Номер провадження 22-ц/821/1489/25Головуючий по 1 інстанції
Справа №703/6033/24 Категорія: 331060300 Биченко І. Я.
Доповідач в апеляційній інстанції
Фетісова Т. Л.
11 листопада 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:
суддя-доповідачФетісова Т. Л.
суддіГончар Н. І., Сіренко Ю. В.
секретарЛюбченко Т.М.
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Міністерства оборони України - Матієнка Олега Борисовича на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 16.04.2025 (повний текст складено 18.04.2025, суддя в суді першої інстанції Биченко І. Я.) у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України, ОСОБА_2 , про встановлення факту перебування на утриманні,
у листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення факту її перебування на утриманні ОСОБА_3 з 2012 року по день його смерті.
В обґрунтування заяви зазначила, що вона є непрацюючою пенсіонеркою та особою з інвалідністю 1 групи безтерміново, потребує постійного стороннього догляду. Заявниця проживає в АДРЕСА_1 , де разом з нею без реєстрації проживав її онук ОСОБА_3 , чий дохід являвся для неї одним з основних та постійних джерел для існування.
09.01.2024 онук заявника був призваний на військову службу до лав Збройних Сил України. Після мобілізації онук продовжував допомагати їй коштами, за які вона купувала продукти харчування, лікарські засоби, оплачувала комунальні послуги.
29.05.2024 за місцем проживання ОСОБА_2 було отримано сповіщення сім'ї від ІНФОРМАЦІЯ_2 про те, що військовослужбовець ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 загинув внаслідок військових дій.
У зв'язку з вищенаведеним та для подальшого отримання одноразової грошової допомоги внаслідок смерті військовослужбовця заявнику необхідно встановити факт її перебування на утриманні ОСОБА_2 .
Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 16.04.2025 заяву задоволено.
Встановлено факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на утриманні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 2012 року по день його смерті.
Рішення суду мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджено, що заявник перебувала на утриманні свого онука ОСОБА_2 та встановлення факту має для неї юридичне значення.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції представник Міністерства оборони України Матієнко О. Б. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що суд не в повному обсязі дослідив всі обставини справи та наявні докази, просить рішення скасувати у повному обсязі та винести нове на користь Міністерства оборони України.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що за поданими заявником документами неможливо встановити, чи є у неї діти, які повинні її утримувати та чи дійсно вона перебувала на утриманні загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , його джерело доходів, а також чи проживала разом зі своїм онуком, вела з ним спільне господарство і мала взаємні права та обов'язки.
У відзиві на апеляційну скаргу представник заявника адвокат Панфілова Д. А., вказуючи на те, щосуд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи скарги не підтверджені належними та допустимими доказами, ґрунтуються на припущеннях, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявими в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
При розгляді справи апеляційним судом встановлено, що 09.01.2024 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , був при званий на військову службу за призовом під час мобілізації та 09.01.2024 зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №9 від 09.01.2024 (т.1 а.с. 12).
Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 та сповіщенням № 125 від 29.05.2024 ОСОБА_3 загинув ІНФОРМАЦІЯ_6 в с. Архангельське Покровського району Донецької області (т.1 а.с. 9, 13).
Згідно з довідкою квартального комітету Смілянської міської ради №11 від 10.01.2025 року та актом від 04.10.2024 за життя ОСОБА_3 проживав разом з ОСОБА_1 без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 . Факт реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за цією адресою підтверджується витягом з територіальної громади від 22.08.2024 (т. 1 а.с. 6, 10,11).
Як вбачається з пенсійного посвідчення № НОМЕР_4 від 25.08.2010 та довідки до акта огляду МСЕК серії 10ААА №247908, ОСОБА_1 є пенсіонером за віком та особою з інвалідністю 1 групи загального захворювання безтерміново, потребує постійного стороннього догляду та допомоги (т.1 а.с. 7, 8)
Згідно з довідкою відділу обслуговування громадян № 7 Управління обслуговування громадян ГУ ПФУ у Черкаській області від 01.11.2024 ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності: з жовтня 2023 року по лютий 2024 року у розмірі 4141,31 грн щомісячно, а з березня 2024 року по жовтень 2024 року - 4434,19 грн щомісячно ( а.с. 14).
