11 листопада 2025 рокуСправа № 380/10704/25 пров. № А/857/24956/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача - Качмара В.Я.,
суддів - Гудима Л.Я., Кузьмича С.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дії та бездіяльності протиправними, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року (суддя Кравців О.Р., м.Львів), -
У травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі ОТЦК), в якому просив:
- визнати протиправними дії ОТЦК виразились у зменшенні у грошовому виразі розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, вказаних в довідці №1159/12/5256 від 17.03.2025 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 (далі Довідка);
- зобов'язати ОТЦК оформити довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023, відповідно до вимог положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі Постанова №704), «Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 року №414 та «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260, із зазначенням відомостей про розміри надбавки за особливості проходження служби, надбавки за кваліфікацію та премії у грошовому виразі, обчисленому виходячи з розмірів посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, вказаних в Довідці, з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2023 у розмірі 2684 грн і надати цю оновлену довідку до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі ГУПФ) для перерахунку пенсії з 01.02.2023.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року відмовлено у відкритті провадження у справі.
Не погодившись із вказаною ухвалою, її оскаржив позивач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В доводах апеляційної скарги вказує, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 січня 2025 року у справі № 380/23787/24 (далі Рішення суду) не зобов'язано відповідача підготувати та надати до ГУПФ довідку про розмір грошового забезпечення за відповідною посадою позивача станом на 01.01.2023 із зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, обчислених виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а вказати розміри всіх щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії із обов'язковим зазначенням надбавки за особливості проходження служби в розмірі 65 відсотків від посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, а також премії у розмірі 251 відсоток від посадового окладу, тому є підстави стверджувати, що між позивачем та відповідачем наразі виникли нові правовідносини (новий спір) щодо правомірності/неправомірності обчислення щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, тобто такі відносини, які були відсутні під час розгляду справи №380/23787/24.
Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не подав.
У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС), зважаючи на те, що клопотання від учасників справи про розгляд справи за їх участю відсутні, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами існував публічно-правовий спір, який вирішений Рішенням суду. Заявлений у цій справі позов фактично спонукає суд адміністративної юрисдикції вдатися до перевірки належності виконання Рішення суду, що набрало законної сили. Отже, вимоги позивача не підлягають до розгляду в межах окремої справи за правилами адміністративного судочинства, а можуть бути вирішені на підставі відповідної заяви, поданої в порядку статей 382-383 КАС в межах справи №380/23787/24.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що Рішенням суду зобов'язано ОТЦК скласти та подати до ГУПФ на ім'я ОСОБА_1 нову довідку про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023, в якій на підставі Постанови №704 та Порядку № 260 вказати розміри всіх щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії із обов'язковим зазначенням надбавки за особливості проходження служби в розмірі 65 відсотків від посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, а також премії у розмірі 251 відсоток від посадового окладу, та обчислених з урахуванням розмірів встановлених окладів станом на 01.01.2023, для здійснення обчислення та перерахунку пенсії з 01.02.2023.
Рішення суду набрало законної сили 20.02.2025.
На виконання Рішення суду ОТЦК видав Довідку із зазначенням розміру надбавки за особливості проходження служби та премії у меншому грошовому виразі.
За змістом частини першої статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
За правилами статті 9 КАС суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Предметом цього позову є дії, які виразились у зменшені у грошовому виразі розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, вказаних у Довідці, виданій на виконання Рішення суду.
Відповідно до статті 14 КАС судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки.
Згідно зі статтею 370 КАС судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до приписів частини першої статті 382 КАС суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до положень частин першої, третьої статті 382-3 КАС за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу.
У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Отже, судом можуть бути вжиті заходи реагування у зв'язку із невиконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту та накладення штрафу на особу, відповідальну за виконання рішення суду. При цьому, для прийняття судом звіту суб'єкта владних повноважень необхідним є встановлення виконання відповідним суб'єктом судового рішення у повному обсязі та у спосіб, визначений таким рішенням.
Наведене відповідає висновкам Верховного Суду, які викладені у постанові від 8 вересня 2023 року у справі № 640/21223/20.
Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15 зазначив, що наявність у КАС спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС (стаття 382), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Частиною першою статті 383 КАС встановлено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Таким чином, процесуальним законом встановлений певний порядок визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, і цей порядок передбачає звернення позивача (стягувача) до суду відповідно до статті 383 КАС, а не з новим позовом про зобов'язання виконати таке судове рішення.
Тобто, якщо позивач вважав, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він може звернутись до суду також в порядку статті 383 КАС із заявою про визнання протиправним рішення, дій чи бездіяльності відповідача, а не пред'являти новий адміністративний позов.
В цьому випадку, як вже зазначалося, на виконання Рішення суду відповідач виготовив Довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії позивача.
Апелянт вказує, що Рішенням суду не зобов'язано відповідача підготувати та надати до ГУПФ довідку про розмір грошового забезпечення за відповідною посадою позивача станом на 01.01.2023 із зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, обчислених виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а вказати розміри всіх щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії із обов'язковим зазначенням надбавки за особливості проходження служби в розмірі 65 відсотків від посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, а також премії у розмірі 251 відсоток від посадового окладу, тому є підстави стверджувати, що між позивачем та відповідачем наразі виникли нові правовідносини (новий спір) щодо правомірності/неправомірності обчислення щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, тобто такі відносини, які були відсутні під час розгляду справи №380/23787/24.
