонни. Позивач вважає, що належний йому транспортний засіб MAN TGX 26.440, державний номерний знак НОМЕР_1 , разом із причепом марки РАСТОN ТХС 339, державний номерний знак НОМЕР_2 , відповідають визначенням, які зазначені у новій редакції п. 22.5 Правил дорожнього руху України, виходячи із наступного. Документальним доказом, який підтверджує факт відповідності вищезазначеного транспортного засобу разом із причепом вимогам зазначеним в п. 22.5 ПДР України є свідоцтво про державну реєстрацію транспортного засобу, в якому чітко зазначено наступні технічні відомості, з яких позивач і робить такі висновки, а саме: Свідоцтво серії НОМЕР_3 про державну реєстрацію транспортного засобу MAN TGX 26.440, державний номерний знак НОМЕР_1 , в розділі «особливі примітки» - «СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ ВАНТАЖНИЙ СІДЛОВИЙ ТЯГАЧ». Свідоцтво про державну реєстрацію причепу РАСТОN ТХС 339, державний номерний знак - серія НОМЕР_2 , в розділі «особливі примітки» - «СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ НАПІВПРИЧІП Н/ПР - КОНТЕЙНЕРОВОЗ». В даному випадку мова йде про контейнеровоз типу 1А із видаленням його верхньої частини і пониженням бортів, який передбачений за своєю технічною характеристикою для перевезення насипних вантажів. Дана категорія напівпричепу характеризується зміною конструкції напівпричепу для перевезення контейнерів типу 1А, як кузова власного виготовлення для перевезення насипних вантажів (зернових культур). При цьому, позивач стверджує, що вантаж який перевозився був не у контейнері, а у змінному кузові.
Позивач просить суд уважно дослідити той факт, що перевезення вантажу здійснювалося не у контейнері, а у змінному кузові, що цілком і повністю відповідає вимогам п. 22.5 Правил дорожнього руху України. Позивач стверджує, що якби посадовими особами відповідача було враховано тип транспортного засобу (трьохвісного автомобіля (тягач) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метрів), то підстав для встановлення перевищення вагових параметрів не було б. Таким чином позивач вважає, що під час винесення спірної постанови АВ №00001881 від 23.10.2024 в частині здійснення калькуляцій щодо визначення ступеню перевищення вагових параметрів не було враховано тип транспортного засобу та причепу, а тому ті показники, які зазначені у спірній постанові не можуть мати правових наслідків, оскільки не була врахована конкретна норма права, яка необхідна для повного та точного обрахування ваги. При цьому, позивач звертає увагу на те, що Наказом № 363 від 14.10.1997 «Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом» визначено такі вимоги до визначення автомобільного транспорту контейнеровозом, як наявність договору про перевезення вантажів контейнером, єдиної нумерації, а також нанесеного фарбою, що контрастно виділяється від кольору контейнера маркування, проте зазначені вимоги є другорядними у порівнянні із відомостями прямо зазначеними у свідоцтвах про реєстрацію транспортного засобу та напівпричепу.
Позивач також вважає, що відповідач притягує його до відповідальності не в перший раз і у зв'язку із цим, неодноразово у відзивах на аналогічні позовні заяви відповідач у своїй правовій позиції посилається на положення, які втратили свою чинність і є недіючими. У спірній оскаржуваній постанові взагалі відсутні відомості про причеп та його технічні характеристики, що в даному випадку унеможливлює здійснити коректну калькуляцію щодо визначення гранично допустимого ступеню навантаження. Дані відомості (відомості про причеп та його технічну характеристику) є ключовими и повинні обов'язково відображуватися у спірній постанові, оскільки саме від модифікації причепу залежить градація навантаження у розумінні п. 22.5 ПДР України. Відповідач не врахував технічні характеристики транспортного засобу та причепу, що призвело до неточного обрахування ступеню гранично допустимого навантаження, а саме відповідач не врахував, що транспортний засіб та причеп є контейнеровозом у розумінні приписів п. 22.5 ПДР України, а відтак гранично допустиме навантаження має бути 44 тонни, а не 40. Відповідач не зазначив у спірній постанові інформацію, яка є провідною у встановленні об'єктивної істини та визначення вини особи, а саме в спірній постанові відсутні відомості про причеп, що унеможливлює здійснення коректного обрахування нормативно дозволеної маси, оскільки саме із технічних відомостей про причеп можна дізнатися його гранично допустимі навантаження, в тому числі і на осі. З огляду на викладене, враховуючи, що в діях позивача відсутні об'єктивна та суб'єктивна сторони як обов'язкові елементи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 132-1 КУпАП, а також процесуальні порушення вчинені посадовими особами відповідача, позивач вважає, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закриттю на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
У зв'язку з наведеним, просить скасувати постанову старшого державного інспектора відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Головні Т.С. серія АВ № 00001881 від 23.10.2024 року за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 132-1 КУпАП, і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Ухвалою від 25 листопада 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачеві строк на усунення недоліків.
