Провадження № 22-ц/821/1778/25Головуючий по 1 інстанції
Справа № 704/1434/24 Категорія: 304030000 Москаленко І. В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Сіренко Ю. В.
11 листопада 2025 року
м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:
Сіренка Ю.В., Гончар Н.І., Василенко Л.І.,
секретар: Любченко Т.М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Приватне підприємство «Тальне-Агрохім»,
особа, яка подає апеляційну скаргу - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 22 липня 2025 року (у складі судді Москаленко І.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Тальне-Агрохім» про визнання додаткової угоди до договору оренди землі неукладеною, усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та про скасування рішення про державну реєстрацію речового права,
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із даним позовом.
В обґрунтування позовних вимог вказувала, що їй на праві власності належить земельна ділянка з кадастровим номером 71240820006:01:001:0080 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Гордашівської сільської ради Звенигородського району (колишній Тальнівський район) Черкаської області. Дану земельну ділянку вона успадкувала за заповітом після смерті матері ОСОБА_2 .
15.07.2014 ОСОБА_2 уклала з ПП «Тальне-Агрохім» договір оренди землі щодо вказаної земельної ділянки строком на 10 років. Відповідно до Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається зареєстроване право оренди вищевказаної земельної ділянки на підставі додатку від 01.12.2020 до договору оренди землі б/н від 15.07.2014, дата закінчення строку оренди - 31.12.2034.
Про даний додаток до договору позивачці стало відомо при набутті земельної ділянки у спадок. Зазначає, що додаток від 01.12.2020 її матір'ю ОСОБА_2 не укладався і не підписувався, орендну плату за додатковою угодою особисто не отримувала і не уповноважувала на це інших осіб.
На підставі викладеного, ОСОБА_1 просила визнати додаток від 01.12.2020 до договору оренди землі від 15.07.2014 неукладеним.
Усунути ОСОБА_1 як власнику перешкоди у користуванні належної їй земельної ділянки, зобов'язавши ПП «Тальне-Агрохім» повернути земельну ділянку з кадастровим номером 71240820006:01:001:0080 Гордашівської сільської ради Звенигородського району Черкаської області.
Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 56094702 від 11.01.2021, внесене приватним нотаріусом Ватутінського міського нотаріального округу Черкаської області Побіянською Н.Б., про право оренди ПП «Тальне-Агрохім» земельної ділянки з кадастровим номером 71240820006:01:001:0080 Гордашівської сільської ради Звенигородського району Черкаської області на підставі Додатку від 01.12.2020 до договору оренди землі від 15.07.2014.
Рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 22.07.2025 у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що позивач не довела належними та допустимими доказами порушення свого права у спірних правовідносинах.
Судом першої інстанції встановлено та не заперечувалось ОСОБА_1 , що мати позивачки ОСОБА_2 не підписувала додаток до договору оренди землі, однак отримувала орендну плату через свого сина ОСОБА_3 .
Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірний додаток до договору оренди землі не може бути визнаним неукладеним, оскільки фактично виконувався сторонами правочину.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 22.07.2025 скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов в повному обсязі.
В обґрунтування зазначає, що кошти за оренду земельної ділянки отримував її брат ОСОБА_3 . При цьому, докази що такі кошти передавались матері відсутні.
Також в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_2 дійсно знала про укладений додаток до договору оренди землі.
Вказує, що додаток до договору було підписано від імені ОСОБА_2 братом позивача ОСОБА_3 , проте, останній не мав жодних на це повноважень.
Скаржник зазначає, що підпис учасника правочину є невід'ємним реквізитом письмової форми договору, наявність підпису підтверджує намір та волевиявлення учасника правочину, його укладення та прийняття всіх умов. У тому разі, коли згода одного з учасників відсутня, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся.
Також у своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що є власником земельної ділянки, а тому не позбавлена права заявити вимогу про усунення перешкод у користуванні належним їй майном.
