11 листопада 2025 року
м. Київ
справа №380/1192/20
адміністративне провадження №К/990/40621/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Олендера І.Я.,
суддів: Гімона М.М., Васильєвої І.А.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 09.09.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2025 у справі №380/1192/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Топ Буд Дизайн» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Топ Буд Дизайн» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.12.2018 №0020771401, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1000000,00грн.
Справа судами розглядалася неодноразово.
За результатом останнього перегляду, Львівський окружний адміністративний суд ухвалою від 09.09.2024, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2025, провадження з нового розгляду в суді першої інстанції справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Топ Буд Дизайн» до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення закрив.
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДПС у Львівській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України через підсистему «Електронний суд» 06.10.2025 звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 09.09.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2025 у справі №380/1192/20, ухвалити в цій справі нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Топ Буд Дизайн» відмовити в повному обсязі.
У зв'язку з невідповідністю касаційної скарги вимогам статей 329, 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), Верховний Суд ухвалою від 17.10.2025 подану контролюючим органом касаційну скаргу залишив без руху та запропонував скаржнику в десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали надати до суду обґрунтовану заяву (клопотання) про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням поважних причин пропуску строку, якщо такі є, з доданням до неї (нього) доказів на підтвердження вказаних у заяві (клопотанні) обставин.
Залишаючи подану скаржником касаційну скаргу без руху, Верховний Суд установив, що постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2025 була прийнята у відкритому судовому засіданні. Повне судове рішення складено 14.02.2025.
Таким чином, останнім днем для звернення до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою в межах встановленого законом строку був день із датою 06.03.2025, у той час, як касаційну скаргу до Верховного Суду скаржником подано 06.10.2025, що свідчить про пропуск встановленого законом процесуального строку на касаційне оскарження спірних у цій справі судових рішень.
Натомість, питання про поновлення строку на касаційне оскарження спірних у цій справі судових рішень Головним управлінням ДПС у Львівській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України не порушено; жодних доказів, які б засвідчували поважність підстав пропуску строку на касаційне оскарження ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 09.09.2024 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2025 у справі №380/1192/20 скаржником до суду касаційної інстанції також не надано.
А тому, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржнику необхідно надати до суду обґрунтовану заяву (клопотання) про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2025, ухваленої за результатом апеляційного перегляду ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 09.09.2024 у справі №380/1192/20 із зазначенням підстав та долученням належних доказів, що унеможливили своєчасне вчинення процесуальної дії зі звернення до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою у строк визначений законом.
У даному випадку, як вказав суд, належними доказами можуть бути, наприклад: докази своєчасного звернення (або неможливості звернення) до суду апеляційної інстанції про отримання оскаржуваного рішення, оригінал поштового конверта в якому оскаржувану постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2025 у справі №380/1192/20 було направлено рекомендованим листом на адресу скаржника або довідка суду апеляційної інстанції про час направлення/ненаправлення копії оскаржуваного судового рішення на адресу останнього тощо.
У зв'язку з наявністю у Головного управління ДПС у Львівській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України офіційної електронної адреси та електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд», копія ухвали про залишення касаційної скарги без руху від 17.10.2025 була направлена останньому в електронній формі за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Згідно з інформацією, наявною в комп'ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду» електронний документ (ухвала суду від 17.10.2025) доставлено в електронний кабінет Головного управління ДПС в Одеській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України 17.10.2025 о 18:30год.
На виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху, Головним управлінням ДПС у Львівській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України через підсистему «Електронний суд» 27.10.2025 до Верховного Суду подано заяву про усунення недоліків, зміст якої містить обґрунтування необхідності поновлення процесуального строку на касаційне оскарження спірних ухвали та постанови, прийнятих у цій справі.
В обґрунтування поважності підстав пропуску строку скарги, Головне управління ДПС у Львівській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України посилається на наступні обставини: своєчасність подання касаційної скарги у цій справі при первинному зверненні до суду; постановлення Верховним Судом ухвали про повернення раніше поданої відповідачем касаційної скарги з наданням права повторного звернення до суду з касаційною скаргою після її повернення.
