11 листопада 2025 рокуЛьвівСправа № 260/9/25 пров. № А/857/38476/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Судової-Хомюк Н.М.,
суддів: Глушка І.В., Затолочного В.С.,
секретаря судового засідання: Грищук В.Б.,
представника позивача: не з'явився,
представника відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року у справі № 260/9/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови,
суддя в 1-й інстанції - Микуляк П.П.,
час ухвалення рішення - не зазначено,
місце ухвалення рішення - м. Ужгород,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
ОСОБА_1 (далі також позивач) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі також відповідач), в якому просив суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження №73672992 від 11.12.2024 року;
- зобов'язати відповідача виконати рішення суду №260/585/23 від 23 жовтня 2023 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 20 грудня 2024 року позивач у відділені Укрпошти отримав постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про закінчення виконавчого провадження №73672992 від 11.12.2024 року. Позивач не погоджується із вказаною постановою, оскільки виконавчий лист від 05 грудня 2023 року у по адміністративній справі №260/585/23 фактично не виконаний, а його закінчення є протиправним. Позивач вважає, що відповідачем не було вжито всіх належних та необхідних заходів передбачених законом для повного виконання виконавчого документу у встановлені законом строки, відтак оскаржувана постанова підлягає скасуванню.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив позивач, покликаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
В обґрунтування апеляційних вимог, покликається на те, що відповідно до Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Скаржник не погоджується із постановою про закінчення виконавчого провадження №73672992 від 11.12.2024 року, оскільки виконавчий лист від 05 грудня 2023 року у по адміністративній справі №260/585/23 фактично не виконаний, а його закінчення є протиправним.
Просить скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, хоча належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 КАС України, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ст.313 КАС України.
Частиною 4 ст.229 КАС України передбачено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження №73672992, з примусового виконання виконавчого листа № 260/585/23 від 26.12.2023 року, виданого Закарпатським окружним адміністративним судом, про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 05 травня як учаснику бойових дій за 2022 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням проведених виплат.
Дане виконавче провадження належить до категорії немайнових, а ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.
26 грудня 2023 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень, було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та надіслано сторонам виконавчого провадження копію зазначеної постанови.
04 січня 2024 року на адресу відділу ПВР надійшла відповідь боржника від 04.01.2024 №0700-0504-5/749 про те, що рішення Закарпатського окружного адміністративного суду по справі №260/585/23, яким зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 05 травня як учаснику бойових дій за 2022 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, взято на облік в Пенсійному фонді України 28.11.2023 з сумою боргу 11 566 грн.
Відповідно до п.2 Порядку використання у 2022 році коштів державного бюджету, передбачених для виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2022 №540, головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Мінсоцполітики. Відповідно до п.5 цього Порядку кошти для виплати грошової допомоги розподілені Пенсійному фонду України в обсязі сум грошової допомоги, що включені у відомості (списки) па виплату пенсій за червень 2022 року, та витрат на оплату послуг, пов'язаних із виплатою та доставкою грошової допомоги, що проводиться організацією, що здійснює виплату і доставку пенсій та грошової допомоги за місцем фактичного проживання.
Виконання рішення суду буде можливе після визначення джерел покриття видатків. Згідно з пунктами 20 та 29 ч.1 ст.116 Бюджетного кодексу України взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням всупереч цьому Кодексу чи Закону про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.
У зв'язку з невиконанням рішення Закарпатського окружного адміністративного суду №260/585/23 в повному обсязі, державним виконавцем відділу ПВР, керуючись ст.63 Закону України «Про виконавче провадження», було винесено постанову від 10.06.2024 року про накладення штрафу на боржника у розмірі 5100 грн. та встановлено новий строк для виконання, та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення, у відповідності до ст.382 Кримінального кодексу України.
07 червня 2024 року державним виконавцем відділу ПВР відповідно до вимог ст.7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» надіслано до суду заяву про зміну способу і порядку виконання рішення суду.
04 липня 2024 року після спливу строку, наданого у вищевказаній постанові про накладення штрафу, для виконання боржником рішення, державним виконавцем, керуючись ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про накладення на боржника штрафу у подвійному розмірі, так як боржником так і не надано відомостей про виконання рішення та встановлено новий строк для виконання, та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення, у відповідності до ст.382 Кримінального кодексу України.
В подальшому, ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.10.2024 року у справі № 260/585/23 у задоволенні заяви Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зміну способу і порядку виконання рішення суду було відмовлено.
11 липня 2024 року державним виконавцем відділу ПВР, відповідно до вимог ст.63,75 Закону України «Про виконавче провадження» надіслано до правоохоронних органів повідомлення про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.382 КК України.
11 грудня 2024 року державним виконавцем відділу ПВР, керуючись п.11 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про закінчення виконавчого провадження від 11.12.2024 ВП №73672992.
Позивач вважає, що відповідачем допущено бездіяльність щодо примусового виконання рішення суду, тому звернувся з даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що державним виконавцем у межах його повноважень вчинено належні дії з метою сприяння примусовому виконанню виконавчого листа по справі №260/585/23.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Положеннями ст.370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон №1404-VIII .
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (ч.1 ст.5 Закону №1404-VIII).
Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень (п.1 ч.1 ст.3 Закону №1404-VIII).
Частинами 1, 5, 6 ст.26 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Згідно з ч.1 ст.18 зазначеного Закону виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Як встановлено п.1, 3 ч.2 ст.18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.
Водночас, відповідно до ч.3 ст.18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (ч.4 ст.18 Закону №1404-VIII).
Частина 4 ст.19 Закону №1404-VIII зобов'язує сторони невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи. Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (ч.8 ст.19 Закону №1404-VIII).
Згідно частини 2 статті 63. Закону №1404-VIII разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Згідно частини 2 статті 75 Закону №1404-VIII у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до п.2 ч.3 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Із матеріалів справи встановлено, що у межах виконавчого провадження №73672992 державним виконавцем здійснювалися заходи визначені Законом України «Про виконавче провадження» з метою примусового виконання виконавчого документа, виданого 05.12.2023 по справі №260/585/23.
У зв'язку з невиконанням судового рішення по справі №260/585/23, державним виконавцем відділу ПВР, винесено постанову від 10.06.2024 про накладення штрафу на боржника, якою зобов'язано ГУ ПФУ у Закарпатській області виконати рішення протягом десяти робочих днів, та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення, у відповідності до ст. 382 Кримінального кодексу України.
Після спливу строку, наданого у вищевказаній постанові про накладення штрафу, для виконання боржником рішення, державним виконавцем, керуючись ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про накладення на боржника штрафу від 04.07.2024 року у подвійному розмірі, так як боржником так і не надано відомостей про виконання рішення.
11.07.2024 року державним виконавцем подано до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області повідомлення за вих. №73672992/5-3306 про вчинення кримінального правопорушення щодо винних посадових осіб Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, за умисне невиконання рішення суду, в порядку статті 382 Кримінального кодексу України та винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №73672992 від 11.12.2024 року.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що державним виконавцем було вчинено всі належні дії з метою сприяння примусовому виконанню виконавчого листа по справі №260/585/23 в межах його повноважень та відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ч.1 та 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 3 ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року у справі № 260/9/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк
судді І. В. Глушко
В. С. Затолочний
Повне судове рішення складено 11.11.25