Номер провадження 22-ц/821/1929/25Головуючий по 1 інстанції
Справа №705/3347/21 Категорія: на ухвалу Піньковський Р. В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Фетісова Т. Л.
11 листопада 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:
суддя-доповідачФетісова Т.Л.
суддіГончар Н.І., Сіренко Ю.В.
секретар Любченко Т.М.
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника позивача - адвоката Балицького Олександра Петровича на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 08.09.2025 (повний текст складено 11.09.2025, суддя в суді першої інстанції Піньковський Р.В.) про застосування заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІ ОТЕЛЬ», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Управління містобудування, землевпорядкування, комунального майна та будівельного контролю Уманської міської ради, ОСОБА_2 , про усунення перешкод в користуванні нерухомим майном шляхом знесення самочинного будівництва,
у липні 2021 року позивач звернувся до суду з даним позовом, яким просив усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, кадастровий номер 7110800000:02:005:0910 та житловим будинком АДРЕСА_1 , шляхом зобов'язання ОСОБА_3 знести за свій рахунок самочинно збудоване нежитлове приміщення та котлован, що розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 7110800000:02:005:0908 по АДРЕСА_2 та приведення земельної ділянки, кадастровий номер 7110800000:02:005:0908, у первинний стан.
21.08.2025 представник позивача - адвокат Балицький О.П. подав заяву про забезпечення позову у цій справі, якою просив заборонити ТОВ «ВІ ОТЕЛЬ» проводити будь-які будівельні роботи на земельній ділянці кадастровий номер 7110800000:02:005:0908 за адресою: по АДРЕСА_2 , до набрання законної сили рішенням суду у справі; накласти арешт на земельну ділянку, площею 0.0489 га, яка розташована за адресою по АДРЕСА_2 , кадастровий номер 7110800000:02:005:0908.
В обґрунтування заяви вказано на те, що позивач є власником житлового будинку АДРЕСА_1 і земельної ділянки площею 0,322 га кадастровий номер 7110800000:02:005:0910 за цією ж адресою та на якій розташований зазначений житловий будинок.
Первісним відповідачем у справі ОСОБА_3 без дозвільних документів на проведення будівельних робіт здійснюється самовільне будівництво споруди по АДРЕСА_2 з порушенням законів України та порушенням Державних будівельних норм і є єдиною причиною початку руйнування його житлового будинку з прибудовами. Вказані обставини стали підставою для звернення до суду із даним позовом. Постановою Черкаського апеляційного суду від 11.11.2021 задоволено частково заяву позивача та заборонено ОСОБА_3 проведення будь-яких будівельних робіт на належній йому земельній ділянці кадастровий номер 7110800000:02:005:0908 по АДРЕСА_2 , до вирішення справи по суті спору. Проте, позивачу стало відомо, що змінився власник вищевказаної земельної ділянки - ТОВ «ВІ ОТЕЛЬ».
Предметом позову у даній справі є знесення самочинного будівництва. На думку представника позивача існує реальний ризик, того що відбудеться подальше відчуження спірної земельної ділянки відповідачем, що унеможливить захист прав позивача, та, у будь-якому випадку, розгляд справи буде затягнутий у часі. При цьому відсутність обмеження у розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 7110800000:02:005:0908 дозволяє безперешкодну її купівлю-продаж безліч разів у будь-який час, у зв'язку із чим існує необхідність у накладенні арешту на вказану земельну ділянку.
Водночас, на думку представника позивача, вказаний захід забезпечення не завдасть шкоду відповідачу, оскільки не позбавить його права володіння та користування майном.
У заяві про забезпечення позову позивач просить не застосовувати зустрічне забезпечення через відсутність підстав для його забезпечення.
Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 08.09.2025вказану заяву про забезпечення позову задоволено частково та застосовано заходи забезпечення позову у виді заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «ВІ ОТЕЛЬ» проводити будь-які будівельні роботи на земельній ділянці кадастровий номер 7110800000:02:005:0908, за адресою: по АДРЕСА_2 , до набрання законної сили рішенням суду у даній справі. У задоволенні іншої частини вимог заяви відмовлено.