Водночас, дослідивши Рішення суду, суд апеляційної інстанції встановив, що вказаним рішенням, серед іншого, вирішено вимоги щодо додаткових видів грошового забезпечення і премій у належних позивачу відсотках та вказано про їх розрахунок, а саме, що розміри всіх щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії із обов'язковим зазначенням надбавки за особливості проходження служби в розмірі 65 відсотків від посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, а також премії у розмірі 251 відсоток від посадового окладу, та обчислених з урахуванням розмірів встановлених окладів станом на 01.01.2023.
Крім того, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року у справі №380/4458/24 (далі Рішення суду-1) зобов'язано ОТЦК підготувати та скерувати до ГУПФ довідку про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2023 у відповідності до вимог статей статей 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень Постанови №704 із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання, які розраховані шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2684,00 грн), встановленого законом на 2023 рік на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 14 до Постанови №704, а надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у середніх розмірах, що фактично виплачені за місяць, у якому виникло право на перерахунок пенсії за відповідною посадою, та обчислених з урахуванням розмірів встановлених окладів станом на 01.01.2023 для перерахунку пенсії з 01.02.2023.
Тобто Рішенням суду та Рішенням суду-1 вирішено вимоги щодо додаткових видів грошового забезпечення і премій, вказано про їх розрахунок, алгоритм дій при розрахунку, а саме, що такі обчислюються у належних позивачу відсотках від посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання, визначених шляхом множення відповідних тарифних коефіцієнтів на прожитковий мінімум, встановлений законом на 01.01.2023.
З довідки виданої на виконання Рішення суду вбачається, що надбавка за особливості проходження служби, надбавка за кваліфікацію та премія розраховані з прожиткового мінімуму 1762 грн, з чим не погоджується позивач.
Втім, оскаржувана бездіяльність ОТЦК щодо невірного розрахунку щомісячних дадаткових видів грошового забезпечення стосується виконання Рішення суду та може бути оскаржена у порядку, визначеному статтею 383 КАС.
Верховним Судом у постанові від 26 травня 2022 року в справі № 520/11343/18 вказано, що такий порядок оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, прийнятого на виконання судового рішення, є більш оптимальним для особи, яка вважає що її права порушені, з огляду, зокрема, на положення частини п'ятої статті 383 КАС, відповідно до якої, розгляд заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень, здійснюється судом протягом 10 днів, з дня її отримання, та зроблено висновок, що не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №686/23317/13-а та від 16 лютого 2019 року у справі №816/2016/17.
Також Верховним Судом неодноразово, зокрема, у постановах від 26 травня 2022 року в справі № 520/11343/18, від 17 квітня 2019 року у справі №355/1648/15-а, від 13 квітня 2022 року у справі №826/15178/18, зазначалось, що обраний спосіб захисту шляхом подання позову про визнання протиправною бездіяльності, вчиненої на виконання рішення суду, є неправильним, оскільки спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.
Якщо позивач вважав, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися її права, свободи чи інтереси, то він мав звертатися до суду в порядку статті 383 КАС із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не подавати новий адміністративний позов.
Вказані правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 24 вересня 2020 року у справі № 640/15623/19, від 11 лютого 2021 року у справі №420/5234/19 та від 28 вересня 2021 року у справі №440/2130/21.
Таким чином, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Питання належного виконання судового рішення, яке набрало законної сили та звернуто до виконання, не може бути предметом окремого позову, відповідно, це питання не може розглядатися як в порядку адміністративного судочинства, так і взагалі не може бути предметом судового оскарження, тобто такі позовні вимоги не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Висновки Верховного Суду викладені в постанові від 31 січня 2025 року по справі №560/11142/24 та постанові від 12 лютого 2025 року по справі №160/16360/24, на якій покликається скаржник в апеляційній скарзі, не є релевантними при вирішенні цієї справи.
Так, у постанові від 31 січня 2025 року по справі №560/11142/24 Верховний Суд вказав, що підставою позову у справі №560/11266/23 були обставини, пов'язані із підготовкою відповідачем довідки із зазначенням розмірів надбавки за особливості проходження служби - 0% та премії - 10%, без дотримання вимог Закону №2011-ХІІ і Постанови №704. Відповідно, предметом позову у справі №560/11266/23 були вимоги позивача до відповідача про зобов'язання видати оновлену довідку із зазначенням розмірів надбавки та премії у відсотковому значенні, що передбачені Законом №2011-ХІІ і Постановою №704. Водночас, у справі, рішення у якій є предметом касаційного перегляду, підстави і предмет позову хоча і пов'язані з оскарженням дій відповідача, вчинених на виконання рішення суду в іншій справі (№560/11266/23), але за результатами вчинення таких дій між сторонами у справі виникли спірні правовідносини, які набули іншого характеру за ознаками фактичних обставин і норм права, якими ці правовідносини врегульовані.
Водночас, у справі, що переглядається, у Рішенні суду зауважено, що право позивача на зазначення у довідці про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії станом на 01.01.2023 розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, встановлено Рішенням суду-1, яке набрало законної сили, тому розміри спірних надбавки за особливості проходження служби та премії повинні бути обчислені відповідачем у довідці, виданій на виконання Рішення суду, із урахуванням розмірів таких окладів, встановлених станом на 01.01.2023.
Також у Рішенні суду-1 вказано, що через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, виникли підстави для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою № 704 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону № 2262-ХІІ та статті 9 Закону № 2011-ХІІ, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
У зв'язку з викладеним, помилковими є доводи апелянта, що між позивачем та ОТЦК виникли нові правовідносини (новий спір) щодо правомірності/неправомірності обчислення щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, тобто такі відносини, які були відсутні під час розгляду справи № 380/23787/24.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, ухвала постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач В. Я. Качмар
судді Л. Я. Гудим
С. М. Кузьмич