про залишення касаційної скарги без руху
12 листопада 2025 року
м. Київ
справа №420/38015/24
адміністративне провадження №К/990/43837/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2025 року (колегія у складі: судді-доповідача Яковлєва О.В., Крусяна А.В., Шевчук О.А.)
у справі № 420/38015/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання здійснити вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач, скаржник) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - ГУ ПФ України в Одеській області, відповідач) та Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - ГУ ПФ України в Полтавській області, відповідач), в якому просив:
1) визнати рішення ГУ ПФ України в Полтавській області від 01.04.2024 № 951370824525 про відмову здійснити перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та бездіяльність ГУ ПФ України в Одеській області щодо нездійснення перерахунку довічного утримання судді військового апеляційного у відставці ОСОБА_1 відповідно до довідок Одеського апеляційного суду про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 07.03.2024 № 06-29/12/2024 (за 2021 рік), № 06-29/13/2024 (за 2022 рік), № 06-29/14/2024 (за 2023 рік) у 2021, 2022 та 2023 роках, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб неправомірними та такими, що порушують належне йому на підставі ст. 130 Конституції України та ст.ст. 135, 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» право на такий перерахунок і скасувати таке рішення;
2) зобов'язати ГУ ПФ України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 за 2021 - 2023 роки, а саме:
- з 01.01.2021, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абз. 4 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 2270 грн, та відповідно до вимог ст. 135 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», з урахуванням суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді судді апеляційного суду, із застосуванням регіонального коефіцієнта 1,25, та у відповідному відсотковому розмірі від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням раніше виплачених сум, відповідно до довідки Одеського апеляційного суду про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 07.03.2024 № 06-29/12/2024 за 2021 рік;
- з 01.01.2022, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абз. 4 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 2481 грн, та відповідно до вимог ст. 135 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», з урахуванням суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді судді апеляційного суду, із застосуванням регіонального коефіцієнта 1,25, та у відповідному відсотковому розмірі від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням раніше виплачених сум, відповідно до довідки Одеського апеляційного суду про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошовою утримання судді у відставці від 06.11.2024 № 06-29/13/2024 за 2022 рік;
- з 01.01.2023, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абз. 4 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 2684 грн, та відповідно до вимог ст. 135 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», з урахуванням суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді судді апеляційного суду із застосуванням регіонального коефіцієнта 1,25, та у відповідному відсотковому розмірі від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням раніше виплачених сум, відповідно до довідки Одеського апеляційного суду про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 06.11.2024 № 06-29/14/2024 за 2023 рік.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25.06.2025 позов частково задоволено, а саме:
- визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФ України в Полтавській області від 01.04.2024 № 951370824525 про відмову здійснити перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 ;
- зобов'язано ГУ ПФ України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 за 2021 - 2023 роки, а саме:
- з 01.01.2021, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абз. 4 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 2 270 грн, та відповідно до вимог ст. 135 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», з урахуванням суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді судді апеляційного суду із застосуванням регіонального коефіцієнта 1,25, та у відповідному відсотковому розмірі від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням раніше виплачених сум, відповідно до довідки Одеського апеляційного суду про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 07.03.2024 № 06-29/12/2024 за 2021 рік;
- з 01.01.2022, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абз. 4 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 2481 грн, та відповідно до вимог ст. 135 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», з урахуванням суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді судді апеляційного суду із застосуванням регіонального коефіцієнта 1,25, та у відповідному відсотковому розмірі від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням раніше виплачених сум, відповідно до довідки Одеського апеляційного суду про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошовою утримання судді у відставці від 06 листопаду 2024 року №06-29/13/2024 за 2022 рік;
- з 01.01.2023, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абз. 4 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 2684 грн, та відповідно до вимог ст. 135 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», з урахуванням суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді судді апеляційного суду із застосуванням регіонального коефіцієнта 1,25, та у відповідному відсотковому розмірі від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням раніше виплачених сум, відповідно до довідки Одеського апеляційного суду про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 06.11.2024 № 06-29/14/2024 за 2023 рік;
- відмовив у задоволенні іншої частини позовних вимог.
Надалі П'ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 25.09.2025, задовольнивши апеляційну скаргу ГУ ПФ України в Полтавській області, скасував зазначене рішення суду першої інстанції від 25.06.2025 та прийняв нове - про відмову у задоволенні позовних вимог.