Суд першої інстанції встановивши, що між сторонами дійсно виник спір, який стосується усунення перешкод у користуванні позивачем належним йому майном, що створені первісним відповідачем ОСОБА_3 , законність яких оскаржується позивачем та невжиття заходів саме такого виду забезпечення позову як заборона проводити будь-які будівельні роботи на земельній ділянці, належній на даний час залученому судом правонаступнику відповідача, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у даній справі, а тому вважає за необхідне для забезпечення позовних вимог до набрання законної сили рішенням суду у даній справі заборонити новому власнику земельної ділянки здійснювати будь які будівельні роботи, які можуть призвести до руйнування чи погіршення стану житлового будинку, належного позивачу.
При цьому, згідно висновків суду, позивач не надає будь-яких обґрунтувань правомірності та співмірності застосування такого заходу забезпечення позову як арешт майна земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , яка не є предметом спору. Тому такий захід забезпечення позову як арешт майна, у даному випадку не є співмірним із заявленими позивачем вимогами, та судом не встановлено існування реальної загрози, що має очевидний та об'єктивний характер, за якої невжиття саме таких заходів забезпечення позову, як арешт, може призвести до утруднення або неможливості у майбутньому виконати рішення суду.
Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, представник позивача - адвокат Балицький О.П. подав 23.09.2025 через систему «Електронний суд» апеляційну скаргу, якою просить скасувати ухвалу суду в частині відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову та в цій частині ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про вжиття заходів забезпечення позову, а саме: накласти арешт на земельну ділянку, площею 0.0489 га, яка розташована за адресою: по АДРЕСА_2 , кадастровий номер земельної ділянки: 7110800000:02:005:0908, в іншій частині ухвалу залишити без змін. Мотивуючи апеляційну скаргу тими ж доводами, що і заяву про забезпечення позову скаржник наголошує на тому, що вже після пред'явлення до ОСОБА_3 позову у цій справі та винесення постанови апеляційного суду від 11.11.2021 про забезпечення позову, первісний відповідач здійснив передачу права власності на земельну, на якій розташований об'єкт, що є предметом позову про знесення самочинного будівництва, та приховав від учасників справи суду обставини, які мають суттєве значення для розгляду справи, що свідчить про недобросовісну поведінку первісного відповідача і зловживання ним своїми процесуальними правами. За таких обставин, існує реальний ризик того, що відбудеться подальше відчуження спірної ділянки новим власником ТОВ «ВІ ОТЕЛЬ», при цьому відсутність обмеження у розпорядженні зазначеною земельною ділянкою дозволяє безперешкодну її купівлю-продаж безліч разів у будь-який час. У випадку подальшого відчуження земельної ділянки захистити порушені права позивача у даній справі буде неможливо, рішення не зможе поновити порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся в межах одного судового провадження без нових звернень до суду.
Також скаржник вказує, що вжиття заходу забезпечення позову у вигляді арешту не призведе до порушення принципу співмірності забезпечення позову щодо предмету спору, оскільки вказаний захід спрямований виключно на збереження існуючого становища до розгляду спору по суті та не накладає обтяжливих обов'язків на відповідача та інших зацікавлених осіб. Водночас, зазначений захід забезпечення позову не завдасть шкоди відповідачу, адже не позбавить його прав на володіння та користування майном, тощо, а лише тимчасово обмежить право розпорядитися спірним майном, відчужити його третім особам.
Відзиву на дану скаргу не надходило.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Питання про застосування заходів забезпечення позову, яке вирішувалося судом в оскарженій ухвалі, регламентується Главою 10 Розділу І ЦПК України.
У частині другій статті 149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути ухвалено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Частиною 1 статті 150 ЦПК України передбачено види забезпечення позову, зокрема, п. 2- забороною вчиняти певні дії.
Згідно ч.10 ст.150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
У постанові ВП ВС від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Таким чином, при розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.
