12 листопада 2025 року
м. Київ
справа №320/22798/24
адміністративне провадження № К/990/6389/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мацедонської В. Е.,
суддів: Желєзного І. В., Мельник-Томенко Ж. М.,
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про визнання протиправними та скасування наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою адвокатки Письменної Наталі Володимирівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року (головуючий суддя Бєлова Л. В., судді: Аліменко В. О., Безименна Н.В.),
І. Суть спору
У травні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (далі - відповідач, Департамент), у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 14 травня 2024 року № 193 про застосування дисциплінарного стягнення;
- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 14 травня 2024 року № 319о/с по особовому складу;
- поновити ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого 1-го відділу (боротьби з організованими групами з ознаками корупції) 9-го управління (протидії корупційним організованим групам та організаціям) Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України;
- стягнути з Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що його безпідставно звільнено за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні вимог пунктів 1, 3 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 3, 6 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пункту 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, Присяги поліцейського. Позивач уважає, що оскаржуваний наказ не містить аргументованих висновків про те, яким чином його дії, що відбулися 21 квітня 2024 року у ресторані «Lucky» у місті Києві, негативно вплинули на авторитет Національної поліції. Також ОСОБА_1 стверджує про неспівмірність застосованого до нього виду дисциплінарного стягнення.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи.
Починаючи з 2003 року ОСОБА_1 перебував на різних посадах в Міністерстві внутрішніх справ України (у подальшому - Національній поліції України), а з 01 січня 2024 року підполковник поліції ОСОБА_1 обіймав посаду старшого оперуповноваженого 1-го відділу (боротьби з організованими групами з ознаками корупції) 9-го управління (протидії корупційним організованим групам та організаціям) Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України.
21 квітня 2024 року до керівництва Департаменту від підполковника поліції ОСОБА_2 , тимчасово виконуючої обов'язки начальника 3-го відділу (кадрового забезпечення) 4-го управління (організації роботи, моніторингу та контролю) Департаменту, надійшла доповідна записка від 21 квітня 2024 року № 1949-2024, про факт можливого порушення службової дисципліни старшим оперуповноваженим 1-го відділу (боротьби з організованими групами з ознаками корупції) 9-го управління (протидії корупційним організованим групам та організаціям) Департаменту підполковником поліції ОСОБА_1 . Підставою для такої записки слугував моніторинг соціальних мереж Інтернет, де у Facebook виявлено статтю з інформацією щодо можливих неправомірних дій підполковника поліції ОСОБА_1 , оприлюднену на сторінці ІНФОРМАЦІЯ_1.
Так, згідно з такою інформацією, 21 квітня 2024 року у приміщенні ресторану «Lucky» на вул. Мечникова, 9 у місті Києві між ОСОБА_1 та працівниками цього ресторану, а також громадянином ОСОБА_3 виник конфлікт стосовно бронювання столику, а саме: ОСОБА_1 відмовився звільнити зайнятим ним столик, який попередньо був заброньований на ім'я ОСОБА_3 . При цьому, така відмова ОСОБА_1 супроводжувалася грубою лексикою, особистими образами та погрозами в адресу як працівників ресторану, так і ОСОБА_3 .
З метою встановлення обставин зазначеної події, наказом Департаменту від 21 квітня 2024 року № 119-П «Про призначення та проведення службового розслідування» призначено службове розслідування та утворено дисциплінарну комісію, за результатами якого цього ж дня Департаментом складено висновок службового розслідування.
Наказом Департаменту від 21 квітня 2024 року № 162 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника ДСР» за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні вимог пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», підпунктів 1, 2, 3, 6, 7, 11, 13 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VІІІ, абзаців 3, 7, 8 пункту 1 розділу ІІ, пунктів 3, 4 розділу ІV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 19 листопада 2016 року № 1179, Присяги поліцейського та посадових інструкцій до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Наказом Департаменту від 21 квітня 2024 року № 276 о/с «По особовому складу» ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України).
10 травня 2024 року до Департаменту надійшов лист Первинної профспілкової організації ДСР Національної поліції України Всеукраїнської профспілки Національної поліції № 2335-2024 про проведення додаткової перевірки повноти та всебічності службового розслідування, проведеного стосовно ОСОБА_1 , за результатами якого його звільнено зі служби в поліції.