В матеріалах справи міститься наданий на виконання ухвали суду першої інстанції інформаційний лист ІНФОРМАЦІЯ_2 від 03.03.2025 відповідно до якого ОСОБА_2 на час загибелі у шлюбі не перебував, дітей не мав, мати, ОСОБА_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , батько ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_8 . Стосовно виплати залишку грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_3 в порядку спадкування до нотаріальної контори звернувся брат загиблого ОСОБА_2 . До ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявами про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю ОСОБА_2 ніхто не звертався (а.с.120).
Такими є фактичні обставини у справі. Правовідносини, які виникли між сторонами на їх підставі, мають таке правове регулювання.
Згідно з п. 5 ч.2 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Відповідно до п. 2 ч.1 ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.
В судовому порядку можливо встановити факти, коли ці факти безпосередньо породжуватимуть юридичні наслідки, тобто вони повинні мати юридичне значення, а саме: від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення. Метою встановлення факту у даній справі, а саме перебування на утриманні онука, є призначення одноразової грошової допомоги, яка надається членам сім'ї у разі загибелі військовослужбовця.
Відповідно до ст. 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», виплата одноразової грошової допомоги у разі, зокрема, загибелі (смерті) військовослужбовців, здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Згідно з ч.1 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога у разі, зокрема, загибелі (смерті) військовослужбовців - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до підпункту 1 пункту 2 ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Про деякі питання виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" установлено, що сім'ям загиблих осіб, зазначених у п.1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у ст.16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Згідно зі ст.16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 ст.16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.30 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих, які перебували на їх утриманні. Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли в період проходження служби.
Відповідно до ч.3 ст.30 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", непрацездатними членами сім'ї вважаються: а) діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. При цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків; б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (незалежно від тривалості страхового стажу), або є особами з інвалідністю; в) батьки та дружина (чоловік), якщо вони не взяли повторний шлюб військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули, померли чи пропали безвісти в період проходження служби мають право на пенсію не раніш як за 5 років до досягнення віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (незалежно від тривалості страхового стажу), або якщо вони мають право на пенсію незалежно від віку відповідно до частини третьої ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на дострокову пенсію за віком, пенсію за віком на пільгових умовах чи пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до закону, або якщо вони є особами з інвалідністю; г) дід і бабуся - при відсутності осіб, які за законом зобов'язані їх утримувати; д) дружина (чоловік) або один з батьків чи дід, бабуся, брат або сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо вона (він) зайнята доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8-річного віку, і не працює.
Системне тлумачення положень ст.16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та положень ст.30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» дає підстави для висновку, що право на виплату одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого).
При цьому утриманцями можуть бути: - діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.
Водночас братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків; дружині (чоловіку) або одному з батьків чи дід, бабуся, брат або сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо вона (він) зайняті доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8-річного віку, і не працюють, а також діду і бабусі - при відсутності осіб, які за законом зобов'язані їх утримувати.
Окрім того, відповідно до положень ст.31 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", члени сім'ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Аналогічні норми закріплено і в Законі України "Про пенсійне забезпечення" (ст.ст.37,38).
Пунктом 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №5 "Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" передбачено, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалася, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання. Утримання може полягати у систематичній грошовій допомозі у виді витрат на утримання житла, його ремонті, сплату комунальних платежів, купівлі продуктів харчування, речей першої необхідності тощо. Повне утримання означає відсутність у члена сім'ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування.
Конституційний Суд України в рішенні від 03.06.1999 у справі №1-8/99 (№5-рп/99) роз'яснив, що членом сім'ї, що перебуває на утриманні військовослужбовця є та з визначених у пункті 1 цього рішення особа, що перебуває на повному утриманні військовослужбовця або одержує від нього допомогу, яка є для неї постійним і основним джерелом засобів до існування.
Повне утримання означає відсутність у члена сім'ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов'язок щодо утримання цього члена сім'ї. Основне значення допомоги необхідно з'ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.05. 2019 у справі № 520/6518/17.
В постановах Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 13.01.2021 в справі №592/17552/18, від 22.10.2020 в справі №210/343/19 та від 31.08.2022 в справі №592/13089/21 вказано, що якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то судам слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування.
За таких обставин, для встановлення факту перебування особи на утриманні померлого судам необхідно враховувати, що одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів чи окреме проживання від померлого не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника саме допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.
Законом не визначено, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов'язком суду при їх оцінці.
Обов'язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них, як на підставу своїх вимог та заперечень. Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає заявник є підставою для відмови у задоволенні заяви.
