11 листопада 2025 рокуЛьвівСправа № 260/3942/21 пров. № А/857/39400/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача -Шевчук С. М.
суддів -Кухтея Р. В.
за участю секретаря судового засідання Носа С. П. Вовка А.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2025 року у справі № 260/3942/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказів, стягнення коштів,
місце ухвалення судового рішення м.Ужгород
Розгляд справи здійснено за правиламизагального позовного провадження
суддя у І інстанціїГебеш С.А.
дата складання повного тексту рішення29.08.2025
І. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2025 року у справі № 260/3942/21 адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середньомісячного заробітку - задоволено.
Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 06.08.2021 року за №1875/к "Про накладення дисциплінарного стягнення".
Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 06.08.2021 року за "1876/к "Про виконання дисциплінарного стягнення".
Поновлено полковника внутрішньої служби ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на посаді начальника державної установи "Закарпатська установа виконання покарань (№9) - начальника арештного дому", днем 20 серпня 2021 року.
Стягнуто із Державної установи «Закарпатська установа виконання покарань (№9)» (вул. Довженка, буд. 8А, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 08563441) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 1 379 578,47 грн (один мільйон триста сімдесят дев'ять тисяч п'ятсот сімдесят вісім гривень сорок сім копійок).
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
В доводах апеляційної скарги вказує, що на адресу Міністерства надійшов лист Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові від 10.06.2021 № 12-51-10276-вих.21 про те, що слідчими п'ятого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді) здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні відомості про яке внесено 02.10.2021 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62020140000001175 за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.191 КК України. В ході проведення досудового розслідування встановлено, що начальник державної установи виконання покарань «Закарпатська установа виконання покарань (№9)» Анталовський В.В., будучи службовою особою, шляхом зловживання своїм службовим становищем, діючи в інтересах третіх осіб, за попередньою змовою групою осіб з невстановленою на даний час особою, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх діянь, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, 22.11.2019 уклали договір генпідряду № Г-67 «На виконання робіт по об'єкту «Капітальний ремонт режимного корпусу ДУ «Закарпатської установи виконання покарань (№9). Після чого, ОСОБА_1 без фактичного проведення технічного нагляду спеціалістом, підписав акти виконаних робіт за вказаним договором, де було зазначено про збільшення витрат будівельних матеріалів, завищено обсяг і вартість виконаних будівельних робіт, ніж фактично проведено, на суму 165 063,00 грн, у зв'язку із чим державному бюджету завдано збитки. 10.06.2021 начальнику державної установи «Закарпатська установа виконання покарань (№9)» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3ст. 191 КК України.
У зв'язку з надходженням вищезазначеного листа Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, відповідно до абзацу четвертого пункту 2 розділу ІІ Порядку Міністерством видано наказ від 23.06.2021 №2120/7 «Про проведення службового розслідування», яким: призначено службове розслідування стосовно осіб рядового та начальницького складу державної установи «Закарпатська установа виконання покарань (№9)» - утворено комісію з проведення службового розслідування (далі комісія); визначено комісії провести службове розслідування за фактом можливого невиконання або неналежного виконання посадових обов'язків начальницьким та рядовим складом державної установи «Закарпатська установа виконання покарань (№9)»; визначено службове розслідування провести протягом одного місяця з дня його призначення та надати на розгляд і затвердження висновок службового розслідування разом із письмовими поясненнями осіб, стосовно яких проводиться службове розслідування, або актами про їх відмову від надання пояснень. Так, підставою для видання наказу Міністерства від 23.06.2021 № 2120/7 «Про проведення службового розслідування» був лист Територіального управління Державного бюро розслідування, у якому зазначено, що ОСОБА_1 повідомлено про підозру у скоєнні злочину, передбаченому ч. 3 ст. 191 КК України. Отже, посилання у наказі Міністерства від 23.06.2021 № 2120/7 на абзац четвертий пункту 2 розділу ІІ Порядку є правомірним, що спростовує протилежне твердження Позивача.
При цьому зазначає, що суд першої інстанції не урахував, що повідомлення особі рядового чи начальницького складу про підозру в учиненні нею кримінального правопорушення і є саме абзац четвертий пункту 2 розділу II Порядку, а не як помилково визначив суд - скоєння особою рядового чи начальницького складу правопорушення із корупційними ознаками або надходження подання спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції.
Також скаржник з приводу питання виходу комісії з проведення службового розслідування за межі фактичних обставин викладених у листі Державного бюро розслідування зазначив, що порядком не передбачено обмежень щодо обсягів та напрямків здійснення призначеного розслідування, та основним завданням під час його проведення є встановлення фактів можливого невиконання або неналежного виконання посадовими особами обов'язків та пунктом третім наказу Міністерства від 23.06.2021 № 2120/7 зазначено: «за фактом можливого невиконання або неналежного виконання посадових обов'язків начальницьким та рядовим складом державної установи «Закарпатська установа виконання покарань (№9)».