За результатами розгляду вказаного листа та вивчення матеріалів службового розслідування, призначеного наказом Департаменту від 21 квітня 2024 року № 119-П, до начальника Департаменту ОСОБА_4 з доповідною запискою від 13 травня 2024 року № 2349/55-2024 «Про скасування наказів та призначення службового розслідування» (далі - Доповідна записка) звернувся полковник поліції ОСОБА_5 , заступник начальника Департаменту, в якій доповів, що службове розслідування головою та членами дисциплінарної комісії було проведено за неповного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, в недостатній мірі встановлені причини та умови, що сприяли вчиненню проступку. З огляду на викладене, у Доповідній записці запропоновано: скасувати накази Департаменту № 162 та № 276 о/с; поновити ОСОБА_1 на службі в поліції; за фактом події, що сталася 21 квітня 2024 року в ресторані «Lucky» за участі ОСОБА_1 призначити службове розслідування, за результатами проведення якого прийняти рішення у відповідності до вимог Дисциплінарного статуту, Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України та Положення про дисциплінарні комісії в Національній поліції України, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року № 893, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2018 року за № 1355/32807.
Наказом Департаменту від 13 травня 2024 року № 316 о/с «По особовому складу» скасовані накази № 162 та № 276о/с, ОСОБА_1 поновлено на службі в поліції і на посаді старшого оперуповноваженого 1-го відділу (боротьби з організованими групами з ознаками корупції) 9-го управління (протидії корупційним організованим групам та організаціям) Департаменту з 22 квітня 2024 року.
Також, ураховуючи мотиви Доповідної записки, наказом Департаменту від 13 травня 2024 року № 141-П призначено повторне службове розслідування за фактом події, що відбулась 21 квітня 2024 року в приміщенні ресторану «Lucky» на вул. Мечникова, 9 у місті Києві за участю підполковника поліції ОСОБА_1 , старшого оперуповноваженого 1-го відділу (боротьби з організованими групами з ознаками корупції) 9-го управління (протидії корупційним організованим групам та організаціям) Департаменту.
Проведеним службовим розслідуванням установлено, що 21 квітня 2024 року підполковником поліції ОСОБА_1 під час перебування в приміщенні ресторану «Lucky» допущено вчинення дій, які посягають на громадський порядок, а також підривають довіру та авторитет до органів Національної поліції України під час дії воєнного стану на території України, що виразилась в його нетактовній грубій поведінці та висловлюванні нецензурною лайкою у бік цивільних осіб.
У подальшому відповідачем винесено наказ від 14 травня 2024 року № 193 про застосування дисциплінарного стягнення, яким за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилося в порушенні вимог пунктів 1, 3 частини першої статті 18 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію», підпунктів 1, 3, 6, 7 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року
№ 2337-VIII, пункту 3 розділу ІV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року № 1179, Присяги поліцейського, до підполковника поліції ОСОБА_1 , старшого оперуповноваженого 1-го відділу (боротьби з організованими групами з ознаками корупції) 9-го управління (протидії корупційним організованим групам та організаціям) Департаменту, застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
На виконання вказаного наказу, 14 травня 2024 року Департаментом винесено наказ по особовому складу № 319 о/с, яким ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України).
Указані обставини стали підставою для звернення позивача з цим позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.
ІІІ. Рішення судів попередніх інстанцій та мотиви їх ухвалення.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2024 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 14 травня 2024 року № 193 про застосування дисциплінарного стягнення. Визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 14 травня 2024 року № 319 о/с по особовому складу. Поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого 1-го відділу (боротьби з організованими групами з ознаками корупції) 9-го управління (протидії корупційним організованим групам та організаціям) Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України з 15 травня 2024 року. Стягнуто з Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 215 760 грн.
Суд першої інстанції виходив з того, що підставою для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні службової дисципліни та означає недотримання Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів, інших нормативно-правових актів та Присяги. Тобто, підставою для накладення дисциплінарного стягнення є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни.
