12 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 160/25181/24
адміністративне провадження № К/990/15815/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів: Коваленко Н.В., Рибачука А.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13.03.2025 (у складі колегії суддів: Головко О.В., Суховарова А.В., Ясенової Т.І.,) у справі № 160/25181/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
І. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач), в якому просив:
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо відмови йому в перерахунку пенсії за віком, виходячи із заробітної плати за період роботи з 01.03.1994 по 28.02.1999 та зарахувати періоди роботи з 02.01.1992 по 30.06.1999 та з 01.07.1999 по 27.10.1999 в особливо важких умовах праці за Списком № 1;
- зобов'язати відповідача здійснити з 06.06.2024 перерахунок та виплату йому пенсії за віком, виходячи із заробітної плати за період роботи 01.03.1994 по 28.02.1999 та зарахувати до стажу роботи за Списком № 1 періоди з 02.01.1992 по 30.06.1999 та з 01.07.1999 по 27.10.1999.
Позовні вимоги обґрунтував тим, що після призначення пенсії він продовжував працювати. А в подальшому, звернувшись до відповідача із заявою про зарахування до страхового стажу періодів роботи за Списком № 1 з 02.01.1992 по 30.06.1999 та з 01.07.1999 по 27.10.1999 та про здійснення перерахунку і виплати пенсії за віком, виходячи із заробітної плати за період роботи з 01.03.1994 по 28.02.1999, отримав відмову.
2. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.11.2024 позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії за віком, виходячи із заробітної плати за період роботи з 01.03.1994 по 28.02.1999 та у зарахуванні періодів роботи з 02.01.1992 по 30.06.1999 та з 01.07.1999 по 27.10.1999 як роботи в особливо важких умовах праці за Списком № 1.
Зобов'язано відповідача здійснити позивачу з 01.06.2024 перерахунок та виплату пенсії за віком, виходячи із заробітної плати за період роботи з 01.03.1994 по 28.02.1999 та зарахувати до стажу роботи за Списком № 1 періоди з 02.01.1992 по 30.06.1999 та з 01.07.1999 по 27.10.1999.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
3. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 13.03.2025 рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.11.2024 скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.
4. Не погоджуючись із постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 13.03.2025, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначену постанову та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
5. Верховний Cуд ухвалою від 22.04.2025 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою на підставі підпункту «в» пункту 2 частини п'ятої та пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
6. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу позивача просить залишити вказану касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
7. Враховуючи відсутність клопотань про участь у судовому засіданні від усіх учасників справи, справа розглядається в порядку письмового провадження.
8. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
9. Суди встановили, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області і з 07.07.2000 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При призначенні пенсії коефіцієнт заробітку складався із заробітної плати за період з 01.07.1994 по 30.06.1999.
10. Після призначення пенсії позивач продовжував працювати, у зв'язку з чим йому були здійснені перерахунки пенсії, виходячи із заробітної плати за період з 01.07.2000 по 30.09.2007.
11. Згідно з копіями трудових книжок ОСОБА_1 від 22.11.1967 і від 16.04.1993 позивач працював:
- з 15.08.1977 (наказ № 152-к від 15.02.1977) по 30.06.1999 (наказ № 115-к від 30.06.1999) майстром дефектоскопистом рентгеногаммаграфування у Криворіжському спеціалізованому управлінні тресту «Укренергочормет»;
- з 01.07.1999 (наказ № 850/л від 16.07.1999) по 27.10.1999 (наказ № 1273/л від 27.10.1999) майстром по рентгеногаммаграфуванню у Криворіжському державному гірничо-металургійному комбінаті «Криворіжсталь».
12. Робота на вказаних посадах віднесена до позицій 12205000-1754а п. 5 «Інші роботи» розділу ХХІІ «Роботи з радіоактивними речовинами, джерелами іонізуючих випромінювань, берилієм і рідкоземельними елементами» робітники, постійно і безпосередньо зайняті на переносних установках радіоізотопної дефектоскопії (гамадефектоскопії) на просвічуванні матеріалів та виробів промисловості і будівництві Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162.