Крім того скаржник зазначає, що суд першої інстанції помилково не урахував, що:
- комісією аналізувалися копій документів, які залишились в установі та копії яких надані членам комісії і долучені до матеріалів службового розслідування;
- згідно висновку службового розслідування вбачається, що на виконання Документ сформований в системі «Електронний суд» 23.09.2025 14 вимог наказу Мін'юсту від 23.06.2021 № 2120/7 «Про проведення службового розслідування» комісією правомірно виявлено ряд грубих порушень у діяльності Позивача норм чинного законодавства та відомчих нормативно правових актів, які регулюють порядок і умови відбування покарання, діяльності установи, тощо (перелік та обґрунтування виявлених порушень описуються у висновку службового розслідування), що не враховано судом першої інстанції;
- наказом Міністерства № 2120/7 призначено службове розслідування стосовно осіб рядового та начальницького складу державної Установи, а не безпосередньо відносно начальника державної установи «Закарпатська установа виконання покарань (№9)» Анталовського В.В.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, з мотивів аналогічних тим, що викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.
Про дату, час та місце розгляду справи сторони повідомлені через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.
В судовому засіданні представник відповідача Андращук Д.С. надала пояснення та підтримала доводи апеляційної скарги. Позивач ОСОБА_1 та його представник Джуган Н.Б. в судовому засіданні надали пояснення та заперечили проти доводів апеляційної скарги.
ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції у цій справі дійшов висновків щодо порушення процедури призначення та проведення службового розслідування стосовно дій Позивача, а саме:
- підстава, яка передбачена абзацом четвертим пункту 2 розділу II Порядку проведення службових розслідувань у Державній кримінально-виконавчій службі України (далі - Порядок) та визначена в наказі Міністерства від 23.06.2021 №2120/7 «Про проведення службового розслідування», була можлива до застосування при наявності обвинувального вироку/рішення суду, яким Позивача визнано винним у вчиненні корупційного правопорушення. Обставини, визначені абзацом третім (повідомлення про підозру у вчиненні нею кримінального правопорушення) та абзацом четвертим (скоєння правопорушення із корупційними ознаками або надходження подання спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції) пункту 2 розділу II Порядку не є тотожними (спростовується у розділі І апеляційної скарги);
- системний аналіз норм Дисциплінарного статуту та Порядку свідчить, що службове розслідування призначається з метою уточнення, встановлення обставин, що сприяли вчиненню конкретного правопорушення (конкретних правопорушень) або дисциплінарного проступку. Враховуючи підставу призначення службового розслідування (лист Державного бюро розслідувань від 10.06.2021), яке у межах спірних правовідносинах було призначене для встановлення обставин, що сприяли вчиненню конкретного правопорушення, зокрема причетності/непричетності керівництва установи до неналежного виконання договору генпідряду, має місце вихід комісії з проведення службового розслідування за межі фактичних обставин викладених у зазначеному листі під час складання висновку розслідування щодо виявлення інших порушень в діяльності Позивача (спростовується у розділі ІІ апеляційної скарги);
- зі змісту норм статті 23 Кримінально-виконавчого кодексу України, статті 3 Дисциплінарного статуту, пункту 2 розділу І, пунктів 8, 9 розділу ІІІ Порядку вбачається, що проведення службового розслідування доручається прямому начальнику особи, і його проведення відбувається за участю безпосереднього начальника такої особи, чого не було здійснено Міністерством;
- факти, з яких було призначено службове розслідування, не знайшли свого підтвердження під час проведення службового розслідування Комісією щодо позивача, позаяк
21.10.2020 слідчим другого слідчого відділу (відділу з розслідувань злочинів вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у місті Львові на підставі ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м. Львів від 07.10.2020 (справа 463/9498/20 провадження №1 - кс/463/5216/20) вилучено оригінали документів, що стосуються робіт по об'єкту «Капітальний ремонт режимного корпусу державної установи «Закарпатської установи виконання покарань (№9)» за адресою: м. Ужгород, вул.. Довженка, 8А».
У зв'язку із викладеним, ознайомитись із повним переліком документів, які стосуються капітального ремонту режимного корпусу державної установи «Закарпатської установи виконання покарань (№ 9)» члени Комісії не мали можливості.
Поверхневим оглядом 3-го поверху Установи членами комісії встановлено, що ремонтні роботи, які зазначені в робочому проекті, проводились, однак встановити об'єми виконаних робіт та відповідність даних робіт проекту членам комісії не вдалось, у зв'язку із відсутністю відповідної кваліфікації.
