12 листопада 2025 рокуЛьвівСправа № 162/856/25 пров. № А/857/39995/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Кузьмича С.М., Мікули О.І.,
з участю секретаря Єршової Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 18 вересня 2025 року у справі № 162/856/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 визнання протиправними дій та скасування рішення,-
суддя в 1-й інстанції Савич А.С.,
час ухвалення рішення 18.09.2025 року,
місце ухвалення рішення м.Камінь-Каширський,
дата складання повного тексту рішення 18.09.2025 року,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Рішенням Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 18 вересня 2025 року позов ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, його оскаржив позивач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невстановлення всіх обставин справи, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що оскільки відповідачу було відомо де проживає позивач, оскільки той повідомив 25.01.2025 року другий відділ ІНФОРМАЦІЯ_2 про своє місце проживання ще з 2008 року в місті Люботин Харківської області, куди йому жодних викликів, повідомлень чи повісток від відповідача не надходило; судом першої інстанції нічого не зазначено, що відповідно до абзацу 1 ч. 1 та абз. 12 ч. 3 ст. 22 Документ сформований в системі «Електронний суд» 28.09.2025 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» така мета виклику за повісткою як «уточнення даних» відсутня; не взято до уваги та не надано жодної оцінки поданих стороною позивача доказів щодо відсутності підтвердження про взагалі направлення повістки позивачу, так як рекомендований лист з нібито наявною повісткою в системі Укрпошти (трекінг Укрпошта) взагалі не зареєстрований. Також вказувалося, що розгляд справи відбувався за відсутності ОСОБА_1 у ІНФОРМАЦІЯ_2 , повідомлень про розгляд справи йому не надходило.
Учасники справи в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про його дату, час та місце. У відповідності до ч. 3 ст. 268 і ч. 4 ст. 229 КАС України неприбуття сторін не перешкоджає апеляційному розгляду справи і такий проведено у їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 , підполковником ОСОБА_3 25.04.2025 винесено постанову серії ВН №265, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, з накладенням стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 гривень (а.с.16).
Із змісту оскаржуваної постанови слідує, що військовозобов'язаний ОСОБА_1 , будучи в належний спосіб оповіщеним про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 , 27.01.2025 не з'явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 для визначення призначення на особливий період та проходження медичного огляду. У подальшому ОСОБА_1 , не прибувши 27.01.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , не пізніше трьох діб від визначених у повістці № 1977784 дати і часу прибуття, не повідомив ІНФОРМАЦІЯ_2 про причини своєї неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці ТЦК та СП в будь який інший спосіб та надалі, станом на 03.03.2025 не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 у строк, що не перевищує сім календарних днів. Таким чином, ОСОБА_1 порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме абз.1 ч.1 та абз.12 ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час дії особливого періоду.
За ч. 3 ст. 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, зокрема, за порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.
Відповідно до Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно з Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні із 05 год 30 хв 24.02.2022 воєнний стан, який триває і по теперішній час.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду. Крім того, в абз. 7 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» зазначено, що у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Отже, у громадян України, у тому числі у військовозобов'язаних, яким є позивач, існує обов'язок з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці.
Невиконання цього обов'язку буде порушенням абз. 1 ч. 1 ст. 22, та абз.12 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» і становитиме склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Відповідно до частини одинадцятої статті 38 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» призовники, військовозобов'язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), номерів засобів зв'язку та адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти), освіти, місця роботи, посади зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.
Згідно з пунктом 28, абзацами першим-третім пункту 30 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024 (далі - Порядок), виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1). Повістка може формуватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів або оформлюватися на бланку, який заповнюється представником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки. У разі формування повістки за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу накладає на повістку кваліфікований електронний підпис у день її формування. У разі оформлення повістки на бланку керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу засвідчує її особистим підписом та скріплює гербовою печаткою. Відповідно до абзаців першого, четвертого пункту 34 Порядку повістка про виклик резервіста або військовозобов'язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання. Повістка про виклик резервіста або військовозобов'язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ надсилається адресату протягом 48 годин після підпису повістки відповідним керівником. При цьому день явки за викликом резервіста або військовозобов'язаного з населеного пункту, що є адміністративним центром області, визначається протягом семи діб, а з інших населених пунктів - протягом десяти діб від дня надсилання повістки засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення.
Згідно з абзацом другим підпункту 2 пункту 41 Порядку належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних.
Згідно з абзацами 2, 4 пункту 82, абзацу 1 пункту 85 Правил надання послуг поштового зв'язку, які затвердженні постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 5.03.2009, рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/ або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК», працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника. Рекомендовані листи з позначками «Повістка ТЦК», «Вручити особисто» підлягають врученню особисто адресатам.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Із досліджених судом документів, встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що також не заперечується сторонами. Відповідно до положень вищевказаного Порядку на ім'я ОСОБА_1 14.01.2025 було сформовано повістку № 1977784 за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, містить унікальний електронний ідентифікатор у вигляді QR-коду із відповідною інформацією, а саме про виклик ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 14:00 год 27.01.2025 для уточнення даних. Дана повістка була направлена засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням за № 0610223658418 на адресу місця проживання ОСОБА_1 за наявною у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Із копії доданої довідки про причини повернення/досилання вбачається, що поштове відправлення повернуто відправнику з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» ( АДРЕСА_1 ) - а.с. 34-35.
