Номер провадження 22-ц/821/1922/25Головуючий по 1 інстанції
Справа №711/8225/24 Категорія: 304090000 Позарецька С. М.
Доповідач в апеляційній інстанції
Фетісова Т. Л.
12 листопада 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:
суддя-доповідачФетісова Т. Л.
суддіГончар Н. І., Сіренко Ю. В.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника відповідача адвоката Чернявського А. Л. на заочне рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 06.12.2025 (повний текст складено 20.12.2025, суддя в суді першої інстанції Позарецька С. М.) у цивільній справі за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Кеш Ту Гоу» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
у жовтні 2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Кеш Ту Гоу» звернулося до суду з позовом, яким просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором кредиту № 44358 від 25.08.2021 в сумі 10650 грн, яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 2000 грн, простроченої заборгованості за процентами в розмірі 8650 грн, а також судові витрати, мотивуючи про те, що позивач у справі набув права вимоги за кредитом до боржників за укладеними договорами факторингу, у тому числі, і щодо відповідача ОСОБА_1 на суму, заявлену до стягнення.
Заочним рішенням Придніпровського районного суду міста Черкаси від 06.12.2025 позов у справі задоволено.
Суд вказав на обґрунтованість доводів позивача про набуття ним права вимоги щодо стягнення кредитної заборгованості відповідача, яка ним погашена не була.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22.08.2025 ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні заяви про перегляд вищевказаного заочного рішення суду.
Представник відповідача адвокат Чернявський А. Л., після відхилення згідно ухвали від 22.08.2025 заяви про перегляд заочного рішення, подав на вказане рішення суду першої інстанції 22.09.2025 апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та відхилити позовні вимоги у справі.
В обґрунтування вказано на те, що відповідач не отримував повідомлень про відступлення права вимоги за кредитним договором, отже в силу приписів ч. 1 ст. 1082 ЦК України у нього не виник обов'язок погасити борг за кредитним договором № 44358 від 25.08.2021, на користь ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ».
Відповідач не отримував повідомлень про розгляд справи, так як перебуває на військовій службі.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 10 650 грн. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При розгляді справи встановлено, що 25.08.2021 між первісним кредитором ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП», правонаступником якого являється ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ», та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 44358 про надання фінансового кредиту, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача - НОМЕР_1 . Підписуючи договір, відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно їх дотримуватися.
За умовами п. 6.1 договору, цей договір складений українською мовою, підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
За умовами вказаного договору, зокрема п. 2.3, сторони домовилися, що всі документи щодо надання кредиту підписуються клієнтом з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Згідно з п. 8.4 договору оферти, клієнт підтверджує, що до укладення кредитного договору він дав згоду, усвідомлюючи його правові наслідки, на використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором як власноручного підпису. Крім того, п. 6.1 Індивідуальної частини договору визначено, що цей договір складений українською мовою, підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Отже, у цьому випадку мало місце укладання електронного правочину, який підписаний ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора, на підтвердження чого в індивідуальній частині договору міститься код ідентифікатор Кучера Є. В. - електронний підпис, що і є його безпосереднім підписом.
Таким чином, скріпивши договір підписами, у сторін виникли взаємні права та обов'язки.
Згідно з п. 2.4 договору, кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом.
Відповідно до п. 6.2 договору сторона несе повну відповідальність за правильність вказаних ними у договорі реквізитів, і зобов'язується своєчасно у письмовій формі, по електронній пошті, повідомляти іншу сторону про їх зміну, а у разі неповідомлення - несе ризик настання пов'язаних із цим несприятливих наслідків.
Факт укладення кредитного договору, а також його зміст ні в суді першої інстанції ні при апеляційному перегляді справи сторонами під сумнів не ставиться.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав, а саме надав відповідачу кредит у сумі 2000 грн на умовах строковості, зворотності, платності.
Відповідно до п. 1.1 кредитного договору від 25.08.2021, товариство надає клієнту фінансовий кредит в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені Договором на наступних умовах: Сума виданого кредиту: 2000,00 гривень. Дата надання кредиту: 25.08.2021. Строк кредиту : 29 днів. Валюта кредиту: UAH. Стандартна процентна ставка - 2 % в день або 730 % річних.