13. Відповідно до довідки від 02.06.2000 № 17, виданої Криворізьким колективним підприємством «Укренергочормет-1», позивач з 03.01.1977 по 15.08.1977 працював оператором з гамма-дефектоскопії; з 15.08.1977 по 01.01.1992 майстром з гамма-дефектоскопії постійно і безпосередньо зайнятий на переносних установках з гамма-дефектоскопії на просвічуванні матеріалів і виготовленні в металургійній промисловості. Робота віднесена до Списку № 1 розділу 21 відповідно до Списку від 22.08.1956 № 1173.
14. 06.06.2024 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою, в якій просив здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком, виходячи із заробітної плати за період роботи з 01.03.1994 по 28.02.1999; здійснити перерахунок та виплату пенсії, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 02.01.1992 по 27.10.1999 за Списком № 1.
15. Листом від 09.07.2024 № 39129-26917/Н-01/8-0400/24 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для перерахунку його пенсії, посилаючись на те, що розмір пенсії кожного пенсіонера визначається індивідуально залежно від набутого ним страхового стажу та отриманої заробітної плати, з якої сплачувалися страхові внески, і розмір його пенсії визначено відповідно до закону. А період роботи з 02.01.1992 по 27.10.1999 не підлягає зарахуванню до стажу роботи за Списком № 1, оскільки він не підтверджений довідками про пільговий характер роботи.
16. Позивач, вважаючи протиправною відмову відповідача у перерахунку пенсії, виходячи із заробітної плати за період роботи з 01.03.1994 по 28.02.1999 та у зарахуванні періоду роботи з 02.01.1992 по 27.10.1999 до стажу роботи за Списком № 1, звернувся з даним позовом до суду.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
17. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що записами у трудовій книжці позивача підтверджений його пільговий стаж роботи за Списком № 1 з 02.01.1992 по 30.06.1999 та з 01.07.1999 по 27.10.1999, а непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць не впливає на зарахування цих періодів до пільгового стажу, оскільки відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника.
Щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії за віком, виходячи із заробітної плати за період роботи 01.03.1994 по 28.02.1999, суд першої інстанції дійшов висновку, що пенсіонеру, при здійсненні перерахунку пенсії на підставі положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», надано право обирати заробітну плату (дохід), зокрема ту, з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, а тому відповідач протиправно не врахував право позивача на обрання заробітної плати (доходу), з якої він просив обчислювати пенсію.
18. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в частині зарахування до пільгового стажу за Списком № 1 періодів роботи позивача з 02.01.1992 по 30.06.1999 та з 01.07.1999 по 27.10.1999, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідні записи в трудовій книжці позивача не дають можливості встановити наявність умов роботи для зарахування спірних періодів до пільгового стажу за Списком № 1, а саме чи був задіяний позивач на таких роботах повний робочий день.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині здійснення перерахунку пенсії за віком, виходячи виключно із заробітної плати за період роботи з 01.03.1994 по 28.02.1999, суд апеляційної інстанції виходив з того, що такий перерахунок суперечить приписам статей 40, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
ІV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
19. Касаційна скарга обґрунтована, зокрема тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права. Так, позивач вказує на те, що суд апеляційної інстанції, ухвалюючи оскаржуване судове рішення, не врахував того, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи, організації з метою визначення права на пенсію на пільгових умовах необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення. А визначальним для призначення пенсії є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
20. Також, на думку позивача, суд апеляційної інстанції не врахував, що пенсіонеру при здійсненні перерахунку пенсії на підставі статей 40, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» надано право обирати заробітну плату (дохід), зокрема з тієї, з якої була обчислена пенсія або за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 вказаного Закону.
21. Посилається на застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норм права без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 29.06.2022 у справі № 160/1052/19, від 18.03.2025 у справі № 160/16191/24, від 16.05.2019 у справі № 161/17658/16-а, від 27.02.2020 у справі № 577/2688/17, від 31.03.2020 у справі № 446/656/17, від 21.05.2020 у справі № 550/927/17, від 10.12.2020 у справі № 372/403/17.