11.09.2025 на адресу Черкаського апеляційного суду через підсистему «Електронний суд» від представника ПП «Тальне-Агрохім» - адвоката Ткаченка М.О. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку та правомірно відмовив у задоволенні позову.
Суд першої інстанції вірно встановив ту обставину, що спірний додаток до договору оренди землі хоча і не був підписаний ОСОБА_2 , але вона була обізнана щодо його укладення, про його умови та отримувала орендну плату.
Крім того, з моменту укладення додатку від 01.12.2020 до моменту смерті ОСОБА_2 , 30.11.2023, сторони виконували умови договору і його дійсність не оспорювалася.
Також у відзиві на апеляційну скаргу зазначено, що позивачка в судовому засіданні підтвердила, що була обізнана про волевиявлення своєї матері щодо продовження строку дії договору оренди землі, про факт підписання додатку від 01.12.2020 братом ОСОБА_3 та отримання орендної плати останнім.
Заслухавши доповідь судді, представника відповідача - адвоката Ткаченка М.О., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів доходить таких висновків.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Однією з основних засад судочинства, визначених п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов'язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка, загальною площею 3,1912 га, з кадастровим номером 71240820006:01:001:0080 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Гордашівської сільської ради Звенигородського району (колишній Тальнівський район) Черкаської області, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 14.10.2024 (а.с. 9).
Дану земельну ділянку заповіла їй мати - ОСОБА_2 , що підтверджується заповітом, посвідченим 16.06.2020 в.о. старости с. Гордашівка Тальнівського району Черкаської області (а.с. 8).
Державна реєстрація права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 71240820006:01:001:0080 за позивачкою здійснена 14.10.2024 (а.с. 11).
15.07.2014 між ОСОБА_2 (орендодавець) та ПП «Тальне-Агрохім» (орендар) було укладено договір оренди землі, а саме земельної ділянки, загальною площею 3,1912 га, з кадастровим номером 71240820006:00:001:0080 строком на 10 років (а.с. 14-16).
01.12.2020 між ОСОБА_2 (орендодавець) та ПП «Тальне-Агрохім» (орендар) було укладено додаток до договору оренди землі б/н від 15.07.2014 та викладено п. 7 договору в новій редакції, відповідно до якого договір укладено до 31.12.2034 (а.с. 17).
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, вказаний договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 71240820006:01:001:0080 з додатком від 01.12.2020 був зареєстрований приватним нотаріусом Ватутінського міського нотаріального округу Черкаської області Побіянською Н.Б. 11.01.2021, індексний номер: 56094702 (а.с. 13).
У судовому засіданні в суді першої інстанції встановлено та не заперечується сторонами, що додаток до договору оренди землі б/н від 15.07.2014 підписаний не ОСОБА_2 , а її сином ОСОБА_3 .
За вказаним договором оренди землі ОСОБА_2 (орендодавець) отримувала орендну плату від відповідача у грошовій формі, що підтверджується платіжними відомостями за 2020?2023 роки (а.с. 73-76).
В матеріалах справи також містяться письмові пояснення ОСОБА_3 (рідного брата позивача та сина померлої ОСОБА_2 відповідно до яких, у 2020 році ОСОБА_2 виявила бажання допомогти онуку придбати легковий автомобіль, а тому звернулась до ПП «Тальне?Агрохім» з проханням отримання орендної плати за кілька років наперед та отримала пропозицію про продовження дії договору оренди землі на певний строк. Так як ОСОБА_3 завжди займався від імені матері орендними питаннями, то остання попросила його підписати додаткову угоду замість неї. Також зазначав, що з 2014 року по 2023 рік отримував орендну плату за свою покійну матір та підтвердив, що остання мала волевиявлення щодо продовження дії договору оренди землі б/н від 15.07.2014 року строком на 10 років, однак не мала змоги прибути до ПП «Тальне -Агрохім» особисто, а тому усно уповноважила його на підписання додатку.