Водночас, суд першої інстанції зауважив, що дослідивши матеріали справи та докази, надані відповідачем, які лягли в основу дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади, убачається, що дійсно 21 квітня 2024 року між позивачем та гостем ресторану був емоційний конфлікт, що підтверджується поясненнями персоналу ресторану. Проте, суд звернув увагу, що в основу покарання позивача покладено саме його поведінка під час такого конфлікту, а не наявність самого конфлікту. При цьому, сторонами не заперечується той факт, що конфлікт був у позаробочий час, позивач не перебував в стані алкогольного сп'яніння, суперечка не переросла в бійку. Також суд зауважив, що з відео не убачається, що позивач користувався своїм службовим становищем, пред'являв своє посвідчення гостям чи персоналу ресторану, що може свідчити про вчинення ним дисциплінарного порушення, за яке його може бути звільнено.
Крім того, суд першої інстанції наголосив, що покази працівників ресторану є суперечливими між собою та суттєво були змінені під час їх повторного опитування, а тому суд не може їх прийняти як належні і достовірні докази, оскільки вони фактично були змінені протягом часу та містять протилежні обставини події.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивача про визнання протиправними та скасування наказів Департаменту від 14 травня 2024 року № 193 та № 319 о/с, оскільки позивача звільнено незаконно, належним способом захисту його прав буде поновлення на службі в поліції на посаді старшого оперуповноваженого 1-го відділу (боротьби з організованими групами з ознаками корупції) 9-го управління (протидії корупційним організованим групам та організаціям) Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України з 15 травня 2024 року.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року апеляційну скаргу Департаменту задоволено. Рішення Київського окружного адміністративного суду 21 жовтня 2024 року скасовано. Ухвалено нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - відмовлено.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що не вбачає суттєвої різниці та будь-якої протилежності в показаннях свідків (працівників ресторану). Суд зауважив, що дійсно вони не дублюють попередні показання дослівно, однак, вони і не можуть бути повністю ідентичними, враховуючи місяць різниці в їх наданні. Разом з тим, за своїм змістом ці покази повністю відповідають одне одному, покази 11 травня 2024 року доповнюють і розширюють надані раніше покази свідків, при цьому, повністю відповідають за своїм змістом і логікою попереднім.
Шостий апеляційний адміністративний суд наголосив, що з наявних матеріалів справи та доказів, наданих відповідачем, які стали підставою дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, убачається, що 21 квітня 2024 року під час конфлікту у ресторані ОСОБА_1 поводив себе зухвало, грубо по відношенню як до особи, з якою виник конфлікт, так і до працівників закладу. Показаннями свідків в сукупності підтверджується характер конфлікту і зухвала поведінка позивача, оскільки зміст показань чотирьох свідків є ідентичним одне одному, що також вказує на їх достовірність. У контексті встановлених обставин відповідач виконав обов'язок доказування щодо фактичних обставин справи, в свою чергу, позивачем вказані обставини ніяк не спростовано, крім власних показань, які не можуть бути враховані, позаяк відрізняються від показань чотирьох інших осіб, які є схожими за змістом, суттєвих суперечностей показання свідків не містять.
Суд апеляційної інстанції зауважив, що встановлена груба, нетактовна поведінка, висловлювання нецензурною лексикою, некоректне та нетактовне ставлення до інших осіб є несумісним з вимогами, що пред'являються до професійно-етичних якостей поліцейських під час проходження служби в поліції, при цьому, як в робочий, так і позаробочий час, що підтверджується наведеними вище нормативними приписами. Працівник поліції має чітко усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, та повинен стверджувати і відстоювати честь і гідність звання поліцейського, несучи особисту відповідальність перед державою і суспільством. Має вживати заходів на підвищення авторитету та позитивного іміджу органів поліції. В особистій поведінці у службових та позаслужбових стосунках з людьми не допускати проявів жорстокого або принизливого ставлення до людей, бути зразком чесності, тактовності та внутрішньої дисциплінованості, оскільки проходження служби в поліції несумісне з неправомірною поведінкою, ігноруванням вимог законів України, Правил етичної поведінки, Дисциплінарного статуту.
Суд уважає, що поліцейський повинен уникати вчинення дій, що підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісними із подальшим проходженням служби. Порушення позивачем моральних та етичних приписів може сприйматися, як спроба підриву довіри до Національної поліції, і відповідальність за це несе держава, а це безумовно негативно впливає на рівень авторитету та довіри до органів Національної поліції з боку суспільства.