З урахуванням обумовленого суд дійшов висновку, що комісія не змогла підтвердити чи спростувати в рамках службового розслідування причетність позивача, до вчинення злочину, що розслідується по кримінальному провадженню № 62020140000001175.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на адресу Міністерства надійшов лист Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові від 10.06.2021 № 12-51-10276-вих.21 про те, що слідчими п'ятого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді) здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні відомості про яке внесено 02.10.2020 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62020140000001175 за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 191 Кримінального кодексу України.
В ході проведення досудового розслідування встановлено, що начальник Установи, будучи службовою особою, шляхом зловживання своїм службовим становищем, діючи в інтересах третіх осіб, за попередньою змовою групою осіб з невстановленою на даний час особою, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх діянь, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, 22.11.2019 уклали договір генпідряду № Г-67 «На виконання робіт по об'єкту «Капітальний ремонт режимного корпусу ДУ «Закарпатської установи виконання покарань (№9) за адресою м.Ужгород, вул.Довженка, 8а». Після чого, ОСОБА_1 без фактичного проведення технічного нагляду спеціалістом, підписав акти виконаних робіт за вказаним договором, де було зазначено про збільшення витрат будівельних матеріалів, завищено обсяг і вартість виконаних будівельних робіт, ніж фактично проведено, на суму 165 063,00 грн., у зв'язку із чим державному бюджету завдано збитки.
10 червня 2021 начальнику Установи ОСОБА_1 , повідомлено про підозру у скоєнні злочину, передбаченого частиною третьою статті 191 Кримінального кодексу України.
З метою всебічного, повного та об'єктивного досудового розслідування, керуючись статтями 40, 93 Кримінально-процесуального кодексу України, листом від 10.06.2021 №12-51-10276-ВИХ.21 Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Львові просило Міністерство юстиції України за вказаним фактом призначити службове розслідування (перевірку) та провести в рамках взаємодії силами управління внутрішньої безпеки Державної кримінально-виконавчої служби України і органів юстиції.
За результатами проведеного службового розслідування за фактом можливого невиконання або неналежного виконання посадових обов'язків начальницьким та рядовим складом Установи було складено Висновок службового розслідування від 22.07.2021, який затверджено 23.07.2021 Міністром юстиції України Д.Малюською (далі і по тексту - Висновок).
У відповідності до абзацу другого преамбули, статей 12-14, 16, 18 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», керуючись підпунктом 13-1 пункту 12 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 №228, у зв'язку з неналежним виконанням службових обов'язків було видано наказ Міністерства юстиції України від 06.08.2021 №1875/к «Про накладення дисциплінарного стягнення» (далі і по тексту - Наказ 06.08.2021 №1875/к)., згідно якого накладено на начальника Установи - начальника арештного дому ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади - за порушення службової дисципліни та в зв'язку з неналежним виконанням службових обов'язків.
Згідно вищевказаного наказу підставою для його видання став висновок службового розслідування від 22.07.2021, складений дисциплінарною комісією Міністерства (далі і по тексту - Комісія), та письмове пояснення ОСОБА_1 від 02.08.2021.
На підставі Наказу від 06.08.2021 №1875/к - видано наказ Міністерства від 06.08.2021 №1876/к «Про виконання дисциплінарного стягнення» (далі і по тексу - Наказ від 06.08.2021 №1876/к), яким з 19 серпня 2021 року ОСОБА_1 , полковника внутрішньої служби, звільнено з посади начальника Установи - начальника арештного дому, який і став предметом розгляду цієї адміністративної справи.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 03.10.2022, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.04.2023, в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від29.10.2024 року рішення Закарпатського окружного адміністративного суд від 03.10.2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.04.2023 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Закарпатського окружного адміністративного суду.
ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Підстави та порядок притягнення осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України до дисциплінарної відповідальності визначаються Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» (далі - Дисциплінарний статут).
Відповідно до частини першої статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається: створенням належних умов проходження служби особами рядового і начальницького складу; набуттям високого рівня професіоналізму; забезпеченням гласності та об'єктивності під час проведення оцінки результатів службової діяльності; дотриманням законності і статутного порядку; повсякденною вимогливістю начальників до підлеглих, постійною турботою про них, виявленням поваги до їх особистої гідності; вихованням в осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей; забезпеченням соціальної справедливості та високого рівня соціально-правового захисту; умілим поєднанням і правильним застосуванням заходів переконання, примусу, дисциплінарного та громадського впливу; належним виконанням умов контракту про проходження служби.
Дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни (стаття 2 Дисциплінарного статуту).
