11 листопада 2025 рокуЛьвівСправа № 460/10376/24 пров. № А/857/33233/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Ільчишин Н.В., Матковської З.М.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області,
на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року (суддя-Гресько О.Р., час ухвалення - не зазначено, місце ухвалення - м. Рівне, дата складання повного тексту рішення - 13 листопада 2024 року),
в адміністративній справі №460/10376/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області,
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
У вересні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому просив: 1) визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у зарахуванні до трудового стажу на пільгових умовах один місяць за три в період перебування в АТО з 02.07.2015 по 13.08.2015, з 29.08.2015 по 31.08.2015, з 09.09.201 по 24.04.2016, з 04.02.2019 по 09.02.2019, з 13.02.2019 по 13.05.2019, з 31.05.2019 по 08.07.2019, та участь з 14.05.2022 по 05.06.2022, з 03.02.2023 по 03.02.2024, з 22.02.2024 по т.ч. у відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації під час повномасштабного вторгнення; 2) зобов'язати відповідача провести зарахування до трудового стажу на пільгових умовах один місяць за три період перебування в АТО з 02.07.2015 по 13.08.2015, з 29.08.2015 по 31.08.2015, з 09.09.201 по 24.04.2016, з 04.02.2019 по 09.02.2019, з 13.02.2019 по 13.05.2019, з 31.05.2019 по 08.07.2019, та участь з 14.05.2022 по 05.06.2022, з 03.02.2023 по 03.02.2024, з 22.02.2024 по т.ч. у відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації під час повномасштабного вторгнення.
Відповідач позовних вимог не визнав, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 13.11.2024 позов задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до трудового стажу на пільгових умовах один місяць за три періоди участі в проведенні антитерористичної операції та участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України з 02.07.2015 по 13.08.2015, з 29.08.2015 по 31.08.2015, з 09.09.201 по 24.04.2016, з 04.02.2019 по 09.02.2019, з 13.02.2019 по 13.05.2019, з 31.05.2019 по 08.07.2019, та участь з 14.05.2022 по 05.06.2022, з 03.02.2023 по 03.02.2024, з 22.02.2024 по 02.04.2024. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до трудового стажу ОСОБА_1 на пільгових умовах один місяць за три періоди участі в проведенні антитерористичної операції та участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України з 02.07.2015 по 13.08.2015, з 29.08.2015 по 31.08.2015, з 09.09.201 по 24.04.2016, з 04.02.2019 по 09.02.2019, з 13.02.2019 по 13.05.2019, з 31.05.2019 по 08.07.2019, та участь з 14.05.2022 по 05.06.2022, з 03.02.2023 по 03.02.2024, з 22.02.2024 по 02.04.2024.
З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що судом першої інстанції ухвалено рішення з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, не відповідністю обставинам справи і з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт, покликається на те, що що військовослужбовці, які брали участь у бойових діях, мають право на призначення дострокової пенсії після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок. Позивач звернувся до Головного управління із заявою про призначення дострокової пенсії за віком відповідно п.4 ч.1 ст.115 Закону №1058. Страховий стаж позивача на момент звернення за призначенням пенсії становить 11 років 6 місяців 16 днів. За доданими до заяви про призначення пенсії документами до страхового стажу не зараховано всі періоди проходження військової служби, оскільки в системі персоніфікованого обліку відсутні дані про сплату страхових внесків у індивідуальних відомостях про застраховану особу. Зазначає апелянт, що на пільгових умовах зараховується до стажу військова служба у складі діючої армії в період бойових дій, у томі числі при виконанні інтернаціонального обов'язку, а також перебування в партизанських загонах і з'єднаннях при призначенні пенсії за вислугу років військовослужбовцям. Таким чином, відсутні підстави для зарахування періодів участі у бойових діях з 02.07.2015 по 13.08.2015, з 29.08.2015 по 31.08.2015, з 09.09.201 по 24.04.2016, з 04.02.2019 по 09.02.2019, з 13.02.2019 по 13.05.2019, з 31.05.2019 по 08.07.2019, та участь з 14.05.2022 по 05.06.2022, з 03.02.2023 по 03.02.2024, з 22.02.2024 по 02.04.2024 на пільгових умовах - один місяць cлужби за три місяці.