Скаржник стверджує, що зазначені ним обставини є безпосереднім чинником необхідності поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, ухвалених у цій справі. На його переконання, така необхідність обумовлена тим, що первинна касаційна скарга була подана у встановлений процесуальний строк, а надалі скаржником здійснювалося виконання вимог ухвали суду щодо надання документ про сплату судового збору з подальшим повторним зверненням до суду касаційної інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом.
Тобто, приведення касаційної скарги у відповідність до положень статті 330 КАС України та дотримання процесуальних строків касаційного оскарження при первинному зверненні до Верховного Суду, як на переконання скаржника, є безумовною підставою для поновлення пропущеного строку повторно поданої касаційної скарги.
Далі за змістом клопотання скаржник, посилаючись на низку рішень Верховного Суду щодо поновлення строків касаційного оскарження, наголошує на належній реалізації ним права на звернення до суду. Він також зазначає на відсутність зловживання процесуальними правами з боку контролюючого органу, що підтверджується врахуванням зауважень, викладених у попередній ухвалі Верховного Суду про повернення касаційної скарги, та оперативним повторним зверненням до суду у найкоротші строки після її повернення.
Цитуючи правові позиції Європейського Суду з прав людини, положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Конституції України, Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та керуючись положеннями КАС України, скаржник вказує про необхідність урахування зазначених ним у клопотанні обставин як поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження.
Разом з тим, оцінивши доводи наведені контролюючим органом у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження спірних у цій справі судових рішень, надісланому на виконання вимог ухвали від 17.10.2025 про залишення касаційної скарги без руху, Верховний Суд уважає їх неповажними з огляду на наступне.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Згідно з частиною першою статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Враховуючи викладене, особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановленому вказаним Кодексом порядку.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).
В свою чергу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (пункт 109 рішення у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» від 07.07.1989).
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
У той же час, Верховний Суд звертає увагу, що з урахуванням приписів статті 44 КАС України скаржник, який діє як суб'єкти владних повноважень, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на касаційне оскарження судового рішення, повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту для чого, як особа, зацікавлена у її поданні, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи й унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання касаційної скарги, та підтвердженні відповідними доказами.
Так, керуючись частиною п'ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 №3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень з'ясовано, що Головне управління ДПС у Львівський області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України вже зверталося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 09.09.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2025 у справі №380/1192/20 раніше.
Вперше подану скаржником касаційну скаргу Верховний Суд ухвалою від 21.03.2025 залишив без руху, надавши скаржнику десятиденний строк для усунення виявлених недоліків. Підставою для залишення касаційної скарги без руху слугувало те, що скаржник до касаційної скарги не додав документ про сплату судового збору. Ухвалою від 20.05.2024 Верховний Суд подану Головним управлінням ДПС у Львівській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України касаційну скаргу повернув з підстав не усунення скаржником недоліків, які слугували підставою для залишення такої касаційної скарги без руху.
Невиконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку касаційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає касаційну та не надає особі права у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження судових рішень.
Обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з державного бюджету та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору не можуть вважатися достатньою підставою для задоволення клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, оскільки особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору. Невжиття суб'єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Згідно з положеннями Закону України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір» органам державної податкової служби не надано пільг щодо сплати судового збору.
Органи податкової служби є державними органами, які утримуються за рахунок Державного бюджету України, та мають право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.
Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.
Статтею 330 КАС України визначено, що однією з вимог касаційної скарги є надання документа про сплату судового збору.
Отже, особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.
Проте, на підтвердження доводів викладених у клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження, відповідачем не надано належних та достатніх доказів, які б свідчили про вчинення скаржником регулярних та послідовних дій з метою сплати судового збору за подання касаційної скарги у цій справі та неухильного виконання контролюючим органом покладених на нього нормами КАС України процесуальних обов'язків щодо оформлення касаційної скарги у відповідності до вимог закону.
Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами статті 330 КАС України, зокрема, в частині надання документа про сплату судового збору, є процесуальним обов'язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями, і для його виконання процесуальний закон встановлює достатній строк - тридцять днів з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення (з дня отримання копії судового рішення).
