12 листопада 2025 року
м. Київ
справа №520/31677/24
адміністративне провадження № К/990/43626/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мацедонської В.Е.,
суддів - Білак М.В., Желєзного І. В.,
перевіривши касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1
на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року
та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2025 року
у справі № 520/31677/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив:
1) визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 пов'язану з ненарахуванням та невиплатою ОСОБА_1 :
- додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, яка передбачена пунктами 12 та 13 розділу XXXIV Порядку №260;
- додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень за весь час перебування на лікуванні, яка передбачена пунктами 12 та 13 розділу XXXIV Порядку №260, а саме у період з 09.06.2023 по 14.03.2024;
- додаткової грошової винагороду у розмірі 20100 гривень за період перебування поза штатом, а саме у період з 15.03.2025 по 17.10.2024;
- окладу за військовим званням, надбавка за вислугу років за період з 09.06.2023 по 17.10.2024;
- компенсації за невикористані 25 діб щорічної відпустки за 2022 рік;
- компенсації за невикористані 30 діб щорічної відпустки за 2023 рік;
- компенсації за невикористані 30 діб щорічної відпустки за 2024 рік;
- згідно з пунктом 3 розділу 31 (порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам) затвердженого наказом Міністра Оборони України від 07 червня 2018 року № 260 грошову компенсацію за невикористані 36 календарних днів додаткової відпустки (як учаснику бойових дій) за минулі роки;
- щомісячної надбавки за особливості проходження служби у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років згідно рішення Міністра оборони України від 01.02.2023 № 2683/з за період 09.06.2023 по 17.10.2024;
- одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 4% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби відповідно до окремого доручення ІНФОРМАЦІЯ_2 № 423 розділу 1 пункту 1.3 на підставі Додатку 10 до інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (пункт 3.20 розділу III) з 01 вересня 2022 року по 17 жовтня 2024 року;
- на підставі Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078 провести індексацію грошового забезпечення військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 за період з вересня 2022 року по жовтень 2024 року;
- добових витрат за час перебування військовослужбовця у відрядженні за кордоном у розмірі 193 009 грн;
2) зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 :
- додаткову винагороду в розмірі 100000,00 грн у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, яка передбачена пунктами 12 та 13 розділу XXXIV Порядку №260;
- додаткову винагороду в розмірі 100000,00 грн за весь час перебування на лікуванні, яка передбачена пунктами 12 та 13 розділу XXXIV Порядку №260, а саме у період з 09.06.2023 по 14.03.2024;
- додаткову грошову винагороду у розмірі 20100 гривень за період перебування поза штатом, а саме у період з 15.03.2025 по 17.10.2024;
- оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років за період з 09.06.2023 по 17.10.2024;
- компенсацію за невикористані 25 діб щорічної відпустки за 2022 рік;
- компенсацію за невикористані 30 діб щорічної відпустки за 2023 рік;
- компенсацію за невикористані 30 діб щорічної відпустки за 2024 рік;
- згідно з пунктом 3 розділу 31 (порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам) затвердженого наказом Міністра Оборони України від 07 червня 2018 року № 260 грошову компенсацію за невикористані 36 календарних днів додаткової відпустки (як учаснику бойових дій) за минулі роки;
- щомісячну надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років згідно рішення Міністра оборони України від 01.02.2023 № 2683/з за період 09.06.2023 по 17.10.2024;
- одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 4% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, відповідно до окремого доручення ІНФОРМАЦІЯ_2 № 423 розділу 1 пункту 1.3 на підставі Додатку 10 до інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (пункт 3.20 розділу III) з 01 вересня 2022 року по 17 жовтня 2024 року;
- добові витрати за час перебування військовослужбовця у відрядженні за кордоном у розмірі 193009 грн;
- на підставі Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078 провести індексацію грошового забезпечення військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 за період з вересня 2022 року по жовтень 2024 року.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 пов'язану з ненарахуванням та невиплатою ОСОБА_1 додаткової винагороди в розрахунку 100000,00 грн на місяць за весь час перебування на лікуванні, яка передбачена пунктами 12 та 13 розділу XXXIV Порядку №260, а саме у період з 09.06.2023 по 14.03.2024 з урахуванням раніше виплачених сум; додаткової грошової винагороду у розмірі 20100 гривень за період перебування поза штатом, а саме у період з 14.03.2024 по 17.10.2024; надбавка за вислугу років за період з 09.06.2023 по 31.08.2023.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) додаткову винагороду в розрахунку 100000,00 грн на місяць за весь час перебування на лікуванні, яка передбачена пунктами 12 та 13 розділу XXXIV Порядку №260, а саме у період з 09.06.2023 по 14.03.2024 з урахуванням раніше виплачених сум; додаткову грошову винагороду у розмірі 20100 гривень за період перебування поза штатом, а саме у період з 14.03.2024 по 17.10.2024; надбавка за вислугу років за період з 09.06.2023 по 31.08.2023.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2025 року рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 по справі № 520/31677/24 - скасовано в частині визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 , пов'язану з ненарахуванням та невиплатою ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди у розмірі 20100 гривень за період перебування поза штатом, а саме у період з 14.03.2024 по 14.05.2024; надбавки за вислугу років за період з 09.06.2023 по 31.08.2023, зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди у розмірі 20100 гривень за період перебування поза штатом, а саме у період з 14.03.2024 по 14.05.2024; надбавки за вислугу років за період з 09.06.2023 по 31.08.2023.