Ухвалою Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 23 грудня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.
21 січня 2025 року до суду надійшов відзив відповідача Державної служби України з безпеки транспорті, в якому представник відповідача зазначає, що оскільки в реєстраційних документах серії НОМЕР_4 напівпричеп марки PACTON реєстраційний номер НОМЕР_2 вказаний як “контейнеровоз», тобто як колісний транспортний засіб спеціалізованого призначення, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів певних категорій - контейнерів та змінних кузовів, то і його експлуатація повинна відповідати як його конструкції, так і його призначенню. З аналізу самого свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу вбачається, що вказаний напівпричіп призначений для перевезення контейнерів, однак, відомості щодо переобладнання вказаного напівпричепу для перевезення змінного кузова в особливих примітках зазначеного свідоцтва відсутні. Самого напівпричепа контейнеровоза недостатньо для того, щоб застосувати максимально допустиму вагу перевезення для контейнеровозів як - 44 000 кг. Зазначає, що позивачем не надано доказів перевезення контейнеру із відповідним маркуванням. Відсутність контейнеру підтверджується і фотознімками, зробленими під час фіксації факту порушення. Постанови, винесені відносно ОСОБА_1 в повній мірі відповідають формі, затвердженій Додатком 1 Інструкції №512. У зв'язку з викладеним просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Позивач в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, в якій просив розглядати справу у його відсутність, позов підтримав повністю та просив його задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явилася, про дату та час проведення судового засідання відповідач повідомлений належним чином та своєчасно. У поданому до суду відзиві представник відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог.
Згідно з ч.3 ст. 205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані докази, суд дійшов наступних висновків.
23 жовтня 2024 року відповідачем складено постанову серії АВ №00001881, згідно з якою встановлено, що 20 жовтня 2024 року о 06 год. 48 хв. на а/д М-01 км 49+495, Київська обл., автоматичним пунктом фіксації адміністративних порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті зафіксовано транспортний засіб MAN TGX 26.440, д.н.з. НОМЕР_1 . Відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 6.425% (2,57 тонн), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тонн, відповідальність за яке передбачена частиною 2 статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у розмірі 8500 грн (а.с. 43).
За відомостями з товарно-транспортної накладної №140 від 19 жовтня 2024 року, наданої позивачем, вбачається, що здійснювалось перевезення вантажу насипом, масою брутто 44 540 кг автомобілем: MAN, д.н.з. НОМЕР_1 , причіп/напівпричіп: ВЕ3544XF (а.с. 16).
Відповідно до протоколів перевірки технічного стану транспортного засобу №01160-01083-24 та №01160-01084-24 від 28 серпня 2024 року, транспортні засоби MAN TGX 26.440, д.н.з. НОМЕР_1 , та PACTON TXC 339, д.н.з. НОМЕР_2 , після технічного контролю визнано технічно справними (а.с. 21, 22).
Відповідач на підтвердження технічної справності приладу автоматичного зважування дорожніх транспортних засобів у русі WAGA-WIM35, зав. №6, на який здійснювалась фіксація порушення, надав суду свідоцтво про повірку від 26 серпня 2024 року №04/6039, чинне до 26.08.2025, що відповідає вимогам ДСТУ OIML R 134-1:2010 (а.с. 60-61).
Транспортний засіб марки MAN TGX 26.440, державний номерний знак НОМЕР_1 , разом із причепом марки РАСТОN ТХС 339, державний номерний знак НОМЕР_5 , у загальному вираженні мають 6 осей. Три осі має транспортний засіб і три осі має причеп. Даний факт підтверджується фотофіксацією транспортного засобу під час проходження зважування у русі за наступним посиланням: https://wim.dsbt.gov.ua/r/AB00001881/ (а.с. 23).
Згідно зі ст. 29 Закону України «Про дорожній рух» до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов'язковому технічному контролю, пройшов такий контроль. З метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.
Згідно з п. 3 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567, рейдові перевірки на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення і направлення на рейдову перевірку.