На переконання суду апеляційної інстанції, дії ОСОБА_1 під час події, що стала підставою проведення службового розслідування та в подальшому виданням оскаржуваних наказів, не відповідають гідності і честі поліцейського та свідчать про вчинення ним дисциплінарного проступку, а саме: прояв неповаги до прав і свобод людини (порушення пункту 3 частин першої статті 18 Закону № 580-VІІІ, пункту 3 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту, статті 64 Закону № 580-VІІІ); недотримання Присяги поліцейського (порушення статті 64 Закону № 580-VІІІ, пункту 1 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту); вчинення дій, що підривають авторитет Національної поліції України (порушення пункту 6 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту); висловлювання та дії, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини (порушення пункту 7 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту); використання ненормативної лексики при зверненні до особи (порушення пункту 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейського). При цьому, суд уважає, що такий вид дисциплінарного стягнення є співмірним по відношенню до вчиненого проступку.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
17 лютого 2025 року адвокатка Письменна Наталя Володимирівна, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10 березня 2025 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
V. Касаційне оскарження
У касаційній скарзі представник позивача просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
На обґрунтування позиції, скаржник посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 21 січня 2021 року у справі № 826/4681/18, від 28 жовтня 2021 року у справі № 520/1578/20, від 09 лютого 2022 року у справі № 160/12290/20, від 03 жовтня 2019 року у справі № 826/15560/15, від 21 березня 2023 року у справі № 640/17821/21, від 01 травня 2023 року у справі № 540/913/21, від 22 квітня 2020 року у справі № 360/2169/19 щодо застосування пунктів 1, 4, 7 розділу V Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року № 893, частин першої-третьої статті 13, пункту 2 статті 14, частин першої, третьої та восьмої статті 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, статті 2, частин першої, другої статті 77 КАС України.
Адвокатка Письменна Н. В. уважає, що дисциплінарне стягнення може бути накладене виключно у разі доведення вчинення дисциплінарного проступку та має бути співмірним його наслідкам. Натомість, вид дисциплінарного стягнення, який був застосований до позивача (звільнення зі служби в поліції), взагалі не відповідає встановленим порушенням. Уважає, що під час проведення службового розслідування не враховано обставини, які пом'якшують відповідальність (відсутність дисциплінарних стягнень, бездоганна поведінка та відсутність заподіяної шкоди). Також представник позивача наголошує, що відповідачем було порушено процедуру проведення службового розслідування, оскільки наказ про його призначення видано 13 травня 2024 року, а наказ про застосування дисциплінарного стягнення вже 14 травня 2024 року, що свідчить про формальне відношення Департаменту до цього розслідування. Уважає, що Департаментом порушено право на працю позивача, гарантоване статтею 43 Конституції України.
На переконання скаржника, постанова суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, суперечить правовій позиції Верховного Суду щодо дисциплінарних стягнень та не містить належної оцінки доказів, зокрема суперечливих показів свідків.
Департамент подав відзив на касаційну скаргу, у якому просить відмовити у її задоволенні, постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін. Зазначає, що дисциплінарною комісією вчинено всі передбачені вимогами дисциплінарного статуту дії для своєчасного, повного і об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, що підтверджується висновком № 2412-2024. Отже, на думку відповідача, твердження позивача про формальний підхід Департаменту до встановлення дійсних обставин події спростовується належними та допустимими доказами (показання свідків, відеоматеріалу з камери приміщення, доповідною запискою).
Департамент наголошує, що висновком службового розслідування, наказом про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності чітко встановлено, у чому саме полягає порушення службової дисципліни та які норми законодавства порушено позивачем, відтак застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції є обґрунтованим, з огляду на встановлений характер подій, які виникли в ресторані, їх шкоду авторитету поліції.
При цьому, відповідач стверджує, що показаннями свідків (працівників ресторану) в сукупності підтверджується характер конфлікту і зухвала поведінка ОСОБА_1 , оскільки зміст показань чотирьох свідків є ідентичними одне одному, що також указує на їх достовірність.
VІ. Релевантні джерела права й акти їх застосування.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських та порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію»(далі - Закон № 580-VIII).
Пунктами 1, 2, 3 частини першої статті 18 Закону № 580-VIII визначено, що поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва, а також поважати і не порушувати прав і свобод людини.
Відповідно до статті 64 Закону № 580-VIII особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: «Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки».
Відповідно до частин першої, другої статті 19 Закону № 580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут), що затверджується законом.
