12 листопада 2025 року
м. Київ
справа №160/33464/24
адміністративне провадження № К/990/12035/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Білак М.В., Соколова В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2025 року (колегія суддів: Головко О.В., Ясенова Т.І., Суховарова А.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного закладу професійної (професійно-технічної) освіти зі специфічними умовами навчання «Криворізька академія патрульної поліції» про визнання протиправним та скасування наказу,
Історія справи
ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державного закладу професійної (професійно-технічної) освіти зі специфічними умовами навчання «Криворізька академія патрульної поліції» (далі також - відповідач), в якій позивач просив:
- визнати протиправним та скасувати з дати прийняття наказ №174/АГ від 06 листопада 2024 року «Про створення комісії для проведення повторного розслідування нещасного випадку, що стався зі старшим викладачем ОСОБА_1 ».
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що повторне розслідування нещасного випадку, який стався з ним, було призначено без вимоги посадової особи з державного нагляду за охороною праці, що суперечить установленому порядку. Крім того, головою нової комісії призначено т.в.о. першого заступника начальника академії, що, на думку позивача, порушує вимоги пункту 5 розділу І, а також пунктів 4 і 5 розділу ІІ Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 05 жовтня 2020 року №705 (далі - Порядок №705). Позивач наголосив, що існує два накази про створення комісій для проведення розслідування нещасного випадку, що, на його переконання, є безпідставним та незаконним. Відтак, новостворена комісія не має законних повноважень здійснювати повторне розслідування зазначеного випадку.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного закладу професійної (професійно-технічної) освіти зі специфічними умовами навчання «Криворізька академія патрульної поліції» про визнання протиправним та скасування наказу відмовлено.
Позивач оскаржив це рішення до суду апеляційної інстанції.
Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 27 лютого 2025 року відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року у справі № 160/33464/24.
Позивач подав заяву про зупинення дії оспорюваного наказу, в якій просив:
- зупинити дію наказу Державного закладу професійної (професійно-технічної) освіти зі специфічними умовами навчання «Криворізька академія патрульної поліції» від 06 листопада 2024 року № 174/АГ «Про створення комісії для проведення повторного розслідування нещасного випадку, що стався зі старшим викладачем ОСОБА_1 »;
- заборонити відповідачу вчиняти дії по виклику та отриманню (відібранню) пояснень у ОСОБА_1 , пов'язаних з виконанням наказу від 06 листопада 2024 року № 174/АГ, до вирішення справи № 160/33464/24 та ухвалення судом рішення по суті спору.
В обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначив, що оспорюваний наказ порушує його права та законні інтереси, оскільки ним безпідставно призначено нову комісію для повторного розслідування нещасного випадку, що стався 31 липня 2023 року приблизно о 16 год. 20 хв. на території Академії, розслідування якого вже проведено комісією, створеною іншим наказом відповідача № 148/АГ від 20 вересня 2023 року. Оскаржуваний наказ має очевидні ознаки протиправності, оскільки суперечить вимогам Порядку №705. Попри це відповідач здійснює активні дії щодо його реалізації, зокрема здійснює складання та направлення документів, пов'язаних з його виконанням. На переконання позивача, це може унеможливити виконання судового рішення, якщо справа буде вирішена на його користь. Невжиття заходів щодо зупинення дії оспорюваного наказу до прийняття судом рішення у справі призведе до неефективного захисту, непоновлення порушених прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, оскільки оспорюваний наказ буде реалізований шляхом складання, підписання неправомочною комісією та затвердження акта повторного розслідування нещасного випадку, оскарження якого можливо здійснити виключно в межах вирішення іншої (нової) судової справи. Станом на 06 листопада 2024 року відповідачем видано два накази від 20 вересня 2023 року № 148/АГ та від 06 листопада 2024 року № 174/АГ про проведення розслідування одного й того ж нещасного випадку, який стався 31 липня 2023 року при проходженні позивачем служби під час виконання своїх службових обов'язків, в службовий час, на території Академії, але з різним персональним складом створених комісій та підстав для цього. Тобто за наявності чинної комісії з розслідування нещасного випадку, створеної наказом від 20 вересня 2023 року № 148/АГ, яка вже провела розслідування, встановила причини і обставини настання нещасного випадку, зібрала відповідні документи і матеріали, які не скасовані, ніким не визнані недійсними, нечинними в установленому законодавством порядку, відповідач видав ще один наказ від 06 листопада 2024 року № 174/АГ про проведення повторного розслідування нещасного випадку, що не передбачено ні нормами Порядку № 705, ані іншими джерелами права, що вказує на очевидну його протиправність.