Відповідно до статті 5 Дисциплінарного статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Особи рядового і начальницького складу не несуть дисциплінарної відповідальності в разі, якщо шкода завдана правомірними діями внаслідок сумлінного виконання наказу начальника або виправданого за конкретних умов службового ризику.
Згідно з положеннями статті 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.
Відповідно до частин першої, другої статті 14 Дисциплінарного статуту з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.
Відповідно до Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», Дисциплінарного статуту та з метою встановлення єдиного порядку проведення службових розслідувань у Державній кримінально-виконавчій службі України, наказом Міністерства від 12.03.2015 №356/5 затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Державній кримінально-виконавчій службі України (далі і по тексту - Порядок №356/5).
Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Порядку №356/5 підставами для проведення службового розслідування є порушення особами рядового і начальницького складу службової дисципліни, скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами рядового і начальницького складу діянь, які порушують права і свободи громадян, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб рядового чи начальницького складу або їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб рядового чи начальницького складу та можуть викликати суспільний резонанс.
Відповідно до абзаців 1-5 пункту 2 розділу ІІ Порядку №356/5 службове розслідування проводиться за рішенням уповноваженого на те начальника у разі:
невиконання або неналежного виконання особами рядового і начальницького складу під час службової діяльності вимог чинного законодавства, що призвело до порушення прав та законних інтересів громадян або негативно вплинуло на забезпечення виконання покладених на органи і установи завдань;
реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань відомостей про скоєне особою рядового чи начальницького складу кримінальне правопорушення;
повідомлення особі рядового чи начальницького складу про підозру в учиненні нею кримінального правопорушення;
скоєння особою рядового чи начальницького складу правопорушення із корупційними ознаками або надходження подання спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції (абзац 4);
скоєння особою рядового чи начальницького складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до пунктів 4, 5 розділу ІІ Порядку №356/5 службове розслідування не проводиться за фактом повідомлення слідчими органами особі рядового чи начальницького складу про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, якщо службове розслідування вже було проведено на підставі абзацу третього пункту 2 цього розділу, або щодо особи рядового чи начальницького складу, винної у його скоєнні, вжито заходів дисциплінарного впливу.
Підстави для призначення службового розслідування можуть міститися у службових документах осіб рядового і начальницького складу, матеріалах перевірок, письмових зверненнях громадян України, осіб без громадянства та іноземців, депутатських запитах та зверненнях народних депутатів України, повідомленнях уповноважених органів досудового розслідування, заявах і повідомленнях інших правоохоронних органів, підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації або в інших документах, отриманих посадовими особами органів і установ в установленому законодавством України порядку.
Підставою для проведення службового розслідування є належним чином оформлений письмовий наказ уповноваженого на те начальника (пункт 6 розділу ІІ Порядку №356/5).
Відповідно до пункту 12 розділу ІІІ Порядку №356/5 забороняється призначення службових розслідувань за відсутності підстав, визначених цим Порядком. У разі виникнення визначених цим Порядком обставин, які містять підстави для заборони проведення службового розслідування, виконавець упродовж двадцяти чотирьох годин повинен повідомити про це начальнику, який призначив службове розслідування, без припинення службового розслідування.
Досліджуючи доводи апеляційної скарги з приводу підстав проведення службового розслідування, то колегією суддів установлено наступне.
З матеріалів справи убачається, що на адресу Міністерства надійшов лист ТУ ДБР, розташованого у місті Львові від 10.06.2021 №12-51-10276-вих.21 (далі - Лист від 10.06.2021 №12-51-10276-вих.21) про те, що слідчими п'ятого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді) здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено 02.10.2021 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62020140000001175 за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 191 Кримінального кодексу України.
У цьому листі зазначено, що у ході проведення досудового розслідування встановлено, що начальник Установи ОСОБА_1 , будучи службовою особою, шляхом зловживання своїм службовим становищем, діючи в інтересах третіх осіб, за попередньою змовою групою осіб з невстановленою на час формування листа особою, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх діянь, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, 22.11.2019 уклали договір генпідряду №Г-67 «На виконання робіт по об'єкту «Капітальний ремонт режимного корпусу ДУ «Закарпатської установи виконання покарань (№9)» за адресою: м.Ужгород, вул.Довженка, 8А». Після чого, ОСОБА_1 , без фактичного проведення технічного нагляду спеціалістом, підписав акти виконаних робіт за вказаним договором, де було зазначено про збільшення витрат будівельних матеріалів, завищено обсяг і вартість виконаних будівельних робіт, ніж фактично проведено, на суму 165 063,00 грн.
10 червня 2021 року начальнику Установи ОСОБА_1 , повідомлено про підозру у скоєнні злочину, передбаченого частиною третьою статті 191 Кримінального кодексу України.
