Номер провадження 22-ц/821/1990/25Головуючий по 1 інстанції
Справа №706/645/25 Категорія: 304090000 Орендарчук М. П.
Доповідач в апеляційній інстанції
Фетісова Т. Л.
12 листопада 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:
суддя-доповідачФетісова Т. Л.
судді Гончар Н. І., Сіренко Ю. В.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача адвоката Клименка Т. В. на рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 17.09.2025 (повний текст складено 17.09.2025, суддя в суді першої інстанції Орендарчук М. П.) у цивільній справі за позовом ТОВ «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту,
у травні 2025 року ТОВ «Бізнес Позика» звернулося до суду з позовом, яким просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по договору № 740875-КС-001 про надання кредиту від 27.07.2023 в сумі 59 724,36 грн, з яких: сума прострочених платежів по тілу кредиту - 15 000 грн; сума прострочених платежів по процентах - 43 531,53 грн; сума прострочених платежів за комісією - 1 192,83 грн, а також суму сплаченого судового збору у розмірі 2 422,40 грн, а також сплачений судовий збір, мотивуючи про те, що відповідач, як позичальник, не виконав належним чином свої зобов'язання по кредитному договору, внаслідок чого у нього перед позивачем утворилася заборгованість, про стягнення якої порушено питання в даній справі.
Рішенням Христинівського районного суду Черкаської області від 17.09.2025 позов у справі задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість за кредитним договором № 470875-КС-001 від 27.07.2023 в сумі 40 610 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 647,23 грн, а в задоволенні решти вимог - відмовлено.
Суд першої інстанції вказав, що на правовідносини за кредитним договором поширює свою дію ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» щодо обмеження максимальної ставки відсотків по кредиту, що, на думку суду, є підставою для перерахунку відсотків по кредиту.
З цих підстав суд першої інстанції частково задовольнив вимоги про стягнення заборгованості по відсоткам за кредитом.
Також суд встановив, що умови кредитного договору щодо обов'язку позичальника сплатити кредитодавцю комісію за ставкою 11% від суми кредиту одноразово, в силу ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів», є нікчемними, адже кредитором не обґрунтовано у чому саме полягають послуги, що надаються споживачу за плату.
Представником позивача 06.10.2025 подано на вказане рішення суду першої інстанції апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції змінити в частині відхилених позовних вимог про стягнення заборгованості, яку стягнути у сумі 59 724,36 грн.
Вказує, що сторони належним чином погодили відсоткову ставку по договору, про що позичальник був поінформований у повній мірі.
Суд першої інстанції безпідставно прийшов до висновку про можливість зменшення суми відсотків про кредиту.
Так відповідно до п. 2.4. Кредитного договору Стандартна процентна ставка в день становить 2,0, фіксована. Знижена процентна ставка в день становить 1,15288411, фіксована.
Відповідно до ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Вищезазначену статтю було доповнено частиною п'ятою згідно ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ від 22.11.2023.
При цьому, вищезазначеним Законом прикінцеві та перехідні положення ЗУ «Про споживче кредитування» також було доповнено пунктом 17, відповідно до якого: «Тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності ЗУ "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: - протягом перших 120 днів - 2,5 %; - протягом наступних 120 днів - 1,5 %».
Отже максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: -протягом перших 120 днів - 2,5 %; (з 24.12.2023 до 22.04.2024 включно) - протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 23.04.2024 включно до 20.08.2024 включно) - з 21.08.2024 включно та надалі - 1%.
Вищезазначений Закон набрав чинності 24.12.2023, а Договір був укладений 27.07.2023.
При цьому скаржник зауважує, що не слід ототожнювати поняття «денна процентна ставка» в розумінні ЗУ «Про споживче кредитування» та процентну ставку(ки) в день, які встановлені в Кредитному договорів укладеному сторонами.
Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про споживче кредитування» денна процентна ставка - це загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту.
Денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою, визначеною у ч. 4 ст. 8 Закону: ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t * 100%, де ДПС - денна процентна ставка; ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом; ЗРК - загальний розмір кредиту; t - строк кредитування у днях.