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення
Ухвалою від 11 березня 2025 року Третій апеляційний адміністративний суд відмовив ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Мотивуючи своє рішення суд апеляційної інстанції зазначив, що з доводів заявника не вбачаються наявності очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення відповідача. Наведені доводи є оспорюваними, а не очевидними, і їх оцінка можлива лише під час всебічного розгляду справи по суті. Крім того, позивач не надав належних доказів, які б свідчили про реальну загрозу істотного ускладнення чи унеможливлення виконання майбутнього рішення суду, а також неефективність захисту або поновлення порушених прав чи інтересів без застосування заходів забезпечення позову. Суд зауважив, що доводи заявника зводяться до припущень можливих негативних наслідків, що не є достатньою підставою для застосування заходів забезпечення позову. Відтак, керуючись положеннями статті 150 КАС України, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
Рух касаційної скарги. Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування
21 березня 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2025 року у справі №160/33464/24.
Ухвалою Верховного Суду від 02 квітня 2025 року цю касаційну скаргу залишено без руху. Скаржникові надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання документа про сплату судового збору. Також, роз'яснено, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута.
08 квітня 2025 року до Верховного Суду на виконання вимог ухвали від 02 квітня 2025 року ОСОБА_1 надав документ про сплату судового збору.
Ухвалою Верховного Суду від 01 травня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2025 року у справі №160/33464/24.
У касаційній скарзі скаржник зазначив, що суд апеляційної інстанції неповно встановив обставини, які мають значення для вирішення питання про забезпечення позову. На його думку, апеляційний суд не надав належної оцінки доказам, наявним у матеріалах справи, ані окремо, ані в їх сукупності та взаємозв'язку, чим допустив порушення норм процесуального права. Посилався на висновки Дніпропетровського окружного адміністративного суду, викладені у рішенні від 03 липня 2024 року, залишеному без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року у справі №160/11226/24, про те, що він під час отримання травми перебував на службі та виконував службові обов'язки. Крім того, наголошував на очевидній протиправності спірного наказу від 06 листопада 2024 року № 174/АГ «Про створення комісії для проведення повторного розслідування нещасного випадку, що викладачем стався зі старшим викладачем ОСОБА_1 », з вказівкою на те, що його було прийнято без вимоги посадової особи з державного нагляду за охороною праці, передбаченої підпунктом 6, пункту 9, розділу III Порядку №705. Підкреслював, що попереднє розслідування обставин нещасного випадку, що стався з ним 31 липня 2023 року, було проведено на підставі наказу відповідача від 20 вересня 2023 року №148/АГ про створення комісії, який ніким не оскаржений, не скасований та не визнаний недійсним. Також звертав увагу на системність дій співробітників Академії з виконання спірного наказу у формі письмових викликів для надання пояснень, попри те, що справа щодо його оскарження перебувала на розгляді суду. У зв'язку з указаним вважав наявними підстави для скасування ухвали суду апеляційної інстанції, та вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оспорюваного наказу до вирішення спору по суті.
Позиція інших учасників справи
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржену ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.
Джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків суду, ухвала якого переглядається, та аргументів учасників справи.
Відповідно до частини першої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.
Згідно з частиною другою статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Водночас підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
За умовами статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Під час розгляду заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30 вересня 2020 року в справі № 640/1305/20 та від 28 жовтня 2021 року в справі № 640/29979/20.
Необхідною передумовою вжиття заходів забезпечення позову є існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю, а також вірогідність того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Щодо наявності очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення таким рішенням прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, то вони повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом. Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивачів і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. У іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивачів до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію по справі.
Отже, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має встановити наявність саме таких ознак, які свідчать про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом, а не встановлювати правомірність/протиправність оскаржуваного рішення на цій стадії.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 826/16509/18, від 06 лютого 2019 року у справі № 826/13306/18, від 20 травня 2020 року у справі № 640/11330/19, від 13 жовтня 2021 року у справі № 640/9082/21.