Як вбачається з доданих до позовної заяви матеріалів, ТОВ «Фінансова компанія «Авіра груп» перерахувало 25.08.2021 грошові кошти у розмірі 2000 грн на банківський рахунок, вказаний клієнтом у вказаному вище договорі, а саме на платіжну карту № НОМЕР_2 , номер транзакції 32990-38413-23754. Перерахування таких коштів здійснено ТОВ «Платежі Онлайн», через платіжний сервіс «Platon», що відповідає умовам договору та підтверджується інформаційною довідкою від 07.10.2024 № 297/10.
Умовами договору передбачено, що кредит надається строком на 30 днів, тобто до 23.09.2021, але у будь-якому випадку договір діє до повного його виконання сторонами (п. 1.2 договору). За користування кредитом клієнт сплачує товариству 912,5 % річних від суми кредиту у розрахунку 2,5% на добу. Тип процентної ставки - фіксована. Без письмової згоди клієнта товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за договором (п. 1.3 договору). Кредит надається клієнту у безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної картки, вказаної клієнтом (п. 1.4 договору). За використання системи для дистанційного отримання фінансового кредиту клієнт зобов'язаний сплатити товариству комісію у розмірі 15% від суми фінансового кредиту (п. 1.5 договору). Обчислення строку користування кредитом та нарахування відсотків за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому, проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок товариства) включно. Нарахування та сплата відсотків проводиться на залишок заборгованості за кредитом. У випадку прострочення погашення кредиту проценти нараховуються і за період прострочення (п. 2.3 договору).
Крім того, п.п. 3.1.1 договору визначено, що товариство має право вимагати від клієнта повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом у повному обсязі, а також виконання всіх інших зобов'язань за цим договором і додатками до нього.
Відповідно до п.п. 3.3.3. договору, клієнт має право продовжити строк надання кредиту оплативши, не пізніше останнього терміну повернення кредиту, зазначеного у графіку розрахунків, у повному обсязі нараховані відсотки по кредиту.
Також, судом встановлено, що 17.02.2022 між ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу №02-17/02/2022, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» відступило ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 17.02.2022 до договору факторингу № 02-17/02/2022, ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 .
За відомостями виписки з особового рахунку за кредитним договором, станом на 22.07.2024 загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 10650 грн, яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 2000 грн, простроченої заборгованості за процентами в розмірі 8650 грн.
Слід зазначити, що зі всіма умовами кредитування відповідач був ознайомлений і прийняв умови договору фінансового кредиту № 44358 від 25.08.2021. Навіть, після отримання кредитних коштів, він не відмовився від договору і не повернув отримані у кредит грошові кошти.
Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин щодо стягнення кредитного боргу, регламентуються такими правовими нормами.
Згідно положень ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 10561 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до положень ст.ст.526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст.629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Також статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Крім того, ст. 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Враховуючи викладене вище правове регулювання та встановлені при розгляді цієї справи фактичні обставини, апеляційний суд приходить до висновку про те, що суд першої інстанції, встановивши, що відповідач, як позичальник, отримав кошти за кредитним договором та не повернув їх у визначені строки разом із нарахованими відсотками, отже має заборгованість, права вимоги щодо стягнення якої наявні у позивача за укладеним договором факторингу, вірно вказав про те, що позовні вимоги про стягнення коштів є обґрунтованими.
При цьому суд першої інстанції вірно встановив суму заборгованості, яка підтверджується матеріалами справи, та складає 10650 грн (тіло кредиту 2000 грн, проценти 8650 грн).
З такими висновками суду в цій справі апеляційний суд погоджується повністю, адже вони підтверджуються наявними у справі доказами та ґрунтуються на встановлених фактичних обставинах та правій регламентації правовідносин сторін.
При цьому відповідач не ставить під сумнів доведеність факту укладення зазначеного вище договору кредиту, а також його умов, за змістом якими здійснено нарахування позивачем суми заборгованості.
Надаючи оцінку аргументам скаржника, апеляційний суд враховує таке.
Згідно довідки від 29.01.2025 відповідач перебуває на військовій служіб за контрактом з 24.11.2021 по теперішній час.
Частиною 15 статті 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.
Проте у даній справі заборгованість по відсоткам для позичальника не нараховувалася після впровадження військового стану в державі 24.02.2022, відтак підстав для відхилення таких позовних вимог не має.