Щодо загальних витрат за споживчим кредитом, то відповідно до ч. 2 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» до таких витрат включаються:
- доходи кредитодавця у вигляді процентів;
- комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо;
- інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов'язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).
До загальних витрат за споживчим кредитом не включаються:
1) платежі, що підлягають сплаті споживачем у разі невиконання його обов'язків, передбачених договором про споживчий кредит;
2) платежі з оплати товарів (робіт, послуг), які споживач зобов'язаний здійснити незалежно від того, чи правочин укладено з оплатою за рахунок власних коштів споживача чи за рахунок споживчого кредиту.
Відповідно до ч. 3 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки має базуватися на припущенні, що договір про споживчий кредит залишається дійсним протягом погодженого строку та що кредитодавець і споживач виконають свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в договорі.
У даному випадку для визначення розміру загальних витрат за споживчим кредитом потрібно додати суму процентів за користування кредитом до суми комісії за надання кредиту.
Отже скаржник вважає, що розмір денної процентної ставки, передбачений Договором, укладеним між сторонами, не перевищує 1%, виходячи з того, що обрахування базувалось на припущенні, що договір про споживчий кредит залишається дійсним протягом погодженого строку та що кредитодавець і споживач виконають свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в договорі - як того вимагає норма ч. 3 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування», а тому позовні вимоги про стягнення процентів за користування кредитом у даній справі позивач вважає обґрунтованими.
Як вбачається з умов даного кредитного договору та Правил надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес позика», встановлення комісії за надання кредиту, є правомірним, оскільки укладеним між позивачем та відповідачем кредитним договором передбачено нарахування комісії за надання кредиту та включено суму нарахувань по комісії до графіку платежів, а Правилами надання споживчих кредитів передбачено, що до загальних витрат за кредитом включаються доходи кредитодавця у вигляді процентів, комісії, інших обов'язкових платежів.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 ЗУ "Про споживче кредитування" загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
За приписами ч. 2 ст. 8 ЗУ "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином ЗУ "Про споживче кредитування" передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.
Комісія за надання кредиту передбачена як умовами кредитного договору (п.п. 2.1, 2.5, 3.2.3) так і Правилами надання споживчих кредитів «ТОВ БІЗНЕС ПОЗИКА», Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної, які були підписані Позивачем, що свідчить про обізнаність останнього щодо включення комісії «за надання кредиту» до загальних витрат за споживчим кредитом та порядком сплати такої комісії.
Отже встановлення комісії за надання кредиту є правомірним, оскільки укладеним між сторонами кредитним договором передбачено нарахування комісії за надання кредиту та включено суму нарахувань по комісії до графіку платежів, а Правилами надання споживчих кредитів передбачено, що до загальних витрат за кредитом включаються доходи кредитодавця у вигляді процентів, комісії, інших обов'язкових платежів.
Такі аргументи скаржник підкріплює наведенням практики апеляційних судів у інших справах.
У відзиві на апеляційну скаргу сторона відповідача ОСОБА_1 просила суд її відхилити, як безпідставну, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін, оскільки вважає його законним та належним чином обґрунтованим.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При розгляді справи встановлено, що відповідач ОСОБА_1 через веб-сайт кредитодавця, шляхом введення логіну особистого кабінету та паролю особистого кабінету, ввійшов до особистого кабінету та з особистого кабінету через інформаційно- телекомунікаційну систему (ІТС) подав заявку на отримання кредиту.
27.07.2023 ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» направило ОСОБА_1 пропозицію укласти Договір (оферту) №470875-КС-001 про надання кредиту та прийняття (акцепту) пропозиції (оферти) щодо укладення Договору №470875-КС-001 про надання кредиту.
27.07.2023 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 шляхом обміну електронними повідомленнями укладений Договір №470875-КС-001 про надання кредиту, який підписаний у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію».