27.10.2025 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій останній з посиланням на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25.09.2025, натомість залишити в силі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.06.2025.
Скаржник при цьому також зазначає, що подана касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, особа, яка подає касаційну скаргу, позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи, справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Перевіряючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Стаття 330 КАС України містить вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Так, за правилами норм п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) можуть бути оскарженні в касаційному порядку виключно у наступних випадках:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Водночас ч. 4 ст. 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Отже, зміст наведених положень процесуального закону свідчить про те, що при касаційному оскарженні судових рішень (в тому числі у справах незначної складності), зазначених у ч. 1 ст. 328 КАС України, в касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт ч. 4 ст. 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
У силу приписів ч. 3 ст. 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, зокрема, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.
Також згідно з положеннями ст. 341 цього ж Кодексу суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Наведені положення процесуального закону дають підстави вважати, що суд касаційної інстанції може відкрити касаційне провадження виключно у випадках, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України, зазначених скаржником у касаційній скарзі. Разом з тим, мотиви особи, що подає касаційну скаргу, щодо незгоди з судовим рішенням мають бути викладені з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при формуванні відповідного висновку.
Так, у разі подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України скаржнику слід чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанції було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. При цьому недостатньо самого лише зазначення у касаційній скарзі норми права, щодо правильного застосування якої є висновок Верховного Суду, безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга. Обов'язковою умовою є те, що ця норма матеріального права повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанцій в межах підстав позову, але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.
При визначенні подібності правовідносин необхідно враховувати суб'єктний склад учасників відносин, зміст правовідносин (права та обов'язки сторін спору); об'єкт і предмет правового регулювання, однаковість матеріально-правового регулювання спірних правовідносин, умови застосування правових норм (зокрема, щодо часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин); предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог, установлені судом фактичні обставини.
Водночас обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, а так само оцінка судами їх сукупності, не можуть вважатися подібністю правовідносин.
У випадку оскарження судових рішень з підстав, передбачених п. 2 ч. 4 ст. 328 КАС України, скаржник в касаційній скарзі повинен навести обґрунтовані та переконливі аргументи, які б слугували підставою для висновків про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Обов'язковими ж умовами при оскарженні судових рішень на підставі п. 3 ч. 4 ст. 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
В той же час посилання у касаційній скарзі на порушення судом першої та (або) апеляційної інстанції норм процесуального права, як умови для скасування судових рішень, можуть бути визнані прийнятними при касаційному оскарженні судових рішень за п. 4 ч. 4 ст. 328 КАС України у разі обгрунтованості заявлених у такій скарзі підстав касаційного оскарження, визначених відповідними пунктами частини другої та третьої статті 353 цього Кодексу.
При перевірці поданої у цій справі касаційної скарги Суд встановив, що у ній відсутнє покликання на конкретний пункт, передбачений ч. 4 ст. 328 КАС України, як саме підставу для касаційного оскарження судового рішення у справі № 420/38015/24.
Водночас скаржник не обґрунтував жодним чином наявність у цьому випадку обставин, з якими п.п. «а», «б» і «в» п. 2 ч. 5 ст.328 КАС України пов'язують виникнення підстав для розгляду в порядку касаційного провадження рішень судів, ухвалених у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження.
Таким чином, касаційна скарга ОСОБА_1 не містить аргументованих мотивів підстав касаційного оскарження в розумінні ч. 4 і 5 ст. 328 КАС України.
Згідно з ч. 2 ст. 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення ст. 169 цього Кодексу.
За правилами ч. 2 ст. 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без руху з наданням скаржнику десятиденного строку з дня вручення цієї ухвали про залишення касаційної скарги без руху для подання примірників уточненої редакції касаційної скарги із наведеним у ній обгрунтуванням підстав касаційного провадження, передбачених ч. 4 і 5 ст. 328 КАС України.
Також скаржнику слід роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали скарга буде повернута (п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України).
Керуючись ст.ст. 330, 332 КАС України, Верховний Суд, -
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2025 року у справі № 420/38015/24 залишити без руху.
2. Надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.
3. Встановлений судом строк може бути продовжений за заявою особи, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з дією воєнного стану в Україні.
4. Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали у строк, визначений судом, касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя А.А. Єзеров
Суддя О.П. Стародуб