Відповідно до ст.ст. 1, 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагові комплекси та інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту). Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює: зокрема, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів у зонах габаритно-вагового контролю, вимоги до облаштування та технічного оснащення яких затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері автомобільного транспорту. Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 2 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року №879, вимірювальне і зважувальне обладнання - технічні засоби, які застосовуються під час визначення габаритно-вагових параметрів транспортних засобів і мають нормовані метрологічні характеристики. Стаціонарний пункт габаритно-вагового контролю - позначене відповідними дорожніми знаками та розташоване поблизу проїзної частини дороги відокремлене місце для здійснення контролю навантаження на вісь (осі) транспортних засобів, загальна маса та/або габарити яких перевищують установлені параметри, де розташовані спеціальні службові приміщення, споруди з вимірювальним і зважувальним обладнанням, а також майданчики для зберігання вантажів та стоянки транспортних засобів. Пересувний пункт габаритно-вагового контролю (далі - пересувний пункт) - спеціалізований транспортний засіб, обладнаний вимірювальною і зважувальною технікою для здійснення контролю. Ділянка дороги на відстані 100 метрів до пересувного пункту, 50 метрів за пересувним пунктом та узбіччя дороги за напрямком руху, де розташовано пункт, вважаються його межами.
Відповідно до пунктів 12, 15 - 24 вищевказаного Порядку, вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють уповноважені підрозділи Національної поліції та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль. Габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль. Габаритно-ваговий контроль транспортного засобу проводиться протягом не більше однієї години (з моменту заїзду транспортного засобу на ваги до кінцевого оформлення матеріалів у разі виявлення порушення). За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення. Контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють уповноважені підрозділи Національної поліції та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль. Габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль. Габаритно-ваговий контроль транспортного засобу проводиться протягом не більше однієї години (з моменту заїзду транспортного засобу на ваги до кінцевого оформлення матеріалів у разі виявлення порушення). За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення. За результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних. Під час здійснення габаритно-вагового контролю у зонах габаритно-вагового контролю, на яких розміщені стаціонарні та пересувні пункти, здійснюється: 1) вимірювання габаритів транспортного засобу (довжина, ширина і висота); 2) вимірювання відстаней між осями; 3) визначення одиночної вісі, здвоєних, строєних осей; 4) визначення типу підвіски (пневматична або еквівалентна їй); 5) визначення статності коліс на кожній осі транспортного засобу; 6) вимірювання навантаження на одиночну вісь, здвоєні осі, строєні осі; 7) вимірювання загальної маси. У разі виявлення факту перевищення вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу під час руху без дозволу на рух або у разі здійснення руху з порушенням умов, визначених у дозволі на рух, подальший рух такого транспортного засобу забороняється до усунення порушення шляхом отримання дозволу на рух за пройдену частину маршруту або повного (часткового) перевантаження вантажу, що перевозиться в інший транспортний засіб, з подальшим підтвердженням дотримання вагових та/або габаритних параметрів, установлених законодавством, або отримання дозволу на рух на весь маршрут. Власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб. Після приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами такий засіб спрямовується для здійснення повторного габаритно-вагового контролю. Якщо під час здійснення повторного габаритно-вагового контролю фактів перевищення габаритно-вагових параметрів не виявлено, транспортний засіб може продовжити подальший рух.
Суд звертає увагу, що Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року №879, вказує, що саме власник транспортного засобу не повинен допускати перевантаження.
Згідно з пунктами 3, 4 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.12.2013 року № 1007/1207 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів під час їх проїзду автомобільними дорогами загального користування проводиться посадовими особами Укртрансінспекції та працівниками відповідних підрозділів МВС. Посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю: 1) визначають місця проведення габаритно-вагового контролю за погодженням з відповідним підрозділом МВС відповідно до вимог Порядку здійснення габаритно-вагового контролю; 2) розробляють та погоджують з відповідними підрозділами МВС, службами автомобільних доріг графіки роботи пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт зі зважування транспортних засобів; 3) здійснюють зупинку транспортного засобу для здійснення габаритно-вагового контролю у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) з дотриманням Правил дорожнього руху та Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2013 року № 422; 4) видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю (додаток 1); 5) складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30 - 31 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю; 6) у разі невиконання водієм транспортного засобу вимог посадових осіб Укртрансінспекції щодо зупинки транспортного засобу для проведення габаритно-вагового контролю повідомляють про це працівників відповідних підрозділів МВС; 7) у разі відмови водія транспортного засобу від проходження габаритно-вагового контролю складають акт про відмову водія від проходження габаритно-вагового контролю (додаток 2); 8) реєструють транспортні засоби, щодо яких здійснювався габаритно-ваговий контроль і параметри яких перевищують нормативні, у журналі обліку великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів (додаток 3); 9) при здійсненні габаритно-вагового контролю перевіряють у водіїв великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів наявність дозволів на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, оформлених та виданих в установленому законодавством порядку; 10) у разі відсутності документів, визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», застосовують до автомобільних перевізників адміністративно-господарські штрафи, визначені статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Відповідно до ст. 33 Закону України «Про автомобільні дороги», рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року №30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Підпунктом 22.5 ПДР України передбачені обмеження як вагових, так і габаритних параметрів транспортних засобів та їх составів.