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду та винести рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
Судом встановлено такі фактичні обставини справи.
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни, учасників бойових дій, що підтверджується копією посвідченням серії НОМЕР_1 , виданого 11.07.2016, яке є безтерміновим і діє на всій території України (а.с. 13).
Відповідно до довідки від 02.08.2016 №5672, виданої Міністерством оборони України Військовою частиною НОМЕР_2 , ОСОБА_1 в період з 02.07.2015 по 13.08.2015, 29.08.2015 по 31.08.2015 , 09.09.2015 по 24.04.2016 безпосередньо брав участь в антитерорестичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерорестичної операції (м.Маріуполь, с.Успенівка, м.Мар'їнка, смт.Велика Новосілка Донецької області) (а.с. 16).
Згідно довідки Міністерства оборони України Військової частини НОМЕР_3 від 02.04.2024 №3164 в період з 04.02.2019 по 09.02.2019, з 13.02.2019 по 13.05.2019, з 31.05.2019 по 08.07.2019, з 14.05.2022 по 05.06.2022, з 03.02.2023 по 03.02.2024, з 22.02.2024 по т.ч. брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Донецькій та Луганській областях (а.с. 17).
З метою реалізації свого права на пенсійне забезпечення ОСОБА_1 12.04.2024 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою про призначення дострокової пенсії як учаснику бойових дій на підставі пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Органом призначення пенсії за принципом екстериторіальності визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 19.04.2024 №172650008615 відмовлено у призначенні пенсії позивачу з посиланням на відсутність необхідного стажу роботи (а.с.15).
Також, 12.04.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою про зарахування до трудового стажу в кратному обчисленні один місяць за три місяці час проходження військової служби в особливий період з 02.07.2015 по 13.08.2015, з 29.08.2015 по 31.08.2015, з 09.09.201 по 24.04.2016, з 04.02.2019 по 09.02.2019, з 13.02.2019 по 13.05.2019, з 31.05.2019 по 08.07.2019, з 14.05.2022 по 05.06.2022, з 03.02.2023 по 03.02.2024, з 22.02.2024 по т.ч. (а.с.18).
Листом від 04.06.2024 №6889-5559/Ш-02/8-1700/24 Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зазначило, що тривалість стажу позивача становить 22 роки 11 місяців 17 днів, а тому відмовлено в призначенні пенсії відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с.19-20).
Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до адміністративного суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає рішення суду першої інстанції вірним, виходячи з наступного.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведені норми означають, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної Хартії та ч.1 ст.46 Конституції України, кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Водночас у пункті 5 рішення №8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Відповідно до статті 16 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ, військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та поліцейські, які брали участь у бойових діях, а також ті, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи виконанням інтернаціонального обов'язку, а також батьки і дружини (якщо вони не взяли повторний шлюб) військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов'язку, мають право на пенсію: чоловіки після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Зазначена норма кореспондується з пунктом 4 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі Закон №1058-ІV), яким встановлено, що право на призначення дострокової пенсії за віком мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особи з числа резервістів і військовозобов'язаних, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідно до абзаців шостого і сьомого пункту 1 статті 10 зазначеного Закону, а також абзацу восьмого пункту 1 статті 10 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов'язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
Отже, військовослужбовці, які брали участь у бойових діях, мають право на призначення дострокової пенсії після досягнення чоловіками 55 років, жінками 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
Вирішуючи спірні правовідносини, колегія суддів враховує, що законом, який визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них є Закон України від 22.10.1993 №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон №3551-XII).
Відповідно до статті 4 Закону №3551-XII, ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
Згідно із ст.5 Закону №3551-XII, учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Перелік підрозділів, що входили до складу діючої армії, та інших формувань визначається Кабінетом Міністрів України.
Сторонами не заперечується факт того, що позивач при зверненні до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії на підставі п.4 ч.1 ст.115 Закону №1058-ІV надав: довідку від від 02.08.2016 №5672, довідку 02.04.2024 №3164, посвідчення учасника бойових дій, трудову книжку.
