Номер провадження 22-ц/821/1905/25Головуючий по 1 інстанції
Справа №701/274/25 Категорія: 304010000 Калієвський І. Д.
Доповідач в апеляційній інстанції
Фетісова Т. Л.
11 листопада 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:
суддя-доповідачФетісова Т. Л.
суддіГончар Н. І., Сіренко Ю.В.
секретар Любченко Т.М.
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 13.08.2025 (повний текст складено 13.08.2025, суддя в суді першої інстанції Калієвський І. Д. ) у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі - продажу транспортного засобу та визнання права власності,
у березні 2025 року представник ОСОБА_3 адвокат Заболотній В. М. звернувся до суду з позовом, яким просив визнати недійсним договір купівлі - продажу транспортного засобу № 3242/2024/4836583 від 21.08.2024, а саме автомобіля Toyota Rav4, VIN НОМЕР_1 , д.н.з НОМЕР_2 , укладений між продавцем ОСОБА_2 та покупцем ОСОБА_1 , та визнати за позивачем право власності в порядку спадкування за законом на 1 / 6частину вказаного автомобіля.
В обґрунтування вказано на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати ОСОБА_3 - ОСОБА_4 . Після її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 було відкрито спадкову справу. Особами, які подали заяву на прийняття спадщини, є: дочка померлої - ОСОБА_5 , від себе особисто та від імені своєї неповнолітньої дочки ОСОБА_6 ; син - ОСОБА_3 ; чоловік - ОСОБА_2 .
У 2019 році за спільні кошти ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було придбано автомобіль Toyota Rav4, 2014 року випуску, д.н.з НОМЕР_2 , який зареєстровано за ОСОБА_2
21.08.2024 між відповідачами було укладено договір купівлі - продажу вказаного автомобіля.
Беручи до уваги, що позивачу належить до спадкування 1/3 майна у спадщині, що відкрилась після смерті його матері, відтак йому належить 1/6 спірного автомобіля, тобто автомобіль є спільною частковою власністю. Аналіз статті 361 ЦК України дозволяє зробити висновок, що об'єктом розпорядження співвласника є частка у праві спільної часткової власності, а не частка у майні. Тобто право самостійного розпорядження часткою у праві власності, не тотожне розпорядження частиною майна. Частка в праві спільної часткової власності, що належить кожному з співвласників, виступає не як частина речі й не як право на частину речі, а як частина права на всю річ як єдине ціле. Тобто право спільної часткової власності поширюється на все спільне майно, а частка в праві спільної часткової власності не стосується частки майна. Підсумовуючи викладене, можна дійти висновку, що якщо майно належить особі не на праві особистої приватної власності, а разом з іншим співвласником на праві спільної сумісної власності, то розпорядження майном здійснюється за згодою останнього.
Відсутність такої згоди іншого зі співвласників на укладення правочину щодо спільного майна свідчить про відсутність у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень на укладення такого правочину.
У таких випадках відсутня воля власника спільного майна, на боці якого виступають обидва співвласники, на вчинення правочину.
За наведених обставин позивач вважає, що належним способом захисту його порушеного права власності на майно, яке залишилось після смерті матері, будуть вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу спірного автомобіля та визнання за ним права власності на 1/6 його частину.
Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 13.08.2025 позов у справі задоволено.
Визнано договір купівлі - продажу транспортного засобу №3242/2024/4836583 від 21.08.2024, а саме: автомобіля «Toyota Rav 4», VIN НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , укладений між продавцем - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та покупцем- ОСОБА_1 - недійсним.
Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/6 частину автомобіля «Toyota Rav 4», VIN НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вирішено питання судового збору.
Суд вказав, що позивачу належить до спадкування 1 / 3 майна у спадщині, що відкрилась після смерті його матері, відтак йому належить 1 / 6 спірного автомобіля, тобто автомобіль є спільною частковою власністю та те, що договір купівлі-продажу даного транспортного засобу укладено без згоди позивача, як спадкоємця.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали ідентичні апеляційні скарги, в яких, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи просять рішення суду скасувати та залишити без задоволення позовні вимоги.
Вказують, що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем транспортного засобу, оскільки не знала про те, що спірний автомобіль належав подружжю на праві спільної сумісної власності, а тому позовні вимоги є безпідставними.