З метою всебічного, повного та об'єктивного досудового розслідування, висловлено прохання за вказаним фактом призначити службове розслідування (перевірку) та провести в рамках взаємодії силами Управління внутрішньої безпеки Державної кримінально-виконавчої служби України і органів юстиції.
На підставі листа від 10.06.2021 №12-51-10276-вих.21, відповідно до абзацу четвертого пункту 2 розділу II Порядку №356/5 Міністерством було видано наказ від 23.06.2021 №2120/7 «Про проведення службового розслідування» далі - Наказ від 23.06.2021 №2120/7), яким:
1) призначено службове розслідування стосовно осіб рядового та начальницького складу державної установи «Закарпатська установа виконання покарань (№9)»;
2) утворено комісію з проведення службового розслідування (далі - Комісія);
3) наказано Комісії провести службове розслідування за фактом можливого невиконання або неналежного виконання посадових обов'язків начальницьким та рядовим складом Установи (підстава: Лист від 10.06.2021 №12-51-10276-вих.21);
4) визначено службове розслідування провести протягом одного місяця з дня його призначення та надати на розгляд і затвердження висновок службового розслідування разом із письмовими поясненнями осіб, стосовно яких проводиться службове розслідування, або актами про їх відмову від надання пояснень.
Отож із змісту наказу від 23.06.2021 №2120/7 «Про проведення службового розслідування» слідує, що службове розслідування призначено на підставі абзацу четвертого пункту 2 розділу II Порядку №356/5.
Зі змісту абзацу четвертого пункту 2 розділу II Порядку №356/5, підставою для проведення службового розслідування є: «скоєння особою рядового чи начальницького складу правопорушення із корупційними ознаками або надходження подання спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції», що не відповідає обставинам справи та змісту Листа від 10.06.2021 №12-51-10276-вих.21.
Указаний вище лист ТУ ДБР містив інформацію, зокрема, про повідомлення про підозру позивачу у скоєнні злочину, передбаченого частиною третьою статті 191 Кримінального кодексу України, натомість не містив інформації про скоєння корупційного правопорушення чи про наявність обвинувального вироку/рішення суду з приводу указаних обставин.
Направляючи справу на новий розгляд Верховний Суд у постанові від 29.10.2024 року вказав, що: «погоджується із доводами позивача в цій частині, що така підстава, яка передбачена абзацом четвертим пункту 2 розділу II Порядку №356/5 та була визначена в Наказі від 23.06.2021 №2120/7, була можлива при наявності обвинувального вироку/рішення суду, яким ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні корупційного правопорушення. Обставини, визначені абзацом третім (повідомлення про підозру в учиненні нею кримінального правопорушення) та абзацом четвертим (скоєння правопорушення із корупційними ознаками або надходження подання спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції) пункту 2 розділу II Порядку №356/5 не є тотожними.»
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком Суду з приводу того, що відповідачем не дотримано порядку призначення службового розслідування в частині щодо визначення підстав для його проведення.
Стосовно ж доводів апеляційної скарги, які стосуються виходу комісії з проведення службового розслідування за межі фактичних обставин викладених у листі Державного бюро розслідування та встановлення обставин щодо причетності керівництва Установи до неналежного виконання договору генпідряду, то колегією суддів ураховано таке.
За змістом пункту 1 розділу VIII Порядку №356/5 за результатами службового розслідування складається висновок, із вступної, описової та резолютивної частин.
У вступній частині висновку зазначаються посада, звання, прізвище, ініціали виконавця (голови, членів комісії), який (які) проводив (ли) службове розслідування, підстави для проведення службового розслідування.
В описовій частині висновку зазначаються: відомості про обставини, за яких особа рядового чи начальницького складу, стосовно якої призначено службове розслідування, вчинила дію або бездіяльність, що стали підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали вони місце взагалі; час, місце, спосіб, мотив та мета вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки, що настали у зв'язку з цим; посада, звання, прізвище, ім'я та по батькові, персональні дані (дата та місце народження, освіта, період служби в ДКВС України і на займаній посаді - з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних»), характеристика особи (зокрема наявність або відсутність у неї діючих дисциплінарних стягнень), яка вчинила дисциплінарний проступок, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли вказаним обставинам; наявність причинного зв'язку між діями або бездіяльністю особи рядового чи начальницького складу, стосовно якої призначено службове розслідування, та їх наслідками; умови, що передували вчиненню дії або бездіяльності чи спонукали до цього; вимоги законодавства або посадові обов'язки, які було порушено; наявність вини особи рядового чи начальницького складу, стосовно якої призначено службове розслідування, обставини, що пом'якшують чи обтяжують ступінь відповідальності, а також ставлення до скоєного; відомості про залучення до проведення службового розслідування фахівців та дані про них, подані ними результати.
