11 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 320/44054/24
адміністративне провадження № К/990/43993/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шишова О. О.,
суддів: Гімона М. М., Яковенка М. М.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2025 року у справі № 320/44054/24 за позовом Фермерського господарства «Яблунів» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
установив:
Фермерське господарство «Яблунів» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, у якому просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у м. Києві від 28 серпня 2024 року № 231318 про відповідність позивача критеріям ризиковості платника податку;
- зобов'язати Головне управління ДПС у м. Києві виключити позивача з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року позов задоволено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Головне управління ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу, яку ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2025 року залишено без руху у зв'язку з порушенням вимог, установлених статтею 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у частині сплати судового збору.
На виконання вимог ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2025 року від Головного управління ДПС у м. Києві 30 липня 2025 року надійшло клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2025 року у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги - відмовлено; апеляційну скаргу повернуто скаржнику.
04 вересня 2025 року Головне управління ДПС у м. Києві повторно подало апеляційну скаргу.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2025 року залишено без задоволення клопотання Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про поновлення строку на апеляційне оскарження, подане разом із апеляційною скаргою; апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишено без руху з підстав її невідповідності вимогам статей 295 та 296 КАС України.
На виконання вимог ухвали суду скаржник подав клопотання про продовження строку для усунення недоліків у зв'язку з необхідністю додаткового часу для сплати судового збору, однак не подав заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав для такого поновлення або з наданням відповідних доказів.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2025 року відмовлено в задоволенні клопотання Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги; у відкритті апеляційного провадження відмовлено на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд зазначив, що скаржник не подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням підстав для його поновлення.
Не погодившись з ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2025 року, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, заявник посилається на те, що апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права, унаслідок чого дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі.
Перевіряючи доводи касаційної скарги, колегія суддів виходить з такого.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Колегія суддів Верховного Суду погоджується з вищенаведеним висновком апеляційного суду, враховуючи наступне.
Статтею 295 КАС України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а пунктом першим частини п'ятої статті 296 цього Кодексу закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.
За правилами частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт четвертий частини першої статті 299 КАС України).
Крім того, згідно з частиною другою статті 299 КАС України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб'єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб'єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов'язки.
Статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.
Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 КАС України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 КАС України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.
Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Установлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд апеляційної інстанції надав податковому органу достатній строк для усунення її недоліків, зокрема щодо зазначення підстав для поновлення строку апеляційного оскарження. Однак у встановлений строк скаржником відповідні недоліки усунуто не було.
Відтак правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження є очевидною; обґрунтованих сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення не виникає.
Верховний Суд не встановив неправомірного обмеження судом апеляційної інстанції права відповідача на апеляційне оскарження судових рішень. Доводи касаційної скарги також не спростовують наведених висновків щодо правильного застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
З урахуванням змісту оскаржуваного судового рішення та обставин, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про правильність застосування судом норм процесуального права, відсутність сумнівів щодо їх тлумачення, а також наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 248, 333 КАС України, Верховний Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2025 року у справі № 320/44054/24 за позовом Фермерського господарства «Яблунів» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. О. Шишов
Судді М. М. Гімон
М. М. Яковенко