ОСОБА_1 до суду першої інстанції подано клопотання про призначення судової посмертної почеркознавчої експертизи, однак, в ході розгляду справи позивачем подано заяву про залишення без розгляду клопотання про призначення експертизи.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної у позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
У частині четвертій статті 124 ЗК України зазначено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.
Частиною першою статті 4, частиною першою статті 5 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку (частина перша статті 16 Закону України «Про оренду землі»).
Відповідно до абзацу першого частини першої, абзацу першого частини другої статті 207 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (частина перша статті 210 ЦК України).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.
Підпис є невід'ємним елементом письмової форми договору, який підтверджує волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.
Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність (частина перша статті 206 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.
Частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.
При вирішенні спору у цій справі судом встановлено, що між ОСОБА_2 та відповідачем 15.07.2014 було укладено договір оренди спірної земельної ділянки. Відповідно до додатку від 01.12.2020 договір оренди землі укладено до 31.12.2034, про що внесені відповідні відомості до Державного реєстру щодо права оренди вказаної земельної ділянки.
ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Державна реєстрація права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 71240820006:01:001:0080 за позивачкою ОСОБА_1 здійснена 14.10.2024.
В п. 37 договору оренди землі від 15.07.2014 зазначено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи?орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.
Позиція позивачки зводиться до того, що її мати (орендодавець) не підписувала додатку до договору оренди землі. Разом з тим, у суді першої інстанції ОСОБА_1 , а також її брат ОСОБА_3 підтвердили отримання орендної плати за землю за період з 2014 року по 2023 рік.
Факт виплати орендної плати підтверджується відомостями ПП «Тальне-Агрохім» про отримання орендної плати.
Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17).
У постанові від 27.11.2024 в справі № 204/8017/17 Велика Палата Верховного Суду констатувала, що відсутність підпису (чи його підроблення) сторони правочину, щодо якого передбачена обов'язкова письмова форма, за загальним правилом не свідчить про недійсність цього правочину, а вказує на дефект його форми та за відсутності підтвердження волевиявлення сторони на його укладення свідчить про неукладеність такого правочину. Тобто йдеться не про дефект волевиявлення сторони, а про його цілковиту відсутність.
Таким чином, неукладеність договору у зв'язку з недотриманням встановленої для нього законом обов'язкової письмової форми, зокрема й щодо його підписання, повинна насамперед корелюватися з відсутністю у сторони правочину будь-якого волевиявлення на його укладення, тобто якщо особа фактично не є учасником договірних правовідносин, про що, зокрема, може свідчити факт непідписання договору цією особою чи підписання його від імені сторони іншою неуповноваженою особою (підроблення підпису). Відсутність або підроблення підпису сторони (яка у зв'язку із цим фактично не є учасником договірних правовідносин) на письмовому правочині створює презумпцію відсутності волевиявлення сторони на виникнення, зміну чи припинення цивільних правовідносин, яка може бути спростована письмовими доказами, засобами аудіо, відеозапису та іншими доказами, що підтверджують факт наявності волевиявлення на укладення правочину у сторони, яка заперечує проти цього. Натомість неспростування цієї презумпції свідчить про неукладеність договору, яка ґрунтується на положеннях абзацу першого частини першої статті 638 ЦК України.
У разі якщо договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі), то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше). Про це зазначено у постанові Великої Палата Верховного Суду від 26.10.2022 у справі № 227/3760/19-ц.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою, п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її правильного вирішення, вірно виходив з того, що позовні вимоги до задоволення не підлягають, оскільки позивач не спростувала належними і допустимими доказами факти, викладені ОСОБА_3 (сином ОСОБА_2 ) в суді першої інстанції, щодо підписання спірного додатку від 01.12.2020 та отримання орендної плати ОСОБА_2 за умовами договору оренди землі.
Доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладено вище, апеляційний суд зазначає, що рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 22.07.2025 відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 367- 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 22 липня 2025 року у даній справі залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених Цивільним процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови складено 12 листопада 2025 року.
Судді Ю.В. Сіренко
Н.І. Гончар
Л.І. Василенко