У резолютивній частині висновку службового розслідування зазначаються: пропозиції щодо закінчення службового розслідування, застосування до осіб рядового і начальницького складу конкретних видів заохочень або дисциплінарних стягнень, класифікації отриманих тілесних ушкоджень, обставин загибелі (смерті) осіб рядового і начальницького складу, списання чи відновлення використаних, пошкоджених або втрачених матеріальних цінностей, зброї, боєприпасів, службових документів, а також про направлення матеріалів службового розслідування до відповідних органів для прийняття рішення згідно із законодавством; підтвердження чи спростовування відомостей, які стали підставою для його призначення; запропоновані заходи, спрямовані на усунення виявлених під час службового розслідування недоліків, причин та умов виникнення обставин, які стали підставою для призначення службового розслідування.
Відповідно до пункту 3 розділу VIII Порядку №356/5 висновок службового розслідування підписується виконавцем (головою та членами комісії) та затверджується начальником, який призначив службове розслідування.
Наказом Міністерства юстиції України від 23.07.2021 №2120/7 затверджено Висновок службового розслідування, яким пропонувалось, зважаючи на те, що на момент складання висновку службового розслідування начальник Установи ОСОБА_1 , мав діюче дисциплінарне стягнення у виді попередження про неповну посадову відповідність, притягнути останнього до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення з займаної посади.
Відповідно до абзацу дев'ятого пункту 1 розділу І Порядку №356/5 службове розслідування - комплекс заходів, які здійснюються в межах компетенції з метою уточнення причин, встановлення обставин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення або дисциплінарного проступку персоналом Державної кримінально-виконавчої служби України, відповідальність за яке передбачена законодавством України, а також визначення ступеня вини особи (осіб), яка вчинила правопорушення, чиї дії або бездіяльність стали причиною його скоєння.
Колегія суддів зазначає, що з аналізу норм Дисциплінарного статуту та Порядку №356/5 убачається, що службове розслідування призначається з метою уточнення, встановлення обставин, що сприяли вчиненню конкретного правопорушення (конкретних правопорушень) або дисциплінарного проступку.
Повертаючись до матеріалів цієї справи та встановлених обставин, фактичною підставою для призначення службового розслідування є саме лист від 10.06.2021 №12-51-10276-вих.21 із відомостями про факт вручення підозри позивачу та факт можливого невиконання або неналежного виконання посадових обов'язків начальницьким та рядовим складом Установи, виключно щодо фактів виконання/неналежного виконання договору генпідряду №Г-67 від 22.11.2019 при виконанні робіт з капітального ремонту режимного корпусу державної установи «Закарпатська установа виконання покарань (№ 9)».
Як наслідок колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що службове розслідування у межах спірних правовідносинах було призначене для встановлення виключно обставин, що сприяли вчиненню конкретного правопорушення, зокрема причетності/непричетності керівництва Установи до неналежного виконання договору генпідряду.
Також судоми першої інстанції установлено та не спростовано в установленому порядку відповідачем, що вивченням службової документації Установи комісією було встановлено, що 21.10.2020 слідчим другого слідчого відділу (відділу з розслідувань злочинів вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у місті Львові на підставі ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м. Львів від 07.10.2020 (справа 463/9498/20 провадження №1 - кс/463/5216/20) вилучено оригінали документів, що стосуються робіт по об'єкту «Капітальний ремонт режимного корпусу державної установи «Закарпатської установи виконання покарань (№9)» за адресою: м. Ужгород, вул.. Довженка, 8А».
У зв'язку із наведеним, ознайомитись із повним переліком документів, які стосуються капітального ремонту режимного корпусу державної установи «Закарпатської установи виконання покарань (№ 9)» члени Комісії не мали можливості.
При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що наявність у Комісії ксерокопії договору підряду вказує лише на наявність договірних відносин між Установою та підрядною організацією з приводу намірів проведення підрядних робіт. Однак такий договір не є первинним документом, який відображає обставини з приводу фактичного виконання робіт, їх переліку та обсягу, а також переліку використаних матеріалів, задіяних трудових ресурсів при виконанні таких робіт.
Крім того з матеріалів справи убачається, що в ході службового розслідування Комісією не досліджувалися первинні документи у яких йдеться про виконання підрядних робіт на предмет їх обсягу та переліку (з урахуванням використаних матеріалів та трудових ресурсів) у порівнянні з обсягом та переліком наявних фактично виконаних підрядних робіт.
З акту службового розслідування убачається, що поверхневим оглядом 3-го поверху Установи членами комісії встановлено, що ремонтні роботи, які зазначені в робочому проекті, проводились, однак встановити об'єми виконаних робіт та відповідність даних робіт проекту членам комісії не вдалось, у зв'язку із відсутністю відповідної кваліфікації.