22. ГУ ПФУ в Дніпропетровській області у відзиві на касаційну скаргу позивача вказує на те, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову, а тому просить залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
23. Відповідно до частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
24. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
25. У вказаній справі відповідач заперечує проти зарахування до стажу роботи за Списком № 1 періодів роботи позивача з 02.01.1992 по 30.06.1999 та з 01.07.1999 по 27.10.1999, посилаючись на відсутність уточнюючих довідок.
26. Подібні правовідносини були предметом розгляду у Верховному Суді.
27. Так, зокрема, у постановах від 16.05.2019 у справі № 161/17658/16-а, від 27.02.2020 у справі № 577/2688/17, від 31.03.2020 у справі № 446/656/17, від 10.12.2020 у справі № 372/403/17 Верховний Суд зазначив таке:
«Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, (тут і далі також - Порядок № 637, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Системний аналіз наведених вище положень дає змогу дійти висновку, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що посилання відповідача на неможливість включення до пільгового стажу спірного періоду праці позивача в зв'язку з відсутністю уточнюючої довідки є безпідставними, оскільки наявний трудовий стаж позивача повний робочий день під землею, підтверджено записами в трудовій книжці, яка є основним документом».
28. Колегія суддів не знаходить підстав для відступу від цього правового висновку у справі, що розглядається.
29. У цій справі суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що згідно із записами трудової книжки позивач з 15.08.1977 по 30.06.1999 працював майстром дефектоскопистом рентгеногаммаграфування у Криворіжському спеціалізованому управлінні тресту «Укренергочормет», з 01.07.1999 по 27.10.1999 - майстром по рентгеногаммаграфуванню у Криворіжському державному гірничо-металургійному комбінаті «Криворіжсталь».
30. Робота на вказаних посадах віднесена до позицій 12205000-1754а п. 5 «Інші роботи» розділу ХХІІ «Роботи з радіоактивними речовинами, джерелами іонізуючих випромінювань, берилієм і рідкоземельними елементами» - робітники, постійно і безпосередньо зайняті на переносних установках радіоізотопної дефектоскопії (гамадефектоскопії) на просвічуванні матеріалів та виробів промисловості і будівництві Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162.
31. Згідно з довідкою від 02.06.2000 № 17, виданою Криворізьким колективним підприємством «Укренергочормет-1», підтверджена робота позивача за Списком № 1 лише за період з 15.08.1977 по 01.01.1992 на посаді майстра дефектоскописта рентгеногаммаграфування.
32. Отже, робота позивача у спірні періоди підтверджена записами у його трудовій книжці.
33. Що стосується атестації робочих місць, то подібні правовідносини були предметом розгляду Великої Палати Верховного суду, яка у постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а зазначила таке:
« 38. Пунктом 3 Порядку № 383 встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
39. Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
40. Згідно з пунктом 4.3 Порядку № 383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
41. Пунктом 10 Порядку № 383 установлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку № 637.
42. Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
43. Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком № 442 та Методичними рекомендаціями.
44. Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.
45. Згідно з пунктом 4 Порядку № 442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Так, згідно з статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено адміністративну відповідальність керівників суб'єктів господарювання. Порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У разі, якщо непроведення атестації мало своїм наслідком заподіяння шкоди здоров'ю працівнику, керівник підприємства може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за статтею 271 Кримінального кодексу України.
46. Атестація робочих місць відповідно до Порядку № 442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
47. За змістом пунктів 8 та 9 Порядку № 442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
48. Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.
49. При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.
50. Велика Палата Верховного Суду наголошує, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 29 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний роз'яснити працівникові його права і обов'язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору.
51. Частинами першою та другою статті 153 КЗпП України установлено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
52. Відповідно до частини першої статті 7 Закону України від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII «Про охорону праці» працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.
53. Аналіз зазначених норм свідчить про те, що роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов'язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я. Окрім того, роботодавець зобов'язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.