Відповідно до п. п. "б" п. 22.5 Правил дорожнього руху (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують фактичної маси для комбінованих транспортних засобів:
- двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом 40 т (для автомобільних доріг державного значення), 24 т (для автомобільних доріг місцевого значення);
- трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом 40 т (для автомобільних доріг державного значення), 24 т (для автомобільних доріг місцевого значення);
- двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра 42 т (для автомобільних доріг державного значення), 24 т (для автомобільних доріг місцевого значення);
- трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра 44 т (для автомобільних доріг державного значення), 24 т (для автомобільних доріг місцевого значення).
Відтак, згідно п. 22.5 Правил дорожнього руху, гранично допустима фактична маса комбінованого транспортного засобу, за якої допускається рух автомобільними дорогами державного значення, більше 40 тон (42 та 44 тони) встановлена виключно у разі здійснення перевезення транспортними засобами вантажу в одному або більше контейнерах, або в змінних кузовах.
Згідно з п. 8.21 розділу 8, п. 12.5 розділу 12 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 (зі змінами та доповненнями) виходячи з вимог безпеки руху, водій зобов'язаний перевірити відповідність габаритів вантажу розмірам, що зазначені у Правилах дорожнього руху України. Для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.
Згідно з ч. 4 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Відповідно до п. 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року №30, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу здійснюється відповідно до Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» через центри надання адміністративних послуг. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 10 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Відповідно до ст. 251, ст. 280 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%.
У якості доказу вини позивача, відповідач надає копію оскаржуваної постанови, з якої неможливо встановити яка маса транспортного засобу марки MAN модель TGA 26.440, реєстраційний номер НОМЕР_1 , була після зважування, вказано лише показник відхилення.
Крім цього, згідно з п. 17 Порядку фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2019 року №1174 (Порядок №1174), у постанові про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, зазначаються виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги.
Положення Порядку №1174 передбачають технічні можливості автоматичної системи фіксації вагових параметрів, алгоритм здійснення вимірювань та порядок дій посадових особи Укртрансбезпеки, уповноважені розглядати справи про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі. Зокрема, посадові особи Укртрансбезпеки використовують інформацію з інформаційних баз щодо відомостей про транспортний засіб.
Виходячи із зазначених норм законодавства, процес системи фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті здійснюється в автоматичному режимі, що включає формування структурованих даних, інформаційних файлів тощо, та має як наслідок - автоматизоване формування системою проекту постанови про адміністративні правопорушення, а, відтак, і габаритно-вагові розрахунки щодо транспортного засобу здійснюються в автоматичному режимі та в подальшому застосовуються відповідною посадовою особою при прийнятті постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Основним доказом у разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, є показання технічних засобів, що працюють в автоматичному режимі, фото- та відеофайли, внесені до автоматично сформованої постанови.
Факт фіксування правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, підтверджується відображеними у постанові від 23 жовтня 2024 року, серії АВ №00001881 результатами вимірювання маси транспортного засобу, а також відповідними фотографіями транспортного засобу та державних номерних знаків, здійсненими у момент фіксації транспортного засобу в момент проїзду через автоматичний пункт та відеофайлами.
На офіційному вебсайті Укртрансбезпеки у мережі Інтернет за посиланнями: https://wim.dsbt.gov.ua міститься зображення транспортного засобу, з яких видно фото- та відеофіксацію транспортного засобу - MAN TGX 26.440, д.н.з. НОМЕР_1 , з напівпричепом із фактично зафіксованим параметрами транспортного засобу.
При цьому в сформованих метаданих максимально допустима маса визначена 40 тонн, тоді як загальна маса транспортного засобу з урахуванням похибки склала 42 570 кг.