Факт попереднього звернення відповідача до суду з касаційною скаргою у встановлений законом строк не є безумовною підставою для поновлення строку звернення до суду з повторно поданою касаційною скаргою, оскільки, надання особі, яка бере участь у справі права на повторне звернення до суду з касаційною скаргою, не звільняє таку особу від дотримання встановленого законом строку на подання касаційною скарги та не передбачає можливості у зв'язку з цим свавільно розпоряджатися часом на касаційною оскарження.
Верховний Суд також звертає увагу, що при вирішенні питання про поновлення строку касаційного оскарження, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого статтею 329 КАС України строку касаційного оскарження до дати звернення з касаційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої касаційної скарги/відмови у відкритті касаційного провадження за вперше поданою касаційною скаргою до дати повторного звернення з касаційною скаргою і так далі.
Натомість, у клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження, відповідачем не наведено жодних обґрунтованих доводів та не надано належних і допустимих доказів на підтвердження наявності у останнього об'єктивних перешкод, які унеможливили реалізацію права на звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою у цій справі оформленою у відповідності до положень статті 330 КАС України в найкоротші строки після постановлення Верховним Судом ухвали від 20.05.2025 про повернення вперше поданої касаційної скарги скаржнику з підстав не усунення недоліків, які слугували підставою для залишення 21.03.2025 касаційної скарги без руху (ненадання доказів сплати судового збору).
Головне управління ДПС у Львівській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України, яке діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних обставин, які склались у нього на поточний день шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, зокрема, щодо своєчасного звернення до суду з касаційною скаргою. Неналежна організація трудового процесу з боку відповідальних осіб та виникнення організаційних складнощів у роботі суб'єкта владних повноважень є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
Усталеною є позиція Верховного Суду, що питання оцінки поважності причин пропуску строку через невиконання суб'єктом владних повноважень вимог процесуального закону, та як наслідок, повернення скаржнику касаційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру і не надають такій особі права у будь-який необмежений час після спливу строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження судового рішення.
Покликання скаржника на гарантоване йому національним законодавством право на доступ до правосуддя, у даному випадку Верховний Суд вважає неприйнятним, оскільки право на касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального закону щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
Отже, сукупність встановлених Верховним Судом за результатом розгляду заявленого контролюючим органом клопотання про поновлення пропущеного строку обставин, свідчить виключно про те, що Головне управління ДПС у Львівській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України допустило необґрунтовані зволікання щодо реалізації свого права на касаційне оскарження судових рішень з дотриманням вимог КАС України.
Ураховуючи обставини справи, зазначені скаржником причини пропуску строку на касаційне оскарження не можуть бути визнані судом поважними, оскільки вони не є такими, що не залежали від волевиявлення особи, що оскаржує судові рішення, і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Таким чином, Верховний Суд не вбачає підстав для визнання, викладених скаржником у клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження, причин пропуску такого строку поважними.
У випадку наявності інших підстав та доказів, які б підтверджували неможливість своєчасного вчинення процесуальної дії зі звернення до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою у строк визначений законом, скаржник має право звернутися до Верховного Суду з відповідною обґрунтованою заявою.
За змістом частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, частиною першою якої передбачено залишення позовної заяви без руху із зазначенням її недоліків, способу та строку для їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на наведене, подана Головним управлінням ДПС у Львівській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України касаційна скарга на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 09.09.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2025 у справі №380/1192/20 підлягає залишенню без руху для надання скаржнику часу повідомити Верховний Суд про інші поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження, якщо такі є, з доданням належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження спірних судових рішень у цій справі.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 329-330, 332 КАС України, -
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 09.09.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2025 у справі №380/1192/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Топ Буд Дизайн» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення повторно залишити без руху.
Встановити особі, що подала касаційну скаргу десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для виконання вимог, що стали підставою залишення касаційної скарги без руху.
Роз'яснити, що у разі, якщо скаржником у строк визначений судом не буде подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження будуть визнані судом неповажними, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді І.Я. Олендер
М.М. Гімон
І.А. Васильєва