12 листопада 2025 року
м. Київ
справа №160/21313/23
адміністративне провадження № К/990/42488/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А.,
суддів: Гімона М.М., Юрченко В.П.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.04.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05.08.2025 у справі №160/21313/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЛАДА ТРЕЙДІНГ» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.04.2024, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05.08.2025, задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЛАДА ТРЕЙДІНГ» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області та визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 19.07.2023 №00189490706 (зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 329637,00 грн штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 82409,25 грн), №00189540706 (податок на додану вартість на суму 2342,00 грн та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 585,50 грн), №00189530706 (від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду у розмірі 158,00 грн), №00189550706 (штраф у сумі 3400,00 грн). Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЛАДА ТРЕЙДІНГ» судовий збір у розмірі 14232,70 грн, а заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЛАДА ТРЕЙДІНГ» про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково та стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЛАДА ТРЕЙДІНГ» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 11500,00 грн, в іншій частині заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу відмовлено. Справа розглядалася в порядку загального позовного провадження.
До Верховного Суду 17.10.2025 надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.04.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05.08.2025 у справі №160/21313/23.
Ухвалою Верховного Суду від 17.10.2025 касаційну скаргу залишено без руху, встановлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання обґрунтованого клопотання про поновлення пропущеного строку касаційного оскарження, належного викладення підстав касаційного оскарження, сплати судового збору та надання оригіналу платіжного документа.
На виконання вимог зазначеної ухвали контролюючим органом надіслано клопотання про поновлення строку касаційного оскарження, уточнено підстави касаційного оскарження.
Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку касаційного оскарження, уточнено підстави касаційного оскарження, надано платіжну інструкцію від 20.10.2025 №3156, відповідно до якої сплачено 22772,32 грн судового збору за подання касаційної скарги.
В обґрунтування зазначеного клопотання податковим органом вказано, що повторна касаційна скарга подана в межах процесуального строку, оскільки з дня складання повного тексту судового рішення не пройшов рік. Відповідно статті 121 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений. Скаржником зауважено про введення воєнного стану в Україні, вчинено посилання на практику Верховного Суду щодо поновлення процесуальних строків.
Розглянувши вказане клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження Верховний Суд зауважує, що воно є необґрунтованим, виходячи з наступного.
Відповідно до положень частини 1 статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Частиною 2 статті 329 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Відповідно до частини 3 статті 329 КАС України строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною 5 статті 333 цього Кодексу.
Касаційну скаргу подано вдруге 17.10.2025, попередню касаційну скаргу повернуто ухвалою Верховного Суду від 16.09.2025.
Верховний Суд зазначає, що право на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення не є абсолютним. Вчасна первинна подача касаційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки у такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності. Повернення касаційної скарги не зупиняє та не перериває строк на касаційне оскарження і не дає права скаржнику у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на оскарження судового рішення повторно.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною 1 статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Колегія суддів, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, вважає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини 8 статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.
Водночас приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України, в тому числі щодо належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, є процесуальним обов'язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями, і для його виконання процесуальний закон встановлює достатній строк - тридцять днів з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення (з дня отримання копії судового рішення).
Разом з цим, Верховний Суд зауважує, що підставою для повернення попередньої касаційної скарги стало недотримання скаржником вимог статей 328, 330 КАС України щодо належного викладення підстав касаційного оскарження та надання доказів сплати судового збору, тобто, саме проявлений контролюючим органом підхід до оформлення касаційної скарги став причиною для її повернення.
На виконання вимог ухвали від 17.10.2025 про залишення касаційної скарги без руху податковим органом вказано про неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 06.05.2020 по справі №640/4687/19, від 12.03.2019 у справі №826/14489/16, від 19.04.2019 у справі №803/236/15-а, від 21.10.2019 у справі №0540/7843/18-а, від 09.10.2020 у справі №826/11085/18, від 18.11.2021 у справі №815/1057/15, від 29.06.2023 у справі №440/1563/22, від 03.08.2020 у справі №826/7917/17, від 26.06.2018 у справі №816/1422/17, від 16.04.2020 у справі №826/7760/15, що мало б відповідати пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України, однак зазначено підставою касаційного оскарження пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, що є некоректним.
Верховний Суд зауважує, що, як встановлено зі змісту оскаржуваних рішень, судами попередніх інстанцій відхилено посилання скаржника на таку судову практику, оскільки правовідносини у постановах Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №826/14489/16, від 19.04.2019 у справі №803/236/15-а, від 21.10.2019 у справі №0540/7843/18-а, від 09.10.2020 у справі №826/11085/18, від 18.11.2021 у справі №815/1057/15 стосуються періодів, до змін підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, які почали діяти з 01.01.2021, а постанова Верховного Суду від 29.06.2023 у справі №440/1563/22 не містить висновків щодо застосування абзацу шостого підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, що саме і стало підставою для не прийняття доводів відповідача стосовно оцінки економічної доцільності проведених фінансово-господарських операцій та формування цінової політики, як таких що зроблені з порушенням законодавства.
Скаржником не доведено подібність правовідносин у справах, не обґрунтовано, в чому висновки судів попередніх інстанцій суперечать правовим висновкам Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, цитування норм Податкового кодексу України та КАС України, посилань на практику Верховного Суду без доведення подібності правовідносин у справах, висловлення незгоди з наданою судами попередніх інстанцій правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, переоцінки доказів, що не є належним викладенням підстав касаційного оскарження.
В частині оскарження судових рішень щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу скаржником не вказано підставу касаційного оскарження відповідно до частини 4 статті 328 КАС України, вчинено покликання на практику Верховного Суду без доведення подібності правовідносин у справах, не обґрунтовано, в чому полягає неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права судами попередніх інстанцій.
Скаржником не враховано роз'яснення Верховного Суду щодо того, як мають бути викладені підстави касаційного оскарження, наведені в ухвалах по даній справі. Касаційна скарга є подібною до попередньої та не усуває встановлених недоліків.
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку, а отже не усунуто недоліки касаційної скарги.
Слід зауважити, що приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, є процесуальним обов'язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження, а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частини 1, 3 статті 341 КАС України).
Недотримання особою вимог процесуальних норм щодо форми та змісту касаційної скарги за загальним правилом не є підставою для поновлення строку на касаційне оскарження. Це правило ще в більшій мірі стосується суб'єкта владних повноважень, щодо якого презюмується, що в його розпорядженні є достатньо засобів, зокрема організаційного характеру, для виконання покладених завдань.
Невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання касаційної скарги.
Питання поновлення строку на оскарження судових рішень у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Однак, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення строку на оскарження судових рішень у всіх абсолютно випадках, тим більш, якщо скаргу подає суб'єкт владних повноважень і не наводить належного обґрунтування причин, які унеможливили подання скарги у більш стислий строк.
Скаржником не обґрунтовано належними доводами причинно-наслідковий зв'язок між введенням воєнного стану та зволіканням з повторним поданням касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в касаційному порядку у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
З урахуванням вищевикладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржником не наведено поважних підстав для поновлення пропущеного строку касаційного оскарження.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 329, 330, 332, 333, 355, 359 КАС України,
Визнати неповажними причини пропуску строку касаційного оскарження та відмовити у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про поновлення строку касаційного оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.04.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05.08.2025 у справі №160/21313/23.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.04.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05.08.2025 у справі №160/21313/23.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіІ.А. Васильєва М.М. Гімон В.П. Юрченко