Звертаючись до суду із заявою, ОСОБА_1 просила встановити факт перебування на утриманні онука, який загинув під час виконання бойового завдання, пов'язаного із захистом Батьківщини. В обґрунтування зазначала, що є пенсіонеркою за віком, особою з інвалідністю, яка потребує догляду та допомоги, а онук - ОСОБА_6 , повністю забезпечував її матеріально, а тому фактично утримував заявницю.
Задовольняючи вимоги заяви суд першої інстанції керувався тим, що заявницею надані належні та допустимі докази на підтвердження факту її знаходження на утриманні онука.
Колегія суддів не погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Заявниця як на докази перебування на утриманні загиблого онука посилалась на те, що онук проживав з нею з 2012, утримував її та допомагав у побуті, а після мобілізації постійно перераховував їй грошові кошти для прожиття та лікування.
З матеріалів справи вбачається, що загиблий ОСОБА_2 проживав з бабусею без реєстрації, точний період проживання на підставі наявних матеріалів справи встановити неможливо.
Як пояснила суду представник заявниці ОСОБА_1 , офіційно її онук ніде не працював, але мав тимчасові та періодичні підробітки по будівництву, інших доходів, зокрема, від здачі в оренду нерухомого майна, цінних паперів, банківських вкладів, процентів, роялті тощо не мав.
Оскільки за життя загиблий ОСОБА_2 регулярного та постійного доходу не мав, його неофіційні заробітки мали періодичний характер, тому доводи заявниці, що вона регулярно отримувала від свого онука допомогу, яка була для неї постійним і основним джерелом засобів до існування не знайшли свого підтвердження в результаті розгляду справи.
З пояснень наданих в суді першої інстанції свідком ОСОБА_7 вбачається, що після своєї мобілізації ОСОБА_6 з січня по травень 2024 року перераховував їй на картку гроші для своєї баби приблизно 4-6 тисяч гривень, за які вона купувала для ОСОБА_1 продукти харчування, ліки та інші необхідні речі. При цьому жодних доказів факту перерахування таких коштів суду коштів з відповідних цільовим призначенням (виписки по банківських рахунках тощо) суду надано не було.
Також заявником не належних доказів, які підтверджують спільний побут онука з бабою та їх взаємні права і обов'язки, зокрема, щодо спільних витрат в утриманні житлового будинку шляхом сплати коштів за комунальні послуги, його ремонт, наявності спільного бюджету.
Крім того заявником не підтверджено жодними належними доказами, що її основний дохід (пенсія) та інші соціальні виплати (за наявності) були недостатніми для забезпечення її потреб.
В цілому показання свідків, допитаних судом першої інстанції, носять загальний характер і не містять посилань на конкретні факти та обставини, які б давали суду можливість дійти висновку про наявність підстав, які входять до предмета доказування у подібних правовідносинах.
Відповідно до ст.376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
На підставі наведеного колегія суддів приходить до висновку про те, що заявницею не надано суду належних і допустимих доказів, які б підтверджували факт її перебування на утриманні ОСОБА_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 , тому апеляційна скарга Міністерства оборони України підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з ухваленням нового рішення по справі про залишення без задоволення заяви ОСОБА_1 за недоведеністю.
Стосовно клопотання апелянта Міністерства оборони Українипро розподіл судових витрат у вигляді сплаченого ним судового збору при зверненні з апеляційною скаргою колегія суддів виходить з того, що порядок розгляду справ окремого провадження визначений статтею 294 ЦПК України, відповідно до частини сьомої якої при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.
Отже відшкодування судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, можливе у справах позовного провадження, але у справах окремого провадження, з урахуванням особливостей розгляду цих справ, судові витрати не відшкодовуються.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 263/1265/18 та від 16.11.2022 у справі № 214/4179/21, постанова ОП КЦС від 25.03.2024 у справі № 161/9609/22.
За таких обставин, судові витрати, понесені Міністерством оборони України при поданні апеляційної скарги, слід залишити за заявником.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК ЦПК України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу - задовольнити.
Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 16.04.2025 у даній справі - скасувати.
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України, ОСОБА_2 , про встановлення факту перебування на утриманні -залишити без задоволення.
Судові витрати, понесені Міністерством оборони України при поданні апеляційної скарги, залишити за заявником.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.
Повну постанову складено 12.11.2025.
Суддя-доповідач
Судді