З огляду на вказане, суд першої інстанції вірно констатував дотримання процедури направлення повістки ОСОБА_1 .
Що стосується доводів позивача у позовній заяві про те, що він не був повідомлений про місце і час розгляду справи, чим порушено його право на захист, то вони не підтверджуються матеріалами справи.
Як вбачається із повідомлення діловода ІНФОРМАЦІЯ_2 від 11.02.2025 № 874, яке надіслано на адресу проживання ОСОБА_1 , останнього повідомлено, що 25.04.2025 о 09 год 30 хв у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 за відповідною адресою відбудеться розгляд справи про адміністративне правопорушення про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП по факту неявки його за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Роз'яснено, що в разі неявки справа буде розглянута без його участі, тощо (а.с. 36 зворот, 38).
Із копії доданої довідки про причини повернення/досилання вбачається, що дане поштове відправлення повернуто відправнику з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 37 зворот).
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника. Згідно із постанови КЦС ВС від 10.05.2023 № 755/17944/18 (61-185св23) довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату розгляду справи.
Суд звертає увагу, що відповідно до усталеної практики Верховного суду причини повернення поштових відправлень: «адресат відмовився», «адресат відсутній за вказаною адресою» означає, що судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки (Постанови ВС від 21.12.2022 у справі № 757/15603/19 (провадження № 61- 7187св22), 30.11.2022 у справі № 760/25978/13-ц (провадження № 61-6788св22), 31.08.2022 у справі № 760/17314/17).
Відповідачем також вжито додаткових заходів щодо повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи за допомогою номера телефону НОМЕР_1 , яким користується позивач та який отримано 25.01.2025 за допомогою АІТС «Оберіг». Зокрема, через службовий телефон відповідача було сформовано та надіслано позивачу на зазначений вище номер телефону текстове повідомлення про дату, час та місце розгляду справи, а також про іншу інформацію, яка стосується справи. Дане повідомлення станом на 13.04.2025 було прочитане позивачем, про що свідчить протокол огляду мобільного телефону марки Redmi 9C NFC від 13.04.2025 (а.с. 38-42).
Отже, на переконання суду, ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Враховуючи ці обставини, начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі ст. 268 КУпАП правильно розглянуто справу без присутності ОСОБА_1 , оскаржувана постанова відповідає вимогам закону.
Вищенаведене у сукупності повністю спростовує доводи позивача, на які він посилається в обґрунтування своїх позовних вимог.
Позивач у позовній заяві вказує, що він з своєю сім'єю фактично з 2008 року по теперішній час постійно проживає та працює в м.Люботин Харківської області, про що надав відповідні докази. Зазначає, що повістки та повідомлення про дату час та місце розгляду справи не отримував, у зв'язку з цим він не міг знати про обов'язок явки до другого відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 . Між тим, ОСОБА_1 не надано суду доказів, що на виконання вимог частини одинадцятої статті 38 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» він вчасно повідомив територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, де він перебуває на обліку, про працевлаштування чи зміну місця роботи.
Колегія суддів зазначає, що як убачається з витягу АІТС «Оберіг» адресу фактичного місця проживання ( АДРЕСА_2 ) ОСОБА_1 повідомив ТЦК та СП лише 16.05.2025, тобто вже після розгляду справи щодо нього (а.с. 35 зворот).
Не заслуговують на увагу й доводи сторони позивача, що позивач ще з 2006 року знятий з військового обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що свідчить тимчасове посвідчення № НОМЕР_2 , видане на ім'я ОСОБА_1 (а.с. 13 зворот). При цьому суд звертає увагу, що поняття «знятий з обліку» та «виключений з обліку» є відмінними, у відповідності до норм Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» № 560 від 16.05.2024. «Знятий з військового обліку», на відміну від «виключений з військового обліку», це тимчасове поняття та воно не означає звільнення від статусу військовозобов'язаного. Після зняття з військового обліку військовозобов'язаний продовжує виконувати обов'язки військового обліку (проходження ВЛК, оновлення військово-облікових даних, повідомлення ТЦК та СП про зміну місця проживання тощо) та повинен стати у семиденний строк на військовий облік в іншому органі, в ТЦК та СП іншого населеного пункту, який поширює юрисдикцію на територію нового місця проживання військовозобов'язаного. Як вбачається з витягу Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який наданий представником відповідача, позивач перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 35 зворот, 36).
Відповідно до частини другої статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені позивачем в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Керуючись ч.3 ст. 243, ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 18 вересня 2025 року у справі № 162/856/25 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя А. Р. Курилець
судді С. М. Кузьмич
О. І. Мікула
Повне судове рішення складено 12 листопада 2025 року.