У той же час, в судовому засіданні встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 є власником транспортного засобу MAN TGX 26.440, д.н.з. НОМЕР_1 . В розділі «особливі примітки» зазначено - «СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ ВАНТАЖНИЙ СІДЛОВИЙ ТЯГАЧ» (а.с.17-18).
Згідно з копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , ОСОБА_1 є власником транспортного засобу PACTON TXC 339, д.н.з. НОМЕР_2 . У розділі «особливі відмітки» зазначено - «СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ НАПІВПРИЧІП Н/ПР - КОНТЕЙНЕРОВОЗ» (а.с. 19-20).
Відповідачем під час винесення спірної постанови АВ №00001881 від 23.10.2024 не було враховано, що транспортний засіб разом із причепом за своєю категорією (технічною конструкцією) та у розумінні п. 22.5 ПДР України є трьохосним тягачем, який здійснює перевезення трьохвісного напівпричепу контейнеровозу, який має гранично допустиме навантаження загальної маси 44 тонни, а не 40 тонн, як стверджує відповідач.
Отже у спірному випадку, при визначенні максимально допустимих параметрів навантаження, відповідачем до уваги прийнято максимальну дозволену фактичну масу 40 тонн, та зроблені розрахунки перевищення нормативних параметрів. Проте позивач наполягає, що перевезення вантажу здійснювалось у змінному кузові напівпричепом, який є спеціалізованим трьохвісним напівпричепом (контейнеровозом), а отже не відбулось перевищення параметрів визначених п. 22.5 ПДР, максимальну дозволену фактичну масу 44 тонни.
Термін "контейнер", враховуючи приписи ст. 4 МК України, включає приладдя та обладнання, необхідні для цього типу контейнера, за умови, що вони перевозяться разом із контейнером. Знімні кузови прирівнюються до контейнерів.
Тобто, контейнер є транспортним обладнанням призначеним для перевезення вантажу. При цьому, контейнером визнається клітка, знімна цистерна або подібний засіб.
Поняття н/причеп-контейнеровоз визначено Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України 14.10.97 №363, відповідно до яких н/причеп-контейнеровоз транспортний засіб спеціалізованого призначення, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів певних категорій контейнерів.
Отже, відповідачем невірно розраховано відсоток перевезення допустимої норми та невірно визначено показник перевантаження, оскільки транспортний засіб марки MAN модель TGA 26.440, реєстраційний номер НОМЕР_1 , може здійснювати рух з навантаженням до 44 тонни.
Крім цього, фото- та відеозображення з інформаційного файлу, що розміщений за посиланням: https://wim.dsbt.gov.ua/r/AB00001881/, не містять даних щодо марки, моделі, державного номерного знаку напівпричепу (контейнеровоза), приєднаного до сідельного тягача, а також зображень його задньої частини, а отже неможливо встановити того, чи є змінним обладнання для перевезення вантажу, встановлене на напівпричепу, чи то зафіксовано спеціальний або універсальний контейнер.
Твердження відповідача про відсутність маркувань, опломбувань на контейнері також є припущеннями, оскільки з наданих доказів, якими обґрунтовується спірна постанова, неможливо це перевірити.
Таким чином, відповідачем не доведена належними та обґрунтованими доказами правомірність прийнятої постанови, у зв'язку з чим вона підлягає скасуванню.
Доводи скаржника щодо невідповідності змісту спірної постанови вимогам Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України №512 від 27 вересня 2021 року суд відхиляє, оскільки Інструкцією, в редакції Наказу №324 від 14.05.2022, затверджено форму постанови, а не вимоги до змісту постанови. Вимоги до постанови про притягнення до адміністративної відповідальності визначено саме положеннями КУпАП. Спірна постанова оформлена відповідно до додатку 1 Інструкції, в редакції Наказу №324 від 14.05.2022.
Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
З огляду на викладене, враховуючи, що відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що позивач вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 132-1 КУпАП, постанову про адміністративне правопорушення необхідно скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 293, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити повністю.
Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, серії АВ № 00001881 від 23 жовтня 2024 року, винесену старшим державним інспектором відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Державної служби України з безпеки на транспорті Головнею Тетяною Сергіївною, за ч.2 ст.132-1 КУпАП, та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_6 .
Відповідач: Державна служба України з безпеки на транспорті, ЄДРПОУ: 39816845 місцезнаходження: 03150, вул. Фізкультури, 9, м. Київ.
Повне судове рішення складено 11 листопада 2025 року.
Суддя О.О. Сорокіна