Предметом оскарження у цій справі становить наказ №174/АГ від 06 листопада 2024 року «Про створення комісії для проведення повторного розслідування нещасного випадку, що стався зі старшим викладачем ОСОБА_1 ».
Обґрунтовуючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову, позивач зазначив, зокрема, що оскаржуваний наказ є таким, що порушує його права та законні інтереси, а тому його зупинення є необхідним для уникнення настання невідворотних наслідків; наказ містить очевидні ознаки його протиправності, що в подальшому може суттєво ускладнити виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог.
Відповідно до Рекомендацій № R (89) 8 Комітету Міністрів Ради Європи «Про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах» від 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акту може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акту. При цьому суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту.
Суд зазначає, що заявником не наведено вагомих та достатніх аргументів , які б свідчили про очевидну протиправність наказу №174/АГ від 06 листопада 2024 року, його явну невідповідність вимогам закону або прийняття поза межами компетенції відповідача.
Наведені у заяві обґрунтування фактично зводяться до незгоди із цим наказом та тверджень про його прийняття з порушенням приписів Порядку №705.
Суд наголошує, що такі обставини підлягають встановленню та доведенню на підставі відповідних доказів та аналізу норм права, які регулюють спірні правовідносини під час розгляду справи по суті.
Під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не може вирішуватися під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Завдання процесуальних норм, які регламентують застосування судом заходів забезпечення позову, полягає у досягненні балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.
Безумовно, рішення чи дії суб'єктів владних повноважень можуть справляти певний вплив на осіб, зокрема завдавати шкоди або створювати несприятливі наслідки. Проте, відповідно до статті 150 КАС зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Сам факт ухвалення відповідачем рішення, що стосується прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення є очевидно протиправним. Порушення прав та інтересів позивача повинно бути доведене у встановленому законом порядку.
Посилання заявника на те, що невжиття заходів забезпечення позову, може утруднити виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача, не мають належного обґрунтування та підтвердження відповідними доказами.
Суд звертає увагу, що у разі скасування судом спірного наказу, такий втратить чинність з моменту його прийняття, оскільки це адміністративний акт владного суб'єкта за видом, характером та своєю правовою природою належить до актів індивідуальної дії. Відповідно і право позивача, яке він захищає у цьому спорі, буде відновлено з того моменту, коли його було порушено й у тому обсязі, у якому воно існувало. Такий спосіб захисту права є ефективним і не вимагає від суб'єкта владних повноважень вчинення додаткових дій для відновлення становища, яке існувало до прийняття оспореного адміністративного акту.
При цьому Верховний Суд неодноразово зазначав, що визнаний у судовому порядку незаконним або неправомірним акт індивідуальної дії втрачає свою силу з моменту набрання законної сили судовим рішенням, а отже не породжує юридичних наслідків.
Відтак, скасування судом наказу №174/АГ від 06 листопада 2024 року «Про створення комісії для проведення повторного розслідування нещасного випадку, що стався зі старшим викладачем ОСОБА_1 » нівелює будь-які наслідки такого повторного розслідування.
Суд також відзначає, що саме лише проведення повторного розслідування нещасного випадку, що стався із заявником, не створює незворотних наслідків; у разі виявлення під час такого розслідування порушень заявник не позбавлений права захистити свої права у випадку їх порушення, зокрема, шляхом судового оскарження наслідків такого повторного розслідування із зазначенням, у тому числі, обставин про процедурні порушення при створенні комісії.
Ураховуючи викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що доводи, наведені ОСОБА_1 , не підтверджують існування обставин, передбачених статтею 150 КАС України, для вжиття заходів забезпечення позову.
Посилання скаржника в доводах касаційної скарги на постанову Верховного Суду від 01 червня 2022 року у справі № 380/4273/21 є безпідставним, оскільки зазначене рішення постановлене за відмінних правовідносин та за інших фактичних обставин.
Всі інші доводи, які наводяться скаржником в касаційній скарзі, не свідчать про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального або матеріального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення.
Отже, Верховний Суд не встановив порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення і погоджується з висновками суду апеляційної інстанції. Доводи касаційної скарги не спростовують цих висновків.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного, Верховний Суд уважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.
Судові витрати
З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2025 року у справі №160/33464/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
А.Г. Загороднюк
М.В. Білак
В.М. Соколов
Судді Верховного Суду