Отож, Комісія в ході сліжбового розсідування не змогла підтвердити чи спростувати в рамках службового розслідування причетність начальника Установи, полковника внутрішньої служби ОСОБА_1 , до вчинення злочину, що розслідується по кримінальному провадженню № 62020140000001175.
Як наслідок суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що матеріали службового розслідування не містять належного обсягу доказів та досліджень, якими підтверджено факт неналежного виконання та причетності позивача до неналежного виконання договору генпідряду.
Разом з тим, під час проведення службового розслідування встановлено «численні недоліки та прорахунки» в службовій діяльності позивача, на підставі чого Комісією зроблено висновками про те, що ОСОБА_1 , внаслідок неналежного виконання покладених на нього обов'язків, порушив вимоги пункту 10 Положення про державну установу «Закарпатська установа виконання покарань (№ 9)», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 10.03.2020 №849/5 в частині не виконання покладених на установу завдань та функцій, неналежного контролю за проведенням в установі заходів, спрямованих на виконання вимог нормативно-правових актів щодо порядку та умов тримання осіб, узятих під варту, а також вчинених в установі порушень вимог режиму тримання і встановленого порядку відбування покарання, здійснення перевірки діяльності персоналу установи, належного виконання функціональних обов'язків, дотримання службової дисципліни та законності, здійсненням контролю за своєчасним проведенням технічних оглядів, обшуків приміщень, камер, особистих обшуків осіб, узятих під варту, порушив вимоги пункту 9 глави І розділу III, вимоги пункту 7 глави 2 розділу III, пункту 6 глави 8 розділу II, пункту 4 глави 8 розділу II Інструкції №73/5-ДСК, вимог статті 7 Закону України «Про попереднє ув'язнення» в частині неналежного порядку і умов тримання осіб, взятих під варту, та нагляду за ними, порушив вимоги посадової інструкції заступника начальника відділу режиму і охорони державної установи «Закарпатська установа виконання покарань (№ 9)», затвердженої 10.12.2020, вимоги статті 14 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», вимоги статті 4 Закону України «Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» в частині призначення на посаду особи, яка не має належного освітнього рівня, тощо.
Згідно з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 23.09.2022 у справі №540/1982/19 (щодо застосування норм Порядку №356/5), виходячи із призначення службового розслідування, результати якого можуть призвести до дисциплінарної відповідальності службовця, то висновки службового розслідування мають містити чітку оцінку обставинам, які слугували підставою для призначення службового розслідування. Подібну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 28.01.2021 у справі №540/1982/19.
З урахуванням висновків Верховного Суду, відображених у від 29.10.2024 року у цій справі (а.с. 171-189 т.3) та фактичних обставин справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що факти, з яких було призначено службове розслідування, не знайшли свого підтвердження під час проведення службового розслідування Комісією щодо позивача.
Стосовно ж доводів скаржника з приводу того, що наказом Міністерства № 2120/7 призначено службове розслідування стосовно осіб рядового та начальницького складу державної Установи, а не безпосередньо відносно начальника державної установи «Закарпатська установа виконання покарань (№9)» Анталовського В.В., то колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до статті 23 Кримінально-виконавчого кодексу України за діяльністю органів і установ виконання покарань здійснюється відомчий контроль вищестоящими органами управління і посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань.
Відповідно до частин першої-третьої статті 3 Дисциплінарного статуту начальник - це особа начальницького складу, яка має право віддавати накази та розпорядження, застосовувати заохочення і накладати дисциплінарні стягнення або порушувати клопотання про це перед старшим прямим начальником. Начальники, яким особи рядового і начальницького складу підпорядковані по службі хоча б тимчасово, якщо про це оголошено наказом, вважаються прямими. Найближчий до підлеглого прямий начальник є його безпосереднім начальником.
Абзацами п'ятим, десятим пункту 2 розділу І Порядку №356/5 визначено, що начальник - особа, яка має право віддавати накази, застосовувати заохочення і накладати дисциплінарні стягнення або порушувати клопотання про це перед старшим прямим начальником; учасники службового розслідування - начальник, виконавець, члени комісії, особи рядового і начальницького складу, персонал органів і установ та інші особи, які обізнані в обставинах, що стали підставою для призначення службового розслідування.
Пункт 8 розділу ІІІ Порядку №356/5 визначає, що проведення службового розслідування доручається прямому начальнику особи рядового чи начальницького складу, дії або бездіяльність якої стали підставою для призначення службового розслідування.