Посилання скаржника на те, що відповідач не отримував повідомлень про розгляд справи, так як перебуває на військовій службі, не свідчать про порушення судом обов'язку повідомити учасника судового розгляду про судове засідання, адже відповідні повідомлення судом у цій справі надсилалися на останню відому адресу місця проживання відповідача та за відсутності у суду відомостей про зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 (а.с.32).
Крім того, при поданні апеляційної скарги відповідачем зазначено таку ж адресу місця проживання, на яку відправлялися поштові повідомлення судом першої інстанції у цій справі.
Апеляційний суд не погоджується з аргументами скаржника і про те, що відповідач не отримував повідомлень про відступлення права вимоги за кредитним договором, отже в силу приписів ч. 1 ст. 1082 ЦК України у нього не виник обов'язок погасити борг за кредитним договором № 44358 від 25.08.2021, на користь ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ».
Так статтею 1082 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
При цьому аналіз змісту ст. 1082 ЦК України дозволяє дійти висновку, що викладені в ній положення щодо обов'язку боржника здійснити платіж факторові за умови, що боржник одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові, стосуються позасудового порядку вирішення спору. При цьому невиконання фактором цього обов'язку не звільняє боржника від виконання обов'язків за кредитним договором, а лише дає йому право на виконання свого обов'язку перед первісним кредитором.
Також неповідомлення про заміну кредитора може тягти наслідки для боржника лише у вигляді виконання зобов'язання не новому, а колишньому кредитору.
Відтак за наявності позовної вимоги в суді, яка належним чином обґрунтована особою, до якої за договором факторингу перейшли права вимоги до позичальника за кредитним договором, є належною підставою для захисту прав кредитора незалежно від реалізації позасудового порядку виставлення вимоги боржнику, регламентованого статтею 1082 ЦК України на яку вказує скаржник.
Апеляційний суд враховує, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-1383/2010 зроблено правовий висновок про те, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції у даній справі дійшов обґрунтованого висновку, що відповідно до умов чинного договору факторингу до позивача у справі перейшли права вимоги за договором кредиту № 44358 від 25.08.2021, який укладено між ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» (первісний кредитор) та відповідачем ОСОБА_1 .
Доказів принаймні часткового виконання зобов'язань перед первісним кредитором, яке б не було враховано при визначенні суми боргу у справі, відповідач суду не надав.
Відтак неповідомлення кредитором його про передачу права вимоги за правочином іншій особі (заміну кредитора у зобов'язанні) не може свідчити про необґрунтованість чи безпідставність заявлених у справі позовних вимог.
Одночасно апеляційний суд вважає, що підстав для стягнення з відповідача 10 500,00 грн. витрат на правничу допомогу за розгляд справи судом першої інстанції не було, адже зазначена сума є непропорційно великою до ціни позову.
Так частинами 1 та 3 статті 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Такі висновки містяться в додатковій постанові ВП ВС від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц. Крім того, аналогічні висновки щодо співмірності розміру витрат на правничу допомогу зі складністю справи та обсягом фактично наданих адвокатом послуг містяться в додатковій постанові ВС від 12.12.2019 у справі №2040/6747/18.
Враховуючи обсяг правничої допомоги позивачу при розгляді цієї справи судом першої інстанції, а також ціну позову, апеляційний суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, які мають бути відшкодовані позивачу за рахунок відповідача, слід визначити в сумі 5000,00 грн, що відповідає засадам співмірності зі складністю справи, ціною позову та обсягом наданих адвокатом послуг, а також критеріям розумності та справедливості.
Відповідно до ст.376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Отже заочне рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 06.12.2025 у даній справі належить змінити в частині визначення суми витрат на правничу допомогу за розгляд справи судом першої інстанції, яка має бути відшкодована відповідачем позивачу, вказавши, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 5 000,00 грн витрат на правничу допомогу.
Отже подана представником відповідача апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.
На підставі положень ст.141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді слід залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу, адже по суті вирішення позовних вимог рішення суду першої інстанції змін не зазнало.
Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу - задовольнити частково.
Заочне рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 06.12.2025 у даній цивільній справі - змінити в частині визначення суми витрат на правничу допомогу за розгляд справи судом першої інстанції, яка має бути відшкодована відповідачем позивачу, вказавши, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 5 000,00 грн витрат на правничу допомогу.
У решті заочне рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 06.12.2025 у даній цивільній справі - залишити без змін.
Судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.
Повну постанову складено 12.11. 2025.
Суддя-доповідач
Судді