Також зазначають, що заявлені позивачем вимоги про визнання за ним права власності на частину спірного автомобіля безпосередньо стосуються прав та обов'язків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які є спадкоємцями майна, на частину якого претендує позивач. При цьому суд вирішуючи спір належним чином не з'ясував обставин справи, коло спадкоємців та дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог, унаслідок їх пред'явлення не до всіх належних відповідачів.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача адвокат Заболотній В.М. просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, оскільки вважає його законним та належним чином обґрунтованим.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При розгляді справи встановлено, що згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 вбачається, що позивач - ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , в графі "мати" зазначено - ОСОБА_7 (а.с.15).
Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 ОСОБА_7 уклала 20.07.2017 шлюб з ОСОБА_2 та змінила прізвище на " ОСОБА_8 " (а.с.16).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , яка проживала в с. Молодецьке Уманського району (Маньківська ОТГ) померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 (а.с.17).
Після смерті ОСОБА_4 , 28.05.2024 було відкрито спадкову справу №72497917 (а.с.18).
Особами, які подали заяву на прийняття спадщини, є: дочка ОСОБА_4 - ОСОБА_5 , від себе особисто та від імені своєї неповнолітньої дочки ОСОБА_6 ; син ОСОБА_4 - ОСОБА_3 ; чоловік ОСОБА_4 - ОСОБА_2 (а.с.19).
Обґрунтовуючи позовні вимоги представник позивача зазначив, що у 2019 році за спільні кошти ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було придбано автомобіль "Toyota Rav 4", 2014 року випуску, який зареєстровано за ОСОБА_2 , д.н.з НОМЕР_2 , VIN НОМЕР_1 у ТСЦ № 7142.
З листа ТСЦ МВС №7142 від 14.02.2025 вбачається, що дійсно 05.01.2019 даний транспортний засіб було зареєстровано на ОСОБА_2 , а 21.08.2024 р. даний автомобіль було перереєстровано на гр. ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу укладеного у ТСЦ №3242, д.н.з. не змінювався. (а.с.14).
Відповідно до договору купівлі-продажу 3242/2024/4836583 транспортного засобу ОСОБА_2 передав у власність гр. ОСОБА_1 автомобіль "Toyota Rav 4", 2014 року випуску, колір чорний, VIN НОМЕР_1 (а.с.12).
Із заяви №2484604467 від 21.08.2024 про перереєстрацію транспортного засобу, вбачається, що саме ОСОБА_1 звернулася з даною заявою відповідної форми та зразка до сервісного центру з питання перереєстрації даного транспортного засобу (а.с.11).
Такими є фактичні обставини у справі, встановлені судом.
Правовідносини, наявні на їх підставі, мають таке правове регулювання.
За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Згідно зі статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України).
Відповідно до частини першої 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). У статті 60 СК України закріплено правило, за яким майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Аналогічне положення містить і частина третя статті 368 ЦК України.
Судом встановлено, що спірний транспортний засіб було придбано під час перебування у зареєстрованому шлюбі ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , у зв'язку із чим він набув статусу спільної сумісної власності подружжя.
У ч.1 ст.1226 ЦК України зазначено, що частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.
За правилом частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина друга статті 215 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 ЦК України).
Апеляційний суд враховує, що договір купівлі-продажу спірного автомобіля було укладено 21.08.2024, тоді як з наявної в матеріалах справи постанови державного нотаріуса Маньківської державної нотаріальної контори Шевченко Н. Г. про відмову у вчинення нотаріальної дії вбачається, що із заявою про прийняття спадщини після смерті матері позивач звернувся в нотаріальну контору 28.05.2024, ОСОБА_5 із заявою про прийняття спадщини за заповітом від імені ОСОБА_6 після смерті баби та із заявою про прийняття спадщини за законом від свого імені після смерті матері звернулась в нотаріальну контору 26.06.2024. Таким чином спірний автомобіль відчужений за обізнаності продавця ОСОБА_2 про наявність прав інших осіб щодо спірного майна.
Отже, відповідач ОСОБА_2 на час вчинення правочину не мав необхідних повноважень на розпорядження чужим майном, що відповідно є підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу спірного автомобіля відповідно до норм ст. 215 ЦК України, а тому висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині визнання договору купівлі-продажу транспортного засобу недійсним є вірним.