Дисциплінарний статут Національної поліції України затверджений Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» (далі - Дисциплінарний статут) визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.
Згідно з частиною першою статті 1 Дисциплінарного статуту ,службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Пунктами 1, 2, 6, 7 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту встановлено, що дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону № 580-VIII, зобов'язує поліцейського бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини.
Частиною 2 цієї статті Дисциплінарного статуту встановлено, що службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Відповідно до частини першої статті 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Статтею 12 Дисциплінарного статуту встановлено, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Частиною першою статті 13 Дисциплінарного статуту встановлено, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Частиною 3 вказаної статті визначено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Відповідно до частин другої - четвертої статті 14 Дисциплінарного статуту з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування, яке призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Згідно з частинами сьомою, восьмою статті 19 Дисциплінарного статуту у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Приписи частин першої, другої статті 22 Дисциплінарного статуту визначають, що дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його застосування, не враховуючи часу перебування поліцейського у відпустці, відрядженні або на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності). Після закінчення зазначеного строку дисциплінарне стягнення не виконується.
Наказ про застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення виконується шляхом його оголошення в органі (підрозділі) поліції та особистого ознайомлення поліцейського з ним. У разі відмови особи від ознайомлення з наказом про це складається акт.
Правила етичної поведінки поліцейського, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року № 1179.
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ вказаних Правил під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції та Присяги поліцейського.
Процедура проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування визначена Порядком проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року № 893 (далі - Порядок № 893).
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку № 893 службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
За приписами пункту 4 розділу V Порядку № 893 службове розслідування має встановити:
- наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування;
- наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій;
- ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок;
- обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього;
- відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень;
- вид і розмір заподіяної шкоди;
- причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.
Відповідно до пункту 13 розділу V Порядку № 893 поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інші особи можуть надавати усні чи письмові пояснення з приводу відомих їм відомостей про діяння, що стало підставою для призначення службового розслідування.
Згідно з пунктом 7 розділу ІV Порядку № 893 відмова поліцейського або іншої посадової особи поліції надавати пояснення про обставини, які є предметом службового розслідування, крім відмови давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначено законодавством України, а також надання завідомо неправдивих пояснень є перешкоджанням проведенню службового розслідування.
Пунктами 2-5 розділу VІ Порядку № 893 установлено, що підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.
У вступній частині висновку службового розслідування викладаються такі відомості:
- дата і місце складання висновку службового розслідування, прізвище та ініціали, посада і місце служби (роботи) голови (заступника голови) та членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування;
- підстава для проведення службового розслідування;
- форма розгляду справи дисциплінарною комісією (відкрите засідання чи письмове провадження).
В описовій частині висновку службового розслідування викладаються відомості, встановлені під час проведення службового розслідування:
- обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, час, місце, спосіб, мотив учинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв'язку з цим;
- посада, звання, прізвище, ім'я, по батькові, персональні дані (дата і місце народження, освіта, період служби в поліції і на займаній посаді - із дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних»), відомості, що характеризують поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень;
- пояснення поліцейського щодо обставин справи, а в разі відмови від надання такого пояснення - інформація про засвідчення цього факту відповідним актом про відмову надати пояснення чи поштове повідомлення про вручення або про відмову від отримання виклику для надання пояснень чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення;
- пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи;
- пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи;
- документи та матеріали, що підтверджують та (або) спростовують факт учинення дисциплінарного проступку;
- обставини, що обтяжують або пом'якшують відповідальність поліцейського, визначені статтею 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України;
- причини та умови, що призвели до вчинення виявленого дисциплінарного проступку, обставини, що знімають із поліцейського звинувачення.
У резолютивній частині висновку службового розслідування дисциплінарною комісією зазначаються:
- висновок щодо наявності або відсутності в діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону, іншого нормативно-правового чи організаційно-розпорядчого акта, наказу керівника, який було порушено.