Договір про надання кредиту №470875-КС-001 відповідач ОСОБА_1 підписав 27.07.2023 о 15:52:29 електронним цифровим підписом (одноразовим ідентифікатором) UA-8139, який було направлено на номер телефону позичальника НОМЕР_1 .
Відповідно до п. 2.1 договору ТОВ «БІЗПОЗИКА» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 10 000 грн, на засадах строковості, поворотності, платності (далі - кредит), а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «БІЗПОЗИКА» (надалі - Правила).
Згідно з умовами договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить стандартна процентна ставка - 2 %, знижена процентна ставка - 1,15288411% (п. 2.4. договору).
Пунктом 2.4. кредитного договору визначено, що фіксована процентна ставка є незмінною протягом строку кредитування.
Пунктом 3.2.3. кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати позичальник для належного виконання умов кредитного договору.
Строк дії договору до 11.01.2024 (п. 2.7. договору). Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту - 26 040 грн (п. 2.8. договору).
04.08.2023 відповідач ОСОБА_1 підписав додаткову угоду № 1 до договору №470875-КС-001 про надання кредиту від 27.07.202329 електронним цифровим підписом (одноразовим ідентифікатором) UA-4257, який було направлено на номер телефону позичальника НОМЕР_1 .
Відповідно до умов вказаної додаткової угоди сторони погодили, зокрема, збільшити суму кредиту на 5 000 грн.
Листом від 15.07.2025 за № 31-4-01/07-2517-БТ АТ «Укрсиббанк» повідомлено, що станом на 27.07.2023 на ім'я ОСОБА_1 емітовано та видано пластикову картку НОМЕР_2 .
Наданою АТ "УКРСИББАНК" випискою по картковому рахунку ОСОБА_1 підтверджується, що на вказаний рахунок 27.07.2023 було зараховано 10 000 грн.
Також випискою по картковому рахунку ОСОБА_1 спростовано той факт, що 04.08.2023, відповідно до додаткової угоди № 1 до договору №470875-КС-001 йому було перераховано додатково суму 5 000 грн.
Відповідно до розрахунку заборгованості 10.08.2023 ОСОБА_1 перераховано на рахунок позивача 3 190 грн, з яких 2 132,83 грн. відсотків за користування, 1 057, 17 комісії.
Вимоги про стягнення вказаних сум є предметом розгляду в цій справі.
Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин, регламентуються такими правовими нормами.
Згідно положень ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до положень ст.ст.526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст.629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Також статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
На час розгляду справи кредитний договір, за яким відповідач отримав кредит, є чинним, недійсним у судовому порядку не визнавався, сума боргу по тілу кредиту, нарахованим відсоткам за користування кредитними коштами та комісії позичальником наданими доказами не спростовується.
Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Враховуючи викладене вище правове регулювання та встановлені при розгляді цієї справи фактичні обставини, апеляційний суд приходить до висновку про те, що позивач належним чином обґрунтував наявність та розмір кредитної заборгованості, яка має бути стягнута з відповідача на його користь.
Одночасно апеляційний суд не може погодитися з аргументами суду першої інстанції у справі про те, що розмір заборгованості по відсоткам за кредитом має бути зменшений, з урахуванням такого.
Згідно ст. 10561 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
При цьому відповідно до ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» у редакції, яка набрала чинності 24.12.2023, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Відповідно до ЗУ «Про споживче кредитування» Розділ 4 Прикінцеві та перехідні положення, частина 17 «Тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Так відповідно до п. 2.4. Кредитного договору Стандартна процентна ставка в день становить 2,0, фіксована. Знижена процентна ставка в день становить 1,15288411, фіксована.
Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про споживче кредитування» денна процентна ставка - це загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту.
Відповідно до ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 % (з визначенням розтермінування величини ставки протягом перехідного періоду після набрання законної сили цими положеннями).
Отже максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: -протягом перших 120 днів - 2,5 %; (з 24.12.2023 до 22.04.2024 включно) - протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 23.04.2024 включно до 20.08.2024 включно) - з 21.08.2024 включно та надалі - 1%.