Посилання скаржника на її добросовісність як покупця при укладенні спірного договору купівлі - продажу в даному випадку судом не аналізується і не оцінюється, оскільки позивач не ставив питання про захист свого порушеного права шляхом віндикації в порядку вимог ст.388 ЦК України, при якому питання щодо добросовісності покупця входить в предмет доказування у справі.
Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком районного суду про визнання за позивачем права власності на частину спірного автомобіля виходячи з наступного.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).
У п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05. 2008 № 7 «Про судову практику в справах про спадкування» вказано, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Згідно зі ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.
Частиною 1 ст. 1298 ЦК України передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.
З урахуванням положень статей 1296-1299 ЦК України питання про право спадкоємця на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Крім того, відповідно до статті 392 ЦК України право власності на майно може бути визнано судом у випадку коли це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує це право.
З доданої до позовної заяви копії постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії вбачається, що позивач звертався в нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті матері, а саме: земельних ділянок та житлового будинку, у видачі свідоцтва про право власності в порядку спадкування на яке йому було відмовлено. При цьому докази відмови нотаріуса у видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину на частину спірного автомобіля у матеріалах справи відсутні.
За таких обставин позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно у вигляді вищевказаного транспортного засобу, який після визнання договору купівлі-продажу недійсним та, як наслідок, повернення учасників цього правочину в первісний стан, входить до загальної спадкової маси та має розподілятися між усіма спадкоємцями у відповідності до їх часток в спадщині.
Більш того з матеріалів справи вбачається, що з заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , крім позивача і відповідача ОСОБА_2 , зверталися ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (дочка та онука спадкодавця), які не були взагалі залучені до участі у даній справі, де вирішувалося питання, в тому числі і про розподіл спадкового майна.
Визнавши право власності позивача на частку у праві спільної власності на спадкове майно, суд порушив права інших спадкоємців, прийнявши таким чином рішення про їх права та обов'язки.
За таких обставин на час вирішення зазначеного спору відсутні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині, на що не звернув уваги суд першої інстанції.
Отже рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 13.08.2025 у даній справі слід скасувати у частині задоволення позовних вимог про визнання за позивачем права власності на 1/6 частину автомобіля в порядку спадкування, у зв'язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, та прийняти постанову про відмову у задоволенні позовних вимог у цій частині.
Також апеляційний суд враховує, що судом першої інстанції стягнуто на користь держави судовий збір в сумі 1211,20 з відповідача ОСОБА_2 , який є особою з інвалідністю ІІ групи та звільнений від сплати судового збору, а тому у цій частині рішення суду підлягає скасуванню, при цьому необхідно віднести судові витрати в сумі 1211,20 грн за рахунок держави в порядку, визначеному законом
На підставі ст. 141 ЦПК України у зв'язку із частковим задоволенням вимог апеляційної скарги пропорційно до відхиленої частки позовних вимог щодо визнання права власності на 1/6 частину автомобіля з ОСОБА_1 слід стягнути на користь держави судовий збір в сумі 605,60 грн збору за розгляд справи в суді першої інстанції.
Судові витрати по сплаті судового збору за розгляд цієї справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 1816,80 грн, пропорційно до відхиленої частки позову, необхідно компенсувати відповідачу ОСОБА_1 за рахунок державного бюджету в порядку, визначеному чинним цивільно-процесуальним законом України, на підставі приписів п.9 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір», у зв'язку з тим, що позивач є особою з інвалідністю ІІ групи.
Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 13.08.2025 у даній справі в частині визнання за ОСОБА_3 право власності на 1/6 частину автомобіля «Toyota Rav 4», VIN НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 - скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання за ним права власності на 1/6 частину автомобіля «Toyota Rav 4», VIN НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишити без задоволення.
Рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 13.08.2025 у даній справі в частині стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь держави судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції в сумі 1211,20 грн - скасувати та віднести судові витрати в сумі 1211,20 грн за рахунок держави в порядку, визначеному законом.
Рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 13.08.2025 у даній справі в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь держави судового збору в сумі 1211,20 грн змінити, стягнувши з неї на користь держави 605,60 грн збору за розгляд справи в суді першої інстанції.
В решті рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 13.08.2025 у даній справі в частині - залишити без змін.
Судові витрати по сплаті судового збору за розгляд цієї справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 1816,80 грн компенсувати ОСОБА_1 за рахунок держави в порядку, визначеному законом.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.
Повну постанову складено 12.11.2025.
Суддя-доповідач
Судді