У разі неможливості встановлення за результатами службового розслідування факту наявності/відсутності в діях (бездіяльності) поліцейського складу дисциплінарного проступку внаслідок неможливості отримання доступу до необхідних документів такі обставини розцінюються на користь поліцейського, стосовно якого призначено службове розслідування;
- вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського в разі наявності в його діянні ознак дисциплінарного проступку;
- відомості про списання чи відновлення використаних, пошкоджених або втрачених матеріальних цінностей, зброї, боєприпасів, службових документів, а також про надсилання матеріалів службового розслідування до відповідних органів для прийняття рішення згідно із законодавством;
- запропоновані заходи, спрямовані на усунення виявлених під час службового розслідування недоліків, причин та умов виникнення обставин, які стали підставою для призначення службового розслідування.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
VІІ. Висновки Верховного Суду
У силу положень частини першої статті 341 КАС України перегляд судового рішення здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірка правильності застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи.
Спір у цій справі виник у зв'язку з незгодою ОСОБА_1 із застосуванням до нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, який реалізувався наказом Департаменту від 14 травня 2024 року № 319о/с, та в основу якого покладено висновок службового розслідування подій, які виникли 21 квітня 2024 року у приміщенні ресторану «Lucky» на вулиці Мечникова, 9 у місті Києві за участю підполковника поліції ОСОБА_1 .
Касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме: неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 21 січня 2021 року у справі № 826/4681/18, від 28 жовтня 2021 року у справі № 520/1578/20, від 09 лютого 2022 року у справі № 160/12290/20, від 03 жовтня 2019 року у справі № 826/15560/15, від 21 березня 2023 року у справі № 640/17821/21, від 01 травня 2023 року у справі № 540/913/21 та від 22 квітня 2020 року у справі № 360/2169/19.
За позицією скаржника, суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування положень пунктів 1, 4, 7 розділу V Порядку № 893, частин першої-третьої статті 13, пункту 2 статті 14, частин першої, третьої та восьмої статті 19 Дисциплінарного статуту, а також статті 2 та частин першої, другої статті 77 КАС України, оскільки суд не дослідив усіх обставин справи, які є визначальними для застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення (у контексті того, що звільнення є крайнім заходом, який може застосовуватися лише з урахуванням всіх обставин), ґрунтувався на суперечливих показах свідків, не перевіривши їх належним чином (судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях), не обґрунтував, чому саме звільнення є пропорційним заходом у цій ситуації (у контексті того, що дискреційні повноваження органу влади не можуть бути довільними, а їх реалізація має відповідати принципу верховенства права).
Оцінюючи обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
Щодо посилання скаржника на правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 21 березня 2023 року у справі № 640/17821/21, від 01 травня 2023 року у справі № 540/913/21 та від 22 квітня 2020 року у справі № 360/2169/19, колегія суддів уважає їх недоцільними, оскільки правовідносини у цих справах не є подібними до правовідносин у справі № 320/22798/24.
Так, предметом спору у справах № 640/17821/21 та № 540/913/21 були постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, про накладення штрафу на суб'єктів господарювання (юридичних осіб) за порушення вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії та Ліцензійних умов з розподілу електричної енергії та здійснення заходів державного регулювання. У справі № 360/2169/19 спір виник у зв'язку з прийняттям міською радою рішення про дострокове припинення повноважень міського голови. Натомість, у справі № 320/22798/24 спір виник у зв'язку з накладенням на посадову особу (поліцейського) дисциплінарного стягнення та його звільнення за вчинення дисциплінарного проступку.
Водночас, колегія суддів уважає за можливе врахувати посилання скаржника на правові висновки, викладені Верховним Судом у справах № 826/4681/18, № 520/1578/20 та № 160/12290/20, оскільки дійсно у цих постановах Суд, серед іншого, зазначав, що обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб'єкта його накладення, який, приймаючи рішення про обрання конкретного виду дисциплінарного стягнення, повинен урахувати, зокрема, тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, попередню поведінку особи, її ставлення до виконання посадових обов'язків тощо.
Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Стосовно правової оцінки правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, Верховний Суд зауважив, що вона повинна фокусуватися насамперед на такому:
- чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України;
- чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного порушення;
- чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення;
- чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим діянням.
Тобто, колегія суддів звертає увагу, що правова оцінка судами правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинна полягати насамперед в тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією України та законами України, чи дійсно у діях особи є ознаки дисциплінарного проступку та установлені законом підстави для застосування до неї дисциплінарного стягнення.
Що стосується висновків про порушення позивачем Правил етики поліцейського та Присяги поліцейського, а також вчинення дій, які підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісним з подальшим проходженням служби, колегія суддів зазначає таке.