54. Сукупність правових норм, про які йшлося у параграфах 32, 34, 36, 37, 45, 50, 51, 52 цієї постанови дозволяє дійти висновку, що атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах. Проте, розуміючи положення пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII - «за результатами атестації робочих місць» як обмежувальний захід при призначенні пільгової пенсії, держава покладає відповідальність за непроведення атестації, та відповідно, надмірний тягар, на пенсіонера (позивача у цій справі).
55. Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності.
56. Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.
Отже, в разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
58. Отже, можна зробити висновок, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII.
Цей висновок є також застосовним і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1.
59. При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
60. Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник».
34. За встановлених у вказаній справі обставин та враховуючи, що позивач місце роботи з 01.01.1992 по 30.06.1999 не змінював, продовжував виконувати роботу зі шкідливими і важкими умовами праці, яку підприємство підтвердило до 01.01.1992, а відомості про проведення обов'язкової з 21.08.1992 атестації відсутні, вказаний період підлягає врахуванню до пільгового стажу позивача за Списком № 1.
35. Також підлягає зарахуванню до пільгового стажу за Списком № 1 робота позивача з 01.07.1999 по 27.10.1999 на посаді майстра по рентгеногаммаграфуванню у Криворіжському державному гірничо-металургійному комбінаті «Криворіжсталь» як така, що віднесена до Списку № 1 та підтверджена записами у трудовій книжці позивача.
36. Що стосується перерахунку та виплати позивачу пенсії за віком, виходячи із заробітної плати за період роботи з 01.03.1994 по 28.02.1999, колегія суддів зазначає таке.
37. У вказаній справі відповідач зазначає, що здійснення перерахунку пенсії за віком, виходячи виключно із заробітної плати за період роботи з 01.03.1994 по 28.02.1999 суперечить приписам статей 40, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки перерахунок пенсії особі, яка продовжувала працювати, може здійснюватись або лише з урахуванням додатково набутого страхового стажу за умови перерахунку пенсії із заробітної плати (доходу), з якої ця пенсія була обчислена, або з урахуванням як зазначеного стажу, так і заробітної плати, яку пенсіонер отримував уже після призначення пенсії.
38. Подібні правовідносини були предметом розгляду у Верховному Суді.
39. Так, у постановах від 18.03.2025 у справі № 160/16191/24 та від 29.06.2022 у справі № 160/1052/19 Верховний Суд зазначив таке:
« 21. За правилами статті 27 Закону № 1058-IV розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де: П - розмір пенсії; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи.
22. Згідно з частиною другою статті 40 Закону № 1058-ІV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn ); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
У разі відсутності на день призначення пенсії даних про середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за попередній рік для визначення середньої заробітної плати (доходу) враховується наявна середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за місяці попереднього року з наступним перерахунком заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії після отримання даних про середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачені страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії.
Коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи за кожний місяць страхового стажу, який враховується при обчисленні пенсії, визначається за формулою: Кз = Зв : Зс, де: Кз - коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи; Зв - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу); Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу), а в разі одноразової сплати єдиного внеску відповідно до частини п'ятої статті 10 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» - за місяць, в якому укладено договір про добровільну участь.
Сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу), визначається за формулою: Зв = З + Зд, де: Зв - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу); З - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої фактично сплачено страхові внески згідно з цим Законом за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу); Зд - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, розрахована виходячи із передбаченої частини третьої статті 24 цього Закону доплати, за місяць, за який визначається коефіцієнт заробітної плати (доходу), і яка визначається за формулою: Зд = Д/Тх-100 %, де Д - сума доплати, здійснена відповідно до частини третьої статті 24 цього Закону; Т - розмір страхового внеску до солідарної системи у відповідному місяці.
23. Відповідно до частини четвертої статті 42 Закону № 1058-ІV у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.
За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.
У разі якщо застрахована особа після призначення (перерахунку) пенсії має менш як 24 місяці страхового стажу, перерахунок пенсії проводиться не раніше ніж через два роки після призначення (попереднього перерахунку) з урахуванням страхового стажу після її призначення (попереднього перерахунку) та заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.
