про відмову у відкритті касаційного провадження
12 листопада 2025 року
м. Київ
справа №160/7479/25
адміністративне провадження № К/990/44499/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стеценка С.Г.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 травня 2025 року (суддя Златін С.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року (колегія у складі суддів Чепурнова Д.В., Сафронової С.В., Коршуна А.О.)
у справі № 160/7479/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФ України в Дніпропетровській області, відповідач, скаржник), в якому просив:
- визнати протиправними дії ГУ ПФ України в Дніпропетровській області щодо відмови у перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023 року на підставі довідки Управління СБУ у Дніпропетровській області про суму грошового забезпечення від 03.12.2024 № 55/11/202-812 у розмірі 86% базової суми, що становить 35 000 грн, з врахуванням сум індексацій у розмірі 1 500 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 (далі - Постанова № 185) та суми індексації 1 500 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 (далі - Постанова № 209) та обмеження пенсії максимальним розміром, а з 01.01.2025 обмеження максимального розміру на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 (далі - Постанова № 1);
- зобов'язати відповідача перерахувати та виплатити пенсію позивачу з 01.02.2023 на підставі довідки Управління СБУ у Дніпропетровській області про суму грошового забезпечення від 03.12.2024 № 55/11/202-812 у розмірі 86% суми грошового забезпечення, що становить 35 000 грн, з врахуванням сум індексації у розмірі 1 500 грн відповідно до Постанови № 185 та суми індексації 1500 гривень відповідно до Постанови № 209 без обмеження пенсії максимальним розміром, а з 01.01.2025 без обмеження максимального розміру на підставі Постанови № 1 у щомісячному розмірі 38 000 грн з урахуванням фактично виплачених сум;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу за весь період невиплати частини перерахованої пенсії відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 09.05.2025, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 30.09.2025, позов задовольнив частково. Визнав протиправними дії ГУ ПФ України в Дніпропетровській області щодо відмови у перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023 на підставі довідки Управління СБУ у Дніпропетровській області про суму грошового забезпечення від 03.12.2024 № 55/11/202-812 у розмірі 86% базової суми, без обмеження максимального розміру пенсії. Зобов'язав ГУ ПФ України в Дніпропетровській області перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 01.02.2023 на підставі довідки Управління СБУ у Дніпропетровській області про суму грошового забезпечення від 03.12.2024 № 55/11/202-812 у розмірі 86% суми грошового забезпечення, без обмеження пенсії максимальним розміром, а з 01.01.2025 без обмеження максимального розміру на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 з урахуванням фактично виплачених сум. Відмовив у задоволенні іншої частини позовних вимог.
29.10.2025 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ГУ ПФ України Дніпропетровській області, в якій відповідач з посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними приписів процесуального права просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.05.2025 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30.09.2025, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Перевіряючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Суд виходить з такого.
Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Частиною шостою ст. 12 КАС України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності.
Згідно з п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
При цьому згідно з положеннями ч. 4 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
Системний аналіз вищезазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин, крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.
У цій справі оскаржуються дії територіального органу Пенсійного фонду України щодо відмови особі у перерахунку та виплаті пенсії за вислугу років з 01.02.2023 на підставі довідки про суму грошового забезпечення без обмеження такої максимальним розміром пенсії.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд в ухвалі від 12.03.2025 про відкриття провадження вирішив питання про розгляд цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження.
У такому разі ухвалені у цій справі судові рішення відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
У контексті наведеного Суд звертає увагу скаржника на те, що для підтвердження фундаментального значення для формування єдиної правозастосовної практики скаржник має сформулювати проблемне правове питання, вирішення якого у випадку відкриття Верховним Судом касаційного провадження, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
Вжите ж законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов'язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.
У той же час оцінка «значного суспільного інтересу» до розгляду справи та її винятковості може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має таке значення. Тому особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.
Проте ГУ ПФ України в Дніпропетровській області у касаційній скарзі не обґрунтовує, у чому саме полягає фундаментальне значення розгляду цієї справи для формування єдиної правозастосовної практики, не вказує приклади неоднакового застосування судами в інших справах у подібних правовідносинах норм матеріального чи процесуального права.
У той же час скаржник не наводить й переконливих аргументів щодо наявності значного суспільного інтересу безпосередньо до цієї справи; не зазначає обставин, які б вирізняли цю справу з-поміж інших справ даної категорії спорів.
Загалом зміст доводів касаційної скарги зводиться до незгоди відповідача із наданою судами попередніх інстанцій правовою оцінкою встановлених обставин і досліджених доказів, тобто - до їх переоцінки, що у силу приписів ст. 341 КАС України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
Посилання ж скаржника на відсутність висновку Верховного Суду з питання застосування норм права у подібних правовідносинах Суд визнає безпідставними, оскільки за результатами перегляду рішень судів попередніх інстанцій у перелічених справах по суті суд касаційної інстанції ухвалив рішення не на користь суб'єктів владних повноважень.
Більш того у постановах від 11.09.2025 у справі № 120/1081/25, від 17.09.2025 у справі № 240/1202/25, від 23.09.2025 у справі № 380/1811/25 Верховний Суд висловив чітку правову позицію щодо протиправності дій органу Пенсійного фонду України, які полягали в застосуванні коефіцієнтів зменшення, встановлених статтею 46 Закону № 4059-IX та постановою № 1, до перерахованої в січні 2025 року пенсії позивача, у зв'язку з тим, що у спірних правовідносинах, які склались в цій категорії спорів, підлягають застосуванню норми спеціального нормативно-правового акту, яким є Закон № 2262-ХІ (з урахуванням рішень Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, від 27.02.2020 № 3-р/2020), який не передбачає будь-яких обмежень розміру пенсій.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.05.2025, виходив з мотивів, що фактично кореспондуються із наведеною вище правовою позицією Верховного Суду.
Таким чином, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.05.2025 та постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 30.09.2025, прийняті у цій справі, не підлягають касаційному оскарженню.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За викладених обставин ГУ ПФ України в Дніпропетровській області слід відмовити у відкритті касаційного провадження.
Керуючись ст.ст. 328, 333, 359 КАС України, Верховний Суд, -
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 травня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року у справі № 160/7479/25.
2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя А.А. Єзеров
Суддя С.Г. Стеценко