Ухвалено в цій частині нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено.
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 по справі № 520/31677/24 - залишено без змін.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з наступного.
Частиною 1 статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року відкрито провадження у справі, та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
Пунктом 2 ч. 5 статті 328 КАС України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Відповідно до ч. 1 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Крім того, згідно з ч. 2 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до ч. 4 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:
1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;
2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;
4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";
6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що предметом позову у даній справі є визнання протиправною бездіяльність відповідача пов'язану з ненарахуванням та невиплатою позивачу додаткової винагороди у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, за весь час перебування на лікуванні, додаткової грошової винагороди за період перебування поза штатом, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки (як учаснику бойових дій), щомісячної надбавки за особливості проходження служби, одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 4% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, індексацію грошового забезпечення військовослужбовця, добових витрат за час перебування військовослужбовця у відрядженні за кордоном; зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, за весь час перебування на лікуванні, додаткову грошову винагороду за період перебування поза штатом, окладу за військовим званням, надбавка за вислугу років, компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за 2022 рік, грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки (як учаснику бойових дій), щомісячної надбавки за особливості проходження служби у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 4% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, добові витрати за час перебування військовослужбовця у відрядженні за кордоном, провести індексацію грошового забезпечення військовослужбовця.
Проаналізувавши встановлені судами обставини справи, предмет спору та обраний відповідачем спосіб захисту його прав, доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про те, що характер спірних правовідносин, предмет і категорія спору, коло учасників спірних правовідносин, правозастосовна практика, що складалася з приводу спорів цієї категорії, відсутність ознак, які відрізняють цю касаційну скаргу від інших, дають підстави вважати, що судові рішення, які ухвалені у справі за позовом ОСОБА_1 , розглянутої в порядку спрощеного позовного провадження, не підлягають касаційному оскарженню.
Оскаржуючи судові рішення у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, відповідач зазначає про наявність виняткових обставин, передбачених підпунктом а) пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, які є передумовою для перевірки вмотивованості підстав, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Так відповідач зазначає, що розгляд цієї справи матиме фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики.
Суд касаційної інстанції відхиляє зазначені доводи скаржника з огляду на те, що вони мають загальний характер та притаманні кожній аналогічній справі. При цьому заявником касаційної скарги не обґрунтовано в чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин. У поданій касаційній скарзі відсутні посилання на конкретні справи або їх кількісні показники, які б свідчили про те, що судами сформульовано різну правову позицію при вирішенні справ з аналогічними обставинами справи.
Суд зауважує, що сама лише вказівка на те, що справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, без належного та фундаментального обґрунтування, та за відсутності належних та допустимих доказів, не може бути визнана судом підставою, що підпадає під дію підпункту "а" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
При цьому, суди попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень керувались висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 11 квітня 2024 року по справі №340/5387/22 щодо права на виплату додаткової винагороди за період стаціонарного лікування.
Зміст касаційної скарги зводиться до викладення фактичних обставин справи та цитування норм права з посиланням на невірну оцінку судами попередніх інстанцій доказів у справі, однак, у силу частини 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Інші, наведені у касаційній скарзі доводи та мотиви не дають підстав для висновку, що судові рішення, постановлені у зазначеній справі, можливо віднести до випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції.
На підставі викладеного суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 248, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2025 року у справі № 520/31677/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська
Судді М. В. Білак
І. В. Желєзний