Таким чином денна процентна ставка визначається за формулою, встановленою ч. 4 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування», де: ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t * 100%, де ДПС - денна процентна ставка; ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом; ЗРК - загальний розмір кредиту; t - строк кредитування у днях.
Отже у даному випадку денна процентна ставка становить: (загальні витрати за кредитом 16040 / загальний розмір кредиту 10 000) / строк кредитування у днях 169 * 100% = 0,95 процентів.
У даному випадку апеляційний суд звертає увагу суду першої інстанції на те, що відповідно до ч. 2 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» до загальних витрат за кредитом (які згідно ч. 4 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» при розрахунку денної процентної ставки складають значення показника формули ЗВСК) включаються:
- проценти по кредиту;
- комісії;
- інші витрати споживача.
Відтак, враховуючи встановлення в цій справі необхідності сплати позичальником комісії за умовами кредитного договору, відсотків по кредиту за пільговою ставкою 1,15288411 які включаються до складу загальних витрат по кредиту, що мають визначальну вагу при обчисленні денної процентної ставки за формулою згідно ч. 4 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування», у даному випадку денна процентна ставка не перевищує визначені законодавством обмеження.
При цьому пільгова ставка 1,15288411 за умовами ЗУ «Про споживче кредитування» Розділ 4 Прикінцеві та перехідні положення є меншою за максимальний розмір 1,5 з урахуванням обмежень, що діють з 23.04.2024 включно по 20.08.2024 включно.
Водночас апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до необґрунтованого висновку про нікчемність умов кредитного договору, що встановлюються обов'язок позичальника сплатити на користь кредитора комісію за надання кредиту.
Так суд першої інстанції вказав, що відомості щодо вартості кредиту надаються споживачу безоплатно. З цих підстав суд першої інстанції вважав, що встановлення комісії (плати) за надання споживачу відомостей за кредитним договором є незаконним, адже такі відомості в силу приписів законодавства особі, що отримує кредитні послуги, надаються безоплатно.
Водночас чинними Правилами розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит також передбачено надання позичальнику відомостей про вартість кредиту та всі платежі, що за ним здійснюються без встановлення плати, - змістовне тлумачення положень п.5 вказаних Правил.
Проте за обставин цієї справи комісію за кредитним договором його сторонами встановлено у п.2.5 договору не за надання інформації по кредиту (як помилково вважав суд першої інстанції), а за послуги з надання кредиту - п.1.4.9 Правил надавання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес позика», тобто безпосередньо пов'язані з оформленням кредитного договору та перерахунком кредитних кошів позичальнику.
Отже відповідні позовні вимоги ТОВ «Бізнес позика» у даній справі про стягнення заборгованості з комісії є обґрунтованими.
Відповідно до ст.376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Отже рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 17.09.2025 у даній справі слід скасувати в частині визначення суми заборгованості по відсоткам та в частині відхилення позовних вимог за комісією у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права (ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг») та прийняти постанову про задоволення відповідних позовних вимог у повному обсязі, а також змінити в частині вирішення питання про відшкодування судових витрат.
Таким чином подана позивачем апеляційна скарга підлягає до задоволення.
На підставі положень ст.141 ЦПК України у зв'язку із задоволенням позовних вимог у справі з відповідача на користь позивача слід стягнути 6056 грн судового збору, сплаченого за розгляд справи судами першої та апеляційної інстанцій.
Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу - задовольнити.
Рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 17.09.2025 у даній справі- змінити, скасуваши скасувати в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами, комісії та вирішення питання про відшкодування судового збору.
Позовні вимоги ТОВ «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитним коштами та комісією - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» 43 531,53 грн заборгованості по відсоткам та 1 192,83 грн за комісією за кредитним договором № 740875-КС-001 від 27.07.2023.
Остаточно визначити, що до стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» у даній справі підлягає загальна сума кредитного боргу у розмірі 59 724,36 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» 6056 грн судового збору, сплаченого за розгляд справи судами першої та апеляційної інстанцій.
У решті рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 17.09.2025 у даній справі - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.
Повну постанову складено 12.11.2025.
Суддя-доповідач
Судді