З матеріалів службового розслідування вбачається, що основою для висновку дисциплінарної комісії, а в подальшому - наказів про застосування дисциплінарного стягнення та звільнення, слугували події, які відбулися 21 квітня 2024 року у приміщенні ресторану «Lucky» за участю позивача, працівників ресторану та ОСОБА_3 , які, у свою чергу, набули широкого розголосу в мережі Інтернет.
При цьому, такі висновки відповідача (які підтримані судом апеляційної інстанції) базувалися на підставі показань свідків: адміністратора ресторану ОСОБА_6 , офіціантки ОСОБА_7 , метродотеля ОСОБА_8 , самого ОСОБА_1 та особи, з якою в останнього виник конфлікт - ОСОБА_3 , а також відео з камери спостереження ресторану, що підтверджується Актом перегляду відеозаписів DVD диску із камер відеоспостереження, розміщених в залі ресторану «Lucky», розташованого на вулиці Мечникова, 9 у місті Києві від 13 травня 2024 року.
Поряд з цим, досліджуючи вказані докази та надаючи їм оцінку, суд апеляційної інстанції зауважив, що не вбачає суттєвої різниці та будь-якої протилежності в показаннях свідків. Зазначив, вони не дублюють попередні показання дослівно, однак вони і не можуть бути повністю ідентичними, враховуючи місяць різниці в їх наданні. Разом з тим, за своїм змістом ці покази повністю відповідають одне одному, покази 11 травня 2024 року доповнюють і розширюють надані раніше покази (21 квітня 2024 року), при цьому, повністю відповідають за своїм змістом і логікою попереднім.
Шостий апеляційний адміністративний суд констатував, що дійсно 21 квітня 2024 року між позивачем та гостем ресторану був конфлікт, під час якого ОСОБА_1 поводив себе зухвало, грубо як по відношенню до особи, з якою виник конфлікт, так і до працівників закладу. Показаннями свідків в сукупності підтверджується характер конфлікту і зухвала поведінка позивача. При цьому, суд апеляційної інстанції зауважив, що у контексті встановлених обставин відповідач виконав обов'язок доказування щодо фактичних обставин справи, в свою чергу, позивачем вказані обставини ніяк не спростовано, крім власних показань, які не можуть бути враховані, позаяк відрізняються від показань чотирьох інших осіб, які є схожими за змістом, суттєвих суперечностей показання свідків не містять.
Апеляційний суд наголосив, що встановлена груба, нетактовна поведінка, висловлювання нецензурною лексикою, некоректне та нетактовне ставлення до інших осіб є несумісним з вимогами, що пред'являються до професійно-етичних якостей поліцейських під час проходження служби в поліції, при цьому, як в робочий, так і позаробочий час, що підтверджується відповідними нормативними приписами. Працівник поліції має чітко усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, та повинен стверджувати і відстоювати честь і гідність звання поліцейського, несучи особисту відповідальність перед державою і суспільством. Має вживати заходів на підвищення авторитету та позитивного іміджу органів поліції. В особистій поведінці у службових та позаслужбових стосунках з людьми не допускати проявів жорстокого або принизливого ставлення до людей, бути зразком чесності, тактовності та внутрішньої дисциплінованості, оскільки проходження служби в поліції несумісне з неправомірною поведінкою, ігноруванням вимог законів України, Правил етичної поведінки, Дисциплінарного статуту.
Водночас, обставин, які вказували б на порушення порядку чи процедури проведення службового розслідування, судами першої та апеляційної інстанцій не встановлені.
З цього приводу колегія суддів уважає за доцільне зазначити таке.
Так, Верховний Суд звертає увагу, що службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку та правил, що такими нормативними актами передбачені.
Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожного працівника поліції, зокрема дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.
З тексту Присяги поліцейського, неухильне дотримання якої визначено законом, вбачається, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.
Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Присяга поліцейського передбачає зобов'язання виконувати обов'язки сумлінно.
Тобто, порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов'язків поліцейським. Про несумлінність дій (бездіяльності) поліцейського свідчить невиконання обов'язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.
Невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності.
Аналогічний правовий висновок зазначений у постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року у справі № 340/1502/19.
В основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушенням Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Як вже було зазначено вище, застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.
Дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (національної поліції) за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет таких органів і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.
Вчинки, що дискредитують працівників органів внутрішніх справ та власне органи внутрішніх справ, пов'язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред'являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.
Варто зазначити, що зі змісту Присяги поліцейського, яку він складає при вступі на службу в поліції висновується, що поведінка поліцейського має відповідати очікуванню громадськості й забезпечувати довіру суспільства та громадян до поліції, не тільки під час виконання службових обов'язків, а й у повсякденному житті. Працівник поліції має чітко усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, та повинен стверджувати і відстоювати честь і гідність звання поліцейського, несучи особисту відповідальність перед державою і суспільством. Має вживати заходів на підвищення авторитету та позитивного іміджу органів поліції.
Тобто поліцейський повинен уникати вчинення дій, що підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.
При цьому, Верховний Суд звертає увагу, що поведінка працівника Національної поліції України завжди й за будь-яких обставин має бути бездоганною, відповідати високим стандартам професіоналізму й морально-етичним принципам стража правопорядку.
Така правова позиція висловлена Верховним судом у постанові від 31 травня 2023 року у справі № 600/1542/22-а.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що факт непритягнення до адміністративної чи кримінальної відповідальності ніяким чином не ототожнюється з відсутністю в діях поліцейського порушення службової дисципліни. Адміністративна, кримінальна та дисциплінарна відповідальність є різними і самостійними видами відповідальності особи.
У свою чергу, участь позивача в конфлікті (а саме його ініціатива та створення цієї ситуації), була зафіксована та опублікована в мережі Інтернет (на сторінці Фейсбук), набула широкого розголосу.
Отже, в даному випадку колегія суддів уважає, що слід розглядати такий спір та надавати оцінку правомірності/протиправності дій поліцейського у більш широкому тлумаченні «вчинення діяння, несумісне з його посадою», оскільки, за висновком відповідача, позивачем було скоєно проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Стосовно застосування принципу співмірності, колегія суддів зауважує, що вчинення навіть одного проступку дискредитує не лише особу поліцейського, а й поліцію в цілому, як орган, що служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Аналогічний правовий висновок зазначений у постанові Верховного Суду від 03 травня 2019 року у справі № 810/2073/16.
Аналіз наведених та встановлених судами обставин справи дає підстави вважати, що зазначена подія стала наслідком низьких ділових та моральних якостей, недотриманні позивачем вимог вказаних норм Правил етичної поведінки поліцейських, Дисциплінарного статуту, а також ігнорування Закону № 580-VIII, зокрема Присяги поліцейського. Такий вчинок компрометує позивача, як поліцейського і дискредитує поліцію в цілому.
З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що події, які відбулися в ресторані за участю позивача, його ключова роль у створенні конфліктної ситуації та поведінка ОСОБА_1 по відношенню до інших громадян, розцінюються як недотримання позивачем принципів діяльності поліції та вчинення дій не сумісних з вимогами, що пред'являються до професійно-етичних якостей поліцейського, що призвело до приниження авторитету органу Національної поліції.
Поряд з цим, Верховний Суд зауважує, що визначення виду дисциплінарного стягнення є дискреційними повноваженнями відповідача. При цьому, суд вправі лише перевірити аргументованість, вмотивованість застосованого виду дисциплінарного стягнення, в аспекті вимог статті 19 Дисциплінарного статуту.
Однак, з огляду на сталу правову позицію Верховного Суду щодо застосування дисциплінарної відповідальності за скоєння дисциплінарного проступку, який підриває авторитет поліції та її працівників в очах громадськості, та враховуючи, що подія, яка відбулася 21 квітня 2024 року у ресторані «Lucky» становить значний суспільний інтерес, Верховний Суд вважає правильними висновки суду апеляційної інстанції про правомірність та обґрунтованість спірних наказів та, відповідно, відсутність підстав для їх скасування та задоволення позовних вимог.
Інші доводи та аргументи позивача зводяться до переоцінки доказів, не спростовують висновків суду апеляційної інстанцій і свідчать про незгоду заявника із правовою оцінкою судом обставин справи, встановлених у процесі її розгляду. Водночас, за приписами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до частин першої-третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу адвокатки Письменної Наталі Володимирівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року залишити без змін.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська
Судді І. В. Желєзний
Ж. М. Мельник-Томенко