Окрім того, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Спір у справі наявний щодо усунення перешкод у користуванні нерухомим майном шляхом знесення самочинного будівництва. При цьому у позовній заяві вказується на те, що відповідачем здійснюється самовільне будівництво споруди з порушенням законів України, ДБН та є єдиною причиною початку руйнування його житлового будинку з прибудовами. Наполягаючи на такому виді забезпечення позову як накладення арешту на земельну ділянку представник позивача вказує на існування реального ризику щодо відчуження спірної ділянки новим власником ТОВ «ВІ ОТЕЛЬ» в подальшому, при цьому відсутність обмеження у розпорядженні зазначеною земельною ділянкою дозволяє безперешкодну її купівлю-продаж безліч разів у будь-який час та неможливість захисту прав позивача в одному судовому провадженні без нових звернень.
Суд першої інстанції ,застосовуючи забезпечення позову у даній справі шляхом заборони
новому власнику земельної ділянки здійснювати будь-які будівельні роботи, які можуть призвести до руйнування чи погіршення стану житлового будинку, належного позивачу до набрання законної сили рішенням суду у даній справі, дійшов обґрунтованого висновку про необхідність такого виду забезпечення, як і стосовно неспівмірності із заявленими позивачем вимогами саме такого заходу забезпечення позову як арешт майна.
Однак на переконання апеляційного суду, зважаючи на фактичні обставини даної справи, зокрема, те, що первісним відповідачем вже було відчужено земельну ділянку, на якій відбувається самовільне будівництво, після звернення позивача до суду із даним позовом та після забезпечення позову постановою апеляційного суду від 11.11.2021, що вказує на велику ймовірність відчуження земельної ділянки в майбутньому, з метою ефективності захисту порушених прав позивача існує необхідність у забезпеченні позову на підставі п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України шляхом заборони вчинення дій по відчуженню вищевказаної земельної ділянки.
Згідно до вимог чинного законодавства, арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю включають обмеження права відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову.
Отже, стосовно тверджень скаржника про необхідність саме накладення арешту на земельну ділянку апеляційний суд вважає, що такий вид забезпечення позову не буде повністю відповідати вимогам закону та принципу балансу інтересів сторін, адже застосування такого виду забезпечення позову як арешт полягає не тільки в обмеженні права розпорядження спірним майном, але й у праві на користування таким майном (державний виконавець при здійсненні виконання судового рішення про забезпечення позову, відповідно до вимог ЗУ «Про виконавче провадження», повинен здійснити опис арештованого майна за актом арешту і опису майна, та вчинити відповідні дії по забороні будь-яким особам використовувати таке майно за призначенням, обмеживши до нього доступ з метою збереження даного майна в первісному стані до вирішення його подальшої долі), що може призвести до необґрунтованого обмеження власника майна фактично використовувати дану земельну ділянку за призначенням та є неспівмірним з заявленими позовними вимогами.
Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що належним видом забезпечення позову, який відповідатиме меті застосування такого забезпечення, буде саме застосування заборони відчуження відповідного майна.
Одночасно апеляційний суд звертає увагу на те, що забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.
Відповідно до ст.376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Отже апеляційну скаргу слід задовольнити частково, ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 08.09.2025 про забезпечення позову у даній справі в частині відмови у накладенні арешту на земельну ділянку кадастровий номер 7110800000:02:005:0908, яка розташована за адресою: по АДРЕСА_2 , - скасувати, заборонити вчиняти дії по відчуженню вказаної земельної ділянки, в решті - ухвала суду має бути залишена без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу - задовольнити частково.
Ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 08.09.2025 про забезпечення позову у даній цивільній справі в частині відмови у накладенні арешту на земельну ділянку - скасувати.
Заяву представника позивача - адвоката Балицького Олександра Петровича про вжиття заходів забезпечення позову у справі - задовольнити частково.
Заборонити вчиняти дії по відчуженню земельної ділянки, яка розташована за адресою: по АДРЕСА_2 , кадастровий номер 7110800000:02:005:0908, вказавши, що позов у справі забезпечується шляхом заборони суб'єктам владних повноважень, державним реєстраторам, нотаріусам, іншим органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати реєстраційні дії, що стосуються відчуження вищезазначеного нерухомого майна.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.
Повну постанову складено 12.11.2025.
Суддя-доповідач
Судді