Відповідно до пункту 9 розділу ІІІ Порядку №356/5 службове розслідування може проводитися декількома особами у складі комісії, до складу якої входять найбільш досвідчені посадові особи органу або установи, здатні всебічно вивчити обставини, що стали підставою для призначення службового розслідування, та зробити об'єктивні висновки. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника особи рядового чи начальницького складу, дії чи бездіяльність якої стали підставою для призначення службового розслідування.
Отож з указаних норм Порядку №356/5 убачається, що проведення службового розслідування доручається прямому керівнику особи, і його проведення відбувається за участю безпосереднього керівника такої особи.
Відповідно до Положення про державну установу «Закарпатська установа виконання покарань № 9», затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 849/5 від 10.03.2020, Закарпатська установа виконання покарань є державною установою, яка входить до складу кримінально-виконавчої служби України. Діяльність установи контролюється та координується Західним міжрегіональним управлінням м. Львів та Департаментом з питань виконання кримінальних покарань м. Київ.
Як наслідок з урахуванням положень Дисциплінарного статуту, найближчим до нього прямим начальником є начальник Західного міжрегіонального управління м. Львів, який повинен був бути включений до складу Комісії з службового розслідування та в його присутності повинно було проведено службове розслідування. Безпосереднім керівником позивача також є начальник Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, якому у відповідності до вимог пунктів 2, 8, 9 розділу III Порядку №356/5 мало бути доручено проведення службового розслідування стосовно позивача та який мав бути включений до складу комісії.
Натомість з висновку службового розслідування від 22.07.2021 року убачається, що членами комісії, які проводили службове розслідування були:
голова комісії - головний спеціаліст відділу оперативної роботи Управління внутрішньої безпеки Державної кримінально-виконавчої служби України та органів юстиції Міністерства юстиції України - Мельникович В.В;
члени комісії:
головний спеціаліст відділу оперативної роботи Управління внутрішньої безпеки Державної кримінально-виконавчої служби України та органів юстиції Міністерства юстиції України - Кривопуска Р.В;
головний спеціаліст відділу моніторингу та перевірки діяльності Управління внутрішньої безпеки Державної кримінально-виконавчої служби України та органів юстиції Міністерства юстиції України - Трухановський О.Д.;
головний спеціаліст відділу внутрішнього контролю апарату Міністерства юстиції України Управління внутрішньої безпеки Державної кримінально-виконавчої служби України та органів юстиції - Павленко В.В.
Згідно висновку службового розслідування, затвердженим 23.07.2021 року досліджувалося питання можливого невиконання або неналежного виконання посадових обов'язків начальницьким складом, а зокрема начальником державної установи «Закарпатська установа виконання покарань №9 - Анталовським В.В., а як наслідок з урахуванням пунктів 8 та 9 розділу ІІІ Порядку №356/5 суд апеляційної інстанції зазначає, що службове розслідування мало б бути проведено за участю безпосереднього керівника, якому підпорядковувався начальник державної установи «Закарпатська установа виконання покарань №9 - Анталовський В.В.
Натомість проведення службового розслідування відносно позивача було проведено в супереч пунктам 8 та 9 розділу ІІІ Порядку №356/5 без залучення його безпосереднього керівника - начальника Західного міжрегіонального управління з питань виконання покарань Міністерства юстиції України.
Також колегією суддів ураховано, що Верховний Суд у п.91 постанови від 29.10.2024 року у цій справі (а.с. 171-189 т.3) вказав про необхідність дослідження судом змісту Інструкції №73/5-ДСК.
З матеріалів справи убачається, що судом витребувано та в ході судового розгляду справи в тому рахунку і апеляційної скарги досліджено зміст Інструкції №73/5-ДСК. При цьому, колегія суддів зазначає, що представники сторін із змістом інструкції також ознайомлені, про що в матеріалах справи міститься відмітка з їх підписами.
Підсумовуючи викладене у своїй сукупності колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача з приводу правомірності наказів від 06.08.2021 №1875/к «Про накладення дисциплінарного стягнення» та від 06.08.2021 №1876/к «Про виконання дисциплінарного стягнення», позаяк вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що службове розслідування стосовно позивача проведено з порушенням вимог Дисциплінарного статуту та Порядку №356/5, а факти, з яких було призначено службове розслідування, не знайшли свого підтвердження під час проведення службового розслідування Комісією щодо нього.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов'язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.
Тому за наведених вище підстав, якими обґрунтовано судове рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Колегія суддів зазначає, що підстави для перерозподілу та присудження судових витрат у даній справі - відсутні.
Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення.
Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2025 року у справі № 260/3942/21 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення. Порядок, строки та підстави подання касаційної скарги на рішення суду апеляційної інстанції визначено ст.ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя С. М. Шевчук
судді Р. В. Кухтей
С. П. Нос
Повне судове рішення складено 11 листопада 2025 року