Статтею 62 Закону №1788-ХІІ передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Абзацом шостим пункту 6 Порядку №637 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що військова служба у складі діючої армії в період бойових дій, в тому числі під час виконання інтернаціонального обов'язку, зараховується до трудового стажу на підставі довідок військових комісаріатів, які видаються в порядку, що визначається Міноборони (додаток №2).
Згідно з додатком №2 до Порядку №637, довідка видається на прізвище, ім'я, по батькові особи про те, що вона проходила військову службу в складі діючої армії в період бойових дій (в тому числі під час виконання інтернаціонального обов'язку, перебування в партизанських загонах і з'єднаннях), із зазначенням військового звання особи та загальної кількісті років, місяців і днів її участі в бойових діях. Також у довідці має бути вказано про те, що зазначена служба підлягає зарахуванню до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці, а сама довідка видана для подання органам Пенсійного фонду.
Пунктом 6 Порядку №637 також визначено, що для підтвердження військової служби приймаються довідки архівних і військово-лікувальних установ.
Матеріалами справи підтверджується, що згідно військового квитка серії НОМЕР_4 від 02.01.2018 позивач проходив військову службу: по частковій мобілізації з 05.02.2015 по 30.04.2016; за контрактом з 16.08.2016 по 18.02.2017, з 08.01.2019 по 08.07.2019 та з 02.12.2020 по 01.12.2021. Аналогічні відомості містяться у довідці ІНФОРМАЦІЯ_2 №11/2/56 від 07.02.2024.
Також з військового квитка позивача встановлено, що позивач з 22.03.2022 був призваний по мобілізації на підставі Указу Президента України.
Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_2 №5672 від 02.08.2016 позивач дійсно в період з 02.07.2015 по 13.08.2015, з 29.08.2015 по 31.08.2015, з 09.09.2015 про 24.04.2016 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.
Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_3 позивач дійсно в період з 04.02.2019 по 09.02.2019, з 13.02.2019 по 13.05.2019, з 31.05.2019 по 08.07.2019, з 14.05.2022 по 05.06.2022, з 03.02.2023 по 03.02.2024, з 22.02.2024 по теперішні час (тобто по день видачі довідки 02.04.2024) брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи у Донецькій та Луганській областях.
Відповідно до статті 11 Закону № 1058-ІV особи, які проходять строкову військову службу у Збройних Силах України, Службі Безпеки України, інших утворених відповідно до законів України військових формуваннях, є застрахованими особами.
В силу вимог чинного законодавства України страхувальниками для них є військові частини.
Після 01.01.2004 період військової служби враховується на підставі даних персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України. Відповідальність за своєчасне надання звітності про нараховані та сплачені страхові внески покладається на страхувальника.
Отже, позивач не повинен нести відповідальність за відрахування внесків до Пенсійного фонду проходячи строкову військову службу та військову службу за контрактом і про те, що внески не сплачені позивачу стало лише відомо з повідомлення Пенсійного фонду.
На підставі встановленого суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що період проходження військової служби в Збройних Силах України за контрактом підлягає до зарахування позивачу до страхового стажу.
Стосовно зарахування періоду військової служби з 02.07.2015 по 13.08.2015, з 29.08.2015 по 31.08.2015, з 09.09.201 по 24.04.2016, з 04.02.2019 по 09.02.2019, з 13.02.2019 по 13.05.2019, з 31.05.2019 по 08.07.2019, та участь з 14.05.2022 по 05.06.2022, з 03.02.2023 по 03.02.2024, з 22.02.2024 по 02.04.2024 у пільговому обрахунку, колегія суддів зазначає наступне.
Абзацом 2 ч.1 ст.8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі Закон №2011-XII) визначено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Наказом Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014 затверджено Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей (далі по тексту - Положення №530).
