Номер провадження 22-ц/821/1342/25Головуючий по 1 інстанції
Справа №711/10025/24 Категорія: 304090000 Кондрацька Н. М.
Доповідач в апеляційній інстанції
Фетісова Т. Л.
12 листопада 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:
суддя-доповідачФетісова Т. Л.
судді секретар Гончар Н. І., Сіренко Ю. В. Івануса А.Д.
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника відповідача адвоката Колєсніка В. А. на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14.04.2025 (повний текст складено 21.04.2025, суддя в суді першої інстанції Кондрацька Н. М.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики від 18.10.2023,
у грудні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, мотивуючи тим, що 18.10.2023 між сторонами був укладений усний договір позики грошових коштів, на підтвердження укладення якого відповідачем було власноруч написано розписку, відповідно до якої він отримав від позикодавця грошові кошти в сумі 12 550 доларів США. Відповідачем були повернуті грошові кошти у розмірі 4 950 доларів США та 24.10.2023 у розмірі 250 доларів США. Залишок у розмірі 7 300 доларів США відповідач зобов'язувався повернути до жовтня 2024 року. Проте станом на 31.10.2024 року відповідач не виконано зобов'язання з повернення боргу.
Позивач вказала, що станом на день складання позовної заяви про стягнення боргу (20.11.2024), офіційний курс валют долара США по відношенню до гривні складає 41,3310 грн/USD. За таких обставин, залишок суми боргу у розмірі 7 300 тисяч доларів США, станом на день звернення до суду складає - 301 716 грн. 30 коп. Згідно з архівних даних Національного банку України, офіційний курс валют долара США станом на 18.10.2023 року по відношенню до гривні складав 36, 4507 грн/USD. 3 наведеного вбачається наявність загального розміру курсової різниці у розмірі 35 626 грн. 19 коп. За умовами укладеної між сторонами у справі боргової розписки вбачається, що курсова різниця входить до суми несплаченого боргу за рахунок валютних коливань в бік збільшення.
З огляду на викладене просила суд стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 7300 доларів США, що на дату звернення складає 301716, 30 грн та 35626, 19 грн курсової різниці.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14.04.2025 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 7300 доларів США, що на дату звернення до суду становить 301716 грн. 30 коп. У решті позовних вимог відмовлено. Суд керувався тим, що позивачем доведені обставини, на які він посилається, відповідач свої зобов'язання не виконав, грошові кошти у визначений розпискою строк не повернув.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник відповідача адвокат Колєснік В. А. 14.06.2025 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосуванням норм матеріального права просить скасувати рішення та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Апеляційна скарга обгрунтована тим, що судом першої не враховано, що впродовж життя спільні кошти подружжя використовувались ним для отримання прибутку задля забезпечення потреб сім'ї. Використовувались вони з дозволу позивача. Після погіршення стосунків задля фінансової впевненості колишньої дружини (позивача) між ними було укладено відповідну угоду про те що відповідач зобов'язується сплатити позивачу кошти у визначений розписці строк. Свою домовленість вони оформили у формі боргової розписки яка є предметом розгляду справи. Отже, у даному випадку відносини між кредитором та боржником мають характер сімейних, оскільки на час укладання договору позики позивач та відповідач перебували у шлюбі, позика бралась в інтересах родини, зміст розписки від 23.10.2023 року цього факту не спростовує та, як наслідок, грошові кошти є спільним майном подружжя, борг повернуто, тому підстав для задоволення позовних вимог не було.
Крім того вказує, що розписка є лише доказом взятих на себе зобов'язань з виплати грошових коштів, та ніяким чином не підтверджує реального факту передачі грошових коштів від позивача до відповідача.
Вважає, що звернення позивача з зазначеною позовною заявою є лише створенням різноманітних незручностей для відповідача, адже з моменту розлучення стосунки між сторонами погіршились, позивачем створювались штучні перепони задля спілкування відповідача з їхніми дітьми, вона зверталась до суду з позовом про стягнення аліментів, а для врегулювання питання спілкування з дітьми відповідачу довелося звертатись в органи опіки та піклування.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача адвокат Попова І.С. вказуючи на те, що рішення суду є законним та обґрунтованим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду- без змін.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При розгляді справи встановлено, що відповідно до боргової розписки від 18.10.2023 ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 суму 12550 доларів США, повернуто ОСОБА_1 4950 доларів США, залишок боргу складає 7600 доларів. Зазначений обов'язок повернення залишку боргу до жовтня 2024 року. Також у розписці міститься зазначення про повернення 24.10.2023 - 250$.
Факт написання розписки відповідачем не заперечується.
Правовідносини, наявні між сторонами справи на підставі вищевикладених фактичних обставин, мають таке правове регулювання.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Отже, письмова форма договору позики унаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За своєю суттю розписка про отримання у борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
Суд першої інстанції, досліджуючи розписку, дійшов правильного висновку про наявність між сторонами правовідносин, які випливають із договору позики.
Складена власноруч ОСОБА_2 розписка підтверджує як факт укладення договору позики та зміст умов цього договору, так і факт отримання ним від позивача грошової суми та обов'язок її повернути.
Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить зобов'язання повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
Статтею 545 ЦК України визначено, що прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.
Отже, наявність оригіналу боргової розписки у позивача, кредитора, вказує на те, що боргове зобов'язання не виконане.
Встановлено, що оригінал розписки від 18.03.2023 знаходиться у позивача, що свідчить про те, що боргове зобов'язання не виконане.
Безпідставними колегія суддів вважає доводи апелянта про те, що усі грошові кошти він повернув, оскільки матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів на підтвердження зазначеного.
Доказів, які б вказували б на виконання ним умов договору позики відповідачем не надано.
Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що позика бралась в інтересах родини, та ці грошові кошти є спільним майном подружжя, оскільки вказана розписка написана власноруч відповідачем, тому він не був позбавлений можливості вказати в ній дійсні, як він стверджує, обставини її написання. Відповідач не довів у встановленому порядку факт спільної сумісної власності подружжя на позичене ним майно у своєї дружини, а та обставина, що сторони перебували при укладенні вказаного правочину у шлюбі не свідчить, що все майно є їх спільною сумісною власністю апріорі.
Інші доводи апеляційної скарги предмета спору не стосуються.
Таким чином, з урахуванням взятих на себе відповідачем зобов'язань за договором позики, настання дати повернення суми позики та відсутності доказів повернення позики в повному обсязі відповідно до вимог ст.545 ЦК України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вимог позивача та стягнення з відповідача боргу за договором позики.
Згідно ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14.04.2025 у даній цивільній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу - відхилити.
Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14.04.2025 у даній цивільній справі - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.
Повну постанову складено 12.11.2025.
Суддя-доповідач
Судді