11 листопада 2025 року
м. Київ
справа №420/7044/25
касаційне провадження № К/990/39216/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2025 року у справі № 420/7044/25 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2025 року у справі № 420/7044/25.
Ухвалою від 29 вересня 2025 року Верховний Суд касаційну скаргу Одеської митниці залишив без руху, надав строк для усунення недоліків, шляхом подання уточненої касаційної скарги, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судових рішень має бути викладено з урахуванням роз'яснень, наданих судом.
На виконання вимог цієї ухвали суду від Одеської митниці уточнена касаційна скарга.
Проаналізувавши зміст уточненої касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не усуває виявлених недоліків, а її зміст є фактично ідентичним її попередній редакції. Зміст касаційної скарги змін практично не зазнав. В уточненій касаційній скарзі, лише процитовано підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Посилаючись у касаційній скарзі на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідач стверджує про відсутність правового висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах. Однак, подальше обґрунтування касаційної скарги не дає можливості встановити взаємозв'язок наведених доводів до зазначеної підстави.
Саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Натомість, обґрунтовуючи пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідачем викладено обставини справи, процитовано норми податкового законодавства, що в свою чергу не може слугувати обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі зазначеного пункту касаційного оскарження.
Також, необхідно зауважити, що правові висновки Верховний Суд формулює лише щодо конкретно визначених правовідносин, а не висновок, який на думку скаржника буде підставою для відкриття касаційного провадження.
Наведені скаржником доводи стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, а тому посилання скаржника в цій частині не узгоджуються з наведеною скаржником підставою касаційного оскарження судових рішень - пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Виходячи з визначених процесуальним законом меж, предметом касаційного перегляду можуть бути виключно питання права, а не факту.
За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Суд звертає увагу скаржника на те, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами попередніх інстанцій, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права; як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Зі змісту пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України слідує, що вказана підстава спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню адміністративними судами під час вирішення спору.
Лише посилання на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Разом з тим, оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування судами норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.
Таким чином, є підстави вважати, що у встановлений судом строк недоліки касаційної скарги заявник не усунув, вимоги ухвали про залишення скарги без руху не виконав.
Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до пункту першого частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо відповідач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Враховуючи викладене, відповідачем не виконано вимоги ухвали Верховного Суду від 29 вересня 2025 року, у зв'язку з чим касаційна скарга підлягає поверненню.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 169, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Касаційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2025 року у справі № 420/7044/25 повернути заявнику.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, скаржнику - копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Роз'яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Судді І. А. Гончарова
І. Я. Олендер
Р. Ф. Ханова