Пунктом 2.3 розділу 2 Положення №530 передбачено, що при обчисленні вислуги років для призначення пенсій (крім пенсій, які призначаються з урахуванням страхового стажу) окремі періоди служби військовослужбовців зараховуються на пільгових умовах (з урахуванням вимог пунктів 2.4 та 2.5 цього розділу): один місяць служби за три місяці: - участь у бойових діях у воєнний час; - час безперервного перебування на лікуванні в лікувальних закладах унаслідок поранень, контузій, каліцтв або захворювань, одержаних військовослужбовцями у військових частинах, штабах та установах, які входили до складу діючої армії; - час перебування під вартою, час відбуття покарання в місцях позбавлення волі та висилки військовослужбовців, безпідставно притягнутих до кримінальної відповідальності, безпідставно репресованих і надалі реабілітованих;- час виконання робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, - з 26 квітня 1986 року до 01 січня 1988 року; - час виконання обов'язків у складі національного контингенту і національного персоналу відповідно до Закону України «Про участь України в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки»; - час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції; - період проходження служби у військовому резерві під час безпосередньої участі в антитерористичній операції чи забезпеченні її проведення; - час служби, зазначений у постанові Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 30 «Про пільги щодо обчислення вислуги років військовослужбовцям Збройних Сил України, які брали участь в операціях Миротворчих Сил ООН» (зі змінами); - час проходження служби військовослужбовцями Служби безпеки України, направленими у відрядження до Республіки Ірак з метою забезпечення в умовах посилення терористичних посягань безпеки дипломатичних установ України, їх співробітників та членів їх сімей; - інші періоди, зазначені в підпункті а пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей»(зі змінами); - крім вищезазначених, періоди дійсної військової служби у Збройних Силах СРСР, які підлягають зарахуванню до вислуги років на пенсію на пільгових умовах, наведені в додатку 2 до цього Положення.
Системний аналіз наведеної вище норми надає суду підстави для висновку, що зарахування часу проходження служби, протягом якого особа брала участь у бойових діях, зараховується у трикратному розмірі незалежно від того, який вид пенсії призначається та за яким законом вона призначається. Можливість пільгового обчислення періоду проходження військової служби є похідною від визначальної підстави і має пов'язуватися не з категорією працівників, що реалізують право на щомісячне пенсійне забезпечення, а зі спеціальним статусом, якого ці особи набули в результаті проходження військової служби в певний, визначений у законодавчому порядку період часу, що узгоджується з положеннями статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданого 11 липня 2016 року.
З наявних у справі довідок від 02.08.2016 №5672, виданої Міністерством оборони України Військовою частиною НОМЕР_2 та Міністерства оборони України Військової частини НОМЕР_3 від 02.04.2024 №3164 вбачається, що позивач у період з 02.07.2015 по 13.08.2015, з 29.08.2015 по 31.08.2015, з 09.09.201 по 24.04.2016, з 04.02.2019 по 09.02.2019, з 13.02.2019 по 13.05.2019, з 31.05.2019 по 08.07.2019, та участь з 14.05.2022 по 05.06.2022, з 03.02.2023 по 03.02.2024, з 22.02.2024 по 02.04.2024 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи м.Маріуполь, с.Успенівка, м.Мар'їнка, смт.Велика Новосілка Донецької області, Донецькій та Луганській областях.
Зазначені періоди підлягають зарахуванню до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах один місяць служби за три місяці.
Вказана позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 05.06.2018 у справі №348/347/17, від 30.07.2019 у справі №346/1454/17, від 02.04.2020 у справі №185/4140/17 (92-а/185/282/17), від 16.06.2020 у справі №185/7049/16-а, від 18.01.2023 у справі №1.380.2019.003739 та від 21.03.2023 у справі №160/6146/19.
Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до трудового стажу позивача на пільгових умовах один місяць за три періоди участі в проведенні антитерористичної операції та участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України з 02.07.2015 по 13.08.2015, з 29.08.2015 по 31.08.2015, з 09.09.201 по 24.04.2016, з 04.02.2019 по 09.02.2019, з 13.02.2019 по 13.05.2019, з 31.05.2019 по 08.07.2019, та участь з 14.05.2022 по 05.06.2022, з 03.02.2023 по 03.02.2024, з 22.02.2024 по 02.04.2024.
Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права з повним встановленням обставин справи, що не спростовано доводами апеляційної скарги, які колегією суддів відхиляються як необґрунтовані з урахуванням наведеного вище правового регулювання спірних правовідносин.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області - залишити без задоволення.
Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року в адміністративній справі №460/10376/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. В. Гуляк
судді Н. В. Ільчишин
З. М. Матковська