Якщо пенсіонер, який продовжував працювати, набув стажу, достатнього для обчислення пенсії відповідно до частини першої статті 28 цього Закону, за його заявою проводиться відповідний перерахунок пенсії незалежно від того, скільки часу минуло після призначення (попереднього перерахунку) пенсії, з урахуванням заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.
24. Наведеними нормами законодавець надав право пенсіонеру при здійсненні перерахунку пенсії самостійно обирати заробітну плату (дохід), зокрема, той з якого була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону № 1058-ІV, з урахуванням заробітної плати (коефіцієнту), з якої була призначена пенсія.
25. Ураховуючи, що позивачка продовжувала працювати після призначення їй пенсії за віком у 1993 році, відповідно до статті 42 Закону № 1058 вона має право на перерахунок пенсії, у зв'язку із збільшенням страхового стажу. Позивачка, реалізуючи своє право на обрання заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія, правомірно розраховує на обчислення їй пенсії, виходячи із заробітної плати за період роботи з 01.03.1991 по 28.02.1993, з урахуванням коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи 1,23912.
26. Чинне законодавство не наділяє пенсійний орган правом самостійно змінювати періоди страхового стажу, за які взято заробітну плату для обчислення розміру пенсії при її призначенні або останньому перерахунку.
27. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність у позивачки права на перерахунок пенсії за віком відповідно до статті 42 Закону № 1058-ІV, виходячи із заробітної плати за період роботи з 01.03.1991 по 28.02.1993, з урахуванням коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи 1,23912.
29. Приймаючи до уваги встановлені обставини у цій справі, Суд дійшов висновку про наявність порушення прав позивачки з боку відповідача щодо відмови у перерахунку їй пенсії за віком відповідно до статті 42 Закону № 1058-ІV, виходячи із заробітної плати за період роботи з 01.03.1991 по 28.02.1993, з урахуванням коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи 1,23912».
40. Колегія суддів не знаходить підстав для відступу від цього правового висновку у справі, що розглядається.
41. У справі, що розглядається суди встановили, що позивачу пенсія за віком була призначена у 2000 році, після чого він продовжив працювати, набувши додатковий стаж роботи. На звернення про перерахунок пенсії, виходячи із заробітної плати (доходу) набутого на час призначення пенсії, а саме з 01.03.1994 по 28.02.1999, позивач отримав відмову.
42. За встановлених судами обставин, відмова відповідача у перерахунку та виплаті пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи з 01.03.1994 по 28.02.1999 є протиправною.
43. Отже, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що слід визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у перерахунку пенсії за віком, виходячи із заробітної плати за період роботи з 01.03.1994 по 28.02.1999, і зарахувати періоди роботи з 02.01.1992 по 30.06.1999 та з 01.07.1999 по 27.10.1999 як роботу в особливо важких умовах праці за Списком № 1.
44. Врахувавши зазначене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції законно та обґрунтовано задовольнив позов частково, висновки суду першої інстанції зроблені на підставі повного та всебічного дослідження матеріалів справи, правильного застосування норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тоді як суд апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду справи неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до прийняття необґрунтованого судового рішення.
45. Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що суд апеляційної інстанції скасував судове рішення, яке відповідає закону.
46. Врахувавши вказані обставини, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.
47. За правилами статті 139 КАС України у разі скасування постанови суду апеляційної інстанції судовий збір, сплачений стороною, яка не є суб'єктом владних повноважень, за подання касаційної скарги підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
48. За подання касаційної скарги позивач сплатив судовий збір у розмірі 1 938,00 грн.
49. Враховуючи результат розгляду справи, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню сума 1 938,00 грн.
Керуючись статтями 139, 341, 345, 352, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13.03.2025 скасувати.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.11.2024 залишити в силі.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений ним судовий збір у розмірі 1 938,00 грн (одна тисяча дев'ятсот тридцять вісім грн 00 коп.)
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Ю. Бучик
Судді: Н.В. Коваленко
А.І. Рибачук